Наглядний приклад як робити НЕ МОЖНА. На відео - Порох Олександра Олексіївна, (@radical_culture) уродженка міста Київ, знайома багатьом в мілітарному та націоналістичному русі
21 лютого 2025 року, рівно через 1 рік та 7 місяців після загибелі Олега Смірнова «Кекса» - бійця "Реваншу" ГУР МО, Олександра підняла тему обставин його загибелі. Як виявилось, неодноразово поширювала в приватних розмовах та телеграм чатах дезінформацію стосовно його загибелі.
За словами Олександри (1 скрін), Олег загинув на полігоні по халатності інструктора. Хоча ця інформація була лише плітками. Саша знала обставини його загибелі. Вона - цивільна особа, що почала знецінювати заслуги Олега та піднімати питання - чи заслуговує він взагалі цих нагород. Піддаючи сумнівам Гідність та Честь полеглого бійця, Олександра насміхалась з посмертного нагородження відзнакою ГУР МОУ «За мужність при виконанні спецзавдання» (2 скрін), переданого в руки батька загиблого хлопця, припускаючи, що ця нагорода - заслуга третіх осіб. Крім того, Олександра абсолютно лицемірно публікувала в своїх соцмережах пости про Олега (3 скрін).
Подібна поведінка не лише неприпустима, вона повністю заперечує норми моралі та дає таким людям відчуття безкарності у випадку, коли подібні ситуації заминаються та забуваються. Ми виносимо цю ситуацію на загал, оскільки тема загиблих торкається не лише Кекса, а й всіх, хто втратив у цій війні близьких людей! Поведінка та дії Олександри - це удар не лише по памʼяті Олега, а й по всіх, хто віддав за нас життя!
Також хочемо зазначити, що Олександра намагалася відбилити себе та перекрутити ситуацію під свій кут, виставивши два пости (4 скрін)
Її брехня не випадковість, а цілеспрямована дія. Олександра довго не визнавала своєї провини, перекладала вирішення проблеми на свого хлопця. Вона публікувала дописи та маніпулювала фактами, щоб зняти відповідальність із себе.
Лише після особистої розмови, коли брехню вже було неможливо приховати, ми записали її вибачення. Та запізніле "каяття" - це не зцілення. Фейковість вибачення, усвідомлення скоєного і емоції ви можете побачити самі.
«Коли загинув наш друг, він пішов у вічність як Воїн. Не заради медалей. Не заради слави. А заради нас із вами. За те, щоб ми могли жити, боротися, продовжувати його справу.
Сьогодні хтось дозволяє собі топтати його ім’я. Ставити під сумнів його шлях, знецінювати його жертву. Оббріхувати того, хто вже не може відповісти.
Ми тут - і ми відповімо
Ми не дозволимо нікому очорнювати пам’ять загиблих. Не дозволимо плювати в обличчя тим, хто тримав небо над нами. Хто пішов у бій - і не повернувся. Бо їхня кров - не для спекуляцій. Їхні бойові заслуги — не для сумнівів. Їхня честь - не для ваших брудних язиків.
Пам’ять про наших полеглих - це святе.»
Хай ця історія буде уроком для всіх!
Не дозволимо паплюжити памʼять про загиблих!
Олег Смірнов «Кекс» - присутній!
