Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
View
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
View
Инсайдер UA
Инсайдер UA
View
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
View
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
View
Инсайдер UA
Инсайдер UA
View
Terra Kozakorum avatar

Terra Kozakorum

Степова ойкумена
Зворотній зв'язок @T_Kz_bot
TGlist rating
0
0
TypePublic
Verification
Not verified
Trust
Not trusted
Location
LanguageOther
Channel creation dateJun 12, 2022
Added to TGlist
Nov 04, 2023
I own this channel
History of changes
Linked chat
TK
Слонячка
6

Records

24.12.202423:59
1.2KSubscribers
31.05.202423:59
150Citation index
14.08.202423:59
2KAverage views per post
28.12.202423:59
367Average views per ad post
12.05.202503:38
15.65%ER
15.08.202423:59
180.60%ERR

Growth

More details
Subscribers
Citation index
Avg views per post
Avg views per ad post
ER
ERR
JUL '24OCT '24JAN '25APR '25
More details

Popular posts Terra Kozakorum

All posts
Reposted from:
Terra Kozakorum avatar
Terra Kozakorum
08.05.202521:00
Ніякої "перемоги" не відбулось.

Але вона обов'язково станеться!

Все пам'ятаємо й нікому не пробачили.

«Гайдамаки не воины - Разбойники, воры. Пятно в нашей истории...» — брешеш людоморе!

Війна триває!
Reposted from:
Українська Кровна Єдність avatar
Українська Кровна Єдність
Post media background
Post media
12.05.202519:21
Українська Кровна Єдність спільно із рядом націоналістичних і консервативних організацій долучається до демонстрації проти закону 5488 🏳️‍🌈.

13 травня разом ми прийдемо до міністерства юстиції і заявимо про свою вимогу відхилити сумнозвісний законопроект, який:

1) сприяє руйнації основних цінностей української нації, таких як сім'я, стать, віра, традиція, завдяки яким українці виживали протягом тисячоліття;
2) фактично ставить педерастів вищими за нормальних українців, оскільки визнає їх вразливими і особливими лише по факту їхніх збочень і автоматично передбачає сильніші покарання за злочини саме проти них;
3) порушує свободу слова українців, оскільки вводить поняття "мотиву нетерпимості", завдяки чому українців можна буде карати за "неправильну" думку про збоченців.

5488 активно лобіюється іноземними організаціями і голосно підтримується різноманітними лівими структурами, що виконують на гранти іноземних фондів завдання по виродженню і ослабленню української нації. Законопроект визнаний євроінтеграційним і сприяє подальшій втраті залишків незалежності й самостійності України.

Закликаємо усіх небайдужих українців, а особливо націоналістів і віруючих, долучитися до акції, аби висловити свою позицію і захистити майбутнє нашої нації!

Час: 13 травня, вівторок, 11:00
Місце: міністерство юстиції, провулок Рильський 10
Зв'язок з організацією для координації: @krovna_yednist_zvjazok

🗡 Долучитися до Організації 🗡

Телеграм 🗡 Інстаграм 🗡 TikTok
Reposted from:
Terra Kozakorum avatar
Terra Kozakorum
Post media background
Post media
12.05.202519:48
Ухваліть!🥹

Будь-ласка!😭🙏

⚡️⚡️Закон 1488⚡️⚡️

Про пряму підтримку людинь з трансгендерністю та особинь з гомосексуалізмом централізованою подачею газу марки Циклон-Б
                            🥺
                         👉👈
Post media background
Post media
10.05.202502:58
Внук кремезного чумака,
Січовика блідий правправнук,
Я закохавсь в гучних віках,
Я волю полюбив державну.
10.05.202500:43
​​Мій прадід Купрій Купрійович та прабаба Ганна (Галька) Омелянівна. 1950-і роки.

Сам, 1915 року народження, коли його 19-річний батько ледве одружившись з коханою і на рік старшою Секлетою пішов на фронти Першої Світової.

Кравець-самоучка, син і внук петлюрівця та паламаря.

4 класи освіти, при чому грамотним уже йшов до школи, бо читати церковнослов'янською на Євенгелії і Псалтиреві врятованими в добу терору його навчив, його ж дід - Назар.

Саме він під час Голоду 32-33 років, врятував родину, тим що копав могили замореним і городи киянам на Печерську, носив додому баланду та крадену садовину, обходячи вовчими стежками пости НКВД, годуючи десятьох чоловік крім себе - батьків, діда з бабою і 6-ох малих братів/сестер.

За іронією долі, за хабар віддали на срочку в те ж НКВД, через те що дід будучи чи не найвиднішим сільським хуліганом обірвав на спір телеграф, в іншому випадку були б Соловки.

Попрацювавши в колгоспі, напередодні ДСВ, пішов у техніки на військовий аеродром, де й утрапив у полон, кинутий восени 1941-го.

Як українець, був відпущений з полону додому німцями на поруки баби, разом зі своїм меншим братом Грицьком, з яким вони випадково зустрілись в Дарницькому таборі, та спокійно собі жив до 1943.

Відтоді - чорносвитник, форсував Дніпро у складі штрафбату. Вижив, по війні ганяв трофейну скотину з Німеччини, побив разок на дємбєль гонорового поляка-українофоба, і по-щасливості розминувся з боївкою УПА, котрі відпустили дізнавшись що женуть товар.

Ще в Німеччині, побував на губі, як віруючий християнин, сходивши декілька раз в місцеву кірху.

По війні майже все життя працював у колгоспі, маючи "вовчий білет" як полонений, за що у свій час не отримав блатну посаду голови Райпотребсоюзу.

Був бригадиром на будівництві каналів бортницької гівнокачки, що досі видержує натиск 2 мільйонів корінних лівобережних куєвлян.

Вік одпрацював в колгоспі, двічі ледь будучи не розстріляним, одного разу більшовиками, а вдруге мадярами. Нікого не боявся, нікому крім Бога і рідних не вірив, нічого не просив.

В 90-х разом з бабою, як куркульські діти, швидко зметикували і бігом приватизували виділені городи і паї, за що ми їм як онуки і правнуки вдячні, заробивши на них вподальшому, попри контри чого вони це роблять: "Чого-чого? Бо комуністи всрались!"

Мав лівак, з пошиву домотканного і модного одягу, та як ланковий.

Їздив верхи, пив чарку, буянив навіть у 85, шив костюми, бився з мусорами, носив Хоругву, сидів 3х15 суток за образу совкового суду, колядував, за словом у карман не лазив, пиздив циган-крадіїв заступом по горбові і вмер у 87, у 2003 році.
10.05.202502:12
​Купрій Назарович - батько вищезгаданого, мій прапрадід, здоровенний 1,94 м хлібороб козацького роду, 80 років співав на Криласі.

1896 року народження, з заможної родини, що володіла 4 парами волів і займалась перевезеннями між тодішньою Полтавщиною (нині Київська область) і Херсонщиною.

Володів, навчений своїм батьком-паламарем, церковнослов'янською грамотою.

Ганяли з батьком з самого малечку як ті чумаки, крам на Херсон, а з нього на Печерський і Бессарабський базар - свіжий, стиглий баштан.

У 1915, у 19 років, коли народжується його первісток - мій прадід Купрій Купрійович, йде добровольцем в російську імператорську армію на Першу Світову.

Воює на Карпатському фронті. Отримує Святого Георгія 4-го ступеню, за те що в штиковій атаці заколов австрійського кулеметника, чим забезпечив зайняття позицій й в чому каявся все своє життя (документи не збереглись). В 1916 отримує важке поранення і контузію (документи збереглись) - як і його праправнучок, тобто я, через 110 років.

В часи Визвольних Змагань, воював Дієвій Армії УНР, про що лишній раз не відсвічував зі зрозумілих причин, був у Криму. Ця сторінка збережена завдяки його дочці - рідній прадідовій сестрі Ленці (Олександрі), що померла у 2023 на 96 році життя.

В часи колективізації, передбачаючи майбутнє, здав усе (волів, землю) до колгоспу й уник репресій.

Під час Голоду 32-33, на залишки фамільного скарбу у 10 микольчиних червінців був надурений "богообраним народом", на півлантуху полови з піском, замість зерна на Печерськім базарі. Обезсилений в знемозі і розпачі від неможливості прогодувать сімейство в 11 чоловік, хотів вкоротить собі віку на тій стадії зневіри коли і найвіруючіші люди не бачили другого виходу, але слабий був випадково стягнутий з петлі дітьми, а родину вищеописано правдами і не правдами, сам пухнучи з голоду, урятував його найстарший син та мій прадід Купрій, віддаючи останній окраєць хліба малим братам і сестричкам, впереміш з лободою.

В 1941 році мобілізований в червону армію, де здався у полон восени під Курськом (лол).

Полон проводив у шталазі під Гамбургом, потім працював за хороші гроші у місцевого бауера.

В 45 році потрапив на союзницьку фільтрацію, мав змогу поїхати в Америку, але добровільно і щасливо вернувся не знаючи долі у совок, де лишились батьки, дружина і 7 дітей.

Воювали 3 його сини, власне мій прадід, дід Грицько теж полонений/чорносвитник, і Михайло 1925 року н.р, той самий загинувший у Словаччині наймолодший брат, на чию могилу через гебешну підарасню так поки ніхто й не дібравсь (але це поки), за що картав себе (як і старші сини) все життя, та чий кенотаф заповідав зробити поруч з собою по смерті.

Помер у 1987, в 91 рік, свято вірячи і передбачаючи що комунізм скоро паде, та поколисавши з бабою на своїх дебелих, натружених, хазяйських руках мого старшого брата, що народився у 86, тобто праправнука.
Post media background
Post media
06.05.202519:22
Зі святом, Святі і прокляті!

Зі святом, ті на кому тримається усе! Зі святом, піхота!

Зі святом, боронимі Святим Юрієм!
12.05.202519:35
Місяць тому, я трохи проїбався з тим шо гомункули гомосексуального інцесту, вчергове проводили свій педофільний шабаш в найулюбленішому капищі сатани, а саме у вонючому "Жовтні", по якому ніколи не в'їбе союзний для них кацапський іскандер, навідміну від дитячих вистав у Сумах, чи Церков Покровська.

Хлопці, як і завжди до цього вийшли з протидією, за шо були впаковані зашкварками з київського главку.

Так шо, всі хто у Києві і околицях приходьте обов'язково підтримати і вибороти здоровий глузд.

А підрюганам-жовтенятам - чергового сходження Благодатного Вогню, від добродіїв з коктейлями молотова, на цей раз уже з підпертими дверима, як того хотів і на жаль, не встиг покійний гайдамака-палій - Олег Рибальченко.
Reposted from:
Terra Kozakorum avatar
Terra Kozakorum
Post media background
Post media
06.05.202519:22
О, всехвальний, святий великомученику і чудотворцю Юрію!
Зглянься на нас скорою твоєю поміччю і вблагай Бога, хай не осудить нас, грішних, у беззаконнях наших, а простить їх нам з великої Своєї милості.
Не зневаж молінь наших, але випроси нам у Христа Бога нашого, тихе і благовгодне життя, здоров’я душевне й тілесне; і нехай не на зло обернемо блага, даровані нам з милості всещедрого Бога, а для слави святого імені Його і в прославлення сильного твого заступництва; щоб зміцнив Він державу нашу вічним миром і благословенням.
Вислухай нас, мученику Христовий, Юрію, і моли за нас неперестанно Бога, щоб з великої благодаті Його, твоєю ж допомогою і заступництвом, знайдемо милість разом з ангелами і архангелами і всіма святими праворуч правосудячого Судді стати, і Того славити з Отцем і Святим Духом нині й повсякчас, і навіки віків. Амінь.
20.04.202520:06
Христос Воскрес!

https://t.me/terra_kozakorum/229
Post media background
Post media
23.04.202511:21
На жаль вчора, на 96-му році життя, відійшов засвіти Степан Гураль.

Навесні 1944 року у 14 років він добровільно зголосився до "Юнацтва-СС", протиповітряних частин не в складі Вермахту і Люфтваффе. Вишкіл проходив біля Праги та у Відні. Брав участь у бойових діях в Австрії у 1945.

Опісля воював у лавах УПА. В 1946 заарештований і засуджений до 10 років радянських концтаборів. Покарання відбував у Кенгірі (Казахстан) і Тайшеті (Іркутська область). Був учасником Кенгірського повстання. В Україну Степан Гураль повернувся у 1955 році. Мешкав у місті Миколаїв на Львівщині.
09.05.202518:29
Підсумовуючи дідомай.

Як ви вже здогадались, автор каналу має діаметрально протилежний погляд на ДСВ, відмінний як і від побєдобісся так і на погляд скаліченої не стільки війною як її результатами, пост-Європи й намаганням нашої (недо)політики пам'яті в цей дискурс вписатись.

Я постулюю те, що в України мусить бути виключно свій погляд на той період, без намагання догодити будь-яким зовнішнім візіям.

Обивателі, котрі вивчили і екзальтовано твердять що війна почалась в 1939, а не в 1941, звісно праві, втім забувають що вона почалась для нас не з четвертого поділу міжвоєнної Польщі, котрій нам як мінімум дивно співчувати. А з героїчної війни карпатських січовиків проти мадярських окупантів і тих же поляків.

Рівно так само війна для України не закінчилась в 1945. Чимало українців повоювало і пролило свою кров на геть чужому фронті проти Японії. В самій же Україні війна не закінчилась і через 10 років. В чому як не дивно зі мною погодяться і московські гебісти, яким офіційно надавали статус ветерана "ВОВки", за "борьбу з бандподпольєм" в Україні та країнах Балтії, впритул до 1956 року, себто і через 3 роки як в калюжі власної сцянини спустив дух "отєц уродов" та додому повернули більшість полонених країн осі. Ці порівняно молоді упирі досі лазять шабашами з дідами на палках, увішані іконостасом брязкалець.

*На правах ліричного відступу - найбільш відчайдушні козарлюги, котрі як правило воювали при німецькому боці встигли попить крові комунякам і в французькому Індокитаї та Кореї*

В підсумку ДСВ: Україна зазнала катастрофічних демографічних втрат, котрі, якби кому не хотілось списати на німців, чи лиш на них не вийде. Від території УРСР були відрізані крайні західні українські етнічні території, на додачу до ампутації 1920-30-х років. Були депортовані сотні тисяч українців та представників інших народів (ні не лише мейнстрім про татар).

Нікому ж правда на думку не спадало де з України поділось 630 тисяч німців? Ах, так, про них нічого не говорили на Нюрнберзькому судилищі, не розказував по радіо Левітан, а на картинки УІНП не виділили грантів. В цьому ж ряду не такими політкоректними є і акція "Вісла" і вислані болгари, вірмени та італійці з греками.

*Головне не забувати про холокост! Без нього не візьмуть в Євросоюз*

Поряд з цим продовжувалось етнічне заміщення українців на представників "братніх республік" переважно кацапів, особливо у великих містах, з супутніми культурними процесами, не кажучи вже за землі української ірреденти, особливо на Сході та іншими нашими ареалами.

Відбувся третій Голодомор. Професійні борці з нацизмом так досі не змогли пояснити чому земля вперто відмовлялась родити при радянській владі, але робила це під німецькою адміністрацією.

Криваві більшовицькі культяпки простяглись і загребли все до самої Ельби. Центр та схід Європи під ширмою повністю маріонеткових урядів, був окупований мосхом. Успіхи горійського семінариста, не снились жодному з "царєй-батюшок" в історії. Над столицями обидвох германських імперій стирчала червона шмата.

Якщо це всерйоз перемога для когось в Україні, то здається пора відвідати екзорциста. Більшовизм є непокараним й рукопожатим в нинішньому світі досі, і маю надію - саме нам випала нагода остаточно поставити крапку в суді над цією формою сатанізму.

Поза тим, я максимальний противник "культури відміни".

Нам нікуди не подітись від того факту, що абсолютна більшість українців-учасників звісно була мобілізована до красної армії, себто наші діди і прадіди.

Єдиний мій прадід котрого я застав живим, був кинутий своїм командуванням і потрапив у полон, в якому зустрівся з пораненим молодшим братом і разом вони були відпущені додому, як місцеві на поруки моєї прабаби. Спокійно сидів собі до 43, поки "великий" полководець Ватутін не кинув їх на штурм Дніпра, ще з одним молодшим братом, котрий загинув незадовго до закінчення війни в Словаччині. Діду вдалось вижить. Зразу по війні ганяв скотину з Німеччини, де встиг разок посидіть на губі, за те що сходив у кірху, будучи людиною віруючою з родини паламарів і хористів.
09.05.202518:32
​На могилу до брата в Словаччині так і не потрапив, хоча й хотів. Оскільки факт перебування в полоні для багатьох людей в державі перемігшого антифашизму був вовчим квитком в подальшому житті, через це не зміг отримати і одну з господарських керівних посад в райцентрі, куди його запрошували. Паспорт отримав аж в 1970-х, на шостому десятку літ, бо раніше колгоспним кріпакам було не положено, як і вільно переміщатись, чого не скажеш відносно нацистів, які як відомо ставились до українців як до недолюдків і тому дозволяли колишнім червоноармійцям вільно пересуватись в просторі і часі.

Ще один мій прадід, пропав безвісти під Москвою, здається в районі волоколамського шосе.

Ще один прадід, помер майже відразу по війні в наслідок хвороби викликаної важким пораненням і загальним рівнем піклування радянської медицини про фронтовиків.

Один з прапрадідів за іронією долі був петлюрівцем, а до цього воював в царській армії й мав "Георгія" 4ст. Відтак для нього це вже була третя війна. Був лютим антисовєтчєком, здався в полон під Курськом, і кінець війни та прихід американців зустрів в німецькому шталазі, умови в якому описував як незрівнянно кращі порівняно з совковою фільтраційкою.

Серед їх, а відтак і моїх безчисельних родичів були й партизани, моряки, кілька упівців й навіть начальник сільської поліції. Один з них загинув в Барвінківському котлі та похований в Балаклії, в котру я довго збирався з'їздити щоб вшанувати, того невимовно вдячний побратимам за контр-наступ 22 в тих місцях в кращих традиціях Майнштейна, викинувших кацапів з місць нашої такої складнопобудованої пам'яті.

Звісно меморіали та могили загиблих воїнів мусять зберігатись та охоронятись. І нічого не заважає нам пишатись нашими рідними що доблесно та стійко проявили себе на фронтах тої м'ясорубки, з якого б боку вони цього не робили. В цій же канві я прихильник того щоб були відновлені та доглядались і поховання німецьких солдатів, що озвіріло нищились з поворотом совка. Відтак всім жертвам епохи, а не вибірково.

На фото: герой СРСР, учасник оборони Севастополя 1941-1942 рр., командир ланки торпедних катерів ВМФ СРСР, віце-адмірал Пилипенко В.С. поруч із ветеранами 14-ої дивізії військ СС "Галичина" (1-ої УД УНА) та ветеранами УПА. 2003 рік.

Якщо українцям - радянським адміралам було не западло пам'ятати з честю і чесно, то чого тоді нам?

Царство Небесне всім загиблим.
Post media background
Post media
25.04.202520:59
Всі все сьодні почитали, восхітілісь і воно й правильно, але як би сказав сьогоденний Микола Васильович:

- Ну шо Москалику, помогли тобі твої москалики?
06.05.202519:23
Log in to unlock more functionality.