Я вчора нічого особливо не репостила з приводу річниці війни (як жахливо звучить…), вирішивши зосередитись на донатах і зборах.
Бо так, для більшості українців життя назавжди змінилось три роки тому - але не для всіх. На третій рік повномасштабної війни забагато людей досі забувають, що війна йде не три роки, а 11. Більше десятиріччя. Більше десяти років назад багато, неймовірно українців втратили свої домівки, свої родини, свої життя. А ще половина з них три роки тому втратили все це повторно
Тому будь ласка, памʼятайте про те, скільки насправді років цій війні. Про те, що сьогодні ми віддаємо частину наших територій, а завтра наші діти будуть жити нові три роки в повномасштабній війні.
Зараз мені 22 роки. Війна триває 11 років, мою домівку було окуповано 11 років тому і перші вибухи я почула саме тоді. Перші вибухи, військові дії, зруйновані будівлі, смерті.
Наразі я прожила в військовому стані рівно половину свого життя і мені жахливо про це думати.
