Якби не війна, цей пост вийшов би на три роки раніше: я завершив новий роман, над яким почав працювати ще у 2020-му.

Цього разу це темне фентезі, хоч жанр і не головне.

«Надзвичайно щемка та щира історія. Дуже радію, що ця книга є, і що вона саме така», — так каже моя постійна бета-рідерка.

«Дуже складний і геть не дитячий роман. І він не схожий на інші твої твори», — каже мій постійний бета-рідер.

«Дуже цікавий! Коли ти вже дочитаєш, чим закінчилося?», — каже мій молодший син, якому я читаю вголос по телефону, бо заразом редагую.

Сьогодні й дочитаю. Завтра надсилатиму у видавництво.

«Кімнати Естер» — це історія сім’ї, в якій багато любові та розпачу. Від останнього десятирічна Естер навчилась утікати. Один, два, три — і ось вона вже не вдома, а в Кімнатах, де розливається море, а небом ширяє повітряна куля. Тут їй підвладно все. Можливо, навіть порятунок тата.

Тато Естер — власник парку атракціонів і талановитий інженер. А ще він п’є й не може зупинитися, і ні дружина, ні донька не здатні вплинути на його залежність. Попри все, батьки намагаються хоч якось налагодити своє життя, однак кожен наступний крок веде їх до чергової безодні, а саму Естер — до нової Кімнати.

Налякана, але рішуча, вона вирушає туди, звідки відмовляється повертатись сама. Та чи зможе Естер витягти з прірви того, хто не знає, що падає?