Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
thedudewhoreads avatar
thedudewhoreads
Books
thedudewhoreads avatar
thedudewhoreads
Books
Як же душа радіє, коли бачу в ТАКИЙ день ТАКІ передзамовлення 🫂

#maythe4th
А біля книгарні Сенс у Франику є ще затишна книгарня Слово. І тут доволі атмосферно, є рідкісні книги, кава, морозиво, і отакі штуки ))
Якщо шукаєте доброту, справжню дружбу та трохи позитиву — усе це можна знайти в дитячих книжках. І добре, що зараз бодай десь це ще є! 🥲

У видавництва Ранок новинка — "Звірята-непосиди. Капібара зі смузі-бару" — тепла дитяча історія, написана Юлією Олефір і чудово проілюстрована Анастасією Крижан.

“У тропічному смузі-барі, що стоїть на березі моря, працює Капібара — справжня майстриня створення унікальних напоїв. Її гостями стають найрізноманітніші тваринки: енергійні мавпочки, харизматичний хамелеон, допитливі черепашки та навіть поважний пелікан. Кожен відвідувач має свої смаки й потреби, та Капібара завжди знаходить ідеальний рецепт смузі, який дарує радість і гарний настрій.

Ця сонячна історія нагадує, що щира доброзичливість відкриває шлях до дружби, а улюблена справа здатна об’єднати та подарувати щастя всім навколо.”


Кажуть, казки добрі, дотепні й про милих звірят — саме те, що потрібно для малечі 💛

Якщо зацікавились — за ціною передпродажу замовити можна тут.

#партнерський_допис
Там у підписці на PS з’явилася безкоштовна Hogwarts Legacy, раптом комусь потрібно в Гоґвортс ✌️
Подивіться це розслідування бігусів про видавництво бізнесмена з «днр», книжки якого продаються в наших книгарнях 🫠
22.04.202514:32
Побачив, що «Апріорі» видає книжку Сідні Шелдона. Згадав, що саме з цього автора я полюбив детективи, читав декілька його книг у підлітковому віці. Тоді сприймалось як щось ВАУ 🔥
Починаю читати вже другу антологію сучасної прози від випускників Літосвіти. Замість того, щоб нормально писати художні тексти, і нарешті туди потрапити, як автор, я все читаю і читаю )) 😅

Минулого року я писав окремий короткий відгук на кожне з оповідань, аби молоді автори та авторки отримали персональні фідбеки, бо один загальний відгук на таку збірку це не дуже релевантно. З іншого боку - це 20 дописів протягом 1-2 днів, когось може дратувати.

Тому голосуйте <strike>гривнею</strike> реакцією:

♥️ - писати сюди окремі відгуки на кожне оповідання
👍 - писати в одному дописі по 2-3 відгуки
🔥 - писати один відгук на всю антологію
Цей день настав - вперше зайшов у Тредс 🤝

Ще не знаю, що я там буду робити, але бачу що зі старту якимось дивом маю 704 читачів, тому щось таки писатиму ))

Залітайте ✌️
Сашко Михед написав колонку для The Guardian про обстріл Києва 24 квітня і «мирну угоду» Трампа.

Тут повний текст, тут хайлайти.
Я на екваторі. Чому тексти Мітчелла це і любов і біль водночас?

Цікаво, потім провалюшся в щось незрозуміле, знову цікаво, потім ВАУ, потім «Що це взагалі відбувається?», потім «Ну це любов», і так по колу 😅
24.04.202507:33
Віталій Дуленко, автор "Маяка" та "Там, де живуть книжки" власноруч збирає дрони.

Давайте підкинемо йому на деталі для подарунків 🙂

https://send.monobank.ua/jar/P9YLkj7cn
Готуюсь дивитися, як ви чілите на Книжковій країні ✌️
03.05.202507:23
Написав у тредс 15 книжок, які я б порадив прочитати собі 20-ти річному. А тут по пару слів поясню свій вибір, бо там ліміт на символи )) 😉

«Наодинці з собою» - база для життя

«Таємна історія» - для задоволення та рефлексій

«Дівчинка з ведмедиком» - для розуміння, що наша література неймовірна, а не страждальницька

«Середня стать» - відчути інших

«Пригоди української літератури» - путівник на всі випадки життя

«Місто» - без нього ніяк

«Чому нам погано, коли нібито все добре?» - щоб розуміти, чому так важко

«Коротка історія філософії» - щоб обрати щось собі

«Джерело» - про силу

«Антологія української поезії 20 ст» - відчути найкраще

«Три лини для Марії» - щоб почати ностальгувати

«Непрості» - щоб помедитувати

«Знедолені» - щоб полюбити епічне

«Дурна кров: Таємниці та брехні стартапу Кремнієвої долини» - щоб побачити, якими бувають люди

«Брама Європи» - база по нашій історії

Є метч? 😉
Не стримався і на хвилі гайпу та топів продажу купив собі також - «Тією горою є ви». Здивувався, що всього 220 гривень, певно, найдешевша книжка, яку я собі купив у цьому році ))
Ситуація наступна.
Рівно рік тому команда по промоції читання на Книжковій країні була в такому складі ✌️

Дивлюсь теперішні фото - як багато нових букблогерів за цей рік зʼявилось! 🔥
22.04.202516:33
Почитав допис Тані (і коментарі) і з цікавістю зрозумів, як у багатьох людей в один і той же період життя дуже подібний стан. Я от останній місяць читаю мало, відчуваю як блог і читання радше тиснуть, ніж наповнюють та мотивують, і взагалі по енергії мінус. Література, книжкові івенти, чергові анонси і тд здаються неважливими і неначасі. Хочеться радше спокійно перечитати Толкіна, по десять сторінок перед сном, розтягнути на місяці, ніж гнатися за кількістю прочитаних новинок.

Бачу, що в багатьох колег по цеху і не тільки - стан схожий зараз. Та і взагалі захоплююсь тим, як активно молодь закриває всі аспекти букблогерства, впевнено, професійно та швидко, і зʼявляється відчуття, що я вже старий для цього ))

Тому принагідно обіймаю. Ми не одні, нас багато, якось пропєтляєм цю ментальну яму 🫂
18.04.202518:38
Отут вийшло відео про культурні локації Франківська. У нас таких місць більше, ніж у відео, але тут база, яку варто знати гостям міста. А ще тут Андрухович і Гнатковський 😎
Ох, отримав від Уроборос крутий концептуальний бокс з книжкою забутого донбаського письменника 1920-х років - Лева Скрипника 😎

«Як любили і вмирали» - це такий літературний портрет Донбасу початку 20 століття. А в самого автора доля була важка, але й насичена - робота на шахті з 11 років, війна, авантюрне життя, звʼязки з кримінальним світом та мандри. Тому має бути цікаво почитати, адже не чув про цього дядька раніше 🙌

P.S. за насіння особливий респект ))
Я продовжую свої непрості стосунки з творчістю Девіда Мітчелла. У попередніх серіях:

— спочатку був неймовірний “Дім на Збіччі” — невеличка, гарна, супер цікава, яка занурює в прекрасний у своїй химерності світ, де відбуваються дивні, страшні і неймовірні речі;
— далі була неоднозначна та епічна “Тисяча осеней Якоба де Зута” — великий, екзотичний та дуже детальний всесвіт кінця 18 ст, в якому багато свіжого повітря, історії, романтики та заплутаності.

І ось я взявся за “Кістяні годинники” — чергову епічну та масштабну історію, яка ніби поєднала в собі дві попередні прочитані мною книжки автора. Наратив, подібний до “Дім на Збіччі”, та розмах і складність, подібний до “Тисяча осеней…”. Мітчелл знову магічним чином грається з простором та часом, не жаліє слів, аби описати навіть ті моменти, які можна було б опустити, та абсолютно не приховує бажання зробити так, аби читач або повністю занурився в історію, або рознервувався і відклав її. Я ж відчував себе протягом довгого процесу читання десь посередині.

Як зазначається в анотації, “Все починається з Голлі Сайкс, яка після чергової бурхливої сварки з матір’ю гучно хряскає дверима…”, і власне ця частина книжки була моєю улюбленою, адже я відчував історію, персонажів, і справді не міг відірватись від книжки. Голлі — дівчина, яка чує голоси, бачить тих, кого не бачать інші, і поступово ця лінія розкручується, іноді з жахливими наслідками. Мітчелл проявляє свою любов до мультижанровості — тут і фентезі, і наукова фантастика, і трилер, і детектив, і ромком і тд.

Десь ця суміш аж занадто насичена. І я хотів скласти пазл швидше, ніж цього прагнув автор. Історія поєднана в багатьох сенсах та персонажах з іншими текстами Мітчелла, тому якщо вам прям зайде, то це буде для вас такий собі мультивсесвіт. Я ж трохи губився, тому саме цим текстом не зміг сповна насолодитись, як тим же “Дім на Збіччі” (він прекрасний, дуже раджу).

Варто відзначити дуже гарне видання та переклад. Тримаєш в руках і відчуваєш — це Книжка 🔥
Інколи можна починати понеділок отак 👌
“Мені здається, я все ще дівчинка шести років, яку везуть від бабусі у квартиру до мами із татом. Мені здається, я дитина в дорослому тілі. Мені здається, я не виросла.”

#прочитане

“За маму, за тата” — книжка Каріни Савариної (авторка “Не вагітна” та “Мам”), яку позиціонують як “перша в Україні художня книга про розлади харчової поведінки”. Я от не знаю, які емоції у мене викликає такий хайлайт, адже з одного боку він чіпляє та привертає увагу, а з іншого ніби як звужує сприйняття книжки, бо читач вже фокусується на тому, що це не хороша, пропрацьована історія, а хороша, пропрацьована історія про розлади харчової поведінки.

Чому про це кажу — бо мені книжка здалась ширшою та багатограннішою за таке умовне фокусування. Це глибоко психологічна та терапевтична історія, не лише про розлад харчової поведінки, яка нагадала мені за вайбом тексти Осоки (стосунки з бабусею, дитинство, спогади), Лекі (метафоричні пропрацювання депресивних та тривожних станів, символізм через образи тварин), та художку 90-00-х (нещасливі пари, бідність, алкоголізм, булінг і тд)

Перед нами Барбара (для олдів інфа — назвали в честь Барбари Брильскої), яка ділиться з читачем, немов з психологом, подіями свого життя, починаючи від самого дитинства. Ми дізнаємось про бабусю, яку Барбара обожнює і не розуміє, чому та не може бути їй мамою; про власне маму і тата, які тупо руйнують дитячу психіку дівчини; про школу, яка підливає масла у вогонь, на якому горить травмована дитина. Ми бродимо цими лабіринтами, дивимось на все очима Барбари, і текст побудовано так, що потрібно розплутувати цей клубок, зчитувати метафори, розуміти контекст. Адже за деякими простими реченнями, коли нічого не вказує на біду, ховаються моменти, де відбувається щось прям дуже погане 😓

Я прочитав цей текст не швидко, він не ідеальний, тут є моменти, коли авторські чи редакторські рішення збивають з пантелику, але я фактично не фокусувався на них і не помічав, адже мені більше важила історія. Та і взагалі ви могли помітити, що я не з тих, хто буде акцентовано хейтити текст/автора/видавництво за одруківки чи типу того.

Це хороша історія, яка точно відгукнеться багатьом, адже багато з нас впізнають тут щось зі свого дитинства, а авторка вплутує такі флешбеки ідеально, як от з “каюсь, каюсь, каюсь”. Не факт, що вам ці ваші спогади сподобаються, але так і задумано - будете шукати вирішення разом з героїнею. Читати моментами непросто, є дуже неприємні моменти, але анотація до цього готує. Рекомендую до прочитання, особливо для 30+.
Видавництво READBERRY відкриває передзамовлення на першу частину циклу "Сага про невиткані долі" від канадської письменниці Данієль Єнсен.

🌙 "Доля, вписана в кров" — історія, яка поєднує в собі скандинавську міфологію, фентезі та любовні пристрасті. Книжка вже має понад 130 000 оцінок на Goodreads (оцінка 3,93 з 5), потрапила до шортлисту Goodreads Choice Award 2024 у категорії “роментезі”, а також отримала звання найкращого роману року за версіями Amazon та журналу ELLE.

"Усе почалося з патрання риби та палкої мрії Фреї бути воїтелькою. Так, вона обтяжена шлюбом з ненависним чоловіком, але в її крові — таємниця. Настільки жаска, що навіть богам цікаво, як обернеться життя цієї смертної.

Чи боротиметься вона заради об’єднання країни під проводом владолюбного ярла? І водночас із власною пристрастю до його палкого сина… Єдине, що знають усі, — вона благословенна богами діва-щитоносиця, народжена під кривавим місяцем, і хто керує її долею, той керуватиме всім Скаландом.”


Пишуть, що фентезійний світ тут жорстоко сексуальний та похмурий. Багато роздумів про долю та власний вибір.

👉 Якщо цікаво, то замовити за ціною передпродажу можна тут.

#партнерський_допис
Реклама книжки Андрія Куркова на 1+1 у 2001 році ) Цікаво, а зараз по ТБ рекламують книжки? 🤔

Випадково побачив у цьому архівному відео.
Shown 1 - 24 of 1 550
Log in to unlock more functionality.