Ще поповнення: бібліографічна рідкість — дослідження Стріхи про історію перекладу у контексті становлення модерної нації.
На це видання натрапила випадково: в одній з книгарень помітила Стріху і пʼятитомник Кримського. Звісно, все у торбу не влізло, тож пана Стріху я відклала на потім. Як мені і властиво — це «потім» не забарилося.
При початку майже всіх європейських літератур стояв переклад, який згодом, за сприятливих умов, виконував вже функцію підпорядковану, інформаційну. В Україні ремесло розвивалося у колоніальних умовах та умовах обмежень. Отже, зазначає С., переклад мав передусім функцію націєтворчу.
Культурна прогалина була величезна, все перекласти було неможливо, а тому кожен перекладач керувався власними пріоритетами, відштовхуючись від мистецької і політичної концепції. Про що, власне, (і не тільки про це) ідеться у книзі.
Коротко підсумовуючи, праця С. — хороша систематизація наявних і, на жаль, втрачених перекладів. Ну і, звісно, — авторів погляд на літературно-мистецьке життя в Україні.
