«Їх турбували лише насущні проблеми. Вони палко хотіли миру – хотіли "жахливого кінця, а не безкінечного жаху", як казали тоді усі навколо. Не менш палко вони бажали, аби американці дійшли до Берліна раніше росіян. [...] Вулиці пустували – лише біля магазинів вистроювались довгі черги людей з надією запастись їжею на час довгої облоги. Більшість до того часу жило у підвалах, "як мокриці, заповзаючи у найдальші куточки", постійно голодні, оскільки харчові пайки зменшувались з кожним днем, без опалення через нестачу вугілля. Газу та електрики також майже не було, а за водою доводилось стояти у довгих чергах до вуличних гідрантів»

«"Шкода, що Гітлера не заслали до Сибіру, – писала одна мешканка Гамбурга, – але ця свиня була настільки боягузливою, що замість цього пустила собі кулю в чоло". "Нами керували злочинці та авантюристи, а ми дозволили їм вести нас, як овець на бійню", – висловилась молода жінка з Берліна, яка зустріла дружнє ставлення з боку солдат Червоної армії, ще не знаючи про смерть Гітлера. [...] "Тепер в знедолених людських масах горіла ненависть. "Повісити його мало", – казали про Адольфа вранці біля водоколонки".

Минуле боготворіння Гітлера, радісне приписування особисто йому усього, що колись виглядало позитивно та успішним у Третьому рейхі, встигло трансформуватись у демонізацію фюрера, якого тепер винили в усіх бідах»

Схаменіться! Будьте люде.
Бо лихо вам буде!
Розкуються незабаром
Заковані люде
Настане суд! заговорять
І Дніпро, і гори!

Борімося, поборемо,
Бог нам допоможе!

«16-го червня 1711. [...] В козацькій Україні благоденствують і усі живуть приспівуючи. Користуючись достатком в усьому, вони безмитно продають та купляють, промишляють і торгують усім, чим тільки можна, платячи лише щорічну невелику подать гетьману. [...] Козаки вдягаються як поляки, носять довгополі польські кафтани в пакидку, польські шаблі та польські шапки; до того ж подібно полякам підстригають собі волосся та високо його бриє колом. На відміну від росіян, всякий козак іде до церкви зі своїм молитовником. Вони в усіх відношеннях незрівнянно чистіші та охайніші за росіян. Козачки вдягаються у довгополі широкі кафтани, ходячи без рубах, а на голові носять великі шляпи, обтягнуті білим полотном, яке, опускаючись біля вух, охоплює підборіддя. Шляпи ці дещо нагадують круглі, загострені з обох сторін шкіперські шапки»

«17-го червня 1711. [...] Зробив ще 2,5 козацькі милі, ввечері досяг Кролевця. Це велике красиве місто, хоч й зі старими стінами, які завалилися. Стоїть воно посеред лісу: біля в'їзду, з тієї та іншої сторони, знаходяться два великих озера, багаті на рибу. Будинка у місті всюди красиві, міцно збудовані, охайні, і вулиці хороші: в Росії нічого подібного я ніде не бачив. Люди тут живуть в будинках, які трохи виступають на вулицю, як в Данії, а не на задньому дворі, як це повсюдно прийнято в Росії. [...] Хоч козаки, як і росіяни, сповідують грецьку віру, але дзвонять в колокола по-нашому, тоді як росіяни виключно тридзвонять»

«18-го червня 1711. Змінивши в Кролевці коней, я проїхав дві милі та досяг великого села Лукнова. Його селяни вийшли до мене на зустріч, до мого екіпажу, та за звичаєм своєї країни піднесли мені хліб-сіль. Сіль була сварена у твердий круглий продовгуватий стовпчик»

Тут ще одну тонкість, народів росіян, поляків та малорусів пропустити не можна: тобто східна Галич.

Населення східної частини Галичі, русини (малоруси) та разом з угорськими на 3 мільйони дораховують. Це єдині малоруси, які не стоять під впливом народу великорусів. Але оскільки до сьогодні від шляхти польської, у релігійному та політичному сенсі скривджені були, а народ їх ніяк не був визнаваний; тим більше підтримуваний і не отримував освіти; про них завжди думали, що вони з хтивим оком до Московської імперії дивляться, де особливо їх віра так славно панує.

Онімчити цей народ неможливо, спольщити не радно, але якби їх народність визнана була, забезпечена, підтримувана, та на базі історії малоруської та наріччя малоруського вчена, не тільки всі симпатії російські та польські зникли би, та й ще ось ці з народного погляду вільні і самостійні русини, стали б природним процесом головними антагоністами великоросів, і навпаки більшість інших малоросів із ними симпатизувала би...