і коли зранку з церкви упав хрест,
нам сказали — почнеться війна.
а ми відповіли —
вона ніколи не припинялась.
народжуватись у війні,
якого би покоління ти не був —
так уже сталося з народом,
котрий ніколи не хотів нічого більше,
ніж волі.
народжуватись у вогні
і виживати у ньому —
вміння, яке один одному
передають тут століттями.
вміння, яким просочена ця земля —
від роду до роду,
від минулого до прийдешнього,
від випаленості до родючості,
від висохлого до окропленого слізьми
і мокрого від крові.
дивно проговорювати назви міст, яких уже немає —
наче гортаєш підручник з історії,
написаний щойно.
ні — той, що пишеться просто зараз,
сторінки якого запеклись,
пропахли димом,
прилипають до пальців,
залишають на них чорні плями.
історія, яка складається з диму і чорних плям —
така ціна
жадання свободи.
саме стільки коштує місце на карті світу,
яким у новинах тепер ілюструють
слово «війна».
дивно спостерігати за світом,
який спостерігає за нами.
дивно нічому не дивуватись.
дивно відчувати силу і втому водночас.
дивно любити в часи війни.
дивно воювати в часи любові.
якого би покоління ти не був —
із тобою завжди ті, хто були тут раніше,
із тобою завжди їхня сила,
із тобою завжди твоя пам’ять.
і коли нам сказали — почнеться війна,
ми відповіли — нарешті.
нарешті вона
закінчиться.
#Таняпише
