Вчусь читати в 50
Рэйтынг TGlist
0
0
ТыпПублічны
Вертыфікацыя
Не вертыфікаваныНадзейнасць
Не надзейныРазмяшчэнне
МоваІншая
Дата стварэння каналаJan 02, 2024
Дадана ў TGlist
Apr 10, 2024Прыкрепленая група
Падпісчыкаў
231
24 гадз.00%Тыдзень
10.4%Месяц
146.5%
Індэкс цытавання
0
Згадкі1Рэпостаў на каналах0Згадкі на каналах1
Сярэдняе ахоп 1 паста
61
12 гадз.580%24 гадз.610%48 гадз.66
21.4%
Узаемадзеянне (ER)
18.03%
Рэпостаў0Каментары0Рэакцыі11
Узаемадзеянне па ахопу (ERR)
26.41%
24 гадз.0%Тыдзень
5.65%Месяц
9.7%
Ахоп 1 рэкламнага паста
61
1 гадз.2947.54%1 – 4 гадз.1829.51%4 - 24 гадз.2236.07%
Усяго пастоў за 24 гадзіны
0
Дынаміка
-
Апошнія публікацыі ў групе "Вчусь читати в 50"
05.04.202506:26
Мої останні дописи були про складнощі у вихованні дітей.
Так, це велика проблема.
Але в Україні є ще одна, значно важливіша — маленькі українські діти мають дожити до підліткового віку🙏, а українські підлітки мають вижити🙏 під час російських атак😡
А батьки, замість вибудовувати довірливі стосунки зі своїми дітьми та налагоджувати з ними спілкування, всього лиш благають всесвіт, щоб після чергового удару російською балістикою по місту чи селу їхня дитина просто відповіла на телефонний дзвінок💔💔💔
Російські ракети слідують за їхніми розвідувальними БпЛА.
Щоб змусити російську ракету збитися з курсу потрібно знищувати ці їхні ZALA, Supercam і Орлан. Чим і займається Фонд "Повернись живим", надаючи все необхідне для цієї "роботи" підрозділам, які мають відповідну технічну інфраструктуру і підготовлений особовий склад. Не стримуйте себе в праведному гніві, долучайтеся до "Дронопаду".
Можна також підтримати гарних людей з Ахіллес, які якраз і збивають ворожі ZALA та Орлани(збирають на Starlink).
Або донатьте на будь-який з цих зборів👇 з можливістю щось отримати взамін, щоб втішити стривожене серце💔:
- за донат від 200 грн ви отримуєте шанс виграти один з п'яти лотів по 4 книги в кожному(збір на РУБпАК «Nova», подробиці тут)
- за донат від 200 гривень можна виграти каблучку з діамантом Guzema Fine Jewelry(збір для 5 ошбр., подробиці тут)
- за донат від 250грн можна спробувати виграти 44 книги (збір «Вовкам Да Вінчі», подробиці тут)
Так, це велика проблема.
Але в Україні є ще одна, значно важливіша — маленькі українські діти мають дожити до підліткового віку🙏, а українські підлітки мають вижити🙏 під час російських атак😡
А батьки, замість вибудовувати довірливі стосунки зі своїми дітьми та налагоджувати з ними спілкування, всього лиш благають всесвіт, щоб після чергового удару російською балістикою по місту чи селу їхня дитина просто відповіла на телефонний дзвінок💔💔💔
Російські ракети слідують за їхніми розвідувальними БпЛА.
Щоб змусити російську ракету збитися з курсу потрібно знищувати ці їхні ZALA, Supercam і Орлан. Чим і займається Фонд "Повернись живим", надаючи все необхідне для цієї "роботи" підрозділам, які мають відповідну технічну інфраструктуру і підготовлений особовий склад. Не стримуйте себе в праведному гніві, долучайтеся до "Дронопаду".
Можна також підтримати гарних людей з Ахіллес, які якраз і збивають ворожі ZALA та Орлани(збирають на Starlink).
Або донатьте на будь-який з цих зборів👇 з можливістю щось отримати взамін, щоб втішити стривожене серце💔:
- за донат від 200 грн ви отримуєте шанс виграти один з п'яти лотів по 4 книги в кожному(збір на РУБпАК «Nova», подробиці тут)
- за донат від 200 гривень можна виграти каблучку з діамантом Guzema Fine Jewelry(збір для 5 ошбр., подробиці тут)
- за донат від 250грн можна спробувати виграти 44 книги (збір «Вовкам Да Вінчі», подробиці тут)
03.04.202519:43
Взялася почитати цю книгу, щоб після певного розуміння формування особистості головного героя серіалу "Юнацтво", спробувати порівняти формування особистості практично мого однолітка.
І ось що я читаю👆🤯
А оце
нагадало шкільні поневіряння Ельзи із "Моя бабуся просить їй вибачити" Бакмана😢
Жизня. Олег Сенцов
І ось що я читаю👆🤯
А оце
непомітно вислизнути зі школи
нагадало шкільні поневіряння Ельзи із "Моя бабуся просить їй вибачити" Бакмана😢
Жизня. Олег Сенцов
02.04.202519:13
Ви вже подивилися серіал "Юнацтво", враженнями про який я ділилася в попередньому дописі?
Знайте, що після виходу цього серіалу у школах Британії планують ввести уроки проти мізогінії та сексизму(ось тут про це стаття на Детектор Медіа).
А в Австралії хочуть заборонити дітям до 16 років мати свої профілі в Facebook, TikTok, Instagram та Х. Про це була стаття на Українській Правді, яка веде ще й на їхню ж статтю про висновок генерального хірурга США:
Висновок зроблений до приходу Трампа, тож йому, сподіваюсь, ще можна довіряти(висновку, не Трампу😡).
А так, як хороші журналісти схильні перевіряти подібні висновки, то журналісти The Guardian
Жаль, не читаю англійською😔, побачила про це у Дани(там же й посилання на першоджерело). У неї наткнулась і на пораду почитати druk press, де вийшла стаття української блогерки @nastyatumys Анастасії Тимусь про глибину серіалу "Юнацтво".
А ще, крім опису серіалу в Вікіпедії, знайшла про нього досить розлогий допис на Освіторія Медіа. Тож якщо вам забагато всіх цих моїх наполегливих підштовхувань подивитися фільм, почитайте хоча б цю останню статтю. Зважайте тільки, що там багато спойлерів. Але й багато пояснень і про серіал, і про сучасних підлітків, і навіть детальніше про мову, якою вони спілкуються(поміжне, якщо в серіалі не встигли, як я, запам'ятати нові значення відомих всім смайликів, які закладають в них теперішні підлітки).
Ну й ще разочок посилання на випуск "Матерівни" про серіал "Юнацтво" з промовистою назвою "Чи можливе материнство без страхів?"🥹
Як ви вже, думаю, зрозуміли, я все ще перебуваю під враженням від фільму(пан Вадим так взагалі впевнений, що це найкращий серіал року, тож може навіть спробую передивитися🥹💔)
Знайте, що після виходу цього серіалу у школах Британії планують ввести уроки проти мізогінії та сексизму(ось тут про це стаття на Детектор Медіа).
А в Австралії хочуть заборонити дітям до 16 років мати свої профілі в Facebook, TikTok, Instagram та Х. Про це була стаття на Українській Правді, яка веде ще й на їхню ж статтю про висновок генерального хірурга США:
Соцмережі можуть шкодити психічному здоров'ю підлітків
Висновок зроблений до приходу Трампа, тож йому, сподіваюсь, ще можна довіряти(висновку, не Трампу😡).
А так, як хороші журналісти схильні перевіряти подібні висновки, то журналісти The Guardian
провели експеримент, створивши нові «порожні» акаунти в Facebook та Instagram, щоб дослідити роботу їхніх алгоритмів. Вони виявили, що за три місяці без жодної активності з боку користувача Facebook почав наповнювати стрічку відверто сексистським і мізогінним контентом
Жаль, не читаю англійською😔, побачила про це у Дани(там же й посилання на першоджерело). У неї наткнулась і на пораду почитати druk press, де вийшла стаття української блогерки @nastyatumys Анастасії Тимусь про глибину серіалу "Юнацтво".
А ще, крім опису серіалу в Вікіпедії, знайшла про нього досить розлогий допис на Освіторія Медіа. Тож якщо вам забагато всіх цих моїх наполегливих підштовхувань подивитися фільм, почитайте хоча б цю останню статтю. Зважайте тільки, що там багато спойлерів. Але й багато пояснень і про серіал, і про сучасних підлітків, і навіть детальніше про мову, якою вони спілкуються(поміжне, якщо в серіалі не встигли, як я, запам'ятати нові значення відомих всім смайликів, які закладають в них теперішні підлітки).
Ну й ще разочок посилання на випуск "Матерівни" про серіал "Юнацтво" з промовистою назвою "Чи можливе материнство без страхів?"🥹
Як ви вже, думаю, зрозуміли, я все ще перебуваю під враженням від фільму(пан Вадим так взагалі впевнений, що це найкращий серіал року, тож може навіть спробую передивитися🥹💔)
30.03.202518:21
Можливо, це буде найважливіший мій допис на цьому каналі. Тому дуууже прошу — ознайомтеся до кінця та добряче все обміркуйте🙏
Бо не настільки важливо які книги ви читаєте та чим займаєтеся, які успіхи(кар'єрні/фінансові) вже маєте чи чого прагнете досягти, який у вас будинок та як ви виглядаєте — якщо ви ще й батьки чи плануєте ними стати, рано чи пізно ви задасте собі питання про виховання дітей та відчуєте страх за їх майбутнє.
Так, на жаль, цей світ страшний та небезпечний(і не тільки тому, що існують такі країни як росія😡).
Якщо ви батьки, до страху фізичної втрати завжди додасться страх зробити помилку у вихованні. Цей страх мають всі свідомі, відповідальні та «дорослі» батьки. Впевнена, що ви прагнете такими бути, тому наполегливо раджу — подивіться серіал «Юнацтво» («Adolescence»).
На мою думку цей фільм обов’язково треба дивитися всім батькам. Дідусів та бабусь це теж стосується в повній мірі, бо й вони відповідальні за те, як виховують їхніх внуків їхні діти, адже саме вони поклали початок сімейним цінностям та відносинам(в фільмі це також проговорюється).
Його треба дивитися навіть тим, хто слідкує за своїми підлітками в соцмережах, як робила це колись одна з моїх знайомих. На той час такий її контроль видавався мені аж занадто надмірним. До тих пір, поки в родині інших знайомих не сталося справжнє лихо — їхній син загинув, коли виконував одне з завдань сумнозвісного «Синього кита»💔. В момент, коли підліток робив це в своїй кімнаті, батько займався своїми справами на подвір'ї будинку.
Те, з чим після цього доведеться жити все подальше життя обом батькам, неймовірно точно показано в цьому серіалі. Він створений якраз для того, щоб наголосити – батьківська любов має бути безумовною, та при цьому варто постійно цікавитися чим живе ваша дитина, а найважливіше – налагодити з нею довірливі стосунки(починати, звісно, бажано від народження, але краще пізно, ніж ніколи🙏). І не потрібно мовчати – варто проговорювати неприємні речі, які непокоять, а не малювати в голові картинку, що все норм.
А ще часто потрібно переглянути й свою особисту поведінку, бо навіть якщо ви вважаєте себе хорошими батьками та робите все(на вашу думку) необхідне для нормального розвитку своєї дитини, це не завжди убезпечить від складних та неочікуваних ситуацій.
Тим більше, коли в цей непростий час нам іноді важко(але варто!) стримати ті СПАЛАХИ ГНІВУ(або й просто надто емоційні суперечки між партнерами чи по роботі), які дехто з нас, можливо, собі дозволяє. Так, іноді може й потрібно «випустити пару», але точно НЕ ПРИ ДІТЯХ, бо вони зчитують це як НОРМУ ПОВЕДІНКИ, а потім часто і самі НЕ УСВІДОМЛЮЮТЬ, що ж АЖ ТАКЕ СТРАШНЕ вони накоїли💔💔💔
Не усвідомлюють, що ПІСЛЯ певних вчинків їхнє життя вже ніколи не стане таким, як ДО. І його вже не повернути іншою стороною, як ту кофтину, котру герой серіалу надягнув задом наперед (випадково чи спеціально🤔) після огляду в поліції.
І вже точно спеціально весь фільм знятий ОДНИМ КАДРОМ без монтажних склейок, щоб показати — життя не прощає помилок та не дає можливості переграти якусь його сцену, надто таку непередбачувану(чи ні🤔) про яку йдеться в фільмі💔
Рекомендую дивитися серіал в тандемі з ось цим випуском на каналі «Матерівна» (можете дивитися його до чи після фільму(або і до, і після, як я)). Бо саме після відео Тані Микитенко, в якому вона ділиться своїми враженнями та роздумами стосовно фільму «Юнацтво», я й утвердилася в бажанні подивитися цей серіал. Слова авторки наче прості та банальні, але я поки не знайшла, хто б краще неї пояснив мені
всього, що я відчуваю стосовно такої складної теми.
Те, що говорила Таня, мені дуууже відгукувалося — і про вічний страх зробити щось не так чи навпаки чогось не зробити, і про налагодження стосунків таким чином, щоб дитина НЕ боялася прийти до батьків з якоюсь своєю проблемою, ба більше, щоб дитина навіть НЕ замислювалася, що можна НЕ прийти з проблемою до батьків. Ще Таня радила прослухати цей подкаст (там всього 10 хв).
Порозуміння й любові всім вам, бережіть своїх найрідніших🙏🥺❤️
Бо не настільки важливо які книги ви читаєте та чим займаєтеся, які успіхи(кар'єрні/фінансові) вже маєте чи чого прагнете досягти, який у вас будинок та як ви виглядаєте — якщо ви ще й батьки чи плануєте ними стати, рано чи пізно ви задасте собі питання про виховання дітей та відчуєте страх за їх майбутнє.
Так, на жаль, цей світ страшний та небезпечний(і не тільки тому, що існують такі країни як росія😡).
Якщо ви батьки, до страху фізичної втрати завжди додасться страх зробити помилку у вихованні. Цей страх мають всі свідомі, відповідальні та «дорослі» батьки. Впевнена, що ви прагнете такими бути, тому наполегливо раджу — подивіться серіал «Юнацтво» («Adolescence»).
На мою думку цей фільм обов’язково треба дивитися всім батькам. Дідусів та бабусь це теж стосується в повній мірі, бо й вони відповідальні за те, як виховують їхніх внуків їхні діти, адже саме вони поклали початок сімейним цінностям та відносинам(в фільмі це також проговорюється).
Його треба дивитися навіть тим, хто слідкує за своїми підлітками в соцмережах, як робила це колись одна з моїх знайомих. На той час такий її контроль видавався мені аж занадто надмірним. До тих пір, поки в родині інших знайомих не сталося справжнє лихо — їхній син загинув, коли виконував одне з завдань сумнозвісного «Синього кита»💔. В момент, коли підліток робив це в своїй кімнаті, батько займався своїми справами на подвір'ї будинку.
Те, з чим після цього доведеться жити все подальше життя обом батькам, неймовірно точно показано в цьому серіалі. Він створений якраз для того, щоб наголосити – батьківська любов має бути безумовною, та при цьому варто постійно цікавитися чим живе ваша дитина, а найважливіше – налагодити з нею довірливі стосунки(починати, звісно, бажано від народження, але краще пізно, ніж ніколи🙏). І не потрібно мовчати – варто проговорювати неприємні речі, які непокоять, а не малювати в голові картинку, що все норм.
А ще часто потрібно переглянути й свою особисту поведінку, бо навіть якщо ви вважаєте себе хорошими батьками та робите все(на вашу думку) необхідне для нормального розвитку своєї дитини, це не завжди убезпечить від складних та неочікуваних ситуацій.
Тим більше, коли в цей непростий час нам іноді важко(але варто!) стримати ті СПАЛАХИ ГНІВУ(або й просто надто емоційні суперечки між партнерами чи по роботі), які дехто з нас, можливо, собі дозволяє. Так, іноді може й потрібно «випустити пару», але точно НЕ ПРИ ДІТЯХ, бо вони зчитують це як НОРМУ ПОВЕДІНКИ, а потім часто і самі НЕ УСВІДОМЛЮЮТЬ, що ж АЖ ТАКЕ СТРАШНЕ вони накоїли💔💔💔
Не усвідомлюють, що ПІСЛЯ певних вчинків їхнє життя вже ніколи не стане таким, як ДО. І його вже не повернути іншою стороною, як ту кофтину, котру герой серіалу надягнув задом наперед (випадково чи спеціально🤔) після огляду в поліції.
І вже точно спеціально весь фільм знятий ОДНИМ КАДРОМ без монтажних склейок, щоб показати — життя не прощає помилок та не дає можливості переграти якусь його сцену, надто таку непередбачувану(чи ні🤔) про яку йдеться в фільмі💔
Рекомендую дивитися серіал в тандемі з ось цим випуском на каналі «Матерівна» (можете дивитися його до чи після фільму(або і до, і після, як я)). Бо саме після відео Тані Микитенко, в якому вона ділиться своїми враженнями та роздумами стосовно фільму «Юнацтво», я й утвердилася в бажанні подивитися цей серіал. Слова авторки наче прості та банальні, але я поки не знайшла, хто б краще неї пояснив мені
моє розуміння мого розуміння🥺
всього, що я відчуваю стосовно такої складної теми.
Те, що говорила Таня, мені дуууже відгукувалося — і про вічний страх зробити щось не так чи навпаки чогось не зробити, і про налагодження стосунків таким чином, щоб дитина НЕ боялася прийти до батьків з якоюсь своєю проблемою, ба більше, щоб дитина навіть НЕ замислювалася, що можна НЕ прийти з проблемою до батьків. Ще Таня радила прослухати цей подкаст (там всього 10 хв).
Порозуміння й любові всім вам, бережіть своїх найрідніших🙏🥺❤️
29.03.202518:03
Історії українських митців. Олександра Екстер. Ч.2.
(Продовження. Початок👆)
Загалом для написання цієї книги авторкою було опрацьовано дев’яносто одне(91) таке джерело🧐, а те, що частину з них вона читала ненависною їй росіянською, теж заслуговує на повагу.
Так, буде в книзі і найбільший наш тригер на сьогодні — російська столиця, в якій Екстер також прийшлось попрацювати. Але для розуміння тодішньої ситуації в книзі є ціла сторінка з іменами інших українських, зараз вже всесвітньо відомих художників, які також були змушені співпрацювати з більшовицькою владою(причому багато з цих художників були учнями Олександри Екстер), деякі були тою владою і знищені💔
Можливо багатьом читачам в цій книзі не сподобаються ці згадки про російських письменників/художників/театралів. Але ж це вже факт, якого не уникнути, а от показати наскільки була важливою та неймовірно авангардною саме українка Екстер, вартує того. Це не меншовартість, а така ж сама констатація факту, та ще й відкриття художниці для більшого загалу. І яка ж меншовартість у тому, що москвичів вчила українка😉
Взагалі в цьому тексті величезна концентрація дуууже відомих в світі митців. З кимось з них Екстер просто дружила, з кимось разом вчилася, когось пізніше вчила сама, з кимось брала участь у виставках, часто міжнародних(я збилася з рахунку їх кількості).
А ще ось вам такий факт про перший великий проєкт Олександри Екстер — Південноруську виставку прикладного мистецтва та кустарних виробів, що відкрилася 19 лютого 1906 року:
(це, до речі, написала сама Олена Пчілка(Косач)🤌
Для тодішнього, безінтернетного, часу мені видається це дуууже хороша відвідуваність🔥
Щоб порівняти масштаби:
50 тисяч людей за 2,5 місяці прийшло на виставку художниці Марії Приймаченко "Марія малює". 51 тисяча за шість тижнів відвідали виставку "Алла Горська. Боривітер" – про художницю-монументалістку і шістдесятницю
Також для розуміння масштабу визнання таланту Олександри Екстер:
І хоча, як часто буває з видатними митцями, Олександра Екстер доживала свої дні самотньо та досить бідно, але вона відійшла в інший світ в своїй оселі, займаючись улюбленою справою до останнього подиху. Бо хтозна як би склалася її доля при радянській владі, яка
А тепер вже наступниця тої влади, сучасна росія,
Моживо, більш досвідчені читачі та знавці мистецтва знайдуть у книзі щось некоректне. Але іноді важливіше не ЯК це зроблено, а ДЛЯ ЧОГО це зроблено.
Тому вважаю спробу Анни Лодигіної напрочуд вдалою. Принаймні мені Олександра Екстер тепер точно стала ближчою та зрозумілішою.
А вам, пані Анно, хочу ще раз подякувати за це чудове знайомство та побажати, щоб ніяка можлива
не змогли вас
Як свого часу це не зупинило героїню вашої книги🤗❤️
(Продовження. Початок👆)
Загалом для написання цієї книги авторкою було опрацьовано дев’яносто одне(91) таке джерело🧐, а те, що частину з них вона читала ненависною їй росіянською, теж заслуговує на повагу.
Так, буде в книзі і найбільший наш тригер на сьогодні — російська столиця, в якій Екстер також прийшлось попрацювати. Але для розуміння тодішньої ситуації в книзі є ціла сторінка з іменами інших українських, зараз вже всесвітньо відомих художників, які також були змушені співпрацювати з більшовицькою владою(причому багато з цих художників були учнями Олександри Екстер), деякі були тою владою і знищені💔
Можливо багатьом читачам в цій книзі не сподобаються ці згадки про російських письменників/художників/театралів. Але ж це вже факт, якого не уникнути, а от показати наскільки була важливою та неймовірно авангардною саме українка Екстер, вартує того. Це не меншовартість, а така ж сама констатація факту, та ще й відкриття художниці для більшого загалу. І яка ж меншовартість у тому, що москвичів вчила українка😉
Взагалі в цьому тексті величезна концентрація дуууже відомих в світі митців. З кимось з них Екстер просто дружила, з кимось разом вчилася, когось пізніше вчила сама, з кимось брала участь у виставках, часто міжнародних(я збилася з рахунку їх кількості).
А ще ось вам такий факт про перший великий проєкт Олександри Екстер — Південноруську виставку прикладного мистецтва та кустарних виробів, що відкрилася 19 лютого 1906 року:
за два з половиною місяці її відвідали дванадцять тисяч людей. Практично всі вироби, запропоновані для продажу розкупили – і майстрині отримали нові замовлення
(це, до речі, написала сама Олена Пчілка(Косач)🤌
Для тодішнього, безінтернетного, часу мені видається це дуууже хороша відвідуваність🔥
Щоб порівняти масштаби:
50 тисяч людей за 2,5 місяці прийшло на виставку художниці Марії Приймаченко "Марія малює". 51 тисяча за шість тижнів відвідали виставку "Алла Горська. Боривітер" – про художницю-монументалістку і шістдесятницю
Також для розуміння масштабу визнання таланту Олександри Екстер:
На момент написання книги картини Екстер на аукціонах двічі долали бар'єр у мільйон фунтів стерлінгів. Твори художниці зберігаються сьогодні у фондах одних з найвідоміших художніх музеїв світу
І хоча, як часто буває з видатними митцями, Олександра Екстер доживала свої дні самотньо та досить бідно, але вона відійшла в інший світ в своїй оселі, займаючись улюбленою справою до останнього подиху. Бо хтозна як би склалася її доля при радянській владі, яка
авторів, якщо вони не емігрували, тисячами відправляла у табори чи розстрілювала, зробивши все можливе, щоб пам’ять про них була стерта
А тепер вже наступниця тої влади, сучасна росія,
приєднує постать художниці до імен російського пантеону митців, у якому чимало інших українцівЩоб не допустити цього й потрібно подібні книги писати та читати
Ця робота — лише одна із спроб повернути ім'я Олександри Екстер на орбіту української культури
Моживо, більш досвідчені читачі та знавці мистецтва знайдуть у книзі щось некоректне. Але іноді важливіше не ЯК це зроблено, а ДЛЯ ЧОГО це зроблено.
Тому вважаю спробу Анни Лодигіної напрочуд вдалою. Принаймні мені Олександра Екстер тепер точно стала ближчою та зрозумілішою.
А вам, пані Анно, хочу ще раз подякувати за це чудове знайомство та побажати, щоб ніяка можлива
критика чи неприйняття публікою
не змогли вас
бодай на деякий час сповільнити
Як свого часу це не зупинило героїню вашої книги🤗❤️
29.03.202518:03
Історії українських митців. Олександра Екстер. Ч.1.
Як я й припускала, стиль авторки відчувається з першихзвуків слів(якщо ви слухали хоч один з випусків подкасту Back to the Roots, ви зрозумієте про що мова), які впевнено занурюють в історію наполегливого пошуку фактів з життя Олександри Екстер, щоб за відсутності особистих щоденників чи мемуарів повернути художницю
Справжні поціновувачі мистецтва знайдуть в книзі багато цікавих фактів про тогочасну культурну «тусовку», про розвиток різних мистецьких рухів, про те, як з’являлися та змінювалися художні течії. Мені ж насамперед було цікаво познайомитися з творчим та особистим шляхом української художниці, яку вважали амазонкою авангарду.
Признаюсь, я точно не запам'ятала імена всіх згаданих на сторінках книги художників та художниць чи назви художніх напрямів, але я пам’ятатиму з якою цікавістю читала про творче життя Києва та Одеси в ті буремні роки з 1884 по 1924. Читаючи, я виписала більше 1500 слів, доповнюючи цитати своїми роздумами. Не буду вам аж всі їх переповідати, але подам основні, які сподіваюсь підштовхнуть вас до знайомства як з цією книгою, так і з творчістю, або хоча б особистістю, Олександри Екстер.
Отже, киянам та одеситам буде цікаво побачити описи міст того часу та порівняти з сучасністю(кияни ще й знайдуть підказку скільки ще років їм чекати метро до Троєщини😉)
Для тих, хто мріє про Париж та вважає його найромантичнішим містом, тут є й історія кохання, от тільки з партнером ще потрібно розбиратися — він критик футуризму чи його засновник, загинув під час Першої світової чи став прихильником фашизму, та й взагалі художник він чи письменник😉
Ті з вас, хто займається рукоділлям та любить народну творчість, зрозуміє яким же потужним вона може бути рушієм, як несподівано та натхненно можуть проявитися наші українськи народні мотиви в різних художніх стилях та напрямках(що, до речі, зараз і відбувається).
Свого часу юна Ася(так Олександру називали рідні) була вражена:
Хіба це не схоже на опис картин Ексер? Але хоча Анна Лодигіна напрочуд чуттєво описує деякі з них, зображення цих творінь художниці мені таки не вистачало(і Ґугл відмовився допомагати☹️). А так хотілося б побачити картину
або ж іншу, де
При описі ж розкішного родинного маєтку Давидових у селі Вербівка, де й була вищезгадана вишивальна майстерня, у мене стислось серце в передчутті випробувань, які випадуть на долю сімейства через якихось 10-15років.
А ще саме на тих сторінках мене вперше вразила та кількість джерел, на які посилається пані Анна протягом всього тексту. Іноді на одній сторінці було більше п’яти посилань(не знаю як вам, а мені чомусь було важливо, що це не просто художній вимисел, а художня обробка реальних фактів).
От наприклад, щоб в кількох абзацах детально описати нам згаданий маєток, авторка послугувалася і спогадами мешканки Вербівки, і даними історико-культурного заповідника, а для додавання до цього опису однієї-єдиної фрази
Анні Лодигіній довелося ознайомитися з книгою польського піаніста Артура Рубінштейна.
(Продовження👇)
Як я й припускала, стиль авторки відчувається з перших
на орбіту української культури та означити її як українську мисткиню, яка жила й творила у часи, схожі на наші
Справжні поціновувачі мистецтва знайдуть в книзі багато цікавих фактів про тогочасну культурну «тусовку», про розвиток різних мистецьких рухів, про те, як з’являлися та змінювалися художні течії. Мені ж насамперед було цікаво познайомитися з творчим та особистим шляхом української художниці, яку вважали амазонкою авангарду.
Признаюсь, я точно не запам'ятала імена всіх згаданих на сторінках книги художників та художниць чи назви художніх напрямів, але я пам’ятатиму з якою цікавістю читала про творче життя Києва та Одеси в ті буремні роки з 1884 по 1924. Читаючи, я виписала більше 1500 слів, доповнюючи цитати своїми роздумами. Не буду вам аж всі їх переповідати, але подам основні, які сподіваюсь підштовхнуть вас до знайомства як з цією книгою, так і з творчістю, або хоча б особистістю, Олександри Екстер.
Отже, киянам та одеситам буде цікаво побачити описи міст того часу та порівняти з сучасністю(кияни ще й знайдуть підказку скільки ще років їм чекати метро до Троєщини😉)
Для тих, хто мріє про Париж та вважає його найромантичнішим містом, тут є й історія кохання, от тільки з партнером ще потрібно розбиратися — він критик футуризму чи його засновник, загинув під час Першої світової чи став прихильником фашизму, та й взагалі художник він чи письменник😉
Ті з вас, хто займається рукоділлям та любить народну творчість, зрозуміє яким же потужним вона може бути рушієм, як несподівано та натхненно можуть проявитися наші українськи народні мотиви в різних художніх стилях та напрямках(що, до речі, зараз і відбувається).
Свого часу юна Ася(так Олександру називали рідні) була вражена:
роботи вишивальниць дихали свободою творчості. Майстрині-селянки голкою й нитками створювали орнаментальні малюнки в яскравій палітрі, різних форм і візерунків
Хіба це не схоже на опис картин Ексер? Але хоча Анна Лодигіна напрочуд чуттєво описує деякі з них, зображення цих творінь художниці мені таки не вистачало(і Ґугл відмовився допомагати☹️). А так хотілося б побачити картину
із сором’язливою квіткою у світлі завіконного дня
або ж іншу, де
кутасті силуети зі схематично нанесеними рисами обличчя в прямокутно-трикутному краєвиді намагаються спіймати здобич
При описі ж розкішного родинного маєтку Давидових у селі Вербівка, де й була вищезгадана вишивальна майстерня, у мене стислось серце в передчутті випробувань, які випадуть на долю сімейства через якихось 10-15років.
А ще саме на тих сторінках мене вперше вразила та кількість джерел, на які посилається пані Анна протягом всього тексту. Іноді на одній сторінці було більше п’яти посилань(не знаю як вам, а мені чомусь було важливо, що це не просто художній вимисел, а художня обробка реальних фактів).
От наприклад, щоб в кількох абзацах детально описати нам згаданий маєток, авторка послугувалася і спогадами мешканки Вербівки, і даними історико-культурного заповідника, а для додавання до цього опису однієї-єдиної фрази
поруч, з лави, оточеної квітковими клумбами й берізками, відкривалися мальовничі картини заходу сонця над хвилястими полями
Анні Лодигіній довелося ознайомитися з книгою польського піаніста Артура Рубінштейна.
(Продовження👇)
28.03.202518:48
Щось не виходять у мене останнім часом відгуки, які б вміщалися в один допис🤷♀️
Поки не вирішила — це проблема зі мною🙈 чи то такі книги трапляються, про які не можна двома словами🤔
Тож поки пробую з трьох дописів зробити хоча б два, пропоную й вам два (всього-то) завданнячка.
По-перше: маякніть, будьласка, які мої дописи вам більше подобається читати
- короткі(ставте❤️)
- з 2-х частин(ставте🔥)
По-друге, поки я тут займаюсь скороченням слів та речень — спробуйте знайти одну(1) відмінність між виглядом книги на цих фото😉
Підказка: подібну маніпуляцію з книгами я проводила кожного року перед початком навчань у школі, тільки тоді мені потрібна була праска, зараз це зробити вже простіше😁
Поки не вирішила — це проблема зі мною🙈 чи то такі книги трапляються, про які не можна двома словами🤔
Тож поки пробую з трьох дописів зробити хоча б два, пропоную й вам два (всього-то) завданнячка.
По-перше: маякніть, будьласка, які мої дописи вам більше подобається читати
- короткі(ставте❤️)
- з 2-х частин(ставте🔥)
По-друге, поки я тут займаюсь скороченням слів та речень — спробуйте знайти одну(1) відмінність між виглядом книги на цих фото😉
Підказка: подібну маніпуляцію з книгами я проводила кожного року перед початком навчань у школі, тільки тоді мені потрібна була праска, зараз це зробити вже простіше😁
27.03.202518:15
Мова йде про 1935-1937рік.
Наскільки ж неординарним було мислення української художниці, як сильно вона перегнала тоді свій час.
Недарма таки Олександру Екстер
Хотілося б побачити хоча б одну з цих "Панорам"🥹❤️
Історії українських митців. Олександра Екстер. Анна Лодигіна
Наскільки ж неординарним було мислення української художниці, як сильно вона перегнала тоді свій час.
Недарма таки Олександру Екстер
сучасники називали однією з амазонок авангарду
Хотілося б побачити хоча б одну з цих "Панорам"🥹❤️
Історії українських митців. Олександра Екстер. Анна Лодигіна
26.03.202520:24
Вибачте, що проти ночі, але читаючи ці рядки, чомусь згадала тих підлітків, які, незважаючи на ризик опинитися під дулом автомата, проводять книжкові клуби по українських книжках на окупованій території🥺
Жаль, що й досі не всі українці розуміють, що нас під дулами вже набагато страшнішої зброї дехто все ще намагається перетворити
💔😡
Історії українських митців. Олександра Екстер. Анна Лодигіна
Жаль, що й досі не всі українці розуміють, що нас під дулами вже набагато страшнішої зброї дехто все ще намагається перетворити
на декоративний елемент
💔😡
Історії українських митців. Олександра Екстер. Анна Лодигіна
25.03.202517:06
Це не 2022. Це про Київ 1917.
Минуло 105 років і кияни пережили подібне знову💔💔💔
От тільки чому дехто з них навіть через три роки майже щоденних обстрілів звинувачують у цьому не тільки росіян та легко послуговуються їх мовою на київських вулицях🥺🤔
Історії українських митців. Олександра Екстер. Анна Лодигіна
Минуло 105 років і кияни пережили подібне знову💔💔💔
От тільки чому дехто з них навіть через три роки майже щоденних обстрілів звинувачують у цьому не тільки росіян та легко послуговуються їх мовою на київських вулицях🥺🤔
Історії українських митців. Олександра Екстер. Анна Лодигіна
23.03.202520:16
Три листки за вікном. Валерій Шевчук. Ч.2.
(Продовження. Початок👆)
Цей сірий спокій, який накрив селище, нагадав сніг, який так само накрив всеньке місто в книзі Я бачу, вас цікавить пітьма.
В обох творах сталося вбивство, і так само не одне. І так само піднята тема вибору — добро чи зло вибирає людина у важливу для життя хвилину. І головне — чому? Бо іноді всі лихі вчинки наче не мали ніякого підґрунтя, але ж людська душа — найтемніший ліс…
Це вже прапраправнук(так, я рахувала коліна того роду💪) головного героя першої частини взявся розбиратися в цьому лісі людей. Саме таку назву має третя, найцікавіша на думку пана Семківа, частина книги.
Незважаючи на досить незвичне прізвище Сатановський (а може саме й тому), цей персонаж виконує таку собі роль психолога, досліджуючи чужі душі, але найбільше прагне зрозуміти свою.
Чи вдалося це йому? Я б сказала що так, хоча мабуть кожен з нас, як і головний герой, може розказати історію свого життя по-різному(головне — щоб було кому її слухати🥹)
Чи були то пагони кульбаби і в якому дворику вони поросли — на це питання буду шукати відповідь пізніше😉
А зараз із чистим сумлінням(і деяким завмиранням серця🫣) іду читати що ж про цю книгу написала пані Тетяна🤔
(Продовження. Початок👆)
Цей сірий спокій, який накрив селище, нагадав сніг, який так само накрив всеньке місто в книзі Я бачу, вас цікавить пітьма.
В обох творах сталося вбивство, і так само не одне. І так само піднята тема вибору — добро чи зло вибирає людина у важливу для життя хвилину. І головне — чому? Бо іноді всі лихі вчинки наче не мали ніякого підґрунтя, але ж людська душа — найтемніший ліс…
Більше манить мене людська душа, її багатозначні й неодновимірні переливи, а в людській душі та її властивість, котра робить людей лихими. Збагнути корені людського зла й нещасть — пізнати якоюсь мірою світобудову: завдання важко здійсненне, хоч і не зовсім неможливе
Це вже прапраправнук(так, я рахувала коліна того роду💪) головного героя першої частини взявся розбиратися в цьому лісі людей. Саме таку назву має третя, найцікавіша на думку пана Семківа, частина книги.
Незважаючи на досить незвичне прізвище Сатановський (а може саме й тому), цей персонаж виконує таку собі роль психолога, досліджуючи чужі душі, але найбільше прагне зрозуміти свою.
Чи вдалося це йому? Я б сказала що так, хоча мабуть кожен з нас, як і головний герой, може розказати історію свого життя по-різному(головне — щоб було кому її слухати🥹)
Я мав право скласти про себе сентиментальну казку, і я її складав. Та й не зовсім це казка була — я мав право розтопити кригу в своїх грудях, бо відчував, що вона розірве мене, як розриває пляшку замерзла
вода. Відтак, усе, що оповідав, — правда, хоч ця правда жила в мені, як паросток під снігом. Я хотів, щоб той пагін проклюнувся, щоб зміг хоч трохи прорости
Чи були то пагони кульбаби і в якому дворику вони поросли — на це питання буду шукати відповідь пізніше😉
А зараз із чистим сумлінням(і деяким завмиранням серця🫣) іду читати що ж про цю книгу написала пані Тетяна🤔
23.03.202520:15
Три листки за вікном. Валерій Шевчук. Ч.1.
Посилання даю на Епіцентр, бо там зараз найдешевше(354грн).
Або можна електронну, зараз на Якабу 69грн.
Отже, починаємо: відгук буде з двох частин, на третійлисток допис я не спромоглась😉
Якось прочитала думку, що цю книгу пан Ростислав Семків радить (ось тут ці його слова) читати з кінця, тобто третя, друга, перша частина😉🤔
Можливо комусь це буде доброю порадою, я ж рада, що не скористалася нею. Мені було цікаво бачити розвиток подій в хронологічному порядку, тим більше, що в першій частині йдеться не просто про мандри головного героя, а мандри з метою отримання знань та вражень, насамперед від світу людей.
Ну от зацініть, це практично початок:
І такі філософські діаманти розкидані вздовж всієї дороги, яку пройшов та описав для своїх нащадків(ми в їхньому числі, любі читальники😉) Ілля Турчиновський, предок персонажів наступних частин.
А ось це хіба не ідеально вписується в сьогоднішні реалії нашого трохи «поїхавшого» світу:
Після таких високих(іноді і високопарних) цитат я не могла не ставитися до героя другої частини з певним пієтетом☺️ Але він вже був набагато більш «приземленим», служив звичайним канцеляристом, хоча для душі й любив читати та навіть писати поезію. Записував, як і його дід Ілля, також свої роздуми щодо складності людського буття.
Найбільше записів-роздумів — про зраду, причому зраду найближчих, за яку найдорожче часто платить саме той, хто довірився🥹
От тільки чому в кожній оповіді головною зрадницею ставала жінка?🤔 Але це не схоже на якийсь сексизм автора(він можливо й слова цього не чув🤷♀️), бо й рятувала героя потім знову жінка(щоправда вже інша😉 і таких любовних трикутників аж три в другій частині😉)
Якщо я вірно зрозуміла, то це такий натяк на зраду Ісуса людиною з його найближчого оточення, мабуть тому й була тут в кожного Ісуса(Петра) своя Марія-Магдалина(Настя/Горпина/ Жінка з цвіту🥹)
А от чому автор аж так часто (не вірите — дивіться сторінки👇)
наголошував на цьому кольорі, я не зрозуміла🧐
Як і те, який же це колір насправді. І якщо я вмовила себе, що це фіолетовий(або пурпуровий), то що такий колір мають очі👀, мій мозок вперто відмовляється сприймати🤯
Але автор наголошує, що
Крім кольору було в тій Рудівці ще щось моторошно-незвичне
(Продовження👇)
Посилання даю на Епіцентр, бо там зараз найдешевше(354грн).
Або можна електронну, зараз на Якабу 69грн.
Отже, починаємо: відгук буде з двох частин, на третій
Якось прочитала думку, що цю книгу пан Ростислав Семків радить (ось тут ці його слова) читати з кінця, тобто третя, друга, перша частина😉🤔
Можливо комусь це буде доброю порадою, я ж рада, що не скористалася нею. Мені було цікаво бачити розвиток подій в хронологічному порядку, тим більше, що в першій частині йдеться не просто про мандри головного героя, а мандри з метою отримання знань та вражень, насамперед від світу людей.
Ну от зацініть, це практично початок:
Не живе щастя в далеких країнах і в небачених містах, а в тобі самому — умій тільки ним користуватися.
Остерігайся, щоб не захопив тебе вир, який відриває людину від рідної землі й закидає її на чужину. Навчися радіти зі світу й життя, тоді й непокоїтися будеш менше. Пізнавай світ, а не проклинай його — ось тобі джерело. Пий із нього і здобудеш радість
І такі філософські діаманти розкидані вздовж всієї дороги, яку пройшов та описав для своїх нащадків(ми в їхньому числі, любі читальники😉) Ілля Турчиновський, предок персонажів наступних частин.
А ось це хіба не ідеально вписується в сьогоднішні реалії нашого трохи «поїхавшого» світу:
Йому(розуму) доводилося нудьгувати на довгих диспутах і при балачках тих людей, котрі розумними визнавали тільки себе. Йому доводилося розмовляти зі схимниками й гетьманами, які питалися в нього порад, але ніколи їх не слухали. Бо нікому не було діла до Розуму взагалі — кожен хотів узяти його собі в прислужники
Після таких високих(іноді і високопарних) цитат я не могла не ставитися до героя другої частини з певним пієтетом☺️ Але він вже був набагато більш «приземленим», служив звичайним канцеляристом, хоча для душі й любив читати та навіть писати поезію. Записував, як і його дід Ілля, також свої роздуми щодо складності людського буття.
Найбільше записів-роздумів — про зраду, причому зраду найближчих, за яку найдорожче часто платить саме той, хто довірився🥹
От тільки чому в кожній оповіді головною зрадницею ставала жінка?🤔 Але це не схоже на якийсь сексизм автора(він можливо й слова цього не чув🤷♀️), бо й рятувала героя потім знову жінка(щоправда вже інша😉 і таких любовних трикутників аж три в другій частині😉)
Якщо я вірно зрозуміла, то це такий натяк на зраду Ісуса людиною з його найближчого оточення, мабуть тому й була тут в кожного Ісуса(Петра) своя Марія-Магдалина(Настя/Горпина/ Жінка з цвіту🥹)
А от чому автор аж так часто (не вірите — дивіться сторінки👇)
червонясто-синя земля(с.244)
червонясто-синя барва(с.244)
рудувато-сині очі(с.246)
червонясто-синя курява(с.248)
червонясто-синя нива(с.249)
наголошував на цьому кольорі, я не зрозуміла🧐
Як і те, який же це колір насправді. І якщо я вмовила себе, що це фіолетовий(або пурпуровий), то що такий колір мають очі👀, мій мозок вперто відмовляється сприймати🤯
Але автор наголошує, що
це була барва цього рудого краю. Село теж звалося Рудівка, бо все навколо таки й справді випромінювало рудизну: земля, хати й люди. Навіть солома на стріхах виглядала не як скрізь — росла на червонясто-синій землі й набиралася тої барви ще на ниві
Крім кольору було в тій Рудівці ще щось моторошно-незвичне
Сірий спокій живе тільки тут, думаю я, у цьому не зовсім звичайному селі, і я боюся винести його з собою. Боюся, що курява тутешніх доріг таки просочиться в мене, і не вимити її ні водою, ні настоями трав
(Продовження👇)
23.03.202510:07
Як би могло розвинутися українське мистецтво, якби імперці цьому не заважали🥺
А зараз ще й "відірваний" захід ніяк не зрозуміє, що відбувається в Києві 😡💔
Історії українських митців. Олександра Екстер. Анна Лодигіна
А зараз ще й "відірваний" захід ніяк не зрозуміє, що відбувається в Києві 😡💔
Історії українських митців. Олександра Екстер. Анна Лодигіна
22.03.202519:28
Здається, ідея майстер-класів на виставках/фестивалях належить Олександрі Екстер.
Могла б я й тут пожартувати.
Якби не це уточнення червоним зліва...😢💔
Історії українських митців. Олександра Екстер. Анна Лодигіна
Могла б я й тут пожартувати.
Якби не це уточнення червоним зліва...😢💔
Історії українських митців. Олександра Екстер. Анна Лодигіна
22.03.202511:44
Ага, то дачників можна вважати митцями😁
(скоро і ми з чоловіком долучимося до "творчого" процесу, хоча наші думки щодо його "ідеальності" не завжди співпадають😉)
Історії українських митців. Олександра Екстер. Анна Лодигіна
(скоро і ми з чоловіком долучимося до "творчого" процесу, хоча наші думки щодо його "ідеальності" не завжди співпадають😉)
Історії українських митців. Олександра Екстер. Анна Лодигіна
Рэкорды
31.03.202523:59
231Падпісчыкаў30.03.202523:59
300Індэкс цытавання12.02.202523:59
1.8KАхоп 1 паста13.02.202515:09
1.8KАхоп рэкламнага паста17.03.202523:59
38.24%ER12.02.202523:59
811.11%ERR
16.03.202519:51
Неймовірно переповнена радістю від такого подарунка(цього разу від дітей🥺), тому, вимбачте, маю поділитися цим сьогодні, бо до завтра трісну😁
Порадійте разом зі мною🤗❤️
Порадійте разом зі мною🤗❤️
08.03.202519:48
Ну до рівноправ'я тут ще далеко, але початок покладено👍🔥
Три листки за вікном. Валерій Шевчук
З Міжнародним днем боротьби за права жінок і мир🤗❤️
Три листки за вікном. Валерій Шевчук
З Міжнародним днем боротьби за права жінок і мир🤗❤️
27.03.202518:15
Мова йде про 1935-1937рік.
Наскільки ж неординарним було мислення української художниці, як сильно вона перегнала тоді свій час.
Недарма таки Олександру Екстер
Хотілося б побачити хоча б одну з цих "Панорам"🥹❤️
Історії українських митців. Олександра Екстер. Анна Лодигіна
Наскільки ж неординарним було мислення української художниці, як сильно вона перегнала тоді свій час.
Недарма таки Олександру Екстер
сучасники називали однією з амазонок авангарду
Хотілося б побачити хоча б одну з цих "Панорам"🥹❤️
Історії українських митців. Олександра Екстер. Анна Лодигіна
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.