Звернення українського лікаря, я більше не можу мовчати.
(Це не текст. Це викрик зраненої душі.)
Пане Трамп! Пане Путін! Ви хочете знати, яка ціна вашої "політики"? Заходьте до мене в морг. Ось вона — на столах. Це діти з розірваними животами, в яких замість органів — осколки. Це вагітні жінки, яких російські виродки розстрілювали в живіт, сміючись: "Щоб не народжували фашистів". Це старці з обмороженими кінцівками, які повзли кілометрами під обстрілами, а ви говорите про "малі втрати землі"? Земля? У нас земля — це братські могили. Це ґрунт, настільки насичений кров’ю, що навесні він цвіте червоними маками.
Ви — два людожери в костюмах.
Один — з ядерною кнопкою, інший — з телепромптером. Ви торгуєте нашими життами, ніби це акції на біржі. Ви звинувачуєте нас українців? За що? За те, що ми не лягли в труни у 2014-му? За те, що не віддали Крим, Донбас, Херсон "за мир"? Ви хочете, щоб ми згодували себе вашому божевільному сусідові, як кролів на забій? А потім скажете: "О, я ж казав — вони самі винні, не підкорилися"?
Слухайте уважно, бо це останні слова тих, кого ви вбиваєте:
— "Мамо, чому вони стріляють у наш будинок?" — це шепіт 7-річної дівчинки з Маріуполя, яку знайшли придавленою бетонною плитою. ЇЇ тіло було таким крихітним, що його довелося зіскребати лопатою.
— "Лікарю, рятуйте її! Вона ж дихає!" — це крик батька, який приніс на руках доньку без ніг. Ми не встигли — вона здихнула від крововтрати. ЇЇ останній погляд був звернений до вікна, де палало її рідне місто.
— "Це моя внучка... Впізнаю по сережках..." — це старенька, яка три дні розгрібала руками зруйнований підвал, доки не знайла обгорілий труп дитини. Вона збожеволіла від горя і терла обличчя її пеплом.
Це — ваш "мир", пане Трамп? Це — ваша "угода", пане Путін? Ви хочете, щоб ми "здалися" заради вашого рейтингу та імперського маразму? Щоб ми відреклися від тих, хто гниє в масових могилах? Від дітей, яких викрадають у "фільтраційних таборах"? Від жінок, яких насилують російські звірі, а потім підривають гранатою "для сміху"?
Ви обидва — психопати в костюмах архітекторів апокаліпсису.
Ваші слова — це газ, яким ви отруюєте світ. Ваші рукостискання — це пакти Молоотова, кинуті в наші лікарні. Ви кличете один одного "шановними", але знаєте, як звуть вас тут? Дві гієни, які ділять труп України.
Один рве її на шматки, інший — продає її кістки на аукціоні.
І коли ви говорите про "припинення вогню", я бачу вашу брехню наскрізь. Ви хочете, щоб ми склали зброю? Тоді дайте мені скальпель — я видалю з ваших тіл совість. Але ж її там немає. Ви — пустотілі істоти, які годуються чужим болем. Ваш "геній" — це геній крематоріїв. Ваша "кмітливість" — це вміння виправдовувати зло статистикою.
Знайте: кожен ваш крок назустріч один одному — це крок по нашим могилам. Але ми не станемо вашим "гумусом" для нових імперій. Ми — нація, яка вчилася виживати під час Голодомору, ГУЛАГу, Чорнобиля. Наші діди пройшли через Аушвіц і ГУЛАГ — і ми пройдемо через вашу брехню.
Ваш "Ялтинський світ"? Він згорить, як згорів маріупольський театр, під обстрілами. Ваші "сфери впливу"? Вони розсиплються, як пісок з розстріляних кісток дітей. Ви хочете вписати свої імена в історію? Ви впишете їх у вічність — чорними літерами, поряд з Гітлером, Сталіним, Мао.
А ми — залишимося. Навіть якщо від України залишиться лише підвал з пораненими. Навіть якщо ви виріжете всіх, хто вміє вимовляти слово "волія". Бо наш дух — це не валюта для ваших угод. Наша пам’ять — це вибухівка, яка розірве ваші імперії.
І коли ви будете вмирати — а ви будете вмирати в самотності, як усі кати — останнім звуком для вас буде наш шепіт:
"Ніколи знову. Але вам — назавжди".
Професор - нейрохірург.
А. Слюсарчук.
![[мысли из сети]💭🗯💬 Avatar](/_next/image?url=https%3A%2F%2Fstatic-storm.tglist.com%2Fcec00b3405abffe6ba3d1426a4670a4162ecf33ffa4e67b81867c10371515281%2Fa59e43b7-ff3a-4782-8167-f0e7aab40afe.jpg%3Fw%3D64%26h%3D64&w=128&q=75)
