17 #тиждень2025
Мати Василева, то вже третина року пройшла?
Фотографувались. І на ілюстрації до допису дивимось куди там йдуть наші кращі роки життя.
Випадково святкували три роки шлюбу. Офіційно: так далеко в стосунках я ще не заходила. Влітку ще 5 років з першого побачення буде, там я взагалі вперше.
Переспали черговий обстріл. Таких інтимних подробиць ви певно не жадали б, але мабуть в реакцію на новини про того небитого фотографа я більше не можу спати в одязі – максимум годинник на руці. Будь-яка тканина бісить до істерики. А от ковдра треба, так. Скотина їбана, нічо доброго йому не бажаю, а за недобре мене Вульф совістить і просить так ні до кого не робити.
Встигла попрощатись з Камушком. На церемонію не встигла, на мені заправка зламалася, але саме важливе встигла.
Поповнила календар пам'яті ще кількома іменами, деякі записи редагувала, бо інформація уточнилась. Важко дуже. Здавалось би, шо той запис робити, та де – висотує, ніби я шось руками робила важке.
Продовжую вчитись тестуванню на сертифікацію. І читати страшенно нудну книжку на сертифікацію. І дивитись відео на сертифікацію. Боги поможіть.
Без будильника досить в притомний час прокидаюсь цей тиждень. 8-9. Виспана. Кілька разів користалась з того та йшла гуляти. От прям ногами. Зранку. Сама. З книжкою. На пляж. Лягати правда падаю ще до півночі, бо ноги перестають тримати. Хоча сьогодні от шаліла! Читала до пів на другої. Прокинулась о дев'ятій. Здається, шо втомилась от вже. З хорошого від того всього: в добі ніби додалось годин.
Зальчик пішов по пизді, вага теж. Але то просто так співпало, тож продовжую. Рухатись прям активно і не хотілось, і не моглось, тренер не дійшов на два з трьох тренувань, та й вдома шось не стояло на то. Зате ходилось пішки. Ну от і ходила.
В своїй цій цьогорічній дієті забила великий такий потужний болт на середньо тижневі калорії – раптом кому треба було почути цю концепцію. Раніше я якщо переживала в один день, то в наступні день-два я робила профіцит додатковий на розмір пережору. Зараз же ну перебрала то пережрала. Наступного і всіх інших днів буду жерти в межах норми значить. Так менше зривів, плавніша крива ваги, а головне – стабільніша психіка.
Сил взагалі глобально так багато. Просто вони переважно не на те, шо треба, а тому ефекту не то шоби багато. Але йой, продовжуємо.
Соціалка мене виносить. Раз на тиждень побачити людей наживо – прикольно. Два дні підряд – всьо, мене можна в саван як в лавашик загортати: працювати-то я могтиму, але кожна дія із спілкуванням буде доводити мене прям близенько до істерики. Ну і ок. Принаймні кукуха не кожну взаємодію від початку як соціалізацію сприймає, і ладненько (тренування з тренером, наприклад, не соціалізація).
Кіока нас перелякала, потягнувши собі шию і неадекватно потім реагуючи в клініці на тести. Обійшлось наче, на протизапальні добре відреагувала зато. Але напрягла прям всіх.
Ви шо?
