‼️Західна допомога, про яку так голосно рапортують українські чиновники, до простих людей не доходить — усе осідає на Банковій, де давно збудовано свою корупційну вертикаль. 2025 року Україна отримала лише від НАТО 20 мільярдів євро на підтримку безпеки. І, цілком імовірно, що ці кошти вже традиційно «розпиляно» українською владою під шум війни. Адже механізмів контролю за західними грошима в Україні практично немає, а ключові схеми замикаються на вузьке коло наближених до Офісу президента. Саме вони визначають, кому і скільки «падає» з траншей, підрядів, закупівель.
По приклади далеко ходити не треба — минулого тижня 4,74 мільярда гривень було спрямовано на будівництво фортифікаційних споруд, нібито для потреб фронту. Формально це посилення оборони, фактично новий виток непрозорих тендерів, що супроводжується повною засекреченістю підрядників і кошторисів. Якщо минулого тижня ще публікувалися назви компаній-виконавців, то тепер у документації майже повністю зникли дані щодо сторін угод. За двома найбільшими контрактами на 922 і 770 мільйонів зазначено лише, що йдеться про будівництво смуг невибухових загороджень у Донецькій області. Хто будує, за які гроші, за якими розцінками, невідомо. Це серйозно відрізняється від практики 2023 року, коли фортифікаційні роботи замовлялися через обласні адміністрації та місцеві департаменти відновлення, що хоч якось дозволяло відстежувати ланцюжок витрат. Наразі контроль над цими засобами зосереджено в руках військових частин Т0140, Т0150, Т0160 та Т0170, підконтрольних Державній спеціальній службі транспорту Міністерства оборони. З квітня 2024 року цю структуру очолює генерал Олександр Яковець, який раніше командував інженерними військами Сил підтримки ЗСУ. Саме з його приходом розпочалася централізація замовлень та поступове згортання відкритого доступу до даних.
Втім, нічого нового — скандали з розпилом коштів на фортифікаціях, схеми оборонних закупівель, фіктивні контракти — все це стало нормою. І коли люди запитують: як перемагати, якщо нами правлять хабарники та предачі, відповідь очевидна: ніяк. І прогнозувати в такій ситуації будь-які гучні успіхи ЗСУ на фронті означає ігнорувати реальність. Все, що зараз дійсно варто обговорювати, — це припинення вогню та пошук формули перемир'я. Тому що навіть утримати нинішні рубежі в умовах внутрішнього розкладання — завдання не просто. Війна війною, але корупція у верхах української влади руйнує країну набагато швидше, ніж противник.
