єлагіна|тексти
virshi ta inshe
🔘для поговорити: @ada_yelagina
▫️https://linktr.ee/adayelagina
🔘для поговорити: @ada_yelagina
▫️https://linktr.ee/adayelagina
TGlist rating
0
0
TypePublic
Verification
Not verifiedTrust
Not trustedLocation
LanguageOther
Channel creation dateAug 11, 2022
Added to TGlist
Sep 18, 2023Linked chat
єлагіна_тексти
1
Latest posts in group "єлагіна|тексти"
10.04.202515:34
win-win
і знову не спиться і розсип зірок на столі
у вогкого квітня очі сирі і землисті
не склалося з місцем у ближньому колі — до біса!
іди проживай себе знову — улюблену подорож
пропущений довгий урок
неосилений зміст
це ти склянотілий і срібний навпроти сидиш
леткий серафиме посмійся —
я знову у грі
худа дальнобійна фігура на білому тлі — насурмлений бішоп
yсе-бо для наших розваг
нестримна краса яка не потребує оправи
подай свою руку і випурхнуть з неї назад
пломінь газовий точені кристали що я в них тебе зодягав
імлисті й молочні скафандри
і темно набарвлений рот
і місячний камінь на кінчику пальця
так от сьогодні ти надто прекрасний
аби я програвав тобі
роби свої хитрі ходи
і нíчим здолати тебе окрім як прогнівити
наприкінці
самовпевнений янголе
твоє самолюбство яке я так довго живив
тебе ж і зламає
не спиться в захопленні — розсип зірок на столі
у вогкого квітня очі сирі і землисті
болід за болідом під ноги летить — обернися
на тебе ізнов приміряю намиста нові
цілуючи в шию солону
а ти і не проти
і знову не спиться і розсип зірок на столі
у вогкого квітня очі сирі і землисті
не склалося з місцем у ближньому колі — до біса!
іди проживай себе знову — улюблену подорож
пропущений довгий урок
неосилений зміст
це ти склянотілий і срібний навпроти сидиш
леткий серафиме посмійся —
я знову у грі
худа дальнобійна фігура на білому тлі — насурмлений бішоп
yсе-бо для наших розваг
нестримна краса яка не потребує оправи
подай свою руку і випурхнуть з неї назад
пломінь газовий точені кристали що я в них тебе зодягав
імлисті й молочні скафандри
і темно набарвлений рот
і місячний камінь на кінчику пальця
так от сьогодні ти надто прекрасний
аби я програвав тобі
роби свої хитрі ходи
і нíчим здолати тебе окрім як прогнівити
наприкінці
самовпевнений янголе
твоє самолюбство яке я так довго живив
тебе ж і зламає
не спиться в захопленні — розсип зірок на столі
у вогкого квітня очі сирі і землисті
болід за болідом під ноги летить — обернися
на тебе ізнов приміряю намиста нові
цілуючи в шию солону
а ти і не проти
08.04.202511:24
друзі! разом з цими неймовірними поетками презентуватиму антологію у Кривому Розі ❤️🩹
12 квітня, 17:00
Книгарня Є (вул. Героїв АТО, 39)
вхід вільний
побачимось 🫂
долучатися до збору можна вже зараз
12 квітня, 17:00
Книгарня Є (вул. Героїв АТО, 39)
вхід вільний
побачимось 🫂
долучатися до збору можна вже зараз
Reposted from:
PORODA
08.04.202511:24
"Жінка, що кохає" — поетична антологія від видавництва "Книголав", у яку увійшли 100 віршів, написаних жінками.
Упорядкувала книгу Олена Павлова — письменниця, журналістка, художниця, кураторка культурних проєктів, авторка комікс-персонажа "Кіт Інжир".
Ці тексти — про кохання в усіх його гранях і проявах:
🔺 Жінка, що воює
🔺 Жінка, що чекає з війни
🔺 Жінка, що пережила полон
🔺 Жінка, що чекає з полону
🔺 Жінка, що втратила
🔺 Жінка, що кохає жінку
🔺 Жінка, що виборює власний голос
У книзі — 65 поеток: 51 сучасних та 14 класичних. На презентації ви почуєте трьох із них.
1️⃣Ірина Сажинська — поетка, ілюстраторка, авторка збірок "Приблизькість", "Голубина пошта", Cor humanum та "Лемніската". Народилася в Запоріжжі, мешкає в Києві.
2️⃣Ада Єлагіна — поетка, мисткиня, авторка збірки "Вище вогню", переможниця конкурсу "Qırım inciri/Кримський інжир", лавреатка конкурсу "Смолоскип". Народилася у Кривому Розі, мешкає в Києві.
3️⃣Ірина Божко — поетка, перформерка, фіналістка конкурсів "Гранослов" та "Гайвороння", організаторка культурно-мистецьких подій, засновниця ГО Порода. Народилася та мешкає у Кривому Розі.
Подію ми планували давно, тож хай вона стане приводом для корисної справи в ці страшні дні.
Будемо збирати донати для допомоги 4-річному Ярославу, пораненому через російський ракетний удар 4 квітня💔
Якщо не вийде прийти, все одно можете задонатити🫂
Упорядкувала книгу Олена Павлова — письменниця, журналістка, художниця, кураторка культурних проєктів, авторка комікс-персонажа "Кіт Інжир".
Ці тексти — про кохання в усіх його гранях і проявах:
🔺 Жінка, що воює
🔺 Жінка, що чекає з війни
🔺 Жінка, що пережила полон
🔺 Жінка, що чекає з полону
🔺 Жінка, що втратила
🔺 Жінка, що кохає жінку
🔺 Жінка, що виборює власний голос
У книзі — 65 поеток: 51 сучасних та 14 класичних. На презентації ви почуєте трьох із них.
1️⃣Ірина Сажинська — поетка, ілюстраторка, авторка збірок "Приблизькість", "Голубина пошта", Cor humanum та "Лемніската". Народилася в Запоріжжі, мешкає в Києві.
2️⃣Ада Єлагіна — поетка, мисткиня, авторка збірки "Вище вогню", переможниця конкурсу "Qırım inciri/Кримський інжир", лавреатка конкурсу "Смолоскип". Народилася у Кривому Розі, мешкає в Києві.
3️⃣Ірина Божко — поетка, перформерка, фіналістка конкурсів "Гранослов" та "Гайвороння", організаторка культурно-мистецьких подій, засновниця ГО Порода. Народилася та мешкає у Кривому Розі.
Подію ми планували давно, тож хай вона стане приводом для корисної справи в ці страшні дні.
Будемо збирати донати для допомоги 4-річному Ярославу, пораненому через російський ракетний удар 4 квітня💔
Якщо не вийде прийти, все одно можете задонатити🫂
02.04.202521:42
цих паводей першоквітневих
ридання і негідь
іти все іти з мокрим тім'ям
у мокрім пальті
місця у вагонах за формою тіл заздалегідь
означені — вогкою тінню просякнуті
і рвучко стартує
цвітіння велике і строге
забилось у кучер вітрильцем рожевим — залиш
сило що нам над лобами ці кубла закручує
звідкіль твої соки і п'яна розлючена ніжність?
іду так іду розтуляючи місце для зрубу
гуде й хилитає — нічого не видно — осліп!
чиясь парасоля гарує по колу мов бубон
і я навіжений сміюся до нього і схлипую
каштани! каштани!
обмерлий цілую вам шиї
і жилаві руки і чорні вологі чуби
ви всі як один — і я разом усіх би вас виміняв
на усміх того
із ким би себе поріднив
ридання і негідь
іти все іти з мокрим тім'ям
у мокрім пальті
місця у вагонах за формою тіл заздалегідь
означені — вогкою тінню просякнуті
і рвучко стартує
цвітіння велике і строге
забилось у кучер вітрильцем рожевим — залиш
сило що нам над лобами ці кубла закручує
звідкіль твої соки і п'яна розлючена ніжність?
іду так іду розтуляючи місце для зрубу
гуде й хилитає — нічого не видно — осліп!
чиясь парасоля гарує по колу мов бубон
і я навіжений сміюся до нього і схлипую
каштани! каштани!
обмерлий цілую вам шиї
і жилаві руки і чорні вологі чуби
ви всі як один — і я разом усіх би вас виміняв
на усміх того
із ким би себе поріднив
30.03.202521:32
кімната гніву
І
кімната гніву замала для одногó затісна
її ліпили для двох? —
так ввійдімо ж удвох
витри мені цю лінію розтину із жовтого лоба —
серединної туги чи смерті
відтінену борозну —
ніхто не винен нікому
ніхто не скалічить нікого
а вода прибуває і гаті в ознобі дають слабину
так живи на пів слова як хочеш
зарано умудрений тьмою
ціла ніч поза мною завихрена і навісна
ціла ніч до відбою
і підпалена плоть її скрапує і б'є попід саме ребро
у нерозкриті ущелини
між прямоходінням і духом
а ти єдиний хто вислухав і прихилив мою голову —
от
і справдилось хто кому друг
ІІ
аж онде кімната розпачу
де немає ні стелі ні стін
і зяють полишені кратери до зір
і прочинених вікон
у будинках поодаль повибивало шибки —
чи ми звикнемо?
чи будемо завтра отак говорити
сидячи один проти одного
а із кімнати розпачу
ніхто мене ще так не виводив
простягши руку велику й холодну —
і я примружений за нею іду
а у кімнати гніву є тисяча входів
і жодного виходу
окрім тієї шпарини зі світлом ліхтарним
що хитає й хитає
то як я дивитимусь завтра у вічі твої землисті й пронизливі?
що можу для тебе? не маючи зовсім нічого
лише її і несу — найчеснішої пісні
незлостиву свою любов
І
кімната гніву замала для одногó затісна
її ліпили для двох? —
так ввійдімо ж удвох
витри мені цю лінію розтину із жовтого лоба —
серединної туги чи смерті
відтінену борозну —
ніхто не винен нікому
ніхто не скалічить нікого
а вода прибуває і гаті в ознобі дають слабину
так живи на пів слова як хочеш
зарано умудрений тьмою
ціла ніч поза мною завихрена і навісна
ціла ніч до відбою
і підпалена плоть її скрапує і б'є попід саме ребро
у нерозкриті ущелини
між прямоходінням і духом
а ти єдиний хто вислухав і прихилив мою голову —
от
і справдилось хто кому друг
ІІ
аж онде кімната розпачу
де немає ні стелі ні стін
і зяють полишені кратери до зір
і прочинених вікон
у будинках поодаль повибивало шибки —
чи ми звикнемо?
чи будемо завтра отак говорити
сидячи один проти одного
а із кімнати розпачу
ніхто мене ще так не виводив
простягши руку велику й холодну —
і я примружений за нею іду
а у кімнати гніву є тисяча входів
і жодного виходу
окрім тієї шпарини зі світлом ліхтарним
що хитає й хитає
то як я дивитимусь завтра у вічі твої землисті й пронизливі?
що можу для тебе? не маючи зовсім нічого
лише її і несу — найчеснішої пісні
незлостиву свою любов
26.03.202512:46
Друзі! Завтра читатиму тут 🎙️ у чудовій компанії:
Ігор Мітров
Вікторія Оліщук
Дмитро Вільгоцький
Олексій Долгульов
Андріана Кіндратович
Катерина Дашевець
+ відкритий мікрофон 🎤
📅 Коли: четвер, 27 березня, 19:00
📍 Де: Культ Мотив (Київ, вул. Спаська 36/31)
Щиро запрошую! ☀️
🫙 Збираємо на антени для дронів для підрозділу, де служить поет Василь Духновський.
На банку вже можна кидати, не чекаючи події 🙌 👉
https://send.monobank.ua/jar/92ZBoL4AeQ
Ігор Мітров
Вікторія Оліщук
Дмитро Вільгоцький
Олексій Долгульов
Андріана Кіндратович
Катерина Дашевець
+ відкритий мікрофон 🎤
📅 Коли: четвер, 27 березня, 19:00
📍 Де: Культ Мотив (Київ, вул. Спаська 36/31)
Щиро запрошую! ☀️
🫙 Збираємо на антени для дронів для підрозділу, де служить поет Василь Духновський.
На банку вже можна кидати, не чекаючи події 🙌 👉
https://send.monobank.ua/jar/92ZBoL4AeQ
22.03.202517:52
прочитай мені вільне падіння води прочитай
скільки гніву було а тепер затуманене мокре вікно
біла книга сорочки
лискучий і довгий виток
на сторінці заломленій
прочитай мені що там — осліпленій
все прочитай:
позамежні стовпи березневої арфи
сльоти що з руки починається — вогку й холодну печать
проговорюй повільно
а ще стільки світіння в землі
ув очах необíйнятих —
і-і-і... так протяжливо гасне як довгий тріскучий сірник
наче видих на імені
жовті лімби цієї весни проминаємо — ми
у краплинистих скельцях:
волосся змокріле і пáльта ніби в срібній кольчузі співучих дієзів води —
неушкоджені вийдемо
сиплеться храмова смальта — і георгій обтрушує сяйво з високих плечей
і рубіни в зіницях мені його ясно дзеркалять
нашепчи мені хто ми на згарищах цих нашепчи
скільки буде пересудів
хто з нас оступиться першим
і у кожного свій чорний лад
і лускате кільце
що обтискує голову править неспокоєм тіла
коливається сонце під шкірою
наче олива
то кого ти пригрів?
у тобі півпрозорому бачу це
прочитай мені все — як ти вмієш —
отак прочитай
зі скрипучою р
від постави гінкої до титли
хай іде кровотоком твій голос
мов ниточка світла
і пече
і означує
скільки гніву було а тепер затуманене мокре вікно
біла книга сорочки
лискучий і довгий виток
на сторінці заломленій
прочитай мені що там — осліпленій
все прочитай:
позамежні стовпи березневої арфи
сльоти що з руки починається — вогку й холодну печать
проговорюй повільно
а ще стільки світіння в землі
ув очах необíйнятих —
і-і-і... так протяжливо гасне як довгий тріскучий сірник
наче видих на імені
жовті лімби цієї весни проминаємо — ми
у краплинистих скельцях:
волосся змокріле і пáльта ніби в срібній кольчузі співучих дієзів води —
неушкоджені вийдемо
сиплеться храмова смальта — і георгій обтрушує сяйво з високих плечей
і рубіни в зіницях мені його ясно дзеркалять
нашепчи мені хто ми на згарищах цих нашепчи
скільки буде пересудів
хто з нас оступиться першим
і у кожного свій чорний лад
і лускате кільце
що обтискує голову править неспокоєм тіла
коливається сонце під шкірою
наче олива
то кого ти пригрів?
у тобі півпрозорому бачу це
прочитай мені все — як ти вмієш —
отак прочитай
зі скрипучою р
від постави гінкої до титли
хай іде кровотоком твій голос
мов ниточка світла
і пече
і означує
15.03.202520:26
тугі стовпи диму живуть-бо при наших вікнах
туляться важко до стін
видушують лобами шибки
у срібну хатину світла
зменшуся і проникну
ніби у медальйон який завжди зі мною
ніби мені ще не зле за мить до
ковтання заліза
невже когось досі тримаю
за лікоть в своєму умі:
ось вíн так невміло танцює
ось довго й невтішно зализує
руку мов душу свою обгорілу і чулу
усім хто приймає на себе
нашу відкладену смерть —
що ти їм скажеш? куди
поглянеш коли завидніє
біла сутужна ріка повзе по нахиленій шиї
протяті горобчики голосу між берегів
і вперті двожильні над витоком досі стоять
порозтуляли роти із хрипами і голосними
а він такий самий як я — із палаючим тім'ям —
знає усіх поіменно і відчитує з пам'яті
зів'ялої óбрості рано осипаний квіт —
з юначого тіла говорить журливий дорослий
і снить біля нього
моя знову надбана молодість
і починається з нього
ще один довгий політ
туляться важко до стін
видушують лобами шибки
у срібну хатину світла
зменшуся і проникну
ніби у медальйон який завжди зі мною
ніби мені ще не зле за мить до
ковтання заліза
невже когось досі тримаю
за лікоть в своєму умі:
ось вíн так невміло танцює
ось довго й невтішно зализує
руку мов душу свою обгорілу і чулу
усім хто приймає на себе
нашу відкладену смерть —
що ти їм скажеш? куди
поглянеш коли завидніє
біла сутужна ріка повзе по нахиленій шиї
протяті горобчики голосу між берегів
і вперті двожильні над витоком досі стоять
порозтуляли роти із хрипами і голосними
а він такий самий як я — із палаючим тім'ям —
знає усіх поіменно і відчитує з пам'яті
зів'ялої óбрості рано осипаний квіт —
з юначого тіла говорить журливий дорослий
і снить біля нього
моя знову надбана молодість
і починається з нього
ще один довгий політ
04.03.202513:10
ким я приходжу до дверей цього березня — одімкни
сніг відійшов —
і на лобі проглянули сколи і звивини
за рівчаком голубої межі щойно вимитим
народження світу
чи стати поодаль і випнути
кістку лиху і тривку
чи розпадатись на стебла в живильнім потоці
і хай він виносить на спині
сяйливій у мороці
мене розібраного на волокна
а ти у цю воду прибудеш виймати мене по нитці
а ти у цю воду на віру і камені упадеш
і не вийде у тебе ні виплисти ні напитися
ти не знаєш мене
ти не знаєш мене
і ким я насправді приходжу
у березень цей — чорні доли
й відколи дві тіні за мною ділять цю кров мов ріку
то кого ти вибереш — несправдженого такого?
звуглíлу мене таку?
/
друже мій де? я не бачу
застить пече ув очах заливає світінням
якого я завжди сахався а потім нуртуюча куля стала занадто велика
і вже не сховатися
тепер я у ній ти у ній ми у ній
рідкі і кипучі тіла
розпаленілий метал
ідеальної форми для обміну
народитися тим ким хотів
оживляти давно відокремлене
знову і знову
де ти мій друже і хто?
невже ця фігура з жаріючою головою
і люстерками слів покладеними під язик —
гляди не поріжся
а хочеш
моя рука стане горном
долоня — човном
дивися — для тебе цей флот оранжевих лілій
зірчастий вінок
замилований геліос у срібнім скафандрі повільно підходить
якщо взяти ще плазми поблизу серця — отак зовсім трохи — у мене її ще багато ще стане
дивись
можна уже розрізнити колір очей і їх форму
і як його рот промовляє нам невідомою мовою
і розмикається абрис
зараз візьму ще — пломіння у ямці побіля губи — в мене є тільки таке — тривожне гаряче латаття
і ось він говорить а ти
втопи це у звільненій пам'яті
допоки не станеться пісня
яку ти на ранок запишеш
/
танцююче олово тіла теж-бо колись захолоне
я буду триматись а втім до тебе
верну все одно
то що ти знаєш про березень і його нерозхитане гроно
поклади мені руку на голову —
я ридатиму за обох
сніг відійшов —
і на лобі проглянули сколи і звивини
за рівчаком голубої межі щойно вимитим
народження світу
чи стати поодаль і випнути
кістку лиху і тривку
чи розпадатись на стебла в живильнім потоці
і хай він виносить на спині
сяйливій у мороці
мене розібраного на волокна
а ти у цю воду прибудеш виймати мене по нитці
а ти у цю воду на віру і камені упадеш
і не вийде у тебе ні виплисти ні напитися
ти не знаєш мене
ти не знаєш мене
і ким я насправді приходжу
у березень цей — чорні доли
й відколи дві тіні за мною ділять цю кров мов ріку
то кого ти вибереш — несправдженого такого?
звуглíлу мене таку?
/
друже мій де? я не бачу
застить пече ув очах заливає світінням
якого я завжди сахався а потім нуртуюча куля стала занадто велика
і вже не сховатися
тепер я у ній ти у ній ми у ній
рідкі і кипучі тіла
розпаленілий метал
ідеальної форми для обміну
народитися тим ким хотів
оживляти давно відокремлене
знову і знову
де ти мій друже і хто?
невже ця фігура з жаріючою головою
і люстерками слів покладеними під язик —
гляди не поріжся
а хочеш
моя рука стане горном
долоня — човном
дивися — для тебе цей флот оранжевих лілій
зірчастий вінок
замилований геліос у срібнім скафандрі повільно підходить
якщо взяти ще плазми поблизу серця — отак зовсім трохи — у мене її ще багато ще стане
дивись
можна уже розрізнити колір очей і їх форму
і як його рот промовляє нам невідомою мовою
і розмикається абрис
зараз візьму ще — пломіння у ямці побіля губи — в мене є тільки таке — тривожне гаряче латаття
і ось він говорить а ти
втопи це у звільненій пам'яті
допоки не станеться пісня
яку ти на ранок запишеш
/
танцююче олово тіла теж-бо колись захолоне
я буду триматись а втім до тебе
верну все одно
то що ти знаєш про березень і його нерозхитане гроно
поклади мені руку на голову —
я ридатиму за обох
22.02.202513:58
і я прокидаюся без прокидання
засинаю без сну
заїдаю цей викрик не розтуляючи рота
хто ти сидиш побіля моєї долоні
із мокрими більмами смутку
вітражним горінням захóду навколо очей
сестра а чи брат не народжені до і опісля
принадні статури — роз'єднані речення болю
це ми із тобою прописані текстом наскрізним —
нахилені голови
ось ти сидиш і повзе по коліну метелик
де ви тепер заокруглені скибочки сміху
і вихор над лобом що бився угору — посивів
приструнений ліг
це очі мої подібні тепер до твоїх
це схрещені пальці для тебе несуть між вузлами
щасливе завершення кола і
довгої драми
ніколи не пізно еге ж? обійми
обійми
спорідненість крові — ніщо в проживанні зими
набілена плоть до горішньої гілки дереться
а там тільки важить любов
яку виймеш із серця
аби над верхів'ями вільно стояти обом
засинаю без сну
заїдаю цей викрик не розтуляючи рота
хто ти сидиш побіля моєї долоні
із мокрими більмами смутку
вітражним горінням захóду навколо очей
сестра а чи брат не народжені до і опісля
принадні статури — роз'єднані речення болю
це ми із тобою прописані текстом наскрізним —
нахилені голови
ось ти сидиш і повзе по коліну метелик
де ви тепер заокруглені скибочки сміху
і вихор над лобом що бився угору — посивів
приструнений ліг
це очі мої подібні тепер до твоїх
це схрещені пальці для тебе несуть між вузлами
щасливе завершення кола і
довгої драми
ніколи не пізно еге ж? обійми
обійми
спорідненість крові — ніщо в проживанні зими
набілена плоть до горішньої гілки дереться
а там тільки важить любов
яку виймеш із серця
аби над верхів'ями вільно стояти обом
15.01.202519:28
вже легко так не пишеться
а втім до тебе лист скидається на птаха
вилискує блакитно-сірим пір'ям
і голубиста ніч
й волосся пряний запах
з прощань та їх похилених обіймів
так ніби вчора бувши проступили
вже легко так не пишеться
аж ні — вчуваю гомонить ще до появи
простий і строгий звук твого ім'я —
на дощовій струні
на льодяній октаві
зелені вíдтіні
як бракне тут мені твоїх історій:
радощі й осмута
розмов повільних смак напівзабутий —
все-все приходить як настане північ
і тоншає в плечі пташина кость
і шириться в кімнаті рух німотний
веду рукою по сторінці — ось ти
немов зійшов між буквами здалось
співуча перша брость твоя — від кого
у кутику мигдалистого ока
зима ще довга
сильний її спротив
і ти при ній сів підібгавши ноги
а втім до тебе лист скидається на птаха
вилискує блакитно-сірим пір'ям
і голубиста ніч
й волосся пряний запах
з прощань та їх похилених обіймів
так ніби вчора бувши проступили
вже легко так не пишеться
аж ні — вчуваю гомонить ще до появи
простий і строгий звук твого ім'я —
на дощовій струні
на льодяній октаві
зелені вíдтіні
як бракне тут мені твоїх історій:
радощі й осмута
розмов повільних смак напівзабутий —
все-все приходить як настане північ
і тоншає в плечі пташина кость
і шириться в кімнаті рух німотний
веду рукою по сторінці — ось ти
немов зійшов між буквами здалось
співуча перша брость твоя — від кого
у кутику мигдалистого ока
зима ще довга
сильний її спротив
і ти при ній сів підібгавши ноги
31.10.202416:48
віддалений гуркіт — світанку брова розсічена
затемнені вулиці у сизуватому русі
ніби сережка твоя — на пагорбі хрест
дай дотягнусь
а ось і рука що до пошесті вже доторкалася
тримає сліди на долоні за контурну карту
рухливий кордон і глевкої землі аромат
в ядрі кулака
зашвидко доба проминає
а там — на покіс
перони в диму
на вкорінення власної плоті
скільки не йшов би — щораз від обіймів колотить
і знов не прощаємось
затемнені вулиці у сизуватому русі
ніби сережка твоя — на пагорбі хрест
дай дотягнусь
а ось і рука що до пошесті вже доторкалася
тримає сліди на долоні за контурну карту
рухливий кордон і глевкої землі аромат
в ядрі кулака
зашвидко доба проминає
а там — на покіс
перони в диму
на вкорінення власної плоті
скільки не йшов би — щораз від обіймів колотить
і знов не прощаємось
29.10.202416:32
тепле дихання пізнього жовтня — знімаю берет
тепле дихання — вохриста ніч у ліхтарного бога
перехожого схилена свічечка
шелест і лет
завивається листя —
безвітряний рух із нічого
на кирилівській жовто і прірва над жовтим зорить
і виструнчує небо усіх хто погляне на нього
подивися я хмара
у гриву ввібрався — і звір
з мене стежкою рук і вихристим волоссям виходить
і усе до межі
і всього наче вдосталь — аж ні
наболіле нутро розпирає і хочеться зриву
і кресати свій танець наосліп в куті золотім
і гатити у кола хисткого й недовгого світла
розпікайся пияч доки жевріє радости мед
доки схиба моя ще не знає ні форми ні ліку
наче це і не я свій на тебе приміряв берет
наче це і не я вчора в нього лице своє виплакав
тепле дихання — вохриста ніч у ліхтарного бога
перехожого схилена свічечка
шелест і лет
завивається листя —
безвітряний рух із нічого
на кирилівській жовто і прірва над жовтим зорить
і виструнчує небо усіх хто погляне на нього
подивися я хмара
у гриву ввібрався — і звір
з мене стежкою рук і вихристим волоссям виходить
і усе до межі
і всього наче вдосталь — аж ні
наболіле нутро розпирає і хочеться зриву
і кресати свій танець наосліп в куті золотім
і гатити у кола хисткого й недовгого світла
розпікайся пияч доки жевріє радости мед
доки схиба моя ще не знає ні форми ні ліку
наче це і не я свій на тебе приміряв берет
наче це і не я вчора в нього лице своє виплакав
02.09.202418:27
іndigo blue
і ось повернення
я виходжу зі спіненого оксамиту
штормової пісні
кам'яного причастя
ліхтарики у руках запалилися й виникли
тінистий берегу прийми мене
корабельного майстра
я сьогодні високий а мій поступ без сліду
смолистий піджак пропахнув прибоєм
із сіллю на губах
зі смагою і перлами
я до тебе прийшов
мої очі сміються понад ниткою рота
скривленого у розпачі
я так довго не бачив
як свічечка голови пропливає над іншими —
ось ти
підходиш до столу
проводиш по ньому долонею
надпиваєш із чашки
за удаваним спокоєм
як за твоєю сорочкою
хилитається тіла тендітний вітрильник —
і я нахиляюсь — до зім'ятого коміра тобі приколюю
дихання моря
хмаркою індиго
пощо одвернувся?
а це довге повернення
од берега до берега
наскрізною змійкою досі іде
на чужих руках засинаєш
і закотилися перли
назад за схолоджену воду і стому моїх грудей
я зникаю з відпливом і білі намиста розкидую —
їж хвиле їж
наїдайся
це мій дарунок тобі до осінніх заручин
моя жертва тобі за таємної мови стозвуччя
і талан називати човни
його іменем
серпень 2024
і ось повернення
я виходжу зі спіненого оксамиту
штормової пісні
кам'яного причастя
ліхтарики у руках запалилися й виникли
тінистий берегу прийми мене
корабельного майстра
я сьогодні високий а мій поступ без сліду
смолистий піджак пропахнув прибоєм
із сіллю на губах
зі смагою і перлами
я до тебе прийшов
мої очі сміються понад ниткою рота
скривленого у розпачі
я так довго не бачив
як свічечка голови пропливає над іншими —
ось ти
підходиш до столу
проводиш по ньому долонею
надпиваєш із чашки
за удаваним спокоєм
як за твоєю сорочкою
хилитається тіла тендітний вітрильник —
і я нахиляюсь — до зім'ятого коміра тобі приколюю
дихання моря
хмаркою індиго
пощо одвернувся?
а це довге повернення
од берега до берега
наскрізною змійкою досі іде
на чужих руках засинаєш
і закотилися перли
назад за схолоджену воду і стому моїх грудей
я зникаю з відпливом і білі намиста розкидую —
їж хвиле їж
наїдайся
це мій дарунок тобі до осінніх заручин
моя жертва тобі за таємної мови стозвуччя
і талан називати човни
його іменем
серпень 2024
31.08.202421:18
он місяць іде круговидом боління і срібла
ворушить губами —
й усе промовляє на осінь
скотився ліхтар з його лоба останньою бростю
і кусником хлібним
це він догоряє смаглявий за крок до появи
і він танцюватиме вдома у чорній сорочці
за ким його голос отак заломився
й здичавів —
жалó в кровотоці
і змеркла вода його ока —
пора відцвітання
у всього свій задум — голки за тканиною тіла
я би тебе обійняв коли був би сміливим
місяцесяйний мій
і снився би й снив —
і просив би такої уяви
аби на щодень витинати із власної плоті
тобі у годину польоту і в миті скорботній
солоного й ніжного слова маленький кораблик
ворушить губами —
й усе промовляє на осінь
скотився ліхтар з його лоба останньою бростю
і кусником хлібним
це він догоряє смаглявий за крок до появи
і він танцюватиме вдома у чорній сорочці
за ким його голос отак заломився
й здичавів —
жалó в кровотоці
і змеркла вода його ока —
пора відцвітання
у всього свій задум — голки за тканиною тіла
я би тебе обійняв коли був би сміливим
місяцесяйний мій
і снився би й снив —
і просив би такої уяви
аби на щодень витинати із власної плоті
тобі у годину польоту і в миті скорботній
солоного й ніжного слова маленький кораблик
Records
23.02.202523:59
272Subscribers01.04.202523:59
100Citation index31.10.202423:59
115Average views per post22.04.202507:36
0Average views per ad post05.04.202523:59
23.81%ER31.10.202423:59
46.56%ERRReposted from:PORODA
08.04.202511:24
"Жінка, що кохає" — поетична антологія від видавництва "Книголав", у яку увійшли 100 віршів, написаних жінками.
Упорядкувала книгу Олена Павлова — письменниця, журналістка, художниця, кураторка культурних проєктів, авторка комікс-персонажа "Кіт Інжир".
Ці тексти — про кохання в усіх його гранях і проявах:
🔺 Жінка, що воює
🔺 Жінка, що чекає з війни
🔺 Жінка, що пережила полон
🔺 Жінка, що чекає з полону
🔺 Жінка, що втратила
🔺 Жінка, що кохає жінку
🔺 Жінка, що виборює власний голос
У книзі — 65 поеток: 51 сучасних та 14 класичних. На презентації ви почуєте трьох із них.
1️⃣Ірина Сажинська — поетка, ілюстраторка, авторка збірок "Приблизькість", "Голубина пошта", Cor humanum та "Лемніската". Народилася в Запоріжжі, мешкає в Києві.
2️⃣Ада Єлагіна — поетка, мисткиня, авторка збірки "Вище вогню", переможниця конкурсу "Qırım inciri/Кримський інжир", лавреатка конкурсу "Смолоскип". Народилася у Кривому Розі, мешкає в Києві.
3️⃣Ірина Божко — поетка, перформерка, фіналістка конкурсів "Гранослов" та "Гайвороння", організаторка культурно-мистецьких подій, засновниця ГО Порода. Народилася та мешкає у Кривому Розі.
Подію ми планували давно, тож хай вона стане приводом для корисної справи в ці страшні дні.
Будемо збирати донати для допомоги 4-річному Ярославу, пораненому через російський ракетний удар 4 квітня💔
Якщо не вийде прийти, все одно можете задонатити🫂
Упорядкувала книгу Олена Павлова — письменниця, журналістка, художниця, кураторка культурних проєктів, авторка комікс-персонажа "Кіт Інжир".
Ці тексти — про кохання в усіх його гранях і проявах:
🔺 Жінка, що воює
🔺 Жінка, що чекає з війни
🔺 Жінка, що пережила полон
🔺 Жінка, що чекає з полону
🔺 Жінка, що втратила
🔺 Жінка, що кохає жінку
🔺 Жінка, що виборює власний голос
У книзі — 65 поеток: 51 сучасних та 14 класичних. На презентації ви почуєте трьох із них.
1️⃣Ірина Сажинська — поетка, ілюстраторка, авторка збірок "Приблизькість", "Голубина пошта", Cor humanum та "Лемніската". Народилася в Запоріжжі, мешкає в Києві.
2️⃣Ада Єлагіна — поетка, мисткиня, авторка збірки "Вище вогню", переможниця конкурсу "Qırım inciri/Кримський інжир", лавреатка конкурсу "Смолоскип". Народилася у Кривому Розі, мешкає в Києві.
3️⃣Ірина Божко — поетка, перформерка, фіналістка конкурсів "Гранослов" та "Гайвороння", організаторка культурно-мистецьких подій, засновниця ГО Порода. Народилася та мешкає у Кривому Розі.
Подію ми планували давно, тож хай вона стане приводом для корисної справи в ці страшні дні.
Будемо збирати донати для допомоги 4-річному Ярославу, пораненому через російський ракетний удар 4 квітня💔
Якщо не вийде прийти, все одно можете задонатити🫂
Log in to unlock more functionality.