Ш
🐈⬛Шалений Кіт🐈
Олексій Петров в соц. мережах:
Twitter - https://twitter.com/Punisher_Cat?s=09
Facebook - https://www.facebook.com/alex.petrov.3975
YouTube - https://www.youtube.com/channel/UCHArZduKt5L_EhrKd1RjsZw
Twitter - https://twitter.com/Punisher_Cat?s=09
Facebook - https://www.facebook.com/alex.petrov.3975
YouTube - https://www.youtube.com/channel/UCHArZduKt5L_EhrKd1RjsZw
TGlist rating
0
0
TypePublic
Verification
Not verifiedTrust
Not trustedLocationУкраїна
LanguageOther
Channel creation dateSep 24, 2019
Added to TGlist
May 31, 2023Linked chat
Latest posts in group "🐈⬛Шалений Кіт🐈"
21.04.202509:49
(Продовження)
А потім настала нова епоха… На цей раз та, про яку на білбордах не писали. Епоха «Миру в очах путіна». І якби паралельно із різними політичними заявами нової влади (навіть такими), Україна продовжила тонку політичну гру та набрану швидкість в напрямку курсу зміцнення своєї обороноздатності, то… Ну наприклад тоді би 24 лютого 2022 року, на озброєнні України була би не одна установка «Нептун», а бригада. Тобто три дивізіони, кожен в складі трьох пускових. І «Богдана» була би теж не одна, а… фразу продовжить самі. І якщо би наприклад весь 2021 рік Україна закуповувала ПТРК «Стугна» тоді би… цю фразу також самі закінчить. І якщо би влада, вже нова влада, одразу почала реагувати на заклики союзників та купу інформації наданої розвідкою, як України так і союзників, то… Але, ми усі памʼятаємо фразу про можливі плани збільшення армії та будівництво нових доріг. Навіщо була потрібна нова дорога з Чорнобиля до Києва, досі не зрозуміло.
Можна багато чого згадати в контексті фрази… якби! Але, як казав мій приятель… «поезд ушёл и рельсы разобрали».
Чи було би 24 лютого 2022 року чорним днем, якби…? Ну ми точно не лізли в сад, якщо достеменно знали, що там є адекватна охорона та злі вівчарки. Навіть, якщо дуже сильно хотілось смачної черешні яка там точно була у великій кількості. Але, ну його нах такі можливі здобутки…
Фото для тих, хто розуміє…
А потім настала нова епоха… На цей раз та, про яку на білбордах не писали. Епоха «Миру в очах путіна». І якби паралельно із різними політичними заявами нової влади (навіть такими), Україна продовжила тонку політичну гру та набрану швидкість в напрямку курсу зміцнення своєї обороноздатності, то… Ну наприклад тоді би 24 лютого 2022 року, на озброєнні України була би не одна установка «Нептун», а бригада. Тобто три дивізіони, кожен в складі трьох пускових. І «Богдана» була би теж не одна, а… фразу продовжить самі. І якщо би наприклад весь 2021 рік Україна закуповувала ПТРК «Стугна» тоді би… цю фразу також самі закінчить. І якщо би влада, вже нова влада, одразу почала реагувати на заклики союзників та купу інформації наданої розвідкою, як України так і союзників, то… Але, ми усі памʼятаємо фразу про можливі плани збільшення армії та будівництво нових доріг. Навіщо була потрібна нова дорога з Чорнобиля до Києва, досі не зрозуміло.
Можна багато чого згадати в контексті фрази… якби! Але, як казав мій приятель… «поезд ушёл и рельсы разобрали».
Чи було би 24 лютого 2022 року чорним днем, якби…? Ну ми точно не лізли в сад, якщо достеменно знали, що там є адекватна охорона та злі вівчарки. Навіть, якщо дуже сильно хотілось смачної черешні яка там точно була у великій кількості. Але, ну його нах такі можливі здобутки…
Фото для тих, хто розуміє…
21.04.202509:49
«Дипломатія – це мистецтво погладжувати пса, поки не буде готовий нашийник» (с)
В дитинстві, як тільки сади прикрашались червоною (в усіх відтінках кольору) черешнею, ми влаштовували набіги. Бо сама смачна черешня це з дерева. І навіть не намагайтесь мене переконати. Немає сенсу… Але перед тим, ніж «обнести» дерева в чужому саду, ми збирали інформацію. А саме, наскільки високий та міцний паркан і головне, чи є там охорона із собаками? Бо сенс лізти в сад, який ретельно охороняється? Наїжся черешні чи ні, хто зна, а ось проблем точно повні кишені назбираєш…
Що було би, якби шість років тому Україна не звернула в іншій бік взявши на озброєння замість озброєння декілька простих фраз, а саме… “Нужно просто перестать стрелять», а також, «Сойдемся посередине»? Потім ще був мир в очах путіна. Але це було трішки пізніш.
Так ось. Давайте спробуємо проаналізувати те саме, усім відоме.. якби. Запорука безпеки будь-якої країни це зокрема сильна армія та сильна економіка. Скільки грошей залишилось кишені України після втечі Януковича і Ко, вже відомо всім. І можна довго сперечатися, пішла економіка на підйом після Революції гідності чи ні? Я ж хочу звернути увагу на іншу складову, той самий паркан та охоронців із злими вівчарками, тобто стан українського війська. Можна довго та нудно розповідати про жовті шкільні автобуси, гумові капці, залізні шоломи та десяток бронежилетів на батальйон. Але тим не менш, факт залишається фактом. Забезпечення та озброєння ЗСУ зразка початку 2014 та початку 2019 років, навіть не варто порівнювати. Це як поставити поруч квадратне та сине. І Україна в питаннях переозброєння війська набрала не аби який темп. Згадайте наприклад серпень 2018 року, а саме парад на Хрещатику. Якщо я не помиляюсь, то тоді ми вперше побачили САУ «Богдана» та комплекс «Нептун». Так, безумовно, в одиничному екземплярі, але все колись починається з першого зразка. До речі, тоді ж усі неочікувано побачили той самий, зараз вже усім відомий «Джавелін». Забігаючи вперед, скажу те, про що відомо усім та кожному… В лютому 2022 року, тобто через три з половиною роки, ті ж самі «Богдана» та «Нептун» почали воювати. Але ЧОМУСЬ в тому ж самому одиничному, якщо хочете парадному екземплярі. Як так трапилось, якщо нова влада начебто тільки нарощувала обороноздатність? Не знаю. Питання не до мене. Вистачає фахівців…
Після результату виборів 2019 року, ми багато обговорювали із приятелями новий політичний курс країни. Ті, хто підтримував нову владу, бігали із білбордами в голові, постійно видаючи на гора їх лозунги. «Що ж?», казав я, «Якщо Україна стане жити набагато краще і всі ці обіцянки, про кінець купи епох стануть реальністю, то я ж тільки за. Дійсно, за. Бо як громадянин України я бажаю своїй країні лише кращої долі».
Я не знаю як, але команді пʼятого президента України, РОКАМИ вдавалось маневрувати між апетитами путіна та інтересами України. Якщо хтось забув, то Комплекс заходів по виконанню Мінських домовленостей, був підписаний напочатку 2015 року. І тим самим Україна виграла час для себе, самий цінний ресурс який до речі ніде не купиш і ніхто тобі його не даси, навіть в борг. Бо вже тоді, у високих кабінетах України розуміли, що попереду велика війна. Як доказ цьому, інтерв’ю генерала Віктора Муженка про великі штабні навчання по відпрацюванню протидії майбутнім повномасштабним діям ворога. Хоча багато пересічних громадян вважали що так все зоною проведення АТО і закінчиться. Але на Банковій та в Генеральному штабі вважали інакше. І готувались. Нагадую, що штабні навчання були у 2018, а велика війна почалась у 2022. Паралельно з цим, українські дипломати крутили путіну антона на ніс, продовжуючи велику гру. І це вдавалось…
В дитинстві, як тільки сади прикрашались червоною (в усіх відтінках кольору) черешнею, ми влаштовували набіги. Бо сама смачна черешня це з дерева. І навіть не намагайтесь мене переконати. Немає сенсу… Але перед тим, ніж «обнести» дерева в чужому саду, ми збирали інформацію. А саме, наскільки високий та міцний паркан і головне, чи є там охорона із собаками? Бо сенс лізти в сад, який ретельно охороняється? Наїжся черешні чи ні, хто зна, а ось проблем точно повні кишені назбираєш…
Що було би, якби шість років тому Україна не звернула в іншій бік взявши на озброєння замість озброєння декілька простих фраз, а саме… “Нужно просто перестать стрелять», а також, «Сойдемся посередине»? Потім ще був мир в очах путіна. Але це було трішки пізніш.
Так ось. Давайте спробуємо проаналізувати те саме, усім відоме.. якби. Запорука безпеки будь-якої країни це зокрема сильна армія та сильна економіка. Скільки грошей залишилось кишені України після втечі Януковича і Ко, вже відомо всім. І можна довго сперечатися, пішла економіка на підйом після Революції гідності чи ні? Я ж хочу звернути увагу на іншу складову, той самий паркан та охоронців із злими вівчарками, тобто стан українського війська. Можна довго та нудно розповідати про жовті шкільні автобуси, гумові капці, залізні шоломи та десяток бронежилетів на батальйон. Але тим не менш, факт залишається фактом. Забезпечення та озброєння ЗСУ зразка початку 2014 та початку 2019 років, навіть не варто порівнювати. Це як поставити поруч квадратне та сине. І Україна в питаннях переозброєння війська набрала не аби який темп. Згадайте наприклад серпень 2018 року, а саме парад на Хрещатику. Якщо я не помиляюсь, то тоді ми вперше побачили САУ «Богдана» та комплекс «Нептун». Так, безумовно, в одиничному екземплярі, але все колись починається з першого зразка. До речі, тоді ж усі неочікувано побачили той самий, зараз вже усім відомий «Джавелін». Забігаючи вперед, скажу те, про що відомо усім та кожному… В лютому 2022 року, тобто через три з половиною роки, ті ж самі «Богдана» та «Нептун» почали воювати. Але ЧОМУСЬ в тому ж самому одиничному, якщо хочете парадному екземплярі. Як так трапилось, якщо нова влада начебто тільки нарощувала обороноздатність? Не знаю. Питання не до мене. Вистачає фахівців…
Після результату виборів 2019 року, ми багато обговорювали із приятелями новий політичний курс країни. Ті, хто підтримував нову владу, бігали із білбордами в голові, постійно видаючи на гора їх лозунги. «Що ж?», казав я, «Якщо Україна стане жити набагато краще і всі ці обіцянки, про кінець купи епох стануть реальністю, то я ж тільки за. Дійсно, за. Бо як громадянин України я бажаю своїй країні лише кращої долі».
Я не знаю як, але команді пʼятого президента України, РОКАМИ вдавалось маневрувати між апетитами путіна та інтересами України. Якщо хтось забув, то Комплекс заходів по виконанню Мінських домовленостей, був підписаний напочатку 2015 року. І тим самим Україна виграла час для себе, самий цінний ресурс який до речі ніде не купиш і ніхто тобі його не даси, навіть в борг. Бо вже тоді, у високих кабінетах України розуміли, що попереду велика війна. Як доказ цьому, інтерв’ю генерала Віктора Муженка про великі штабні навчання по відпрацюванню протидії майбутнім повномасштабним діям ворога. Хоча багато пересічних громадян вважали що так все зоною проведення АТО і закінчиться. Але на Банковій та в Генеральному штабі вважали інакше. І готувались. Нагадую, що штабні навчання були у 2018, а велика війна почалась у 2022. Паралельно з цим, українські дипломати крутили путіну антона на ніс, продовжуючи велику гру. І це вдавалось…
21.04.202504:30
Твій вираз обличчя, коли бачиш, як в мережі топчуть цілими кільцями пасхальну ковбасу)))
20.04.202506:12
Іноді неймовірно сильно хочеться поставити все на паузу, (в першу чергу величезну купу власних думок), і просто насолодитись тишею…
20.04.202502:53
На моїй памʼяті крайній потужний режим припинення вогню, був 15 лютого 2015 року. Тоді вступив в дію Комплекс заходів по виконанню Мінських домовленостей, а тому в усіх ЗМІ тільки про це і говорили. В радіоефірі настала суцільна тиша. Лише щогодинні перевірки звʼязку. Але не надовго. Підпису рф вистачило рівно на чотири години, до моменту, коли окупанти відкрили мінометний вогонь по позиціях 79 одшбр в Широкіно.
Чекаємо… Полізуть, відгребуть!
Ах да, ледве не забув! Христос Воскрес!
Чекаємо… Полізуть, відгребуть!
Ах да, ледве не забув! Христос Воскрес!
18.04.202519:52
Як би хтось на Банковій, що є сили не намагався превентивно обрубити допомогу ЗСУ, Петро Порошенко сьогодні знов приїхав на фронт із вантажем на мільйони гривень. Хоча… Якщо би не превентивний саботаж то: дронів, ФПВшок на оптоволоконні, комплексів РЕБ, техники і так далі було би в чотири-пʼять разів більше.
Дякую Петро Олексійовичу, що попри все залишаєтесь поруч із військом!
Дякую Петро Олексійовичу, що попри все залишаєтесь поруч із військом!
18.04.202517:08
Шість років тому із Сергій Костинський познайомились в офісі Європейська Солідарність. І ось тепер ходимо поруч, але вже не в офісі, командуємо суміжними підрозділами…
17.04.202509:05
Ось і Юрка «Кір»… на щиті. Ну як же так, друже? Пообіцяй, що потім, коли зустрінемось там, догостриш феншуйно мій ніж як і обіцяв тоді, навесні двадцять третього в наметі на полігоні.
Вічна тобі памʼять, ВОЇНЕ! Честь 🫡
Йоб@на війна! Йоб@ні так звані сусіди «брацькі», які принесли цю війну в наш дім. І ось… тепер… кожного дня… купа кольорових облич в памʼяті перетворюються на чорно-білі світлини…
Вічна тобі памʼять, ВОЇНЕ! Честь 🫡
Йоб@на війна! Йоб@ні так звані сусіди «брацькі», які принесли цю війну в наш дім. І ось… тепер… кожного дня… купа кольорових облич в памʼяті перетворюються на чорно-білі світлини…
16.04.202517:51
Страшні ж за все, це втрачати своїх пацанів…
15.04.202516:34
Мій найкращий психотерапевт. Не завжди таких розумних людей зустрінеш, ніж цей кіт. Колись, влітку 2015 року Марік врятував мій дах! Врятує і зараз…
15.04.202507:08
Ми навряд чи ТОЧНО знаємо, які саме процеси йдуть в голові Трампа?! Яку саме гру він веде?! Бо його гучні учорашні або позавчорашні заяви вже завтра можуть бути анульовані простою фразою, «Я таке сказав? Та невже?!». А потім будуть нові заяви…
Як це прямо або опосередковано співпадає з реальною грою яку веде Білий дім не знає ніхто окрім них самих. Хочеться сподіватись на те, що в даній ситуації Україна веде свою гру, максимально хитру та прагматичну в нашій ситуації, але ж, коли дивишся на склад переговорної групи, то… ну ви, друзі самі все бачили.
Коротше, робимо те що мусимо, а там будь що буде.
Як це прямо або опосередковано співпадає з реальною грою яку веде Білий дім не знає ніхто окрім них самих. Хочеться сподіватись на те, що в даній ситуації Україна веде свою гру, максимально хитру та прагматичну в нашій ситуації, але ж, коли дивишся на склад переговорної групи, то… ну ви, друзі самі все бачили.
Коротше, робимо те що мусимо, а там будь що буде.
14.04.202505:49
Що би не зробили окупанти, куди би вони не вдарили своїми ракетами, вони завжди позиціонують це, як ураження військового обʼєкту. (Навіть там, де військових не було і не могло бути). Або локації де були військові… Так говорять вони. Але реалії зовсім інші. Давайте пригадаємо трагедію кінця січня 2023 року. Ракета в житловий будинок Дніпра. Загинуло сорок шість… цивільних людей. Максимально цивільних. Виключно цивільних. Але тоді, коли агресору крити було нема чим, бо ось тобі сотні фото та відео наслідків ваших «высокоточных ударов», на сцену вийшов апезд@л, якого двічі хтось приводив за руку в Офіс президента. І не для того, аби лампочку поміняти в туалеті, а для того, щоби дати йому посаду та повноваження. І одразу ж, усе наше обурення на міжнародній арені як країни по чиїх цивільних будинках росія лупить ракетами, вже можна було засунути глибоко. Російська інформаційна машина миттєво підхопила всього одну фразу, і все. «Ну вот же слова не какого-то там вашего блогера или журналиста, а советника Офиса. Он всё четко сказал. Мы тут не причем». Тобто беріть та слухайте. І Україна миттєво отримала ще одну ракету, навіть дві, але вже на полі інформаційної війни. І отримали за причини природної безглуздості радника будівлі на вулиці Банкова. І навіть зараз, згадуючи ту трагедію в інформаційному полі як акт міжнародного тероризму, ми одразу отримуємо від адептів того самого «миру» щось на кшталт, «Мы били по военному объекту. А почему ракета попала в дом, это спросите у вашего советника из Офиса». Потім його звільнили. Але то було… потім.
Раз за разом згадуючи висер Марʼяни стосовно учорашньої трагедії в Сумах, я знов схиляюсь до думки, що такі заяви, прямо або опосередковано, дають вбивцям додаткові козирі на міжнародній арені де всеодно прийдеться відповідати на запитання. Справа в тому, що російській пропаганді, всім їх журналістам, починаючи від скабєєвої, соловйова, сімоньян та закінчуючи ордою ботів вже нічого не треба вигадувати. Марʼяна все за них зробила. Ще раз. Хто не зрозумів. Зверніть увагу, що захищаючись в інформаційному полі після влаштованого власноруч теракту в Сумах, окупанти будуть прикриватись словами не аби кого, а депутата Верховної Ради. Мовляв, «А мы ж били по военным. Вот, послушайте вашего же депутата. А люди? Нууууу… А зачем они ходили рядом с тем местом, где были военные»?
І це, тобто така думка, ще одна ціль ракетних ударів окупантів. Їм треба за будь-яку нашу ж ціну, поселити в суспільстві вороже ставлення цивільних до військових. Перші кроки зроблені, через штучно створену та професійно розігнану істерію під назвою «ТЦК». Тепер наступний крок. Безумовно, якщо пригадати нещодавну трагедію в Кривому Рогу, то всі інформаційні напрацювання окупантів, летять собаці під хвост. На дитячому майданчику та біля нього були хто завгодно, тільки не військові, але агресор на це наче і не звертає уваги, чекаючи свого шансу, коли можна буде знов використати корисну ідіотку на повну.
Тільки не кажіть мені, що у неї немає прямого телефона Голови СБУ, якому можна в максимально короткий термін передати кричущу інформацію якщо така існує. Передати тихо і головне ефективно. Без зайвих шансів для ворожої пропаганди. Але… Тут у неї інша, своя гра. А значить інші ставки. І якщо би це було вперше…
Раз за разом згадуючи висер Марʼяни стосовно учорашньої трагедії в Сумах, я знов схиляюсь до думки, що такі заяви, прямо або опосередковано, дають вбивцям додаткові козирі на міжнародній арені де всеодно прийдеться відповідати на запитання. Справа в тому, що російській пропаганді, всім їх журналістам, починаючи від скабєєвої, соловйова, сімоньян та закінчуючи ордою ботів вже нічого не треба вигадувати. Марʼяна все за них зробила. Ще раз. Хто не зрозумів. Зверніть увагу, що захищаючись в інформаційному полі після влаштованого власноруч теракту в Сумах, окупанти будуть прикриватись словами не аби кого, а депутата Верховної Ради. Мовляв, «А мы ж били по военным. Вот, послушайте вашего же депутата. А люди? Нууууу… А зачем они ходили рядом с тем местом, где были военные»?
І це, тобто така думка, ще одна ціль ракетних ударів окупантів. Їм треба за будь-яку нашу ж ціну, поселити в суспільстві вороже ставлення цивільних до військових. Перші кроки зроблені, через штучно створену та професійно розігнану істерію під назвою «ТЦК». Тепер наступний крок. Безумовно, якщо пригадати нещодавну трагедію в Кривому Рогу, то всі інформаційні напрацювання окупантів, летять собаці під хвост. На дитячому майданчику та біля нього були хто завгодно, тільки не військові, але агресор на це наче і не звертає уваги, чекаючи свого шансу, коли можна буде знов використати корисну ідіотку на повну.
Тільки не кажіть мені, що у неї немає прямого телефона Голови СБУ, якому можна в максимально короткий термін передати кричущу інформацію якщо така існує. Передати тихо і головне ефективно. Без зайвих шансів для ворожої пропаганди. Але… Тут у неї інша, своя гра. А значить інші ставки. І якщо би це було вперше…
13.04.202515:00
Давайте повернемось назад…
Вони вбив@ли чеченців ще в 1994 році. І потім також, вбив@ли. Жінок. Старих. Дітей. Сотнями та тисячами. Розповідаючи усім, вже знайомі казки про якусь «священную войну» стирали бомбами селища в Чечні, тобто житло начебто ж… свого народу.
Потім були будинки на Каширському шосе та історія про «рязанский сахар». Пізніш, світ здригнувся від жахіття в Беслані. Хто знищив майже дві сотні дітей? Питання як розумієте риторичне. (До речі, спецури та мусорів з@гинуло лише трохи більше десятка). Дивно, да?
Потім були Грузія та Сирія. В Алеппо лікарні від ударів російських ПКС перетворювались на величезні купи будівельного сміття, серед якого лежали десятки, якщо не сотні тих кого… Потім, на майданчику ООН, той, кого зараз в пеклі смажать 24/365 заявив, що "Детей в Сирии посыпают пылью, чтобы выдать за жертв".
А потім росія продовжила свою чорну справу в Україні. Я навіть не буду питати, як поєднується вся та православна ху@ня яку несе головний церковний чорт Гундяєв, із ракетним ударом посеред Сум під час великого… хм… (та невже православного свята)! Яяяяяяяяк, бл@дь це поєднати?
Я не знаю, чи було це, але ж Православна Церква України мусить виступити із своєю заявою! А Вселенський Патріарх, із своєю! Бо росія, так звана «праваславная страна», це сарана сучасного світу! Ті, хто готовий вб@ти будь-кого: дитину, жінку, літних людей. Одного. Пʼятьох. Декілька десятків. А потім все це прикрити казками про найманців НАТО та ще чимось. І? І все… Наче нічого не було?
Може варто відповісти? Так відповісти, аби шуба загорнулась? Відповісти на тому полі бою, де вони ще не отримували по брудному єбл@ту? На полі православної віри…
p.s. До речі. Це робить той Володимир Володимирович в очах якого у 2019 році хтось побачив «мир»? Чи якийсь інший путін…? Та й були то очі, чи щось інше?
Вони вбив@ли чеченців ще в 1994 році. І потім також, вбив@ли. Жінок. Старих. Дітей. Сотнями та тисячами. Розповідаючи усім, вже знайомі казки про якусь «священную войну» стирали бомбами селища в Чечні, тобто житло начебто ж… свого народу.
Потім були будинки на Каширському шосе та історія про «рязанский сахар». Пізніш, світ здригнувся від жахіття в Беслані. Хто знищив майже дві сотні дітей? Питання як розумієте риторичне. (До речі, спецури та мусорів з@гинуло лише трохи більше десятка). Дивно, да?
Потім були Грузія та Сирія. В Алеппо лікарні від ударів російських ПКС перетворювались на величезні купи будівельного сміття, серед якого лежали десятки, якщо не сотні тих кого… Потім, на майданчику ООН, той, кого зараз в пеклі смажать 24/365 заявив, що "Детей в Сирии посыпают пылью, чтобы выдать за жертв".
А потім росія продовжила свою чорну справу в Україні. Я навіть не буду питати, як поєднується вся та православна ху@ня яку несе головний церковний чорт Гундяєв, із ракетним ударом посеред Сум під час великого… хм… (та невже православного свята)! Яяяяяяяяк, бл@дь це поєднати?
Я не знаю, чи було це, але ж Православна Церква України мусить виступити із своєю заявою! А Вселенський Патріарх, із своєю! Бо росія, так звана «праваславная страна», це сарана сучасного світу! Ті, хто готовий вб@ти будь-кого: дитину, жінку, літних людей. Одного. Пʼятьох. Декілька десятків. А потім все це прикрити казками про найманців НАТО та ще чимось. І? І все… Наче нічого не було?
Може варто відповісти? Так відповісти, аби шуба загорнулась? Відповісти на тому полі бою, де вони ще не отримували по брудному єбл@ту? На полі православної віри…
p.s. До речі. Це робить той Володимир Володимирович в очах якого у 2019 році хтось побачив «мир»? Чи якийсь інший путін…? Та й були то очі, чи щось інше?
13.04.202509:12
Кацапские «православные» черти. Що на цей раз вигадають виблядки? Шикування генералів НАТО на танках Абрамс в центрі Сум?
11.04.202516:25
Порадьте лайну, яке обісраною мишею зʼїб@вся за кордон та потім отримав підозру за двома статтями Кримінального кодексу… гарного стоматолога!
Records
06.12.202423:59
28.8KSubscribers16.06.202123:59
300Citation index20.11.202323:59
17.9KAverage views per post23.11.202423:59
13.2KAverage views per ad post11.09.202423:59
49.58%ER01.09.202323:59
89.92%ERR18.04.202519:52
Як би хтось на Банковій, що є сили не намагався превентивно обрубити допомогу ЗСУ, Петро Порошенко сьогодні знов приїхав на фронт із вантажем на мільйони гривень. Хоча… Якщо би не превентивний саботаж то: дронів, ФПВшок на оптоволоконні, комплексів РЕБ, техники і так далі було би в чотири-пʼять разів більше.
Дякую Петро Олексійовичу, що попри все залишаєтесь поруч із військом!
Дякую Петро Олексійовичу, що попри все залишаєтесь поруч із військом!
20.04.202506:12
Іноді неймовірно сильно хочеться поставити все на паузу, (в першу чергу величезну купу власних думок), і просто насолодитись тишею…
17.04.202509:05
Ось і Юрка «Кір»… на щиті. Ну як же так, друже? Пообіцяй, що потім, коли зустрінемось там, догостриш феншуйно мій ніж як і обіцяв тоді, навесні двадцять третього в наметі на полігоні.
Вічна тобі памʼять, ВОЇНЕ! Честь 🫡
Йоб@на війна! Йоб@ні так звані сусіди «брацькі», які принесли цю війну в наш дім. І ось… тепер… кожного дня… купа кольорових облич в памʼяті перетворюються на чорно-білі світлини…
Вічна тобі памʼять, ВОЇНЕ! Честь 🫡
Йоб@на війна! Йоб@ні так звані сусіди «брацькі», які принесли цю війну в наш дім. І ось… тепер… кожного дня… купа кольорових облич в памʼяті перетворюються на чорно-білі світлини…
21.04.202509:49
(Продовження)
А потім настала нова епоха… На цей раз та, про яку на білбордах не писали. Епоха «Миру в очах путіна». І якби паралельно із різними політичними заявами нової влади (навіть такими), Україна продовжила тонку політичну гру та набрану швидкість в напрямку курсу зміцнення своєї обороноздатності, то… Ну наприклад тоді би 24 лютого 2022 року, на озброєнні України була би не одна установка «Нептун», а бригада. Тобто три дивізіони, кожен в складі трьох пускових. І «Богдана» була би теж не одна, а… фразу продовжить самі. І якщо би наприклад весь 2021 рік Україна закуповувала ПТРК «Стугна» тоді би… цю фразу також самі закінчить. І якщо би влада, вже нова влада, одразу почала реагувати на заклики союзників та купу інформації наданої розвідкою, як України так і союзників, то… Але, ми усі памʼятаємо фразу про можливі плани збільшення армії та будівництво нових доріг. Навіщо була потрібна нова дорога з Чорнобиля до Києва, досі не зрозуміло.
Можна багато чого згадати в контексті фрази… якби! Але, як казав мій приятель… «поезд ушёл и рельсы разобрали».
Чи було би 24 лютого 2022 року чорним днем, якби…? Ну ми точно не лізли в сад, якщо достеменно знали, що там є адекватна охорона та злі вівчарки. Навіть, якщо дуже сильно хотілось смачної черешні яка там точно була у великій кількості. Але, ну його нах такі можливі здобутки…
Фото для тих, хто розуміє…
А потім настала нова епоха… На цей раз та, про яку на білбордах не писали. Епоха «Миру в очах путіна». І якби паралельно із різними політичними заявами нової влади (навіть такими), Україна продовжила тонку політичну гру та набрану швидкість в напрямку курсу зміцнення своєї обороноздатності, то… Ну наприклад тоді би 24 лютого 2022 року, на озброєнні України була би не одна установка «Нептун», а бригада. Тобто три дивізіони, кожен в складі трьох пускових. І «Богдана» була би теж не одна, а… фразу продовжить самі. І якщо би наприклад весь 2021 рік Україна закуповувала ПТРК «Стугна» тоді би… цю фразу також самі закінчить. І якщо би влада, вже нова влада, одразу почала реагувати на заклики союзників та купу інформації наданої розвідкою, як України так і союзників, то… Але, ми усі памʼятаємо фразу про можливі плани збільшення армії та будівництво нових доріг. Навіщо була потрібна нова дорога з Чорнобиля до Києва, досі не зрозуміло.
Можна багато чого згадати в контексті фрази… якби! Але, як казав мій приятель… «поезд ушёл и рельсы разобрали».
Чи було би 24 лютого 2022 року чорним днем, якби…? Ну ми точно не лізли в сад, якщо достеменно знали, що там є адекватна охорона та злі вівчарки. Навіть, якщо дуже сильно хотілось смачної черешні яка там точно була у великій кількості. Але, ну його нах такі можливі здобутки…
Фото для тих, хто розуміє…
26.03.202505:22
Мої кошенята вночі передали під@рам засіб від головного болю вагою майже вісім кілограм. Подіяло одразу.
«Достаточно одной таблеткі» (с)
Добрий ранок, моя люба Україно!
«Достаточно одной таблеткі» (с)
Добрий ранок, моя люба Україно!
18.04.202517:08
Шість років тому із Сергій Костинський познайомились в офісі Європейська Солідарність. І ось тепер ходимо поруч, але вже не в офісі, командуємо суміжними підрозділами…
26.03.202518:31
(Відкритий лист до полковника Лапіна!)
Шановний пане полковнику, Ілля Євгенович, до Вас звертається Кіт, колишній ваш підлеглий…
Власне кажучи, я досі не можу повірити в те, що вас кинули за ґрати. За що? За те, що не втекли і захищали свою рідну Україну? За те, що ви не стерли батальйон під нуль, а почали маневрувати (тим самим врятувавши життя багатьох пацанів) і прийняли бій? За те, що завжди, на перше місце ставили життя солдата, а не погони, посади та карʼєру? У мене стійке враження, що дивлюсь якийсь, напрочуд дурний сон, який і не збирається закінчуватись. Сьогодні в моїй стрічці новин багато фото наших військових в залі суду країни агресора. Їх там кинули за ґрати через те, що захищали свою, Богом дану землю. І майже такі ж фото, але вже з українського, так званого суду. Де також судять українських військових. І через те ж саме. Що воювали. Встояли. Вижили.
Ілля Євгенович, я лише нещодавно звернув увагу на те, що тоді, в 2014 році вам було стільки ж скільки мені зараз. Пʼятдесят два. Я на все життя запам’ятав нашу з вами першу бесіду і вашу пропозицію зайняти офіцерську посаду. А коли я мʼяко кажучи перелякався, що не впораюсь, ви сказали, «Не хвилюйся Олексій. Ми допоможемо. Мені потрібен начальник звʼязку. Скоро виходимо в зону АТО. Часу на роздуми майже не залишилось». Я тоді прийняв вашу пропозицію і жодного разу не пожалкував про своє рішення. Ваше ставлення до людей, від солдата до старшого офіцера варто викладати курсантам вищих військових навчальних закладів. Я чудово памʼятаю, як ви з аватарів, на яких майже всі махнули рукою, зробили бойовий підрозділ, мінометну батарею. Ходили чутки, що ваші слова, «Або так і залишитесь аватарами, тобто тими, кого усі зневажають, або подаруєте собі ще один шанс залишитися людьми», неабияк пройняли їх. Так було, чи ні, але ми всі бачили, як вони під вашим наглядом, з нуля опановували міномети «Васильок», щоби вже через декілька тижнів почати виконувати бойові завдання. А скільки потім шухеру «Сармати» навели в Широкино?!
Були ж часи….
Ілля Євгенович, пане полковнику, а зараз уважно послухайте мене. Тільки дуже уважно. Гаразд? Від імені особового складу нашого, 37 батальйону, я закликаю вас не починати голодування! Відмінити своє рішення! Так, я знаю, що ваше слово залізне! Було, є, та буде! Але, зараз інший випадок… Ми усі чудово розуміємо, що вас це вбʼє. Ваш організм не винесе цього. Не робіть такий подарунок ворогам України, як одним, так і іншим! Їм байдуже на ваше життя. На життя ще одного українського військового. Просравши підготовку до великої війни, вони тепер запросто кидають за ґрати тих, хто ще в чотирнадцятому не змивав в унітаз повістки до військкомату, а взяв до рук зброю, аби дати своїй країні шанс встояти! Жити! Бути вільною! Ви ж розумієте, що вони банально заздрять і тому так підло… мстять!
Я прошу вас, Ілля Євгенович! Благаю! Ви завжди вчили нас ніколи не здаватись. Навіть тоді, коли дуже важко і начебто не залишилось жодного шансу, в будь-якій ситуації не здаватись! Тому я прошу вас, пане полковнику, не здаватись зараз, коли начебто все погасло і не залишилось жадного шансу на справедливість. Шанс є завжди, пане полковнику, навіть в суцільній темряві… Згадайте 5 квітня 2015 року і той шанс, яким скористався Гєша. Хоча там не було жодного шансу, навіть натяку на тисячну долю порятунку, але все ж таки він тоді вижив.
Почуйте мене, Ілля Євгенович, прошу вас, відмініть своє рішення! Не робіть подарунку ворогам України! Я сподіваюсь, що адвокати роздрукують цей мій допис та покажуть вам, разом із словами підтримки тисяч українців! Тримайтесь пане полковнику! Тримайтесь, Бронза!
З повагою, капітан ЗСУ Олексій Петров. 🫡
p.s. Ілля Євгенович, вибачте за помилки, якщо шо!
Шановний пане полковнику, Ілля Євгенович, до Вас звертається Кіт, колишній ваш підлеглий…
Власне кажучи, я досі не можу повірити в те, що вас кинули за ґрати. За що? За те, що не втекли і захищали свою рідну Україну? За те, що ви не стерли батальйон під нуль, а почали маневрувати (тим самим врятувавши життя багатьох пацанів) і прийняли бій? За те, що завжди, на перше місце ставили життя солдата, а не погони, посади та карʼєру? У мене стійке враження, що дивлюсь якийсь, напрочуд дурний сон, який і не збирається закінчуватись. Сьогодні в моїй стрічці новин багато фото наших військових в залі суду країни агресора. Їх там кинули за ґрати через те, що захищали свою, Богом дану землю. І майже такі ж фото, але вже з українського, так званого суду. Де також судять українських військових. І через те ж саме. Що воювали. Встояли. Вижили.
Ілля Євгенович, я лише нещодавно звернув увагу на те, що тоді, в 2014 році вам було стільки ж скільки мені зараз. Пʼятдесят два. Я на все життя запам’ятав нашу з вами першу бесіду і вашу пропозицію зайняти офіцерську посаду. А коли я мʼяко кажучи перелякався, що не впораюсь, ви сказали, «Не хвилюйся Олексій. Ми допоможемо. Мені потрібен начальник звʼязку. Скоро виходимо в зону АТО. Часу на роздуми майже не залишилось». Я тоді прийняв вашу пропозицію і жодного разу не пожалкував про своє рішення. Ваше ставлення до людей, від солдата до старшого офіцера варто викладати курсантам вищих військових навчальних закладів. Я чудово памʼятаю, як ви з аватарів, на яких майже всі махнули рукою, зробили бойовий підрозділ, мінометну батарею. Ходили чутки, що ваші слова, «Або так і залишитесь аватарами, тобто тими, кого усі зневажають, або подаруєте собі ще один шанс залишитися людьми», неабияк пройняли їх. Так було, чи ні, але ми всі бачили, як вони під вашим наглядом, з нуля опановували міномети «Васильок», щоби вже через декілька тижнів почати виконувати бойові завдання. А скільки потім шухеру «Сармати» навели в Широкино?!
Були ж часи….
Ілля Євгенович, пане полковнику, а зараз уважно послухайте мене. Тільки дуже уважно. Гаразд? Від імені особового складу нашого, 37 батальйону, я закликаю вас не починати голодування! Відмінити своє рішення! Так, я знаю, що ваше слово залізне! Було, є, та буде! Але, зараз інший випадок… Ми усі чудово розуміємо, що вас це вбʼє. Ваш організм не винесе цього. Не робіть такий подарунок ворогам України, як одним, так і іншим! Їм байдуже на ваше життя. На життя ще одного українського військового. Просравши підготовку до великої війни, вони тепер запросто кидають за ґрати тих, хто ще в чотирнадцятому не змивав в унітаз повістки до військкомату, а взяв до рук зброю, аби дати своїй країні шанс встояти! Жити! Бути вільною! Ви ж розумієте, що вони банально заздрять і тому так підло… мстять!
Я прошу вас, Ілля Євгенович! Благаю! Ви завжди вчили нас ніколи не здаватись. Навіть тоді, коли дуже важко і начебто не залишилось жодного шансу, в будь-якій ситуації не здаватись! Тому я прошу вас, пане полковнику, не здаватись зараз, коли начебто все погасло і не залишилось жадного шансу на справедливість. Шанс є завжди, пане полковнику, навіть в суцільній темряві… Згадайте 5 квітня 2015 року і той шанс, яким скористався Гєша. Хоча там не було жодного шансу, навіть натяку на тисячну долю порятунку, але все ж таки він тоді вижив.
Почуйте мене, Ілля Євгенович, прошу вас, відмініть своє рішення! Не робіть подарунку ворогам України! Я сподіваюсь, що адвокати роздрукують цей мій допис та покажуть вам, разом із словами підтримки тисяч українців! Тримайтесь пане полковнику! Тримайтесь, Бронза!
З повагою, капітан ЗСУ Олексій Петров. 🫡
p.s. Ілля Євгенович, вибачте за помилки, якщо шо!
15.04.202516:34
Мій найкращий психотерапевт. Не завжди таких розумних людей зустрінеш, ніж цей кіт. Колись, влітку 2015 року Марік врятував мій дах! Врятує і зараз…
25.03.202505:25
А ось і дружина Апача, та сама брюнетка! Як її звуть, я досі не знаю! Але це одна з найхитрішіх собак, яких я зустрічав в житті! Вона миттєво зрозуміла, що її очі, її ж найголовніша зброя. І тепер в арсеналі цієї чорної як ніч «мавпи», є пару тисяч гримас, виразів очима для маніпуляцій та пісень на тему, «Петрооооууууу… ааааа яяяж даааавноооуууууу нееее їїїлаааааа. Вже двііііііі годиииинииииууууу! І дееееее твояяяя сооовість?».
Як Апач з нею справляється, гадки не маю!))
Добрий ранок, друзі! Смачної вам кави та гарного дня)
Як Апач з нею справляється, гадки не маю!))
Добрий ранок, друзі! Смачної вам кави та гарного дня)
22.03.202518:02
Просто так…
(Добраніч, друзі).
(Добраніч, друзі).
22.03.202507:01
(Продовження)
Не знаєте, як так? Ну може різні медійні хвойди, (які за будь-яких умов, ближче ніж за сто км не підʼїдуть до фронту), в курсі?
Напевно хтось вже стрибає на дивані із криками, «Шо ти нам тут Петров пургу несеш про якісь оборонні рубежі?! Нах@й оборону! Це не цікаво!… Де наступ? Де обіцяна кава в Ялті?». Навряд чи я відкрию якусь таємницю, якщо скажу що стерти в безглуздому штурмі взвод піхоти, можна дуже швидко. Максимально швидко. І в той же час, той же самий взвод, може довго, максимально довго тримати ті самі позиції, про які я казав вище. Тримати, перетворюючи наступаючих орків на вміст чорних пакетів.
І все ж таки. Для успішного наступу, треба забезпечити перевагу сил та засобів по відношенню до ворога… втричі. Це не я придумав. Це каже військова наука. Можна довго і нудно пояснювати медійним товстолобікам реалії війни, але краще про все це сказав Кирило Верес, Герой України. Не дослівно, але тим не менш… «Яка кава в Ялті? Тут би втримати ті рубежі, на яких стоїмо». Зверніть увагу, Герой України, на той час командир стрілецького батальйону, каже саме про оборону… Хоча дійсно! Що він там розбирається в питаннях ведення бойових дій? А ось лідери диванної думки, вони знають все. Набагато більше, ніж все…
А тепер знов питання. Просте як кут будинку. «Так що не так, що неправильно сказав Порошенко в своєму інтервʼю»? Не пообіцяв мудрому наріду каву в Ялті через два тижні? Ну вибачте, порожні обіцянки та локшина на вуха в промислових масштабах, трохи за іншою адресою…
Картинка просто так. Випадково знайшов в інтернеті.
Не знаєте, як так? Ну може різні медійні хвойди, (які за будь-яких умов, ближче ніж за сто км не підʼїдуть до фронту), в курсі?
Напевно хтось вже стрибає на дивані із криками, «Шо ти нам тут Петров пургу несеш про якісь оборонні рубежі?! Нах@й оборону! Це не цікаво!… Де наступ? Де обіцяна кава в Ялті?». Навряд чи я відкрию якусь таємницю, якщо скажу що стерти в безглуздому штурмі взвод піхоти, можна дуже швидко. Максимально швидко. І в той же час, той же самий взвод, може довго, максимально довго тримати ті самі позиції, про які я казав вище. Тримати, перетворюючи наступаючих орків на вміст чорних пакетів.
І все ж таки. Для успішного наступу, треба забезпечити перевагу сил та засобів по відношенню до ворога… втричі. Це не я придумав. Це каже військова наука. Можна довго і нудно пояснювати медійним товстолобікам реалії війни, але краще про все це сказав Кирило Верес, Герой України. Не дослівно, але тим не менш… «Яка кава в Ялті? Тут би втримати ті рубежі, на яких стоїмо». Зверніть увагу, Герой України, на той час командир стрілецького батальйону, каже саме про оборону… Хоча дійсно! Що він там розбирається в питаннях ведення бойових дій? А ось лідери диванної думки, вони знають все. Набагато більше, ніж все…
А тепер знов питання. Просте як кут будинку. «Так що не так, що неправильно сказав Порошенко в своєму інтервʼю»? Не пообіцяв мудрому наріду каву в Ялті через два тижні? Ну вибачте, порожні обіцянки та локшина на вуха в промислових масштабах, трохи за іншою адресою…
Картинка просто так. Випадково знайшов в інтернеті.
Log in to unlock more functionality.
