Те, через що мені іноді стає дуже сумно — те, як у сучасній японській називаються місяці. 😩💔
На жаль, зараз вони називаються за їхніми порядковими номерами — цебто буквально 1月 — перший місяць, 2月 — другий місяць і так далі. Але так було не завжди: колись вони мали назви, які відображали суть того, що відбувалося у той період часу.
Теперішній 1月、січень, колись називався 睦月 — муцукі、"місяць близькості". Це був місяць, коли разом збиралась вся родина і всі близькі, майже як і зараз, століття потому.
Лютий у древніх японців називався 如月 — кісараґі, "місяць коли холоднішає", тож доводиться вдягати ще один шар одягу. Ця назва походить від 衣更着、що буквально означає "вдягнути більше одягу". Ну і правильно, в лютому треба вдягати термуху 😩
Березень має назву, яка співпадає з назвою історичного періоду Яйой — 弥生、не повірите, Яйой 🤯 Слово 弥生 означає "швидке і густе проростання трави", і це слово збереглося у топонімах і жіночих іменах (особливо серед старших жіночок).
Квітень по старому календарю був вже самісіньким кінцем весни (вона закінчувалась 6 травня), тому його називали в честь квітки, яка росте лише наприкінці весни — 卯月 、узукі. Сама квітка називається унохана, а по-нашому — дейція 🌸
Травень в древній Японії вважався початком літа і називався 皐月, сацукі. Як і 弥生、це слово також вживається у сучасній японській, щоправда з іншим написанням канджі — 五月 (буквально "п'ятий місяць"). 五月雨, самідаре — літні дощі, хоча пишеться "травневі дощі".А ще є 五月病 — травнева депресія, яку відчувають студенти або люди, що тільки-но влаштувались на роботу (початок навчального і фінансового року у Японії припадає на квітень). На новому місці вони так стресують, що вже через місяць, у травні, вигорають і дістають депресію —五月病.
Червень був вже серединою літа і називався 水無月、міназукі, буквально "місяць без води", що дивно, враховуючи, що влітку у Японії сезон дощів і води цілком достатньо. Справа у тому, що канджі 無, який тепер позначає "відсутність", тут виконує роль присвійної частки の — тобто насправді 水無月 це "місяць води". Це факт, води в період цую в Японії дай боже 🫧
Липень називався 文月、фумізукі, "місяць поезії". У липні відбувались масштабні святкування фестивалю зірок Танабата, на якому древні японці презентували публіці поезію, складену на його честь, тому поезія була чи не найвизначнішою частиною цього місяця.
8 серпня літо в Японії офіційно закінчувалося, тож наставав 葉月、хазукі, "місяць листя". У той час листя вже забарвлювалось у червоний і потрохи опадало, тож серпень ще іноді називали 仲秋、середина осені.
У вересні люди стали помічати, що дні стають коротше, а ночі значно довше, тому вересень називався 長月, наґацукі, скорочення від 夜長月、 "місяць довгих ночей". Іноді його ще називали 晩秋, "вечір осені" .
Архаїчна назва жовтня дещо контроверсійна і пов'язана з японською міфологією: він називається 神無月、канназукі. За легендою, саме у жовтні всі боги (神) з'їжджалися на щорічну нараду у провінцію Ізумо, міфологічну "країну богів", тому їх нема (無).Цікаво, що у самій провінції Ізумо була інша назва для цього місяця, 神有月、тобто буквально "місяць з богами". Але існує і інша інтерпретація цієї назви, аналогічна з червнем, 水無月, де 無 є замінником частки の: згідно неї 神無月 перекладається як "місяць богів".
Листопад мав надзвичайно поетичну назву 霜月、шімоцукі. 霜 — це іній, тому це "місяць, коли осідає іній". В древній Японії листопад був першим місяцем зими, тому іноді його ще називали 雪待月 — місяцем очікування снігу.
І, нарешті, останній місяць, грудень, називався 師走, шівасу. Це ще один архаїзм, який використовується і досі. Чому? Бо 師走 це "священники, що бігають", і це слово позначає передноворічну метушню, пов'язану з активними приготуваннями до свят. Як тоді люди метушилися і бігали, готуючи все необхідне для свят, так і зараз, сотні років потому, люди так само бігають і метушаться. І ось тому я і люблю вчити архаїзми: через них можна побачити крихти менталітету і життя людей з минулих епох, які часто мало чим відрізняються від наших. 🥺
