Design
Ейдос
Design
01.08.202308:30
#дизмат
Попалися мені на просторах мережі ці зображення. Зізнатися, на перший запатентований степлер, я подумав, що то швейна машинка. Так, це степлери початку XX ст. І подивіться на красу цих пристроїв, на цей масштаб, на міць скоб!
Виявляється, що історія цього банального офісного приладдя, тягнеться XVIII століття. Перший відомий історії степлер був виготовлений для подарунка королю Франції Людовику XV, а кожна скоба була позначена королівським гербом.
Степлер так і залишався дорогою королівською «іграшкою» аж до 1866 року, коли американець Джордж Макгілл здобув патент на «маленькі, гнучкі скріпки для паперу». Цей патент став початком створення предмета повсякденного вжитку, відомого як сучасний степлер.
Саме слово «степлер» з’являється ще пізніше. У 1901 році в американському журналі Munsey's цим словом позначають машину, що скріплює папір за допомогою маленького металевого дроту. У наступні десятиліття степлер став необхідним предметом у шкільному кожному класі, офісі чи будинку. Зрештою, він захопив увесь світ, вирішуючи одну з найголовніших проблем кожної дорослої людини XX століття, незалежно від географії та культури — допомагав навести лад у паперах.
Згодом ідея поширилася на інші сфери: хірургічні степлери зшивають рани, степлери використовують у будівництві для скріплення сталі та деревини, але з подальшою цифровізацією степлер для скріплення паперів стає виключно подихом минулого.
01.10.202107:00
#можливості
Друзі, у мене є дві чарівні вакансії для крутих та досвідчених продакт-дизайнерів. Обидві в Берліні й всі йдуть із релокейт-пакетом.
⚡️ Можливість #1, вона ж «інсайдерська». Лідер на ринку США у сфері доставки їжі — компанія DoorDash, виходить на Європейський ринок. Їхній перший офіс буде в Берліні й вони вже шукають Senior product designer, що вестиме компанію до світлого майбутнього в Європі. Щоби зайняти цю позицію потрібен досвід і портфоліо з простими рішеннями складних проблем, а також англійська на рівні, що дозволить переконувати в правильності власних рішень стейкхолдерів зі США. Зп та плюшки на орбітальному рівні.
⚡️ Можливість #2, вона ж «своя». Ми в компанії Adjust починаємо пошук Senior product designer до моєї команди. Робота над різними частинами найскладнішого цифрового продукту ever. Дуже багато даних, багато взаємодії з UX дослідниками та розробниками. Широка зона відповідальності, де ви не просто рухаєте пікселі, а самостійно визначаєте архітектуру продукту, ітеруєте, тестуєте та валідуєте. Це вакансія також для досвідчених UX/UI/product дизайнерів у великій та стабільній компанії. Приємна зп, насправді неймовірний соціальний пакет і найкращий менеджер на додачу гарантовані 🤗
Якщо вам цікава одна з цих можливостей, тоді пишіть мені з посиланням на портфоліо та LinkedIn 😉
03.06.202108:00
#мистецтво
Відвідавши печеру Альтаміра та оглянувши її наскальний живопис, знаменитий художник Пабло Пікассо сказав: «Відтоді ми не навчилися нічого нового». Художник був захоплений експресією малюнків, композицією, підбором фарб і навіть знанням пропорцій і особливостей руху тварин.
Нещодавно я написав оповідання, події якого відбуваються в доісторичну епоху й головні герої якого — люди, які щойно навчилися самостійно добувати вогонь. І в тому творі я прагнув бодай трохи зобразити побут тих людей, тож досліджував багато різноманітних джерел. Зокрема, мені довелося передивитися купу зображень наскельних малюнків — ці перші прояви творчого поклику людей.
І до цього мого дослідження, я був переконаний, що Пікассо лукавив, коли сказав, що людство не навчилося нічого нового. Але чим більше я роздивлявся ці малюнки, тим більше переконувався, що художник мав рацію.
08.02.202115:00
#хвилинкадизайнера #мистецтво
У народі кажуть: «простий, як двері». Але цей вислів ми використовуємо здебільшого в зневажливому тоні. А як щодо фрази, щоби показувала простоту геніальну? Я пропоную говорити так: «Простий, як чайник Брандт». І лунає, наче прикольно, так? 😊
В Німеччині дуже люблять Баугауз. Його також оспівують деякі сучасні дизайнери, як стиль у дизайні та мистецтві, що звеличив функцію над формою. Цей стиль почався з гарного й пафосного маніфесту його засновника Вальтера Гропіуса у 1919-му році: «Ми хочемо разом вигадувати та створювати нову будівлю майбутнього, де все зіллється в єдиному образі: архітектура, скульптура, живопис — будівля, що наче храм здійметься в небо завдяки рукам ремісників, стане кристальним символом нової, прийдешньої віри».
Але Баугауз припав до авангардизму в модернізмі. Це означає, що початковий маніфест спрацював не дуже й на практиці вийшло так, що він після себе залишив купу будівель, які нагадують переважно гори з бетону та й годі. Так, інколи ці гори мають цікаві форми, але здебільшого вони відлякують. Так само як і не дуже практичними виявилися інші витвори індустріального дизайну Баугаузу.
Але, як це завжди буває — не без виключень! І серед них Маріанна Брандт, яка встигла долучитися до багатьох мистецьких напрямів і дизайну та стала однією з найбільш значущих діячів Баугаузу. Вона запам’яталася не лише тим, що її витвори були мінімалістичними, практичними та красивими (рідкість у Баугаузі). Вона стала єдиною жінкою, яку допустили в той час до майстерні, де працювали з металом. Їй ми завдячуємо тим, що в предметах побуту з’явилися такі матеріали, як нікельована латунь, шліфований алюміній і опалове скло.
Найвідоміша її робота — чайник із набору посуду. У ньому легко простежується фундаментальний принцип Баугаузу — робити складне з простого. Водночас використовуючи виключно примітивні фігури, Брандт не зробила чайник примітивним.
04.11.202015:30
#кухняOLX
Я розпочинаю серію постів про роботу дизайн-команди OLX, мою безпосередню роль у створенні продукту та розповім про історію ребрендингу платформи.
Що за звір OLX?
Коли я жив в Україні, то був впевнений, що OLX — це українська компанія, яка утворилася на базі маркетплейсу «Slando». Якщо ви також думали так само, тоді я поспішаю зруйнувати цю ілюзію:D
OLX Group одна з компаній холдингу Prosus. У портфоліо останньої: Avito, Delivery Hero, Udemy, PayU, mail.ru та багато інших разом з OLX Group. Prosus на свою чергу належить компанії Naspers.
Naspers придбав марктеплейс Slando, перетворив на OLX у 2014 році й із цим вийшов на український ринок. Наразі OLX працює в Аргентині, Бразилії, Колумбії, Еквадорі, Перу, Південній Африці, Португалії, Румунії, Боснії та Герцеговині, Болгарії, Польщі, Україні, Казахстані, Узбекистані, Індії та Індії. Основні технічні центри, що ведуть розробку основного продукту, знаходяться в маленькому місті Познань, у Польщі, а також у Берліні, Німеччина.
Дизайн команда OLX
OLX Group не завжди можна було назвати design centric компанією і старий дизайн, що не змінювався саме з 2014-го року це наочно демонстрував. Але за останні роки філософія змінилася й OLX Group зібрав першокласних дизайнерів продукту та UX-дослідників: у Берліні маємо 4 дизайнера та 2 UX дослідника, у Познані — 4 дизайнера та 2 UX дослідника.
Кожен дизайнер маю свою зону відповідальності та працює з однією, або кількома крос-функціональними командами над окремими фічами продукту.
Хто такий дизайнер продукту в OLX?
В OLX дизайнер продукту — це спеціаліст, що має досить багато повноважень, широку зону відповідальності та працює з різними командами над різними фічами. Для дизайнерів новачків саме старший дизайнер продукту стає ментором. У нас немає рівня lead, менеджерські функції для всіх дизайнерів виконуються зусиллями Head of Design.
Моя особиста продуктова зона — доставка OLX у різних країнах. Кожна країна має власні бізнес-моделі, партнерів із доставки та команду розробників із менеджером продукту на чолі. Дизайнери продукту не звітують менеджерам, ми є їхніми партнерами. По суті, ми є індивідуальними одиницями, що взаємодіють між собою задля досягнення найвищої якості продукту.
На фото моє улюблене місце роботи в берлінському офісі (в до коронавірусні часи) — з видом на Александрплатц та чудові заходи сонця.
03.09.202014:00
#хвилинкадизайнера #дизмат
Джордж Блейсделл був співвласником фірми з виробництва обладнання для нафтовидобутку й усе своє життя працював з металом. Одного разу він побачив свого друга, який відчайдушно вів боротьбу зі старою австрійською запальничкою «Hurricane», намагаючись зняти із запальнички кришку та запалити свою цигарку. Джордж запитав приятеля: «А чом би тобі не купити сучаснішу запальничку?». На що той відповів: «Навіщо, якщо ця працює?»
У Блейсделла прокинувся азарт підприємця. Спочатку він вирішив продавати американцям саме цю австрійську запальничку, що «просто працює». Не продавши жодної, Джордж отримав свій момент осяяння. Він пригадав намагання свого друга відкрити запальничку та ще й потребу тримати іншою рукою кришку, коли запалюєш цигарку. Усе це було доволі незручно. Ні, він не побачив революційно нову запальничку і не потребував нових технологій для виготовлення чогось геть іншого. Він просто вирішив зробити кришку запальнички не цілком знімною, а відкидною.
Блейсделл узяв за основу бензинову запальничку австрійського виробництва та вніс деякі правки. По-перше, це була відкидна кришка, за допомогою якої можна було швидко запалювати цигарку та ще й однією рукою. А по-друге, він змінив форму так, що запальничка приємно лежала в руці й була сучаснішою на вигляд. Навіть славнозвісна технологія захисту від вітру не була новою — стінки, що захищають полум’я, вже існували в австрійському прототипі.
У 1932 році Блейсделл заснував фабрику, на якій працювало спочатку тільки 6 робітників. Він хотів назвати компанію «Zipper», але виявилося, що така назва вже зайнята підприємством з виготовлення блискавок для одягу. Цілком імовірно, що на назву «Zippo» Джорджа надихнув звук його виробу — відкидання кришки. Саме цей звук зробив запальничку по-справжньому музичною. Знавці та колекціонери безпомилково розрізняють її клацання на слух, а Ерік Клептон разом зі Стінгом у пісні «It’s probably me» використали «Zippo» як окремий музичний інструмент.
Продажі набирали обертів. Запальничка, що була зручною та завжди працювала, мала шалений попит. Уже за три роки після запуску Блейсделл запропонував клієнтам робити персональні гравіювання, наносити ініціали, індивідуальні малюнки. І все це за дуже доступними цінами — у межах одного долара. Надійний та якісний виріб став справді особистим, і власник міг прикипіти до нього. Далі були інші рекламні ходи: корпоративний брендинг та колекційні екземпляри, контракти з армією та флотом США. Саме американські воїни й рознесли славу «Zippo» по світу за часів Другої світової та війни у В’єтнамі.
Основною «фішкою» просування на ринку стала довічна гарантія. Якщо ви зберігаєте запальничку «Zippo», якій уже десятки років і яка давно не працює, — можете відправляти її (своїм коштом) у місто Бредфорд до «Zippo Manufacturing Company». Її полагодять і надішлють вам назад (уже коштом компанії). Під гарантію не підпадають лише малюнки та зовнішня обробка виробу.
18.07.202309:00
Привіт, друзі! В мене сьогодні незвичайний допис, бо не про пікселі чи щось цифрове.
Я кажу «Хмарочоси», а ви відповідаєте… Та ні, не Нью-Йорк! І не Чикаго. Ні, не Сан-Франциско. Та який ще Франкфурт?! Я про Шибам у Ємені! Не чули про такий? 😊
Я теж донедавна, але куди тільки не заведуть дизайнера-письменника його дослідження! А тепер дозвольте вкотре відірвати вас від тривожної стрічки короткою віртуальною подорожжю.
Шибам — стародавнє місто на півдні Аравійського півострова, де переважають гори, пустелі та ваді — сухі долини з крутими прямовисними схилами. Місто з’явилося 2 тис. років тому й розбудовувався упродовж сторіч не знаними на весь світ архітекторами чи видатними інженерами, а самими містянами. Вони використовували лише ті матеріали, що були в доступі, а це здебільшого звичайна глина. Філософія будівництва крізь часи також залишалася не змінною: забезпечити населення захистом від ворогів та тінню від сонця.
Тож дома, стіни, мечеті, усе будувалося якомога вище! Будівлі, що дійшли до сьогодення, збудовані в XVI столітті після того, як старе місто було зруйноване від повені. Вежі Шибаму сягають одинадцяти поверхів заввишки. І це без використання бетону чи каменю, а лише із суміші землі, води, очерету та інших в’язких матеріалів, випалених на сонці. Такі будівлі швидко руйнуються та потребують частого догляду. Тож ці середньовічні хмарочоси перебувають у постійному русі.
Звісно, «хмарочос» — це будівля сучасна, байдужа до навколишніх умов. Висотки Шибаму натомість мають геть інший дух та є прикладом тріумфу традиційної, народної архітектури. Нікнейм «Мангеттен пустелі» місто дістало у 30-х роках минулого сторіччя від мандрівників із заходу. І це має сенс, адже найвищі будівлі в Нью-Йорку на той момент були заввишки такими ж, як і вежі Шибаму.
Ця архітектурна перлина пустелі не просто красиве місце та чергова цікава туристична атракція. Шибам — це насамперед видатний приклад народного дизайну, використання лише доступних матеріалів, традиційної архітектури та міської самоорганізації спрямованої на задоволення потреб мешканців міста. Саме це й зрезонувало моїй дизанерській душі й захотілося поділитися з вами.
15.09.202114:00
#можливості
У 2018-му та 2019-му і допоки ми не позачинялися по хоум офісах, в українській дизайн спільноті набирало популярності дуже цікаве та унікальне явище — дизайн-батли. Це були офлайн події, що збирали цифрових дизайнерів, де бажаючі могли позмагатися в створенні найкращого дизайну сайту за 2 години. На жаль, ковід зупинив розвиток цього тренду, але цієї осені все змінюється та навіть виходить на новий рівень!
Платформа CASES, за підтримки генерального партнера Parimatch, повертає змагання для дизайнерів. CASES: Design Challenge — одне завдання, тиждень на виконання, 10 фіналістів і 3 переможця. Призовий фонд заходу понад 100 000 грн, а подача заявки — безкоштовна. Подати заявку може кожен бажаючий віком від 21 року на сайті конкурсу до 25 вересня.
Це має бути дуже цікаво!
28.05.202108:00
#хвилинкадизайнера #кухняOLX
У минулих серіях:
Коротко про OLX
Співбесіда в OLX
Як проходив ребрендинг?
Про дослідження в OLX
Інструменти дизайну
Привіт, друзі!
Давно не чулися, бо я був у процесі зміни роботи, а потім у відпустці. Проте «Ейдос» повертається в ефір! 🤗
Я прийняв пропозицію від якої не міг відмовитися й з 1-го червня почну роботу в невеликій та відносно молодій компанії в Берліні. Також для мене це буде робота дещо в новій ролі — менеджера дизайн команди. Більше про мою мотивацію залишити OLX можна прочитати на моїй Facebook сторінці.
Проте рубрика «кухня» збережеться, але писатиму вже про внутрішні процеси та рецепти заварювання дизайну не у великій та відомій OLX Group, а в берлінському фінтех-стартапі. Тож це остання серія #кухняOLX і присвячена вона буде фреймворку дизайн-критик сесій.
OLX — це перша компанія в моїй кар’єрі, у якій настільки багато уваги приділялося зворотному зв’язку серед дизайнерів і зокрема його якості. Критика щодо дизайн-рішень, як на рівні загального користувацького досвіду, так і на рівні інтерфейсів, завжди лунала виключно конструктивна.
Зворотний зв’язок — рушій прогресу для будь-якого дизайнера. Тож як зробити так, щоби вона завжди була корисною, конструктивною й рухала продукт уперед? Ось деякі поради, які ви можете взяти й собі на озброєння:
⚡️ Часто дизайнер відправляє замовникові, або колегам фінальні мокапи з коментарями: «Ось зробив, подивіться, сподіваюся вам сподобається!». Головна мета будь-якого дизайну комунікувати, ефективно розв’язувати проблеми. У вас має бути підготовлена окрема презентація, яка буде розповідати історію пошуку рішень та аргументувати те, чому саме ці є найбільш ефективними.
Починайте презентацію з чіткого окреслення проблеми, над якою ви працювали, а не пірнайте одразу в обговорення пікселів.
⚡️ Продемонструйте знання контексту, проблематики та ваших ітерацій.
⚡️ І лише після цього показуйте результати роботи. Ставте чіткі питання щодо проблематики, наприклад: «чи розв’язує запропоноване дизайн-рішення проблему, згадану на початку?», а не «Як вам? Подобається?».
⚡️ Ваша презентація має закінчитися розумінням того, що ви маєте робити далі задля покращення результатів — чітким списком дій.
05.01.202116:00
#хвилинкадизайнера
З Новим роком, любі читачі! 🥳
Бажаю всім нам не мати жодних претензій до власного здоров’я чи здоров’я близьких, натомість якомога частіше планувати, куди й із ким їхати на вихідні чи у відпустку. Дуже сподіваюся, що свобода в усіх її проявах повернеться до нас у 2021-му!
А «Ейдос» повертається вже просто зараз! 🎊
Ми вже неодноразово чули від експертів і лідерів різноманітних галузей, що «світ ніколи не буде таким, як колись». Але тепер ми почали це й відчувати на собі.
Якщо ще декілька місяців тому, топменеджери OLX, як і багатьох інших компаній, були впевнені, що офіс — це «мастхев» і всі ми маємо незабаром повернутися до роботи в пропахлих кавою оупен спейсах, то тепер OLX повністю перейшов на віддалений режим роботи. Офіс, однак, зберігається з можливістю роботи з нього за потреби чи бажанням співробітників.
Основна причина такого рішення, звісно, не в тому, що роботодавці такі класні й піклуються про власних співробітників. Не без того, але все куди більш раціонально. Дуже швидко з'ясувалося, що більшість працівників стали більш продуктивні й тепер вони дають набагато кращі результати. Водночас рівень їхньої задоволеності зріс, бо можна не марнувати час на транспорт, на зайві мітинги, що мали бути імейлами. Натомість вони можуть проводити більше часу із родинами та працювати над власними проєктами.
А як щодо вас? Ви вже працюєте віддалено чи все ще ходите в офіс?
09.10.202014:00
#мистецтво #фан
Час трішки розважитися!
Тест від «Ейдосу» — дізнайся, який ти стиль у художньому мистецтві 😉
01.06.202015:01
Instagram версії 1990-го року
#хвилинкадизайнера
«Да Вінчі» — портативний пристрій, розроблений японською компанією King Jim у 1990-му році, що комбінував у собі фотокамеру та вбудованим принтер. Принцип роботи подібний до того, що мала всесвітньо відома фотокамера Polaroid SX–70, моментальні знімки з якої досі зберігаються у фотоальбомах багатьох сімей у всьому світі.
Однак якість зображень «Да Вінчі» була куди нижчою від Polaroid. І це був свідомий крок японських розробників, бо сам пристрій позиціонувався не як чергова фотокамера, а як «графічний засіб запису та зберігання дійсності, метод спілкування». Ґаджет не отримав видошукача, натомість користувачу треба було навести об’єктив камери на певний об’єкт та натиснути кнопку затвора щоб отримати роздруковане фото-прев’ю розміром 14х19 мм. А далі кілер-фіча — можливість відредагувати зображення: відцентрувати кадр, розмалювати фото, або накласти один із наявних фотофільтрів. Після цих маніпуляцій — друк фінального зображення розміром 67х76 мм.
І хоча пристрій здобув престижну відзнаку «Good Design Award» у 1990-му, комерційного успіху японський «Да Вінчі» не отримав. Ненажерливий пристрій працював аж на 8 батарейках, які було необхідно часто змінювати. Фото швидко вицвітали на факсовому папері, а корпус не відрізнявся надійністю.
Хай там як, а «Да Вінчі» був однією з перших спроб сплести ідеї моментального фото, їхнього швидкого редагування та соціального взаємозв’язку користувачів, у одному пристрої. Така ідейна комбінація так і не знайшла успішного втілення саме у фізичному пристрої, натомість «вистрілила» 20 років потому в застосунку для смартфонів — Instagram.
Роздивитися пристрій у 360° можна тут.
11.11.202209:00
#хвилинкадизайнера
Нещодавно завершився перший UI Design Workshop у Projector. Воркшоп складався із 6 годин (3 дні по 2 години), але на практиці ми провели разом з учнями близько 8 годин.
Планував балакати якомога менше та присвятити теорії лише перші дві години. Але в процесі з’ясовувалося, що деякі моменти потребують додаткових пояснень, а на останньому занятті, де ми разом розбирали роботи одне одного, кожному хотілося побачити всі макети та отримати коментарі на власний макет. Тож ми засиджувалися справді допізна!
Наріжним каменем наших розмов стало явище «надивленості». Навичка, відома кожному дизайнеру, проте оповита туманом невизначеності. Особливо багато питань виникає навколо того, як же саме цю навичку можна розвивати?
Я б схарактеризував надивленість, як візуальний досвід дизайнера, набутий у процесі роботи над візуальними рішеннями. Ми часто проводимо паралелі між надивленістю та візуальним смаком, відчуттям стилю, балансу тощо. І часто дизайнери ставлять хрест на цій навичці, апелюючи до браку таланту, мовляв: «Я ніколи не зможу робити красивий та естетичний UI, бо нема хисту». Але на відміну від вроджених талантів, надивленість тренується, але як і будь-яка інша навичка вимагає системного підходу до набуття.
Як розвивати надивленість? Ось мої поради:
👀 Якщо ви на початку своєї кар’єри дизайнера, візьміть за практику переглядати галереї на Dribbble та Behance щодня. Скажімо, за ранковою кавою. Ваші очі та дизайнерський дух має наповнюватися естетикою, трендами, вічними паттернами.
🧳 Створюйте колекції. Для цього ідеально підійде Pinterest. Збирайте цікаві та яскраві рішення на окремі полиці, але зробіть ці колекції унікальними. Ось тут у вас застосунки, в яких не більше двох кольорів, а тут красиві інтер’єри в стилі hi-tech, а тут у вас вікторіанська архітектура... Така практика спонукатиме вас вдивлятися в зображення, розбирати їх детальніше, порівнювати з іншими та зрештою тренуватиме ваше відчуття смаку.
✨ Копіюйте. Побачили щось красиве в роботах інших дизайнерів? Спробуйте відтворити це у власній роботі.
👂 Запитуйте зворотний зв’язок. Маєте друзів дизайнерів? Скиньте їм свій макет і запитайте про враження.
👨💻 Якщо є бажання швидко прокачатися, зокрема в UI, з цим може допомогти ментор.
Чим більше практики (роботи над UI, візуальних досліджень) — тим швидше ви набудете цю навичку.
Другий воркшоп відбудеться вже в грудні. Робота над помилками проведена: я отримав фідбек від студентів і точно знаю, що робити, аби наступного разу було ще краще. Ми сконцентруємося виключно на практиці та будемо разом працювати над дизайном цифрового застосунку, обмінюватися думками та порадами.
12.08.202114:00
#хвилинкадизайнера
Коли ми говоримо про скандинавський дизайн, перед очима одразу ж постають пастельні кольори на сірому тлі, мінімалізм, а заразом і три основні стовпи цього явища: практичність, екологічність та доступність.
А що там із цифровим дизайном? Чи скандинавський дизайн стосується виключно архітектури, інтер’єрів та індустріального дизайну? Після чергової подорожі на північ і перебуваючи в натхненні від побаченого, я провів дослідження — передивився безліч робіт скандинавських студій із цифрового дизайну, перечитав статті та монографії скандинавських дизайнерів і готовий поділитися з вами результатами своєї розвідки.
Скандинавський цифровий дизайн можна виокремити в окрему категорію й базується він на тих принципах:
1. Пастельні кольори
Скандинавська природа та її сіруваті тони змушує всіх дизайнерів (і цифрові не виняток), працювати зі спокійними пастельними кольорами створюючи унікальний та приємний контраст.
2. Нордична типографіка
Окрім певних графічних зображень та візерунків, за якими можна легко впізнати саме скандинавський дизайн, північні цифрові дизайнери мають у своєму розпорядженні унікальні шрифти. Швеція, наприклад, обрала собі навіть національний шрифт — Sweden Sans.
3. Простір
Мінімалізм це завжди про наявність великої кількості вільного простору. Скандинави ж посунули планку ще вище. Їм завжди бракувало світла та простору, а отже багато сайтів, застосунків, постерів та реклами дихають вільно білим тлом, наповнюють роботу сяйвом, а всі елементи композиції мають між собою чималі відступи.
4. Сітка — новий Одін
Ми, дизайнери, любимо сітку. Вона завжди структурує, збалансовує контент. Скандинави, здається, замінили Одіна та сітку й поклоняються тепер їй, використовуючи всі її переваги.
5. Любов до геометрії
Чіткої відповіді на питання: чому скандинави настільки схиблені на геометрії, я не знайшов. 🙂 Проте факт залишається фактом — цифрові макети рясніють лініями, трикутниками, квадратами та іншими геометричними фігурами.
А тепер я пропоную вам маленький тест. На фото маємо два макети, один із яких можна віднести до напряму скандинавського дизайну, а інший до стандартного мінімалізму. Який із цих макетів, на вашу думку, найближче саме до скандинавського дизайну?
25.02.202115:01
#хвилинкадизайнера #навчання
15-го березня розпочнеться другий потік мого авторського курсу «Психологія для дизайнерів»!
Чого будемо вчитися?
⚡️Принципам гештальтпсихології та їх застосуванні в UI
⚡️Розвивати емпатію
⚡️Законам когнітивної психології
⚡️Приймати ефективні дизайн-рішення
⚡️Краще розуміти своїх користувачів
⚡️Працювати з критикою
⚡️Краще презентувати роботу
⚡️Розумітися на якісних дослідженнях
🌟 З 15-го до 26-го березня 2021
🌟 5 насичених лекцій та 1 воркшоп
🌟 30 днів доступу до записів лекцій після завершення курсу
Що ще цікавого буде на курсі?
1️⃣ Цей курс підійде як початківцям, так і досвідченим дизайнерам
2️⃣ Майбутній учень має можливість самостійно обрати бажаний формат навчання
3️⃣ Лекції — це не просто начитка матеріалу лектором. Це також живе спілкування в маленьких навчальних групах, де кожен буде мати час на питання та обговорення.
4️⃣ Індивідуальна менторська робота викладача з кожним окремим учнем
5️⃣ Викладання українською ❤️
Передбачені різні формати участі й діють знижки для «ранніх пташок».
15.12.202015:00
#хвилинкадизайнера
У цьому останньому дописі цьогоріч я хочу розповісти вам про дещо дуже знайоме, затишне та різдвяне, про найвідоміший зимовий паттерн — візерунок з оленями. Він став незмінним символом новорічних та різдвяних прикрас, але особливо часто використовується на светрах.
Візерунок уперше з’явився в Норвегії багато сторіч тому. Формула була проста: «сніжинки, ялинки та олені». Жодних спеціальних схем до в’язання цих орнаментів не було, кожна майстриня щоразу робила щось своє, унікальне.
Свій перший крок до слави візерунок розпочав у американській стрічці 1941-го року «Серенада сонячної долини», головний герой якої носив светра з оленями. Протягом наступних років норвезький орнамент час від часу з’являвся на різних кіногероях, щоразу зазнаючи певних трансформацій, аж допоки не досягнув свого піку на светрі містера Дарсі, героя комедії про пригоди Бріджит Джонс.
Тоді американці створили нову формулу — «потворний різдвяний светр», яка стала темою для багатьох різдвяних вечірок на наступні роки. Далі на оригінальні светри звернули свою увагу хіпстери та відомі дизайнери. І сьогодні візерунок з оленями вже є невіддільною візуальною частиною новорічних свят.
Дорогі друзі, я вітаю вас із прийдешніми святами й бажаю всього найкращого в новому році! Дуже сподіваюся, що цей рік поверне нам із вами радості зустрічей, подорожей, відчинить музеї та бари, а маска перестане бути обов’язковим аксесуаром нашого вбрання.
«Ейдос» йде у відпустку та повернеться до вас одразу після новорічних свят.
02.10.202015:01
#мистецтво
Якщо Кандинського з його абстракціями можна не розуміти, якщо сюрреалізм Рене Магрітта також залишає нас із купою питань, то принаймні ніхто з них не руйнує естетичні канони. І ніхто не залишив своє ім’я в історії мистецтва настільки неоднозначними творами, як Амадео Модільяні. Творчість цього художника залишається для мене цілковитою загадкою.
Він мав окремий, неповторний стиль, яким можна захоплюватися та жахатися водночас. Завжди бідний, із жахливим характером, слабкий і хворий на туберкульоз, Модільяні знаходив прихисток в алкоголі та наркотиках. Існує легенда, що стиль його портретів (завдяки яким він і увійшов в історію) із подовженими кінцівками, відсутністю зіниць і т. п. з’явився через постійне алкогольне сп’яніння, мовляв, художник завжди дивиться на своїх героїв крізь дно склянки й тому бачить їх саме так. Але це тільки легенда, насправді художник був справжнім талантом, володів різноманітними стилями, встиг зарекомендувати себе майстром у жанрі реалізму. Тож відомі портрети Модільяні — це унікальне бачення людини, спроба відшукати архетип жінки та чоловіка.
На зображенні один із відомих портретів художника — «Porträt de Moise Kiesling».
P.S. У 2004-му році світ побачив стрічку «Модільяні» від режисера Міка Девіса, що розповідає про життя та творчість митця. Раджу до перегляду, якщо ви цікавитися мистецтвом.
28.05.202015:00
#хвилинкадизайнера
Хтось із вас знає мене як дизайнера, іншим я знайомий у ролі письменника та публіциста. І мені раніше здавалося, що такий розвиток кар’єри неможливий, що мені зрештою доведеться приносити в жертву одну роль заради іншої. Я завжди скоса дивився на спеціалістів, які об’єднували в собі не одну, а декілька професій. «Звідки в них час?» — питав я себе, не вірячи в людей-оркестрів.
І досі не вірю. Я глибоко переконаний, що не можна бути одночасно крутим, скажімо, дизайнером, розробником та столяром. Навіть розробник + дизайнер доволі рідкісне явище (але так, це можливо). Ці професії потребують різного світобачення, особливого сприйняття дійсності та розвитку не пов’язаних між собою навичок та їхнього багаторічного шліфування.
Але мій випадок інакший, бо всі мої ролі об’єднані єдиною метою — створювати якісну комунікацію. Уся моя діяльність, хоч і в різних ролях, підпорядкована одній рушійній силі — сторітеллінгу.
Я тільки те й роблю, що розповідаю історії:
🔹 історії для користувачів, щоби вони знайшли й користувалися продуктом
🔹 історії для колег, щоби надихнути на створення цих продуктів
🔹 історії для учнів, щоби збагатити їх знаннями
🔹 історії для українців, які відкривають для себе справжню історію нашої країни
🔹 історії для людей, щоби їх розважити
Тож мої ролі логічно доповнюють одна одну та поєднуються в амплуа сторітеллера.
Сила історій в UX
Історія — це засіб упорядкування інформації, зведення хаосу в рамки сюжету. І немає більш ефективного інструменту в боротьбі за людську увагу в сучасному перенасиченому інформацією світі, ніж добре розказана історія.
Розповідаючи історію ми надаємо їй емоційне забарвлення — це захоплює читача (слухача, користувача…) та переносить їх в іншу реальність, у якій вони мають змогу стати безпосередніми учасниками подій, бачити, відчувати, співпереживати разом з оповідачем.
Чому продакт-дизайнерам потрібно керуватися принципами сторітеллінгу?
🔸 Історії легше запам’ятовувати, аніж факти.
🔸 Історії формують особистісний зв’язок читача/користувача, на відміну від фактажу, історія пробуджує емоції.
🔸 Історії розважають та захоплюють уяву.
🔸 Історії мотивують.
Коли ми створюємо продукт, ми проводимо дослідження й дізнаємося хто є наш герой. Ми виокремлюємо його бажання (users needs) і з’ясовуємо, що саме заважає йому ці бажання здійснити (бачимо конфлікт). Ми створюємо рішення і пропонуємо нашим героям змінитися (або якісно змінити середовище) і ведемо його до розв’язки — нашого продукту.
Будь-яка історія — це завжди наявність конфлікту та особлива структура оповідання. Без конфлікту, який користувач має подолати, не буде й історії. Саме цей конфлікт у користувача демонструє цінність пропонованого продукту. Кульмінація історії — рішення обрати продукт.
У цьому контексті інтерфейс постає виключно окремою главою всього користувацького досвіду. А продакт-дизайнера вирізняє від інших дизайнерів, саме вміння створювати цікаві та захоплюючі історії.
09.12.202115:00
#хвилинкадизайнера
Не дарма я на днях купив собі фіолетове худі!
Pantone оголосив Very Peri (читай «фіолетовий») кольором 2022-го року.
15.06.202108:00
#хвилинкадизайнера #навчання
А тим часом Projector і далі піднімає планку якості цифрової освіти для дизайнерів. Не так давно школа оновила свою відеобібліотеку, надавши їй такого вигляду та зручності в користуванні, що провідні UX дизайнери тихенько собі заздрять у куточку 🙂
А тепер підписники бібліотеки матимуть ще більше якісного контенту — до лекцій додаються систематичні конференції в live-форматі від провідних фахівців у галузях: product management, product marketing, product design, data science, visual communication. До кінця року заплановано викласти 21 таку конференцію. І якщо ви не встигнете подивитися онлайн, то записи подій будуть доступні упродовж тижня-двох після завершення події.
Ну й вишенька на торті: ціна підписки із цим нововведенням не змінюється й залишається 950 грн на рік.
17.02.202115:00
В Дніпрі організували дуже цікавий конкурс для дизайнерів і митців. Шукають 12 художників, митців, аматорів, які створять 12 дизайнів ракет. Ці макети зрештою будуть відтворені у скульптурах і встановлені в центрі міста.
Проект соціальний і благодійний. Хоча мати власну роботу матеріалізовану у скульптурі в центрі Дніпра вже доволі суттєва нагорода.
Організатори приймають роботи до 1-го квітня.
Докладніше про конкурс за посиланням.
23.11.202015:00
#кухняOLX
Як проходить співбесіда на посаду дизайнера продукту в OLX?
В OLX процес найму на роботу ідентичний стандартному в усіх великих IT-компаніях. Тобто наразі процес доволі пекельний.
Перша співбесіда завжди з HR. Це — перевірка на адекватність. Тобі телефонують, дають розуміння щодо компанії та посади, ви спілкуєтесь про погоду, про те, яке чудове місто Берлін і дуже коротко про попередній досвід роботи.
Наступний етап — дзвінок на 30 хвилин, під час якого відбувається спілкування з майбутнім керівником. Це так само перевірка на загальну адекватність, на співпадіння вайбів та, звісно, на базову професійну профпридатність. Якщо обом сторонам усе подобається, ви рухаєтесь далі.
Ці два етапи доволі короткі та можуть відбутися протягом одного тижня. Головне завдання — просто бути собою й показати, що ти цікава й різностороння людина, з якою приємно працювати, а також звісно й те, що твого досвіду достатньо для занурення у детальне тестування навичок роботодавцем.
Наступна частина: велика онсайд-співбесіда, розділена на кілька етапів протягом дня. І якщо кандидат паралельно працює, краще взяти вихідний день, адже в офісі потенційно нового роботодавця потрібно бути з ранку до вечора.
Продакт-дизайнери проходять інтерв’ю з представниками кількох департаментів. Спочатку продакт-дизайнер старшого рівня дає на вирішення UX-задачу. Іноді навіть не одну, а декілька. Це — whiteboard challenge.
Далі декілька інтерв’ю з представниками різних спеціальностей. Наприклад, фронтенд девелопери оцінюють, як ти працюєш з розробниками, як передаєш мокапи, чи вмієш користуватися необхідними інструментами.
Потім інтерв’ю з іншими продакт-дизайнерами щодо робочого процесу. Якщо на першому етапі дивилися, як ти вирішуєш конкретні користувацькі проблеми, то тут звертають увагу на побудову робочого процесу, підхід до дизайну продукту загалом, вміння проводити дослідження та розуміння їх типів. Це більш розлога перевірка, яка стосується дизайн-процесів.
Також варто бути готовим до співбесід з керівниками певних департаментів. Зі мною говорив Head of Product, тому що сініор дизайнери мають велику зону відповідальності в OLX. Розмова стосувалася софт-скілів на кшталт вміння вирішувати конфлікти.
І це ще не все. Останній етап – критик-сесія. Кандидат та ведучий сесії дістають свої смартфони. Обидва дивляться, які додатки мають на першому екрані телефонів. Обирають перший цікавий, що є у обох. Зазвичай, це Spotify, Uber чи ще щось доволі популярне. Потім людина, що проходить співбесіду, ділиться думками про те, наскільки добре працює застосунок.
Важливий момент – показати, що ти думаєш не суб’єктивними категоріями естетики і не просто поняттями «зручно – незручно». Варто мислити бізнес-кейсами та висувати гіпотези, чому зроблено саме так, а не інакше, і як можна поліпшити досвід користувача. Людина, яка проводить сесію, перевіряє, наскільки конструктивно ти підходиш до оцінки продукту та дизайну.
Секрет проходження whiteboard challenge
Ніхто не очікує від кандидата ідеально намальованого інтерфейсу на дошці, але роботодавця цікавить методологія мислення: чи збираєш ти попередньо інформацію про користувачів, чи питаєш, які дослідження були зроблені та які дані вже є у розпорядженні.
Коли починаєш виконувати задачу, найголовніше – озвучити, чому робиш саме так і за допомогою дошки показати систематичне, засноване на аналізі даних, мислення. Наразі такий тест — найдієвіший спосіб протестувати досвід роботи з цифровим продуктом та наявність дизайн-мислення.
12.09.202014:00
#хвилинкадизайнера
В одному своїх ранішніх постів я розповідав про велику історію Запорізького автомобілебудівного заводу «ЗАЗ» і жалівся на те, що наразі він стоїть і світлого майбутнього на його горизонті не видніється.
Аж раптом ось такі чудові новини — «ЗАЗ» розпочинає виробництво автомобілів Renault для українського ринку.
Поки що невідомо, які саме моделі будуть збиратися на заводі, коли вони надійдуть у продаж і за які гроші, але сам факт відновлення заводу, його модернізація та повернення до активної роботи — величезний крок для нашої країни.
Shown 1 - 23 of 23
Log in to unlock more functionality.