Сьогодні, виявляється, день визволення Київщини. Багато хто розповідатиме - всі груди в орденах, як вони проливали кров, а з роками «героїв» ставатиме дедалі більше, а мені вся ця історія не дає спокою і сьогодні - чому, як допустили ворога до Києва?..
«Ударних угруповань противника не фіксується» - Ага! “З боку Білорусі наступ не очікується” - Ага! “Київщина надійно захищена” - Ага! “Приводу для паніки немає” - Ага!
Бляді, вибачте мені мою французьку. І жодну суку не покарано.
Тільки дебіли не могли не бачити накопичення російських військ по той бік білоруського кордону. Західні партнери показували супутникові знімки, як там наводять переправи, як формуються колони... Стариган Байден мало не на коліна падав перед журналістами в Білому домі - попереджав, просив, вимагав... - Провокація! - кричали йому з Києва. Ніхто не перерізав одну-єдину дорогу через Чорнобильську зону, ніхто не зміцнив аеропорт Гостомеля, ніхто не підняв у повітря «Мрію», ніхто нічого не копав, нікого не евакуював, усім було начхати. Мене, коли я благав роздати зброю теробороні і вивезти жінок, людей похилого віку і дітей, обзивали панікером.
Потім були забиті біженцями дороги - жодна військова машина не проїде, справжня паніка, жахлива плутанина, ніхто до пуття не знає, де противник, де свої, куди стріляти. Артилеристи, яким ми давали координати, не могли повірити, що величезна військова колона в сотні одиниць техніки розтягнулася від Гурівщини до Макарова.
Дивіться відео, насолоджуйтеся - все це результат неготовності до війни, відсутності укріпрайонів, відсутності управління військами, хаосу і безпорадності військової та державної машини загалом.
Тільки героїзм, ініціативність і винахідливість нас тоді і врятували.
/Відео в Макарові знято 31 березня 2022 року/
