Була вчора на літературний PLAIDPOETRY.
Більше ніколи. Ніколи. Ніколи!
Більше ніколи не хочу ходити на літ вечори, чи у будь-які місця, чи на будь-які події, якщо відчуваю, що буду там зайвою, або люди там не відповідають моїм цінностям.
Я засуджую гумор нижче пояса, зловживання ненормативною лексикою та інші подібні речі. Особливо коли доводиться таке вислуховувати без попередження...
Я розумію, що є місце сороміцькій культурі і у нас в селі проходили фестивалі сороміцьких пісень. Я дуже поважаю панків (не говнарів і нитиків, а трушних ідейних пацанів та дівчат, що критикують суспільство та різні форми пригнічення).
Так, на вечорі були круті виконавці і я познайомилася з непоганими людьми! Але коли це перемежовується піснями про гівно (буквально), текстами про купівлю алкоголю та посилання на х** (і навіть не рускій воєнний корабель), то це викликає когнітивний дисонанс, як мінімум. Хочеться якоїсь послідовності: якщо треш то треш, якщо високе мистецтво — високе мистецтво.
Спочатку думаєш: ну ок, потерплю, потім будуть непогані виступи. Думаєш: всі мають право на самовираження. Але по факту, це словесний пронос та неповага до своїх читачів. Давайте чесно: люди приходять послухати пісні та вірші для того щоб відпочити, насолодитися, порефлексувати, дізнатися щось нове, а не для того щоб виконавці могли ствердитися за рахунок аудиторії, послухати чужий дроч і побачити чужу блювоту.
Мистецтво має відображати свій час, охоплювати загальнолюдські цінності та проблеми, підіймаючи гострі питання, нести оригінальні ідеї, чи бути проявом Духу. Бо слухати прикольчики на рівні дітлахів та ниття кожен із нас може і в повсякденному житті.
Так що, на мою думку, такі заходи без чіткої програми, чи якоїсь ідейної складової, радше схожі на публічну арт-терапію, а не творчий вечір.
Не хочу, щоб мої слова знецінили виступи та діяльність реально цікавих та перспективних людей. Вечір міг би бути крутим, якби не ложка дьогтю у вигляді подачі та хаосу з боку організації.
