Щось на літературному
Літературний блог☕😘
Тут ви знайдете все про українську літературу 💘
Tik Tok: rhae.tae
Rork: VESSA
Раз у місяць проводимо книжковий клуб ❤️
Тут ви знайдете все про українську літературу 💘
Tik Tok: rhae.tae
Rork: VESSA
Раз у місяць проводимо книжковий клуб ❤️
Рэйтынг TGlist
0
0
ТыпПублічны
Вертыфікацыя
Не вертыфікаваныНадзейнасць
Не надзейныРазмяшчэннеУкраїна
МоваІншая
Дата стварэння каналаЖовт 16, 2024
Дадана ў TGlist
Лют 02, 2025Прыкрепленая група
Апошнія публікацыі ў групе "Щось на літературному"
08.04.202504:39
8 квітня 1903 року народився український поет та прозаїк Борис Тенета 🥳🥳🥳
06.04.202515:18
МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО
"ЧЕКАННЯ"
Пройшло 5 веселих трамваїв.
Вас нема.
Ах, як зимно на розі чекати в маї,
Коли в серці пустка німа.
Вийшла панна — на Вас не схожа цілком,
В атмосфері конвалій.
І довго-довго я стежив зором
за блискучим каблучком,
І мене мрії заколихали.
"ЧЕКАННЯ"
Пройшло 5 веселих трамваїв.
Вас нема.
Ах, як зимно на розі чекати в маї,
Коли в серці пустка німа.
Вийшла панна — на Вас не схожа цілком,
В атмосфері конвалій.
І довго-довго я стежив зором
за блискучим каблучком,
І мене мрії заколихали.
05.04.202504:38
5 квітня 1900 року народилася дружина Павла Тичини - Лідія Папарук. Як називав її Павло Григорович - "Кохана, люба, і дружина, й друг".
-із листа Павла Тичини до Лідії Папарук, 1925 р.
"У гіркі хвилини мої — світлий образ Лідусин! Він завше мені світить — мій образ Лідусин. Він завше мене гріє — мій світлий образ Лідусин! Моє дороге, рідне моє! До Вашої чистої душі я посилаю ці рядки, які вродились на нечистому подвір’ї."
-із листа Павла Тичини до Лідії Папарук, 1925 р.
30.03.202511:18
МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО
"ЛАСТІВКА"
Я давно-давно не бачив ластівки
Давно не бачив цієї простої еластичної пташки
Ви подумайте — пройшли роки роки
Як не бачив я ластівки.
13. XI. 1916. Владивосток
"ЛАСТІВКА"
Я давно-давно не бачив ластівки
Давно не бачив цієї простої еластичної пташки
Ви подумайте — пройшли роки роки
Як не бачив я ластівки.
13. XI. 1916. Владивосток
30.03.202504:52
30 березня 1973 року в Канаді помер літературний критик, публіцист, філософ та головний ідеолог українського інтегрального націоналізму Дмитро Донцов 🕯️
29.03.202519:36
ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ
РОМАНТИКА МОРЯ
I
Над морем летіла хмара,
І крапля упала в море…
О море, простий товариші
Ой крапля, яка ти скора!
Засмаглі твої плечі,
Аж колють — твердії груди!
Кажу я — усе не до речі…
Люблю, та чи знаю, що буде?
Про що ти, краплино, мариш,
Коли пролітаєш над морем?
О море, простий товариш!
Ой серце, яке ти скоре!
II
Хлюпнуло море з розгону на мокре каміння,
піна осіла на беріг валочком білявим.
Соннеє сонце купалось, не тонучи в морі,
десь не вгасали веселого дня переливи.
Поруч лежали з тобою на теплім піскові;
з обрію нам випливав корабель біловерхий.
Знаєш? Згадала, що ми тоді говорили?
День перестроював лютню дзвінкую на вечір.
*На фото Юрій Яновський з дружиною Тамарою Жевченко
РОМАНТИКА МОРЯ
I
Над морем летіла хмара,
І крапля упала в море…
О море, простий товариші
Ой крапля, яка ти скора!
Засмаглі твої плечі,
Аж колють — твердії груди!
Кажу я — усе не до речі…
Люблю, та чи знаю, що буде?
Про що ти, краплино, мариш,
Коли пролітаєш над морем?
О море, простий товариш!
Ой серце, яке ти скоре!
II
Не заздри рокам, вони, як ми, проходять мимо, щоб ніколи не вернутись
Хлюпнуло море з розгону на мокре каміння,
піна осіла на беріг валочком білявим.
Соннеє сонце купалось, не тонучи в морі,
десь не вгасали веселого дня переливи.
Поруч лежали з тобою на теплім піскові;
з обрію нам випливав корабель біловерхий.
Знаєш? Згадала, що ми тоді говорили?
День перестроював лютню дзвінкую на вечір.
*На фото Юрій Яновський з дружиною Тамарою Жевченко
29.03.202519:27
ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ
ПРИСВЯТА
Високо в небі соколи літали,
Далеко в море гості випливали,
І парус — парус — парус доганяв.
Надувши груди білі, йшли фрегати,
Над морем місяць уставав солдатом
І просторінь шляхів охороняв.
Веселий день любови кочової!
На палубі вино і брязкіт зброї!
І плюскіт хвиль, неначе крик коня.
Надувши груди білі, йшли фрегати,
Над морем місяць уставав солдатом
І просторінь шляхів охороняв.
Любовна міць на палубі рухливій,
На кораблі, що йде, мов білий привид,
Й зорю на щоглу, як ліхтар, підняв.
Надувши груди білі, йшли фрегати,
Над морем місяць уставав солдатом
І просторінь шляхів охороняв.
*На фото Юрій Яновський на березі Чорного моря, 1933 рік.
ПРИСВЯТА
Високо в небі соколи літали,
Далеко в море гості випливали,
І парус — парус — парус доганяв.
Надувши груди білі, йшли фрегати,
Над морем місяць уставав солдатом
І просторінь шляхів охороняв.
Веселий день любови кочової!
На палубі вино і брязкіт зброї!
І плюскіт хвиль, неначе крик коня.
Надувши груди білі, йшли фрегати,
Над морем місяць уставав солдатом
І просторінь шляхів охороняв.
Любовна міць на палубі рухливій,
На кораблі, що йде, мов білий привид,
Й зорю на щоглу, як ліхтар, підняв.
Надувши груди білі, йшли фрегати,
Над морем місяць уставав солдатом
І просторінь шляхів охороняв.
*На фото Юрій Яновський на березі Чорного моря, 1933 рік.
29.03.202512:35
Павло Тичина під час недільника з відбудови та ремонту шкіл, Житомирська область, червень 1946 рік.
29.03.202512:25
Павло Тичина з членами Чернігівського літоб'єднання, 1929р.
29.03.202512:22
Павло Тичина вдома з дружиною Лідією Папарук, 22 січня 1961 рік.
29.03.202512:20
Павло Тичина на уроці в одній із київських шкіл, 1945 р.
28.03.202518:48
ВАСИЛЬ СТУС
"МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ, ЩО ЖИВУ НЕ Я..."
Мені здається, що живу не я,
а інший хтось живе за мене в світі
в моїй подобі.
Ні очей, ні вух,
ні рук, ні ніг, ні рота. Очужілий
в своєму тілі. І, кавалок болю,
І, самозамкнений, у тьмущій тьмі завис.
Ти, народившись, виголів лишень,
а не приріс до тіла. Не дійшов
своєї плоті. Тільки перехожий
межисвітів, ворушишся на споді
чужого існування.
Сто ночей
попереду і сто ночей позаду,
а межі ними — лялечка німа:
розпечена, аж біла з самоболю,
як цятка пекла, лаконічний крик
усесвіту, маленький шротик сонця,
зчужілий і заблуканий у тілі.
Ти ждеш іще народження для себе,
а смерть ввійшла у тебе вже давно.
"МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ, ЩО ЖИВУ НЕ Я..."
Мені здається, що живу не я,
а інший хтось живе за мене в світі
в моїй подобі.
Ні очей, ні вух,
ні рук, ні ніг, ні рота. Очужілий
в своєму тілі. І, кавалок болю,
І, самозамкнений, у тьмущій тьмі завис.
Ти, народившись, виголів лишень,
а не приріс до тіла. Не дійшов
своєї плоті. Тільки перехожий
межисвітів, ворушишся на споді
чужого існування.
Сто ночей
попереду і сто ночей позаду,
а межі ними — лялечка німа:
розпечена, аж біла з самоболю,
як цятка пекла, лаконічний крик
усесвіту, маленький шротик сонця,
зчужілий і заблуканий у тілі.
Ти ждеш іще народження для себе,
а смерть ввійшла у тебе вже давно.
28.03.202505:41
28 березня 1933 року у Львові помер письменник Осип Турянський (псевдонім – Іван Думка)🕯️
27.03.202516:50
Залишу тут ще рукопис цього вірша Євгена Плужника. В нього був такий охайний почерк 🤩
27.03.202516:32
ЄВГЕН ПЛУЖНИК
"ЩО МЕНШЕ СЛІВ, ТО ВИСЛОВИТИСЬ ЛЕГШЕ..."
Що менше слів, то висловитись легше.
Горни, поете, їх замети цілі!
Гасай у колесі своєму, векше…
Ах, марний біг! Ах, марний труд без цілі!
Що висловиш? Чужої голови
Про людське серце домисли готові?
Сум світовий
В маштабі повітовім?
Твори!
Твори!
"ЩО МЕНШЕ СЛІВ, ТО ВИСЛОВИТИСЬ ЛЕГШЕ..."
Що менше слів, то висловитись легше.
Горни, поете, їх замети цілі!
Гасай у колесі своєму, векше…
Ах, марний біг! Ах, марний труд без цілі!
Що висловиш? Чужої голови
Про людське серце домисли готові?
Сум світовий
В маштабі повітовім?
Твори!
Твори!
Рэкорды
07.04.202523:59
2.6KПадпісчыкаў07.01.202523:59
0Індэкс цытавання12.03.202520:17
707Ахоп 1 паста22.04.202510:58
0Ахоп рэкламнага паста05.02.202523:59
20.73%ER05.02.202523:59
29.33%ERR08.04.202504:39
8 квітня 1903 року народився український поет та прозаїк Борис Тенета 🥳🥳🥳
30.03.202504:52
30 березня 1973 року в Канаді помер літературний критик, публіцист, філософ та головний ідеолог українського інтегрального націоналізму Дмитро Донцов 🕯️
30.03.202511:18
МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО
"ЛАСТІВКА"
Я давно-давно не бачив ластівки
Давно не бачив цієї простої еластичної пташки
Ви подумайте — пройшли роки роки
Як не бачив я ластівки.
13. XI. 1916. Владивосток
"ЛАСТІВКА"
Я давно-давно не бачив ластівки
Давно не бачив цієї простої еластичної пташки
Ви подумайте — пройшли роки роки
Як не бачив я ластівки.
13. XI. 1916. Владивосток
27.03.202516:50
Залишу тут ще рукопис цього вірша Євгена Плужника. В нього був такий охайний почерк 🤩
28.03.202505:41
28 березня 1933 року у Львові помер письменник Осип Турянський (псевдонім – Іван Думка)🕯️
29.03.202512:35
Павло Тичина під час недільника з відбудови та ремонту шкіл, Житомирська область, червень 1946 рік.
06.04.202515:18
МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО
"ЧЕКАННЯ"
Пройшло 5 веселих трамваїв.
Вас нема.
Ах, як зимно на розі чекати в маї,
Коли в серці пустка німа.
Вийшла панна — на Вас не схожа цілком,
В атмосфері конвалій.
І довго-довго я стежив зором
за блискучим каблучком,
І мене мрії заколихали.
"ЧЕКАННЯ"
Пройшло 5 веселих трамваїв.
Вас нема.
Ах, як зимно на розі чекати в маї,
Коли в серці пустка німа.
Вийшла панна — на Вас не схожа цілком,
В атмосфері конвалій.
І довго-довго я стежив зором
за блискучим каблучком,
І мене мрії заколихали.
28.03.202518:48
ВАСИЛЬ СТУС
"МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ, ЩО ЖИВУ НЕ Я..."
Мені здається, що живу не я,
а інший хтось живе за мене в світі
в моїй подобі.
Ні очей, ні вух,
ні рук, ні ніг, ні рота. Очужілий
в своєму тілі. І, кавалок болю,
І, самозамкнений, у тьмущій тьмі завис.
Ти, народившись, виголів лишень,
а не приріс до тіла. Не дійшов
своєї плоті. Тільки перехожий
межисвітів, ворушишся на споді
чужого існування.
Сто ночей
попереду і сто ночей позаду,
а межі ними — лялечка німа:
розпечена, аж біла з самоболю,
як цятка пекла, лаконічний крик
усесвіту, маленький шротик сонця,
зчужілий і заблуканий у тілі.
Ти ждеш іще народження для себе,
а смерть ввійшла у тебе вже давно.
"МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ, ЩО ЖИВУ НЕ Я..."
Мені здається, що живу не я,
а інший хтось живе за мене в світі
в моїй подобі.
Ні очей, ні вух,
ні рук, ні ніг, ні рота. Очужілий
в своєму тілі. І, кавалок болю,
І, самозамкнений, у тьмущій тьмі завис.
Ти, народившись, виголів лишень,
а не приріс до тіла. Не дійшов
своєї плоті. Тільки перехожий
межисвітів, ворушишся на споді
чужого існування.
Сто ночей
попереду і сто ночей позаду,
а межі ними — лялечка німа:
розпечена, аж біла з самоболю,
як цятка пекла, лаконічний крик
усесвіту, маленький шротик сонця,
зчужілий і заблуканий у тілі.
Ти ждеш іще народження для себе,
а смерть ввійшла у тебе вже давно.
27.03.202516:32
ЄВГЕН ПЛУЖНИК
"ЩО МЕНШЕ СЛІВ, ТО ВИСЛОВИТИСЬ ЛЕГШЕ..."
Що менше слів, то висловитись легше.
Горни, поете, їх замети цілі!
Гасай у колесі своєму, векше…
Ах, марний біг! Ах, марний труд без цілі!
Що висловиш? Чужої голови
Про людське серце домисли готові?
Сум світовий
В маштабі повітовім?
Твори!
Твори!
"ЩО МЕНШЕ СЛІВ, ТО ВИСЛОВИТИСЬ ЛЕГШЕ..."
Що менше слів, то висловитись легше.
Горни, поете, їх замети цілі!
Гасай у колесі своєму, векше…
Ах, марний біг! Ах, марний труд без цілі!
Що висловиш? Чужої голови
Про людське серце домисли готові?
Сум світовий
В маштабі повітовім?
Твори!
Твори!
29.03.202512:20
Павло Тичина на уроці в одній із київських шкіл, 1945 р.
29.03.202519:36
ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ
РОМАНТИКА МОРЯ
I
Над морем летіла хмара,
І крапля упала в море…
О море, простий товариші
Ой крапля, яка ти скора!
Засмаглі твої плечі,
Аж колють — твердії груди!
Кажу я — усе не до речі…
Люблю, та чи знаю, що буде?
Про що ти, краплино, мариш,
Коли пролітаєш над морем?
О море, простий товариш!
Ой серце, яке ти скоре!
II
Хлюпнуло море з розгону на мокре каміння,
піна осіла на беріг валочком білявим.
Соннеє сонце купалось, не тонучи в морі,
десь не вгасали веселого дня переливи.
Поруч лежали з тобою на теплім піскові;
з обрію нам випливав корабель біловерхий.
Знаєш? Згадала, що ми тоді говорили?
День перестроював лютню дзвінкую на вечір.
*На фото Юрій Яновський з дружиною Тамарою Жевченко
РОМАНТИКА МОРЯ
I
Над морем летіла хмара,
І крапля упала в море…
О море, простий товариші
Ой крапля, яка ти скора!
Засмаглі твої плечі,
Аж колють — твердії груди!
Кажу я — усе не до речі…
Люблю, та чи знаю, що буде?
Про що ти, краплино, мариш,
Коли пролітаєш над морем?
О море, простий товариш!
Ой серце, яке ти скоре!
II
Не заздри рокам, вони, як ми, проходять мимо, щоб ніколи не вернутись
Хлюпнуло море з розгону на мокре каміння,
піна осіла на беріг валочком білявим.
Соннеє сонце купалось, не тонучи в морі,
десь не вгасали веселого дня переливи.
Поруч лежали з тобою на теплім піскові;
з обрію нам випливав корабель біловерхий.
Знаєш? Згадала, що ми тоді говорили?
День перестроював лютню дзвінкую на вечір.
*На фото Юрій Яновський з дружиною Тамарою Жевченко
29.03.202512:25
Павло Тичина з членами Чернігівського літоб'єднання, 1929р.
29.03.202512:22
Павло Тичина вдома з дружиною Лідією Папарук, 22 січня 1961 рік.
29.03.202519:27
ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ
ПРИСВЯТА
Високо в небі соколи літали,
Далеко в море гості випливали,
І парус — парус — парус доганяв.
Надувши груди білі, йшли фрегати,
Над морем місяць уставав солдатом
І просторінь шляхів охороняв.
Веселий день любови кочової!
На палубі вино і брязкіт зброї!
І плюскіт хвиль, неначе крик коня.
Надувши груди білі, йшли фрегати,
Над морем місяць уставав солдатом
І просторінь шляхів охороняв.
Любовна міць на палубі рухливій,
На кораблі, що йде, мов білий привид,
Й зорю на щоглу, як ліхтар, підняв.
Надувши груди білі, йшли фрегати,
Над морем місяць уставав солдатом
І просторінь шляхів охороняв.
*На фото Юрій Яновський на березі Чорного моря, 1933 рік.
ПРИСВЯТА
Високо в небі соколи літали,
Далеко в море гості випливали,
І парус — парус — парус доганяв.
Надувши груди білі, йшли фрегати,
Над морем місяць уставав солдатом
І просторінь шляхів охороняв.
Веселий день любови кочової!
На палубі вино і брязкіт зброї!
І плюскіт хвиль, неначе крик коня.
Надувши груди білі, йшли фрегати,
Над морем місяць уставав солдатом
І просторінь шляхів охороняв.
Любовна міць на палубі рухливій,
На кораблі, що йде, мов білий привид,
Й зорю на щоглу, як ліхтар, підняв.
Надувши груди білі, йшли фрегати,
Над морем місяць уставав солдатом
І просторінь шляхів охороняв.
*На фото Юрій Яновський на березі Чорного моря, 1933 рік.
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.