Земля затремтіла, і з неї почало підніматися щось величезне…
- Опять якісь проблеми?
Із-під землі повільно виперло м’язисту фігуру, обтягнуту футболкою з хрестоподібним знаком із загнутими під прямим кутом кінцями.
- Хто ти такий?) - Вадим не втримався і ступив назад.
- Я Максимус, хранитель цього… лєсного клубу.
Назаріус скривився: - Бидлом являєшься?
- Не твого ума діло, але я по жизні нацист, наркоман, алкоголік, бидло, селюк, плавєц і боксер.
Марфа і Несті перезирнулися, але мовчали, очікуючи, що буде далі, а погляд Максимуса повільно сфокусувався на Назаріусі.
- Ти тут з тінями балуєшся? А ну чеши звідси, сивий.
Максимус зробив неймовірний ривок, не зважаючи на свою кульгавість, яку отримав після того, як зрублене дерево затиснуло йому праве яічко і, відповідно, ногу…
- Получай пізда на чай!! - Назаріус навіть не встиг крикнути. Його відкинуло назад, і він влетів у найближче дерево, де над ним зависла камера Віті: - Норм засняв.
Максимус театрально витер руки об шорти тіпо дохуя крутий та повернувся до всіх: - Вроді порішали. Але щойно він вимовив ці слова, як з-за горизонту пролунав низький гул. Земля під їхніми ногами здригнулася.
- Бл, боюся - Несті злякано схопила Марфу за руку.
На обрії з’явилася величезна чорна фігура, що швидко наближалася. Це була не просто тінь - це щось неосяжне, і воно явно мало на них плани.
- Настали страшні часи… - додав Діма, відчуваючи, як по спині пробіг холод.
Щось справді величезне та страшне вже було зовсім поруч…
Прода 20 лайків ❤️)