#игровое #ГП #HP
Запис з щоденника Ліві від 26.12.1980:
"Ми всі недосконалі. Неідеальні. Неправильні. І це прекрасно, бо це робить нас живими.
Ми приймаємо погані рішення, ми робимо неправильні вчинки і, часом, жахливі речі. Проте це не применшує того, що ми робимо чи зробимо протягом усього життя. Кожен з нас має право на виправдання.
Має ж?
Цікаво, чи є вага у кожної окремо взятої помилки? Чи вони усі будуть рівноцінно важкі? Не можу перестати про це думати.
Шлях, який ми обираємо щоразу, коли робимо вибір, накладає на нас певний відбиток, який відчувається на шкірі, наче олійна плівка. Маска, слизька і неприємна. І просто водою її не змити. Та коли це невелика плямка на пальці, то можна просто вдягти рукавички і забути про неї. А що робити, коли ти з ніг до голови в цій олії, і вона не відтирається, навіть якщо терти себе до крові?
Воно наче в'їлось. Хочеться здерти з себе шкіру і сподіватись, що це допоможе.
Але я знаю, що ні. Таке ніколи не працює. Працює лише прийняти свою помилку і жити з нею далі, сподіваючись, що її отрута не перекреслить усе, що ти зробив.
Я вже не маю сліз, щоби плакати. Я втомилась. Я хочу, щоби хтось вирішив це за мене. Але ніхто цього не зробить".
