ПРАВИЙ СЕКТОР
06.05.202515:12
СОТНИК «ІРАНЕЦЬ». ДРУГА РІЧНИЦЯ ЗАГИБЕЛІ
Два роки тому, в околицях фортеці Бахмут, загинув Віктор Панаско — сотник «Іранець». Один із тих, кого несе українська національна пам’ять крізь покоління. Людина Чину. Ідейний націоналіст, відданий побратим, коханий чоловік, суворий командир і воїн, який не зламався, не відступив, не зрадив.
Свою боротьбу він почав змолоду — з 15 років був у лавах націоналістичних організацій. Один із командирів ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери, очолював Чернігівський обласний загін. Активний учасник Революції Гідності, де став відомим як сотник Майдану. У квітні 2014 року став учасником першого бою «Правого Сектора» під Слов’янськом.
6 травня 2023 року він поліг смертю героя. Не в тилу. Не в спокої. А на передовій — як жив, так і загинув.
Та ім’я його живе між нами. І приклад його надихає нові покоління ставати на шлях боротьби — без страху, без сумнівів, до перемоги.
Пам’ятаємо. Боремось. Продовжуємо його справу.
Царство Небесне, друже «Іранець».
Два роки тому, в околицях фортеці Бахмут, загинув Віктор Панаско — сотник «Іранець». Один із тих, кого несе українська національна пам’ять крізь покоління. Людина Чину. Ідейний націоналіст, відданий побратим, коханий чоловік, суворий командир і воїн, який не зламався, не відступив, не зрадив.
Свою боротьбу він почав змолоду — з 15 років був у лавах націоналістичних організацій. Один із командирів ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери, очолював Чернігівський обласний загін. Активний учасник Революції Гідності, де став відомим як сотник Майдану. У квітні 2014 року став учасником першого бою «Правого Сектора» під Слов’янськом.
6 травня 2023 року він поліг смертю героя. Не в тилу. Не в спокої. А на передовій — як жив, так і загинув.
Та ім’я його живе між нами. І приклад його надихає нові покоління ставати на шлях боротьби — без страху, без сумнівів, до перемоги.
Пам’ятаємо. Боремось. Продовжуємо його справу.
Царство Небесне, друже «Іранець».
05.05.202511:14
«Правий сектор» щиро вітає бойових побратимів з «Азову» з одинадцятою річницею створення.
Ваша історія — це історія честі, жертовності й безкомпромісної боротьби за Українську державу. З 5 травня 2014 року, коли перші добровольці стали на захист Батьківщини, й донині ви залишаєтесь символом незламності. Своїм героїзмом у боях за Маріуполь та інших напрямках ви довели, що жоден ворог не зламає націю, яка має таких воїнів.
Для бійців ДУК «Правий сектор» велика честь стояти з вами пліч-о-пліч на передовій цієї визвольної війни. Ваша відвага — дороговказ для всього українського народу й стимул до подальшої боротьби.
Одинадцять років – це лише пролог. Нас чекає головне – остаточна перемога!
Слава «Азову»!
Ваша історія — це історія честі, жертовності й безкомпромісної боротьби за Українську державу. З 5 травня 2014 року, коли перші добровольці стали на захист Батьківщини, й донині ви залишаєтесь символом незламності. Своїм героїзмом у боях за Маріуполь та інших напрямках ви довели, що жоден ворог не зламає націю, яка має таких воїнів.
Для бійців ДУК «Правий сектор» велика честь стояти з вами пліч-о-пліч на передовій цієї визвольної війни. Ваша відвага — дороговказ для всього українського народу й стимул до подальшої боротьби.
Одинадцять років – це лише пролог. Нас чекає головне – остаточна перемога!
Слава «Азову»!
03.05.202507:54
Микола Міхновський (31 березня 1873 — 3 травня 1924) — один із перших ідеологів української незалежності, політик, публіцист, адвокат, військовий.
Народився на Полтавщині в родині священника, нащадок козацького роду. Ще студентом приєднався до «Братства тарасівців», де сформулював програмний документ — «Кредо молодого українця», що містив заклик до творення української національної ідеї та власної держави.
У 1900 році написав брошуру «Самостійна Україна» — перший політичний маніфест ХХ століття, що відкрито проголошував повну незалежність України «від Карпат до Кавказу». Документ був створений для Революційної української партії (РУП), з якою Міхновський згодом розійшовся в поглядах.
У 1902 році він заснував Українську народну партію та уклав її ідеологічний маніфест — «Десять заповідей УНП», серед яких — гасло «Україна для українців». Обґрунтував потребу створення національної української армії.
Його ідеї стали наріжним каменем українського самостійництва і вплинули на покоління борців за незалежність.
Народився на Полтавщині в родині священника, нащадок козацького роду. Ще студентом приєднався до «Братства тарасівців», де сформулював програмний документ — «Кредо молодого українця», що містив заклик до творення української національної ідеї та власної держави.
У 1900 році написав брошуру «Самостійна Україна» — перший політичний маніфест ХХ століття, що відкрито проголошував повну незалежність України «від Карпат до Кавказу». Документ був створений для Революційної української партії (РУП), з якою Міхновський згодом розійшовся в поглядах.
У 1902 році він заснував Українську народну партію та уклав її ідеологічний маніфест — «Десять заповідей УНП», серед яких — гасло «Україна для українців». Обґрунтував потребу створення національної української армії.
Його ідеї стали наріжним каменем українського самостійництва і вплинули на покоління борців за незалежність.
30.04.202513:25
Сьогодні минають треті роковини загибелі Максима Матузки, друга «Марса» — бійця ДУК «Правий Сектор» та колишнього очільника Правої Молоді Сумщини.
Максим народився 22 січня 2000 року в селі Нижня Сагарівка Сумської області. Після закінчення школи навчався у Сумському коледжі харчової промисловості.
З ранніх років долучився до Національно-визвольного руху «Правий Сектор». Брав активну участь у патріотичному вихованні молоді, проходив вишколи для всебічного розвитку та протидіяв проросійським впливам. Згодом очолив Сумську обласну організацію «Права Молодь».
У 2021 році добровільно вступив до лав Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор». Навіть у цивільному житті жив боротьбою — нею дихав, у ній бачив сенс свого існування.
Максим загинув 30 квітня 2022 року внаслідок ворожого артилерійського обстрілу поблизу Мар’їнки Донецької області.
Для нього боротьба була не обов’язком, а способом життя. І це життя він віддав за Україну — без вагань, з гідністю та честю.
Вічна пам’ять Герою.
Максим народився 22 січня 2000 року в селі Нижня Сагарівка Сумської області. Після закінчення школи навчався у Сумському коледжі харчової промисловості.
З ранніх років долучився до Національно-визвольного руху «Правий Сектор». Брав активну участь у патріотичному вихованні молоді, проходив вишколи для всебічного розвитку та протидіяв проросійським впливам. Згодом очолив Сумську обласну організацію «Права Молодь».
У 2021 році добровільно вступив до лав Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор». Навіть у цивільному житті жив боротьбою — нею дихав, у ній бачив сенс свого існування.
Максим загинув 30 квітня 2022 року внаслідок ворожого артилерійського обстрілу поблизу Мар’їнки Донецької області.
Для нього боротьба була не обов’язком, а способом життя. І це життя він віддав за Україну — без вагань, з гідністю та честю.
Вічна пам’ять Герою.
Reposted from:
Права Молодь
27.04.202510:12
Платиш за ракети по українських містах?
2025 рік. Війна. А в топах українських чартів — російські виконавці. Ті самі, хто або відкрито підтримує вторгнення, або мовчки вдає непричетність, поки їхня армія щодня вбиває наших людей. Кожен клік, кожне прослуховування на Spotify чи Apple Music — це не просто трек у навушниках. Це гроші. Гроші, які йдуть не лише в кишені російських артистів, а й далі — в російський бюджет, на війну проти нас.
І ось маємо чергову «перемогу»: у квітні перше місце в українському топі Apple Music зайняла російська група «AY YOLA» — ті самі, що офіційно підтримують “спецоперацію”, донатять на армію РФ, а родичі їхніх учасників прямо зараз воюють проти України.
Що це означає на практиці?
Стріми з України = роялті = прибуток для росіян = податки в бюджет РФ = ракети, снаряди, дрони-камікадзе. Ваш плейлист — це черговий “Смерч” над Харковом чи “Калібр” над Одесою. Ваш клік — це ще одна мінна пастка на наших полях.
Слухаєш російське — спонсоруєш війну. Немає нейтральних треків під час геноциду!
❤️ Права Молодь | Instagram
2025 рік. Війна. А в топах українських чартів — російські виконавці. Ті самі, хто або відкрито підтримує вторгнення, або мовчки вдає непричетність, поки їхня армія щодня вбиває наших людей. Кожен клік, кожне прослуховування на Spotify чи Apple Music — це не просто трек у навушниках. Це гроші. Гроші, які йдуть не лише в кишені російських артистів, а й далі — в російський бюджет, на війну проти нас.
І ось маємо чергову «перемогу»: у квітні перше місце в українському топі Apple Music зайняла російська група «AY YOLA» — ті самі, що офіційно підтримують “спецоперацію”, донатять на армію РФ, а родичі їхніх учасників прямо зараз воюють проти України.
Що це означає на практиці?
Стріми з України = роялті = прибуток для росіян = податки в бюджет РФ = ракети, снаряди, дрони-камікадзе. Ваш плейлист — це черговий “Смерч” над Харковом чи “Калібр” над Одесою. Ваш клік — це ще одна мінна пастка на наших полях.
Слухаєш російське — спонсоруєш війну. Немає нейтральних треків під час геноциду!
❤️ Права Молодь | Instagram
25.04.202519:24
Сьогодні мало б виповнитися 25 років колишньому керівникові одеської «Правої молоді» та командирові 25-ї Резервної сотні ДУК «Правий сектор» – Сергію Коновалову.
Друг «Роланд» був справжнім ідейним націоналістом, відданим борцем за Українську Самостійну Соборну Державу. З юних років він обрав шлях боротьби — добровольцем вирушив на фронт, де в лавах ДУК «Правий сектор» боронив Україну.
Згодом очолив Резервну сотню, що базувалась в Одесі, і займався підготовкою побратимів до ротацій у бойові підрозділи. Його завзяття, принциповість і внутрішня сила стали прикладом для багатьох.
У 2022 році він віддав життя за Батьківщину, залишившись вірним своїй присязі до кінця.
Світла пам’ять, друже. Ти не дожив до свого 25-ліття, але твій подвиг живе. Боремося далі – за тебе, за полеглих, за Україну.
Друг «Роланд» був справжнім ідейним націоналістом, відданим борцем за Українську Самостійну Соборну Державу. З юних років він обрав шлях боротьби — добровольцем вирушив на фронт, де в лавах ДУК «Правий сектор» боронив Україну.
Згодом очолив Резервну сотню, що базувалась в Одесі, і займався підготовкою побратимів до ротацій у бойові підрозділи. Його завзяття, принциповість і внутрішня сила стали прикладом для багатьох.
У 2022 році він віддав життя за Батьківщину, залишившись вірним своїй присязі до кінця.
Світла пам’ять, друже. Ти не дожив до свого 25-ліття, але твій подвиг живе. Боремося далі – за тебе, за полеглих, за Україну.
06.05.202514:25
Запрошуємо на ХХХ Вшанування Героїв Холодного Яру.
16 травня 2025 року
18.00: Будинок культури (м. Кам’янка Черкаської обл.) – концерт.
17 травня 2025 року
11.00 (с. Мельники, цвинтар) - вшанування пам'яті Головного отамана Холодного Яру та похованих в братській могилі холодноярців.
12.00 (с. Мельники, центр) – урочисте покладання квітів.
13.00 (с. Мельники, Кресельці) – покладання квітів до монументів на місці останнього бою Василя і Петра Чучупаків.
14:30 (Мотронинський монастир) – громадська панахида.
15.00 (хутір Буда) - Літературно-музична сцена.
18 травня 2025 року
Пантеоні Героїв - відкриття пам’ятників полеглим борцям за Українську державу: БУКАРЬОВУ “БІЛОТУР” Дмитру, ВОРОБКАЛУ “ГРЕК” Андрію, КАРАСЮ Володимиру, СТРІЛЬЦЮ “ТЯЖ” Ярославу, НАЗАРЧУКУ “ФРІЦ” Олексію, ЛЮБУНІ “ІНСТРУКТОР” Володимиру.
Відкритя пам’ятного знаку полеглим воякам 31-го полку НГУ.
Вшанування пам’яті Георгія Тарасенка та Андрія Лугового.
14.30 (хутір Буда) – освячення дзвіниці храму.
15.00 – Літературно-музична сцена.
16 травня 2025 року
18.00: Будинок культури (м. Кам’янка Черкаської обл.) – концерт.
17 травня 2025 року
11.00 (с. Мельники, цвинтар) - вшанування пам'яті Головного отамана Холодного Яру та похованих в братській могилі холодноярців.
12.00 (с. Мельники, центр) – урочисте покладання квітів.
13.00 (с. Мельники, Кресельці) – покладання квітів до монументів на місці останнього бою Василя і Петра Чучупаків.
14:30 (Мотронинський монастир) – громадська панахида.
15.00 (хутір Буда) - Літературно-музична сцена.
18 травня 2025 року
Пантеоні Героїв - відкриття пам’ятників полеглим борцям за Українську державу: БУКАРЬОВУ “БІЛОТУР” Дмитру, ВОРОБКАЛУ “ГРЕК” Андрію, КАРАСЮ Володимиру, СТРІЛЬЦЮ “ТЯЖ” Ярославу, НАЗАРЧУКУ “ФРІЦ” Олексію, ЛЮБУНІ “ІНСТРУКТОР” Володимиру.
Відкритя пам’ятного знаку полеглим воякам 31-го полку НГУ.
Вшанування пам’яті Георгія Тарасенка та Андрія Лугового.
14.30 (хутір Буда) – освячення дзвіниці храму.
15.00 – Літературно-музична сцена.
04.05.202512:12
4 травня 1945 року. Коли світ майже святкував перемогу — українці готувалися до нової війни.
У цей день Провід ОУН проголосив Декларацію, яка стала криком нескореного народу:
Світ втомився від війни. Але для України вона лише починалася — не за сфери впливу, не за чужі столиці, а за право жити на своїй землі, говорити своєю мовою, бути собою.
Радянський Союз прийшов як «визволитель», та українці бачили в ньому нового колонізатора — з ГУЛАГами, розстрілами, депортаціями, русифікацією.
У Декларації ОУН була воля. Була аналітика. Було пророцтво.
І головне — була присяга: боротися до кінця.
Навіть коли в березні 1950-го загинув Роман Шухевич, навіть коли повстанські загони залишились без зв’язку, без підтримки — бій тривав.
У лісах. У селах. У катівнях.
Жила Україна, яка відмовилась вмирати.
Цей документ — не просто сторінка історії.
Це подих нації, яка вирішила бути вільною. Всупереч усьому.
У цей день Провід ОУН проголосив Декларацію, яка стала криком нескореного народу:
«Ми не складемо зброї. Ми не залишимо українських земель. Ми не визнаємо жодної влади, крім своєї».
Світ втомився від війни. Але для України вона лише починалася — не за сфери впливу, не за чужі столиці, а за право жити на своїй землі, говорити своєю мовою, бути собою.
Радянський Союз прийшов як «визволитель», та українці бачили в ньому нового колонізатора — з ГУЛАГами, розстрілами, депортаціями, русифікацією.
У Декларації ОУН була воля. Була аналітика. Було пророцтво.
І головне — була присяга: боротися до кінця.
Навіть коли в березні 1950-го загинув Роман Шухевич, навіть коли повстанські загони залишились без зв’язку, без підтримки — бій тривав.
У лісах. У селах. У катівнях.
Жила Україна, яка відмовилась вмирати.
Цей документ — не просто сторінка історії.
Це подих нації, яка вирішила бути вільною. Всупереч усьому.
02.05.202505:31
ГЕРОЇ ОДЕСИ: ТІ, ХТО ЗУПИНИЛИ «РУССКУЮ ВЄСНУ»
Одинадцять років тому Одеса вистояла. Місто, яке проросійські сили прагнули втопити у хаосі, зберегло себе — завдяки рішучості й мужності своїх захисників. Це була перемога українського духу над чадом палаючої «русской вєсни».
Сьогодні в українському місті Одеса перехожі минають залізну огорожу на розі Дерибасівської та Преображенської. На ній — чорно-білі портрети з синьо-жовтими та червоно-чорними стрічками. Завжди живі квіти. Але скільки з нас зупиняються? Скільки пам’ятають, ким були ці люди?
2 травня 2014 року від куль сепаратистів загинули справжні сини України: Андрій Бірюков та десятник «Правого сектора» Ігор Іванов. Вони були на передовій спротиву, стримуючи загрозу повторення донецького сценарію. Їхня жертовність стала однією з підвалин сьогоднішнього миру в місті.
Пам’ятаймо. Не дозволяймо забути, яку ціну заплачено за свободу.
Одинадцять років тому Одеса вистояла. Місто, яке проросійські сили прагнули втопити у хаосі, зберегло себе — завдяки рішучості й мужності своїх захисників. Це була перемога українського духу над чадом палаючої «русской вєсни».
Сьогодні в українському місті Одеса перехожі минають залізну огорожу на розі Дерибасівської та Преображенської. На ній — чорно-білі портрети з синьо-жовтими та червоно-чорними стрічками. Завжди живі квіти. Але скільки з нас зупиняються? Скільки пам’ятають, ким були ці люди?
2 травня 2014 року від куль сепаратистів загинули справжні сини України: Андрій Бірюков та десятник «Правого сектора» Ігор Іванов. Вони були на передовій спротиву, стримуючи загрозу повторення донецького сценарію. Їхня жертовність стала однією з підвалин сьогоднішнього миру в місті.
Пам’ятаймо. Не дозволяймо забути, яку ціну заплачено за свободу.
29.04.202509:40
ОСТАННІЙ ГЕТЬМАН УКРАЇНИ
29 квітня — річниця проголошення Української Держави під проводом Гетьмана Павла Скоропадського.
Весна 1918 року. Україна перебуває у глибокій кризі. Центральна Рада, очолювана соціалістами й федералістами, не здатна ефективно реагувати на загрози. Вона втратила контроль над внутрішньою ситуацією, соціальні та політичні процеси вийшли з-під впливу державної влади. Замість державотворення — політична боротьба і суперечки. Майбутнє України здавалося примарним.
У критичний момент відповідальність за долю держави бере на себе Павло Скоропадський — аристократ, військовик, нащадок славетного козацького роду. Його бачення — створення сильної незалежної держави з ефективними інституціями, професійною армією та авторитетом на міжнародній арені.
За сім із половиною місяців існування Гетьманату в державі було досягнуто реальних зрушень у сфері економіки, адміністрації, культури, освіти, релігійного життя. Попри це, втілити повний задум завадили як внутрішні протиріччя, так і зовнішній тиск.
29 квітня — річниця проголошення Української Держави під проводом Гетьмана Павла Скоропадського.
Весна 1918 року. Україна перебуває у глибокій кризі. Центральна Рада, очолювана соціалістами й федералістами, не здатна ефективно реагувати на загрози. Вона втратила контроль над внутрішньою ситуацією, соціальні та політичні процеси вийшли з-під впливу державної влади. Замість державотворення — політична боротьба і суперечки. Майбутнє України здавалося примарним.
У критичний момент відповідальність за долю держави бере на себе Павло Скоропадський — аристократ, військовик, нащадок славетного козацького роду. Його бачення — створення сильної незалежної держави з ефективними інституціями, професійною армією та авторитетом на міжнародній арені.
За сім із половиною місяців існування Гетьманату в державі було досягнуто реальних зрушень у сфері економіки, адміністрації, культури, освіти, релігійного життя. Попри це, втілити повний задум завадили як внутрішні протиріччя, так і зовнішній тиск.
27.04.202509:08
РІЧНИЦЯ РАТИФІКАЦІЇ ХАРКІВСЬКИХ УГОД: ВІДКРИТІ ДВЕРІ ДО ОКУПАЦІЇ КРИМУ
27 квітня 2010 року Верховна Рада України ратифікувала українсько-російську угоду про продовження базування Чорноморського флоту РФ у Криму.
Угода, підписана Віктором Януковичем і Дмитром Мєдвєдєвим, передбачала продовження перебування російських військ на півострові до 2042 року. В обмін Росія надала Україні знижку на природний газ у розмірі до 100 $.
У день голосування в стінах парламенту відбувалися сутички: опозиціонери закидали спікера Володимира Литвина яйцями й папірцями, застосовували димові шашки. Під Радою протестували тисячі громадян, сталися сутички з міліцією.
Попри спротив, угоди були ратифіковані. Було фактично легалізовано присутність ворожого військового контингенту в Криму, що згодом стало однією з головних причин успішної операції із захоплення півострова у 2014 році.
Так ніби й не було спроб захоплення Криму “козачками” у 90-х чи кризи навколо Тузли у 2003 році. Це була не легковажність — це була державна зрада.
27 квітня 2010 року Верховна Рада України ратифікувала українсько-російську угоду про продовження базування Чорноморського флоту РФ у Криму.
Угода, підписана Віктором Януковичем і Дмитром Мєдвєдєвим, передбачала продовження перебування російських військ на півострові до 2042 року. В обмін Росія надала Україні знижку на природний газ у розмірі до 100 $.
У день голосування в стінах парламенту відбувалися сутички: опозиціонери закидали спікера Володимира Литвина яйцями й папірцями, застосовували димові шашки. Під Радою протестували тисячі громадян, сталися сутички з міліцією.
Попри спротив, угоди були ратифіковані. Було фактично легалізовано присутність ворожого військового контингенту в Криму, що згодом стало однією з головних причин успішної операції із захоплення півострова у 2014 році.
Так ніби й не було спроб захоплення Криму “козачками” у 90-х чи кризи навколо Тузли у 2003 році. Це була не легковажність — це була державна зрада.
24.04.202512:38
ЯК НАШІ ПРЕДКИ ЗЕМЛЮ БОРОНИЛИ: ЗВИТЯГИ ВОЯКІВ УПА
Історія — вчителька життя. Так вважали римляни — нація, що підкорила більшість цивілізацій свого часу. На жаль, українці досі не зробили власних висновків. Натомість чуємо: «я вас туди не посилав», «ця війна мені набридла», «це війна політиків».
А що якби такими словами мислили воїни УПА? Чи була б сьогодні Україна?
⸻
▪️Дякувати Богові, тоді виросло покоління іншого ґатунку.
У ці дні згадуємо одну з найвеличніших битв повстанців — бій під Гурбами на Рівненщині. Відбувся з 21 по 25 квітня 1944 року.
5 тисяч вояків УПА — проти 30-тисячного підрозділу НКВС із танками, артилерією, авіацією. Окупанти ретельно готувалися, стягнувши сили на лінію Шепетівка — Рівне — Збараж.
Уже 23 квітня розпочався штурм. Каральні загони атакували з кількох напрямків, головний удар — у районі Антонівців.
Попри нерівність сил, повстанці давали відсіч і організовано відступали, завдаючи втрат ворогу. Основні сили українців опинилися в оточенні. Асоціації з недавніми боями очевидні — ворог той самий.
Бої тривали кілька днів. Та фронт вистояв.
25 квітня повстанці організовано прорвали кільце і вийшли з оточення.
Так, втрати були важкими: понад 100 загиблих, кілька сотень поранених, близько сотні полонених.
Втім, втрати ворога — близько 900 вбитих і кілька тисяч поранених. Це рівень цілої бригади навіть за сучасними мірками.
Справжній привід згадати про Героїв. Земля тоді горіла під ногами окупанта. Так буде й надалі.
Історія — вчителька життя. Так вважали римляни — нація, що підкорила більшість цивілізацій свого часу. На жаль, українці досі не зробили власних висновків. Натомість чуємо: «я вас туди не посилав», «ця війна мені набридла», «це війна політиків».
А що якби такими словами мислили воїни УПА? Чи була б сьогодні Україна?
⸻
▪️Дякувати Богові, тоді виросло покоління іншого ґатунку.
У ці дні згадуємо одну з найвеличніших битв повстанців — бій під Гурбами на Рівненщині. Відбувся з 21 по 25 квітня 1944 року.
5 тисяч вояків УПА — проти 30-тисячного підрозділу НКВС із танками, артилерією, авіацією. Окупанти ретельно готувалися, стягнувши сили на лінію Шепетівка — Рівне — Збараж.
Уже 23 квітня розпочався штурм. Каральні загони атакували з кількох напрямків, головний удар — у районі Антонівців.
Попри нерівність сил, повстанці давали відсіч і організовано відступали, завдаючи втрат ворогу. Основні сили українців опинилися в оточенні. Асоціації з недавніми боями очевидні — ворог той самий.
Бої тривали кілька днів. Та фронт вистояв.
25 квітня повстанці організовано прорвали кільце і вийшли з оточення.
Так, втрати були важкими: понад 100 загиблих, кілька сотень поранених, близько сотні полонених.
Втім, втрати ворога — близько 900 вбитих і кілька тисяч поранених. Це рівень цілої бригади навіть за сучасними мірками.
Справжній привід згадати про Героїв. Земля тоді горіла під ногами окупанта. Так буде й надалі.
06.05.202509:42
6 травня — День піхоти. Професійне свято тих, хто тримає передову в лавах Сухопутних військ Збройних Сил України. Саме піхотинці першими йдуть у бій, тримають оборону в найгарячіших точках і щоденно виборюють свободу та незалежність нашої держави.
Піхота — це основа армії. Її мужність, витривалість і самопожертва формують бойову міць ЗСУ. У війні проти російського агресора піхота несе головний тягар боїв — в окопах, містах, селах, лісах і полях. Вони ризикують життям, щоб ми могли жити.
Цього дня ми дякуємо не лише тим, хто нині на передовій, а й ветеранам — тим, хто в різні епохи боронив українську землю.
Слава українській піхоті! Повага, вдячність і низький уклін усім, хто тримає фронт.
Піхота — це основа армії. Її мужність, витривалість і самопожертва формують бойову міць ЗСУ. У війні проти російського агресора піхота несе головний тягар боїв — в окопах, містах, селах, лісах і полях. Вони ризикують життям, щоб ми могли жити.
Цього дня ми дякуємо не лише тим, хто нині на передовій, а й ветеранам — тим, хто в різні епохи боронив українську землю.
Слава українській піхоті! Повага, вдячність і низький уклін усім, хто тримає фронт.
04.05.202509:46
Сьогодні минає рік з дня загибелі нашого побратима — Максима Відринського, позивний “Добряк”.
У 18 років він став на захист України в лавах спецпідрозділу “Kraken”. До цього очолював осередок “Правої Молоді” в Луцьку, активно відстоював свої переконання, писав музику й вірші, займався спортом. Його життя було сповнене боротьби, дії та творчості.
Максим загинув 4 травня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку.
Пам’ятаємо. Боремось. Перемагаємо.
У 18 років він став на захист України в лавах спецпідрозділу “Kraken”. До цього очолював осередок “Правої Молоді” в Луцьку, активно відстоював свої переконання, писав музику й вірші, займався спортом. Його життя було сповнене боротьби, дії та творчості.
Максим загинув 4 травня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку.
Пам’ятаємо. Боремось. Перемагаємо.
01.05.202510:04
УКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР НАД КИЄВОМ
У ніч проти 1 травня 1966 року над будівлею Київського інституту народного господарства (нині — Київський національний економічний університет) замайорів синьо-жовтий прапор. Двоє молодих українців зірвали радянське червоне полотнище й замінили його на національний прапор України.
Цими відчайдухами були 26-річний робітник Віктор Кукса та 28-річний студент інституту Григорій Москаленко.
1 травня — день традиційного радянського маршу трудящих. Колони формувалися саме навпроти інституту. І цього разу, замість червоного прапора, тисячі українців побачили над будівлею синьо-жовтий стяг — символ нації, яку хотіли стерти.
Дев’ять місяців чекісти шукали винних. І знайшли. Обох засудили: Москаленка — до трьох років, Куксу — до двох. Вони відбули повні строки.
Цей вчинок — ще одне свідчення того, що боротьба українців за свободу ніколи не припинялася. Навіть у найтемніші часи. Навіть під найстрашнішою окупацією.
Не припиняймо боротьби і зараз!
У ніч проти 1 травня 1966 року над будівлею Київського інституту народного господарства (нині — Київський національний економічний університет) замайорів синьо-жовтий прапор. Двоє молодих українців зірвали радянське червоне полотнище й замінили його на національний прапор України.
Цими відчайдухами були 26-річний робітник Віктор Кукса та 28-річний студент інституту Григорій Москаленко.
1 травня — день традиційного радянського маршу трудящих. Колони формувалися саме навпроти інституту. І цього разу, замість червоного прапора, тисячі українців побачили над будівлею синьо-жовтий стяг — символ нації, яку хотіли стерти.
Дев’ять місяців чекісти шукали винних. І знайшли. Обох засудили: Москаленка — до трьох років, Куксу — до двох. Вони відбули повні строки.
Цей вчинок — ще одне свідчення того, що боротьба українців за свободу ніколи не припинялася. Навіть у найтемніші часи. Навіть під найстрашнішою окупацією.
Не припиняймо боротьби і зараз!
29.04.202506:02
Бої за гору Маківку: відвага та спротив Українських Січових Стрільців
Рівно 110 років тому, 29 квітня 1915 року, розпочалася героїчна оборона гори Маківка.
На висоті 958 метрів січові стрільці мужньо стримували наступ російських військ. Попри численні атаки, ворог щоразу зазнавав тяжких втрат. Січові стрільці не лише тримали оборону, а й рішуче контратакували, змушуючи противника відступати. Лише ціною надзвичайних зусиль та кинувши в бій усі наявні резерви, росіянам 3–4 травня вдалося захопити вершину. Проте заплатили вони за це жахливу ціну: два полки були практично знищені, загальні втрати перевищили 3000 вояків.
Оборона Маківки мала стратегічне значення: вона затримала просування росіян через карпатські перевали та дала змогу німецьким військам зосередитися для подальшого успішного прориву, що спричинив загальний відступ російської армії з Галичини.
У ніч на 13 травня 1915 року російські війська залишили гору Маківка без бою. Висота, здобута ними ціною величезних жертв, була втрачена за дев’ять днів.
Рівно 110 років тому, 29 квітня 1915 року, розпочалася героїчна оборона гори Маківка.
На висоті 958 метрів січові стрільці мужньо стримували наступ російських військ. Попри численні атаки, ворог щоразу зазнавав тяжких втрат. Січові стрільці не лише тримали оборону, а й рішуче контратакували, змушуючи противника відступати. Лише ціною надзвичайних зусиль та кинувши в бій усі наявні резерви, росіянам 3–4 травня вдалося захопити вершину. Проте заплатили вони за це жахливу ціну: два полки були практично знищені, загальні втрати перевищили 3000 вояків.
Оборона Маківки мала стратегічне значення: вона затримала просування росіян через карпатські перевали та дала змогу німецьким військам зосередитися для подальшого успішного прориву, що спричинив загальний відступ російської армії з Галичини.
У ніч на 13 травня 1915 року російські війська залишили гору Маківка без бою. Висота, здобута ними ціною величезних жертв, була втрачена за дев’ять днів.
26.04.202511:13
Книга, що пробудила націю. Вперше заговорив Кобзар.
У квітні 1840 року вийшло перше видання Кобзаря Тараса Шевченка — книги, що стала поворотним моментом української історії. Лише 8 віршів, скромний наклад у 1000 примірників — і вплив, який не згасає вже понад півтора століття.
Це була не просто поезія. Це був акт спротиву, голос поневоленої України.
Кобзар мав вийти раніше, але цензура затримувала друк; навіть у першому виданні деякі твори були частково викраяні. Обкладинка прикрашена гербом — кобзою з хрестом. Автор не мав права підписатися “українець”.
У передмові Шевченко не виправдовується. Він кидає прямий виклик:
Тут же він чітко формулює суть свого покликання — любов до України понад усе:
Це була книга про правду, про біль, про волю. Тому Кобзар став вічним.
У квітні 1840 року вийшло перше видання Кобзаря Тараса Шевченка — книги, що стала поворотним моментом української історії. Лише 8 віршів, скромний наклад у 1000 примірників — і вплив, який не згасає вже понад півтора століття.
Це була не просто поезія. Це був акт спротиву, голос поневоленої України.
Кобзар мав вийти раніше, але цензура затримувала друк; навіть у першому виданні деякі твори були частково викраяні. Обкладинка прикрашена гербом — кобзою з хрестом. Автор не мав права підписатися “українець”.
У передмові Шевченко не виправдовується. Він кидає прямий виклик:
“Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!”
Тут же він чітко формулює суть свого покликання — любов до України понад усе:
“Свою Україну любіть…
І за неї безталанну
Господа моліть.”
Це була книга про правду, про біль, про волю. Тому Кобзар став вічним.
24.04.202507:55
🇺🇦 УКРАЇНСЬКИЙ ДОНБАС
Війна за український Донбас триває століттями. Сьогодні річниця визволення Донецького басейну Армією Української Народної Республіки.
За спогадами генерала Армії УНР Володимира Сікевича, в ніч на 24 квітня о 03:26 під його керівництвом над залізничною станцією Колпакове (тодішній кордон УНР і Всевеликого війська Донського) було піднято український прапор.
Три тижні запеклих боїв. Паніка більшовицьких загонів. Так звані “герої” тодішньої «ДНР» — Артем і Ворошилов — втекли вглиб росії. До українського війська долучилися кілька повстанських загонів. Робітники Краматорська подарували синьо-жовтий прапор — як символ підтримки та віри в Україну.
А позаду — десятки катівень, де більшовики залишили сліди масових розстрілів українців.
У ці дні Донбас повернувся додому. В Україну.
Синьо-жовтий прапор ще замайорить на кордоні України з Козацькою державою!
Війна за український Донбас триває століттями. Сьогодні річниця визволення Донецького басейну Армією Української Народної Республіки.
За спогадами генерала Армії УНР Володимира Сікевича, в ніч на 24 квітня о 03:26 під його керівництвом над залізничною станцією Колпакове (тодішній кордон УНР і Всевеликого війська Донського) було піднято український прапор.
Три тижні запеклих боїв. Паніка більшовицьких загонів. Так звані “герої” тодішньої «ДНР» — Артем і Ворошилов — втекли вглиб росії. До українського війська долучилися кілька повстанських загонів. Робітники Краматорська подарували синьо-жовтий прапор — як символ підтримки та віри в Україну.
А позаду — десятки катівень, де більшовики залишили сліди масових розстрілів українців.
У ці дні Донбас повернувся додому. В Україну.
Синьо-жовтий прапор ще замайорить на кордоні України з Козацькою державою!
05.05.202512:10
ЛІКАР НАЦІЇ ТА ВЕЛИКИЙ УКРАЇНЕЦЬ
— казав Юрій Липа. Своїй вибір він зробив: служити Україні — до останнього подиху.
Народжений 5 травня 1900 року на Полтавщині, перші кроки свої зробив в Одесі. Ще в юності редагував «Вісник Одеси», писав публіцистику та воював за УНР — спочатку у складі Гайдамацької дивізії, пізніше — Морської піхоти.
У Варшаві здобув фах лікаря, але не залишив служіння ідеї: заснував товариство «Чорноморе», досліджував геополітичне становище України, писав книги, аналітику й статті. Під час Другої світової війни заснував Український Чорноморський інститут — аналітичний центр майбутньої незалежної держави.
У 1943 році став лікарем УПА, організовував підпільні медичні курси. 20 серпня 1944 року був схоплений НКВС і жорстоко вбитий у селі Шутова на Львівщині.
Юрій Липа не дожив до Незалежності, але був серед тих, хто її уявив, обґрунтував і наближав. Мислитель, борець, символ українського духу — він і далі надихає покоління.
«Життя людини — це боротьба. Є поле і є пустир. Треба вибирати»,
— казав Юрій Липа. Своїй вибір він зробив: служити Україні — до останнього подиху.
Народжений 5 травня 1900 року на Полтавщині, перші кроки свої зробив в Одесі. Ще в юності редагував «Вісник Одеси», писав публіцистику та воював за УНР — спочатку у складі Гайдамацької дивізії, пізніше — Морської піхоти.
У Варшаві здобув фах лікаря, але не залишив служіння ідеї: заснував товариство «Чорноморе», досліджував геополітичне становище України, писав книги, аналітику й статті. Під час Другої світової війни заснував Український Чорноморський інститут — аналітичний центр майбутньої незалежної держави.
У 1943 році став лікарем УПА, організовував підпільні медичні курси. 20 серпня 1944 року був схоплений НКВС і жорстоко вбитий у селі Шутова на Львівщині.
Юрій Липа не дожив до Незалежності, але був серед тих, хто її уявив, обґрунтував і наближав. Мислитель, борець, символ українського духу — він і далі надихає покоління.
03.05.202520:06
❗️ВІН ЛЮБИВ ЖИТТЯ — І ЖИТТЯ ЛЮБИЛО ЙОГО❗️
✔️Так кажуть про бійця Добровольчого Українського Корпусу “Правий сектор” Юрія Гнатюка, позивний “Гуцул”.
▪️Вірний побратим, надійний товариш, душа колективу — саме таким його пам’ятають побратими.
▪️Юрій був мужнім і безстрашним воїном. Саме з такими виграють бої. Та, на жаль, смерть часто забирає найкращих…
▪️Сьогодні, 3 травня, йому могло б виповнитися 35 років. 11 червня 2016 року “Гуцул” загинув під ворожим артилерійським обстрілом на позиціях біля шахти “Бутівка”.
⚠️Нам тебе бракує, друже.
🇺🇦 Вічна пам’ять і слава Герою!
✔️Так кажуть про бійця Добровольчого Українського Корпусу “Правий сектор” Юрія Гнатюка, позивний “Гуцул”.
▪️Вірний побратим, надійний товариш, душа колективу — саме таким його пам’ятають побратими.
▪️Юрій був мужнім і безстрашним воїном. Саме з такими виграють бої. Та, на жаль, смерть часто забирає найкращих…
▪️Сьогодні, 3 травня, йому могло б виповнитися 35 років. 11 червня 2016 року “Гуцул” загинув під ворожим артилерійським обстрілом на позиціях біля шахти “Бутівка”.
⚠️Нам тебе бракує, друже.
🇺🇦 Вічна пам’ять і слава Герою!
01.05.202505:46
Пам’яті Дениса Бондаренка «Джури/Юніора»
Сьогодні минає ще один рік без Дениса Бондаренка — юнака, який віддав життя за Україну, боронячи Маріуполь і «Азовсталь». 1 травня 2022 року його серце зупинилося від кулі снайпера. Йому було лише 18…
Денис родом із села Стецьківка на Сумщині. З юних років він вирізнявся свідомістю, активною громадянською позицією та відданістю національній ідеї. Виховував молодь у грі «Джура», був активним у русі «Права Молодь», системно тренувався, навчався, готувався. Його метою було стати бійцем полку «Азов» — і він досяг цього, незважаючи ні на що.
З початком повномасштабного вторгнення Денис став на захист Маріуполя. Разом із побратимами тримав оборону в підземеллях «Азовсталі» до останнього. Його життя було коротким, але сповненим сенсу, гідності й боротьби.
Ми пам’ятаємо. І доки пам’ятаємо — він живе.
Слава Герою!
Сьогодні минає ще один рік без Дениса Бондаренка — юнака, який віддав життя за Україну, боронячи Маріуполь і «Азовсталь». 1 травня 2022 року його серце зупинилося від кулі снайпера. Йому було лише 18…
Денис родом із села Стецьківка на Сумщині. З юних років він вирізнявся свідомістю, активною громадянською позицією та відданістю національній ідеї. Виховував молодь у грі «Джура», був активним у русі «Права Молодь», системно тренувався, навчався, готувався. Його метою було стати бійцем полку «Азов» — і він досяг цього, незважаючи ні на що.
З початком повномасштабного вторгнення Денис став на захист Маріуполя. Разом із побратимами тримав оборону в підземеллях «Азовсталі» до останнього. Його життя було коротким, але сповненим сенсу, гідності й боротьби.
Ми пам’ятаємо. І доки пам’ятаємо — він живе.
Слава Герою!
28.04.202509:21
Депортація українців: Операція “Вісла”
28 квітня 1947 року розпочалася операція “Вісла” — одна з трагічних сторінок в історії українського народу.
Під керівництвом польської влади було організовано масове насильницьке виселення українців: лемків, бойків, надсянців і холмщаків із їхніх прадавніх земель на захід та північ Польщі. Формальною метою операції декларувалося “ліквідування підпілля ОУН і УПА”, однак фактично це була спланована етнічна чистка — спроба остаточно знищити національну ідентичність українців через їхню насильницьку асиміляцію.
За кілька місяців понад 140 тисяч українців були примусово виселені й розпорошені по чужих регіонах. Тисячі загинули в дорозі, у в’язницях або під час спротиву депортації.
Операція “Вісла” залишається болючою пам’яттю про втрату рідних земель і про цілеспрямовану спробу нищення українського народу.
Ми зобов’язані пам’ятати.
Вічна пам’ять жертвам!
28 квітня 1947 року розпочалася операція “Вісла” — одна з трагічних сторінок в історії українського народу.
Під керівництвом польської влади було організовано масове насильницьке виселення українців: лемків, бойків, надсянців і холмщаків із їхніх прадавніх земель на захід та північ Польщі. Формальною метою операції декларувалося “ліквідування підпілля ОУН і УПА”, однак фактично це була спланована етнічна чистка — спроба остаточно знищити національну ідентичність українців через їхню насильницьку асиміляцію.
За кілька місяців понад 140 тисяч українців були примусово виселені й розпорошені по чужих регіонах. Тисячі загинули в дорозі, у в’язницях або під час спротиву депортації.
Операція “Вісла” залишається болючою пам’яттю про втрату рідних земель і про цілеспрямовану спробу нищення українського народу.
Ми зобов’язані пам’ятати.
Вічна пам’ять жертвам!
26.04.202507:26
Аварія на Чорнобильській атомній електростанції
26 квітня 1986 року стався вибух четвертого енергоблока Чорнобильської АЕС. Причини катастрофи досі є предметом наукових дискусій, але одне безсумнівне: це була одна з найстрашніших техногенних трагедій людства. Її наслідки мали катастрофічний вплив на людей, природу і весь світ.
Тисячі ліквідаторів, часто без належного захисту і розуміння реальної небезпеки, боролися з наслідками аварії. Техніка виходила з ладу через високу радіацію, а основне навантаження лягло на плечі людей, які віддавали своє здоров’я та життя, аби запобігти ще більшим руйнуванням.
Ця трагедія назавжди залишиться свідченням злочинної недбалості радянської влади, яка приховувала масштаби катастрофи, зневажала життя громадян і затягувала евакуацію. Сьогодні, в умовах війни з росією, ми маємо чітко усвідомлювати, як важливо не допустити повернення тих самих підходів і нормативів, що діяли за часів радянської окупації. Пам’ять про Чорнобиль — це не лише скорбота, а й застереження.
26 квітня 1986 року стався вибух четвертого енергоблока Чорнобильської АЕС. Причини катастрофи досі є предметом наукових дискусій, але одне безсумнівне: це була одна з найстрашніших техногенних трагедій людства. Її наслідки мали катастрофічний вплив на людей, природу і весь світ.
Тисячі ліквідаторів, часто без належного захисту і розуміння реальної небезпеки, боролися з наслідками аварії. Техніка виходила з ладу через високу радіацію, а основне навантаження лягло на плечі людей, які віддавали своє здоров’я та життя, аби запобігти ще більшим руйнуванням.
Ця трагедія назавжди залишиться свідченням злочинної недбалості радянської влади, яка приховувала масштаби катастрофи, зневажала життя громадян і затягувала евакуацію. Сьогодні, в умовах війни з росією, ми маємо чітко усвідомлювати, як важливо не допустити повернення тих самих підходів і нормативів, що діяли за часів радянської окупації. Пам’ять про Чорнобиль — це не лише скорбота, а й застереження.
23.04.202512:38
У Дніпрі провулок Міцкевича у Новокодацькому районі перейменували на честь полеглого бійця ДУК ПС Андрія Широкова, відомого за позивним «Сім’янин». Відповідне рішення ухвалили депутати під час 65-ї сесії міської ради за зверненням «Правого сектора», мешканців та родини загиблого воїна.
З початком російсько-української війни у 2014 році Андрій добровільно приєднався до Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Згодом служив снайпером у 1-му батальйоні 54 ОМБР ЗСУ. Брав участь у боях за Піски, шахту «Бутівка» та двічі обороняв Донецький аеропорт. Був двічі поранений.
18 грудня 2016 року Андрій Широков загинув під час артилерійського обстрілу на Світлодарській дузі . Після його смерті родина та побратими ініціювали перейменування провулка, на якому він проживав, на його честь. Процес тривав кілька років і завершився ухваленням рішення міською радою.
Це перейменування є виявом глибокої поваги до мужності та самопожертви Андрія Широкова, який віддав своє життя за незалежність України.
З початком російсько-української війни у 2014 році Андрій добровільно приєднався до Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Згодом служив снайпером у 1-му батальйоні 54 ОМБР ЗСУ. Брав участь у боях за Піски, шахту «Бутівка» та двічі обороняв Донецький аеропорт. Був двічі поранений.
18 грудня 2016 року Андрій Широков загинув під час артилерійського обстрілу на Світлодарській дузі . Після його смерті родина та побратими ініціювали перейменування провулка, на якому він проживав, на його честь. Процес тривав кілька років і завершився ухваленням рішення міською радою.
Це перейменування є виявом глибокої поваги до мужності та самопожертви Андрія Широкова, який віддав своє життя за незалежність України.
Shown 1 - 24 of 367
Log in to unlock more functionality.