гָолָосִівкֻи
10.04.202522:07
Неперекладний соціолектовий фольклор_жпг
Пераслаў з:
UAGeek 🤓
04.04.202519:53
Донатьте
Збір від Varvar Publishing
🔗 https://send.monobank.ua/jar/3kFNg8gH8a
Збір від Роршаха
🔗 https://send.monobank.ua/jar/6f1pZqB822
Збір від ВРАЖЕННЯ UA
🔗 https://send.monobank.ua/jar/7nKP6zSFga
Збір від Varvar Publishing
🔗 https://send.monobank.ua/jar/3kFNg8gH8a
Збір від Роршаха
🔗 https://send.monobank.ua/jar/6f1pZqB822
Збір від ВРАЖЕННЯ UA
🔗 https://send.monobank.ua/jar/7nKP6zSFga
27.03.202516:31
Був колись серпень, Луцьк і їдиш у великому місті
Це далеко не найкраща моя лекція, а ще я відчайдушно розраховувала, що те часове обмеження — це прікол, але вийшло, як вийшло. Зрештою, побачити Луцьк і побути з кількома чудовими людьми було того вартим!
Це далеко не найкраща моя лекція, а ще я відчайдушно розраховувала, що те часове обмеження — це прікол, але вийшло, як вийшло. Зрештою, побачити Луцьк і побути з кількома чудовими людьми було того вартим!
Пераслаў з:
Наші 1920-ті
16.03.202523:06
Ліпе Резнік
ОСІНЬ
(Вільний переклад)
Осінь. Ранок. Сонце та іній.
Впали дахи в тьмяно-срібну досаду.
Небо сліпуче, холодне, ще й синє.
Теплим заледве повіє від саду.
Ясно і морозно, дзвінко над краєм.
Ще один день — в битії перед очі —
нам усвідомити. Всесвіт розкраєм,
те, що було, процідить ми охочі.
Листя, мов дні, — золотавий листóпад,
давнього сміття осіннії матові гами.
Днів моїх злеглість — минулого опад —
я розгрібаю своїми ногами.
Випала ж ясність: що сонце і осінь
день кришталевий шліфують на вітрі...
Пружна земля, — і такая там просинь! —
Шлях я свій бачу — правдивий, нехитрий.
Переклад з їдиш Павла Тичини
Торік у березні тут був сезонно доречний вірш Ліпи Резніка «Березіль», але тоді не було фото автора. Тепер же у нас є і фото, хоч і в поганій якості, бо архів виклав його без можливости скачати( А вірш про осінь. На жаль, Ліпу Резника перекладали мало. Тичина тільки ці два вірші й переклав.
#наші20
ОСІНЬ
(Вільний переклад)
Осінь. Ранок. Сонце та іній.
Впали дахи в тьмяно-срібну досаду.
Небо сліпуче, холодне, ще й синє.
Теплим заледве повіє від саду.
Ясно і морозно, дзвінко над краєм.
Ще один день — в битії перед очі —
нам усвідомити. Всесвіт розкраєм,
те, що було, процідить ми охочі.
Листя, мов дні, — золотавий листóпад,
давнього сміття осіннії матові гами.
Днів моїх злеглість — минулого опад —
я розгрібаю своїми ногами.
Випала ж ясність: що сонце і осінь
день кришталевий шліфують на вітрі...
Пружна земля, — і такая там просинь! —
Шлях я свій бачу — правдивий, нехитрий.
Переклад з їдиш Павла Тичини
Торік у березні тут був сезонно доречний вірш Ліпи Резніка «Березіль», але тоді не було фото автора. Тепер же у нас є і фото, хоч і в поганій якості, бо архів виклав його без можливости скачати( А вірш про осінь. На жаль, Ліпу Резника перекладали мало. Тичина тільки ці два вірші й переклав.
#наші20
12.03.202522:03
05.03.202520:54
В мене є архіви давніх цікавих дописів, котрі писалися, по суті, для самої себе.
Тож перш ніж закинути сюди ВСІ, зроблю ✨інтерактив✨ любому чительнику —
а що би ти хотів бачити тут першим ділом?
Тож перш ніж закинути сюди ВСІ, зроблю ✨інтерактив✨ любому чительнику —
а що би ти хотів бачити тут першим ділом?
10.04.202509:46
Раптово опинилася в складі експертної комісії стратегії розвитку і збереження мов, яким загрожує зникнення в Україні 🤓
04.04.202512:13
Я тут отримала другу найдивнішу в житті пропозицію перекладу: перекладати невеликий за обсягом текст, але щоби процес цей неодмінно включав у себе «онлайн-зустрічі з демонстрацією екрана»; досі думаю, що це за переклад у режимі реального часу.
До цього найдивнішою пропозицією було стати ґост-перекладачкою.
А що пропонували вам?👀
До цього найдивнішою пропозицією було стати ґост-перекладачкою.
А що пропонували вам?👀
24.03.202519:14
голосівки
чи голослівки? 🙃
чи голослівки? 🙃
13.03.202519:02
Мудре прислівʼя каже: а сах гоменс ун нор ейн пурім!
Гаманів багато, Пурім усього один, але попри те, що зло still prevails (гадаю, не варто пояснювати, як і чому), треба по-дурацьки вбиратися і з усього того сміятися. Чого й вам дуже бажаю 🙌🏻
А я, як велика шанувальниця Дер Ністера [та їдишської когорти Ваймарського Берліна], не могла стриматися і не запропонувати переклад його зразково-символістських текстів.
Це — фантастичний автор. Хто б іще так пройнявся ідеєю паломництва на «Святий Схід» і повернувся із того-таки Берліна в… Харків? Хто б іще повірив в комунізм і «всім буде місце в странє совєтів»?…
А отут уже є паралелі!
Так, і доля, і постать Дер Ністера дечим перегукнеться із, наприклад, Хвильовим — коли вчитаєтесь. Синьоетюдового багато, блакиті багато, цирку трохи є, фам-фаталь наявні; але також — сюжети рабі Нахмана з Брацлава, кабалістичний туман канонічної загадочності, дивні істоти з (псевдо)словʼянської демонології, сюжети німецьких романтиків, дрібочка експресіонізму ну і довгі-довгі-довгі речення, що по-біблійному починаються з «І…» нестерпно-багато разів.
Доля Дер Ністера уривається разом із низкою інших репресованих єврейських митців (пощастило пережити Другу світову? Є совок, який радісно придушить!).
Але доля його текстів і перекладів отримує друге життя — від перекладів наших двадцятих (Зінаїди Йоффе, Фінкеля&Со) до, сподіваюся, сучасних 🖤
Гаманів багато, Пурім усього один, але попри те, що зло still prevails (гадаю, не варто пояснювати, як і чому), треба по-дурацьки вбиратися і з усього того сміятися. Чого й вам дуже бажаю 🙌🏻
А я, як велика шанувальниця Дер Ністера [та їдишської когорти Ваймарського Берліна], не могла стриматися і не запропонувати переклад його зразково-символістських текстів.
Це — фантастичний автор. Хто б іще так пройнявся ідеєю паломництва на «Святий Схід» і повернувся із того-таки Берліна в… Харків? Хто б іще повірив в комунізм і «всім буде місце в странє совєтів»?…
А отут уже є паралелі!
Так, і доля, і постать Дер Ністера дечим перегукнеться із, наприклад, Хвильовим — коли вчитаєтесь. Синьоетюдового багато, блакиті багато, цирку трохи є, фам-фаталь наявні; але також — сюжети рабі Нахмана з Брацлава, кабалістичний туман канонічної загадочності, дивні істоти з (псевдо)словʼянської демонології, сюжети німецьких романтиків, дрібочка експресіонізму ну і довгі-довгі-довгі речення, що по-біблійному починаються з «І…» нестерпно-багато разів.
Доля Дер Ністера уривається разом із низкою інших репресованих єврейських митців (пощастило пережити Другу світову? Є совок, який радісно придушить!).
Але доля його текстів і перекладів отримує друге життя — від перекладів наших двадцятих (Зінаїди Йоффе, Фінкеля&Со) до, сподіваюся, сучасних 🖤
12.03.202522:03
Майже-автобіографічна збірка історій Йосифа Бурґа «На Черемоші» має в собі незбагненність маґічного простору з дитячих спогадів оповідача — і до оповідань не вдається ставити питання, і самі оповідання не вдається ставити під питання.
Так, в одному оповіданні малий Бурґ питає свого батька, чому він, а також його батько і батько його батька все життя працювали на сплаві? Чи не існує-бо інших професій: водоноси й лісоруби? Чому ми всі — сплавники?
І його батько відповідає: «Бо так є».
Кінець оповідання.
І це нагадує мені талмудичні історії. Ось, наприклад, чи знаєте ви, чому крот сліпий? Бо Господь позбавив його очей, покаравши таким чином. І якби Він цього не зробив, ідеться далі, тоді крота було б не спинити.
Цими словами закінчується історія, на цих словах вона ж і уривається.
За що було покарано крота? Від чого «його було б не спинити»?
До деяких питань ліпше не шукати відповідей.
Незбагненність деяких історій не спонукає ставити багато питань — бо так є.
Історію про крота, зокрема, подають у «Legends of the Jews» — такій собі компіляції талмудичних байок і мідрашів, а також усього довкола. Посилань на першоджерела там, на жаль, немає. Але натомість є інше цікаве джерело, з якого можна дізнатися ще дещо про крота: ну, по-перше, це істота некошерна. По-друге — усіх звірят було створено по парі, але не тій, про яку ви думаєте: у сухопутної звірини є морський відповідник. Лев — морський лев, котик — морський котик, коник — морський коник, крот… а от немає морського крота, еге ж? А чого б це, як ви думаєте?
Можливо, деякі питання таки мають лишитися без відповіді.
Так, в одному оповіданні малий Бурґ питає свого батька, чому він, а також його батько і батько його батька все життя працювали на сплаві? Чи не існує-бо інших професій: водоноси й лісоруби? Чому ми всі — сплавники?
І його батько відповідає: «Бо так є».
Кінець оповідання.
І це нагадує мені талмудичні історії. Ось, наприклад, чи знаєте ви, чому крот сліпий? Бо Господь позбавив його очей, покаравши таким чином. І якби Він цього не зробив, ідеться далі, тоді крота було б не спинити.
Цими словами закінчується історія, на цих словах вона ж і уривається.
За що було покарано крота? Від чого «його було б не спинити»?
До деяких питань ліпше не шукати відповідей.
Незбагненність деяких історій не спонукає ставити багато питань — бо так є.
Історію про крота, зокрема, подають у «Legends of the Jews» — такій собі компіляції талмудичних байок і мідрашів, а також усього довкола. Посилань на першоджерела там, на жаль, немає. Але натомість є інше цікаве джерело, з якого можна дізнатися ще дещо про крота: ну, по-перше, це істота некошерна. По-друге — усіх звірят було створено по парі, але не тій, про яку ви думаєте: у сухопутної звірини є морський відповідник. Лев — морський лев, котик — морський котик, коник — морський коник, крот… а от немає морського крота, еге ж? А чого б це, як ви думаєте?
Можливо, деякі питання таки мають лишитися без відповіді.
05.03.202520:47
Ще одне видання їдишистів зʼявилося! І назвою вже постулює дещо
meet khutzpah 🙌🏻👻
Це видання повʼязане з організацією The Workers Circle, котрі пропонують, певно, найбільше різноманіття курсів їдишу — від початкового рівня й вивчення алфавіту до літературознавчих семінарів, спецкурсів з діалектів (в них є курс присвячений українському їдишу, який читає мій знайомий, дуже химерно-цікавий дослідник)
Лишаю тут цитату з їхнього маніфесту (в найкращих традиціях):
За «тутешність»-доікайт велике-велике-велике сердечко, that’s what WE are cultivating here, do oykhet.
Я би була безмірно щаслива, аби з такою ж швидкістю зринали їдишомовні видання, але не всьому бути ідеальним!
Ну і та, звісно що треба створювати, за найліпшим принципом тутешности, українське видання їдишистів.
meet khutzpah 🙌🏻👻
Це видання повʼязане з організацією The Workers Circle, котрі пропонують, певно, найбільше різноманіття курсів їдишу — від початкового рівня й вивчення алфавіту до літературознавчих семінарів, спецкурсів з діалектів (в них є курс присвячений українському їдишу, який читає мій знайомий, дуже химерно-цікавий дослідник)
Лишаю тут цитату з їхнього маніфесту (в найкращих традиціях):
CHUTZPAH seeks to cultivate:
KHAVERSHAFT (solidarity)
MUTIKAYT (boldness)
DOIKAYT (hereness)
SHEFERISHKAYT (creativity)
IBERGEGEBNKAYT (commitment)
За «тутешність»-доікайт велике-велике-велике сердечко, that’s what WE are cultivating here, do oykhet.
Я би була безмірно щаслива, аби з такою ж швидкістю зринали їдишомовні видання, але не всьому бути ідеальним!
Ну і та, звісно що треба створювати, за найліпшим принципом тутешности, українське видання їдишистів.
08.04.202517:49
І не лише про переклади.
Освіта в моєму житті з певного часу стала дуже болючим кавалком чогось, що стало поперек горла — і це стосується як освіти формальної (хоч можна було б сказати getting some degree is no rocket science), так і всього, що я за звичкою вважаю справою свого серця: вчити мови, відвідувати тисячу і один курс чи літні школи — в цьому я навіть уже кілька разів зраджувала свій нібито найголовніший принцип «доводити до кінця те, за що взялася».
Недостатність є завжди найтемнішою з тіней, що супроводжують усе, що я роблю. Пів року тому почала нотувати собі здобуті навички, щоби вибудовувати східці до якоїсь омріяної речі, бо подумалося: ось я бачу сенс, ось це ще здатне якось там стимулювати мене.
Від першого вересня й першого в моєму житті stop the bleed соломʼянських котиків я пройшла два курси asm, три тренінги медичних навичок fmc, домедичку ictm і ще раз повчилася внутрішньовенному доступу на спеціалізованому тренінгу (це, до речи, одна з найтолковіших штук виявилася з-поміж усього); двічі скасувала-перенесла вишколи українського легіону й досі думаю, а чи не дурне це таки рішення було, робота так-то посунеться (ще більше); паралельно з цим намагаюся піклуватися про фізичний стан, хоча кількість зробленого і прогрес не позбавляють усепроникного відчуття тотальної слабкости.
Я почуваюся дуже самотньою в тому, що роблю, але це нормально, і безліч сумнівів це, мабуть, теж нормально.
Але я щоразу приходила з тренінгів зі щирим захватом; такий самий захват, змішаний зі страхом, маю і нині, бо як би не старалася, позбутися думки «а отут на цьому вишколі в тебе нічо не вийде» так і не змогла.
Освіта в моєму житті з певного часу стала дуже болючим кавалком чогось, що стало поперек горла — і це стосується як освіти формальної (хоч можна було б сказати getting some degree is no rocket science), так і всього, що я за звичкою вважаю справою свого серця: вчити мови, відвідувати тисячу і один курс чи літні школи — в цьому я навіть уже кілька разів зраджувала свій нібито найголовніший принцип «доводити до кінця те, за що взялася».
Недостатність є завжди найтемнішою з тіней, що супроводжують усе, що я роблю. Пів року тому почала нотувати собі здобуті навички, щоби вибудовувати східці до якоїсь омріяної речі, бо подумалося: ось я бачу сенс, ось це ще здатне якось там стимулювати мене.
Від першого вересня й першого в моєму житті stop the bleed соломʼянських котиків я пройшла два курси asm, три тренінги медичних навичок fmc, домедичку ictm і ще раз повчилася внутрішньовенному доступу на спеціалізованому тренінгу (це, до речи, одна з найтолковіших штук виявилася з-поміж усього); двічі скасувала-перенесла вишколи українського легіону й досі думаю, а чи не дурне це таки рішення було, робота так-то посунеться (ще більше); паралельно з цим намагаюся піклуватися про фізичний стан, хоча кількість зробленого і прогрес не позбавляють усепроникного відчуття тотальної слабкости.
Я почуваюся дуже самотньою в тому, що роблю, але це нормально, і безліч сумнівів це, мабуть, теж нормально.
Але я щоразу приходила з тренінгів зі щирим захватом; такий самий захват, змішаний зі страхом, маю і нині, бо як би не старалася, позбутися думки «а отут на цьому вишколі в тебе нічо не вийде» так і не змогла.
04.04.202511:13
Уже в понеділок (7 квітня) маю велике щастя прочитати лекцію на початок курсу Litosvita для всіх зацікавлених перекладом, хто вже перекладає чи тільки думає. «З чого починати? Куди рухатися?» — можуть бути не лише (принаймні, не зовсім) риторичними питаннями, і я зроблю спробу розповісти про це з власного досвіду, власними словами і спираючись на слова багатьох прекрасних розумних людей, що були і є мені натхненням.
Лекторки й лектор — чудові фахівці — Марта Госовська, Ярослава Стріха, Галина Курило, Богдан Стасюк, Ніка Чулаєвська, Галина Листвак.
Кожен і кожна з цих людей — це, без перебільшення, мої особисті «хочу стати, коли виросту».
А цього разу говоритиму про основні принципи, з якими варто братися до перекладу взагалі; буде багато про турботу й відповідальність. Все, досить спойлерів, ловіть посилання!🌿💚
Лекторки й лектор — чудові фахівці — Марта Госовська, Ярослава Стріха, Галина Курило, Богдан Стасюк, Ніка Чулаєвська, Галина Листвак.
Кожен і кожна з цих людей — це, без перебільшення, мої особисті «хочу стати, коли виросту».
А цього разу говоритиму про основні принципи, з якими варто братися до перекладу взагалі; буде багато про турботу й відповідальність. Все, досить спойлерів, ловіть посилання!🌿💚
21.03.202521:59
Авром Суцкевер писав:
Поезія
Плід пурпурово-спілий,
остання слива.
Він тонкошкірий, ніжний, як зіниця,
що гасить поночі в імлі
любов — і зір іскриться,
І вранці на зорі в імлі
стає дрібнішим —
поезія се. Руш її —
щоб сліду не полишив.
[з днем поезії]
Поезія
Плід пурпурово-спілий,
остання слива.
Він тонкошкірий, ніжний, як зіниця,
що гасить поночі в імлі
любов — і зір іскриться,
І вранці на зорі в імлі
стає дрібнішим —
поезія се. Руш її —
щоб сліду не полишив.
[з днем поезії]
Пераслаў з:
Видавництво РХ
13.03.202518:49
Вітаємо, друзі!
По-перше — віншуємо зі святом Пуріму — святом перемоги над ворогом і карнавальної нестримності! 🥂
І з нагоди свята — адже воно надзвичайно пасує поетиці нашого автора — раді проанонсувати наш майбутній проєкт.
Це — переклад збірки химерних оповідань «Маріння» (Gedakht) єврейського їдишомовного письменника Дер Ністера. Детальніше із ним, його творчістю та змістом збірки ми ще будемо вас знайомити, але ось кілька речей, яких вам слід очікувати:
😈 Синтеза німецького романтизму та талмудичних легенд на ґрунті європейського модернізму
😈 Забутий, чи то прихований, автор «Наших 20-их» — зокрема, мешканець будинку «Слово»
😈 Переклад з їдишу Тетяни Непипенко
😈 Книга з нової серії літературного модернізму
Святкуйте та чекайте! А ми вдячні вам, любі читачі, та @houseofeurope за підтримку проєкту!
По-перше — віншуємо зі святом Пуріму — святом перемоги над ворогом і карнавальної нестримності! 🥂
І з нагоди свята — адже воно надзвичайно пасує поетиці нашого автора — раді проанонсувати наш майбутній проєкт.
Це — переклад збірки химерних оповідань «Маріння» (Gedakht) єврейського їдишомовного письменника Дер Ністера. Детальніше із ним, його творчістю та змістом збірки ми ще будемо вас знайомити, але ось кілька речей, яких вам слід очікувати:
😈 Синтеза німецького романтизму та талмудичних легенд на ґрунті європейського модернізму
😈 Забутий, чи то прихований, автор «Наших 20-их» — зокрема, мешканець будинку «Слово»
😈 Переклад з їдишу Тетяни Непипенко
😈 Книга з нової серії літературного модернізму
Святкуйте та чекайте! А ми вдячні вам, любі читачі, та @houseofeurope за підтримку проєкту!
12.03.202521:39
гаразд, не все ж фахову солідарність розписувати
буде вам тут і про крота
буде вам тут і про крота
04.03.202520:31
*найулюбленіша моя теорія — що в останніх рядках посилання на «az der rebe tanzt…», ну ота пісенька, що коли ребе танцює, то й усі хасиди за ним;
і це ще про загальне зачакловування — затанцьовування — всього-всього напівказкового простору
хочу написати про це статтю😭
і це ще про загальне зачакловування — затанцьовування — всього-всього напівказкового простору
хочу написати про це статтю😭
08.04.202517:04
На лекції про загальні принципи перекладацької роботи майже 15 хвилин розповідала про важливість турботи про своє тіло, фізичний стан, про активність і пріоритетність здоровʼя над basically всім, що може статися і зробитися.
Чому? Бо можу.
Може колись і детальніше про це напишу.
Чому? Бо можу.
Може колись і детальніше про це напишу.
27.03.202516:53
і вибачайте, тут найближчим часом не буде дуже багато ✨контенту✨ з таких причин:
хворіти — кепсько; переоцінювати свої сили — ще гірше; неуважність — це зло, котре я мушу задушити перш ніж воно згубить мене.
хворіти — кепсько; переоцінювати свої сили — ще гірше; неуважність — це зло, котре я мушу задушити перш ніж воно згубить мене.
21.03.202521:55
от, знову подумалося про другий розділ трактату і життя (Фоґель)
«а все-таки варто жити»
«а все-таки варто жити»
13.03.202516:16
В анонсі цього немає, але любим підписникам я, так і бути, на вушко скажу дещо:
для цієї лекції була створена самвидавна дрібничка — оформлений рідер із найважливішими текстами кількох буковинських єврейських авторів, їдишо- й німецькомовних.
Дуже обмежена кількість буде доступна відвідувач(к)ам Вікенду.
Трохи пізніше подумаю, аби деякі сторінки стали крихітними листівочками
🪻
для цієї лекції була створена самвидавна дрібничка — оформлений рідер із найважливішими текстами кількох буковинських єврейських авторів, їдишо- й німецькомовних.
Дуже обмежена кількість буде доступна відвідувач(к)ам Вікенду.
Трохи пізніше подумаю, аби деякі сторінки стали крихітними листівочками
🪻
12.03.202514:47
З останніми новинами вкотре повертаюся до думки, що відсутність співпраці з кимось — це часто благословення від Всесвіту (може, для всіх сторін, а може й ні, менше з тим). А інтуїція — страшна річ.
Якна жаль дотичній до перекладу людині мені було гірко-знайомо читати про домовленості на словах у чаті чи (!) в телефонних дзвінках.
Я маю усього одну таку історію з іншою людиною, і закінчилася вона, не більше й не менше, видавничим ґазлайтингом. Але розумні люди потім казали мені «Тю, це ж *імʼя персонажа*, чого ти взагалі погодилася».
Але, бачу, такий принцип співпраці — вже промовистий червоний прапорець.
Я вже писала менш публічно: коли з першого — єдиного — побіжного контакту з людиною виникає ірраціональний страх, не завше варто списувати це на природну сторожкість і «мабуть зі мною щось не так». Потім усе якось стає зрозуміліше, зрозуміліше й зрозуміліше; чуєш від людей, що й не хотіла би чути.
Але нині я з полегшенням відзначаю, що, мабуть, пора мовчання закінчується і люди матимуть що сказати й говоритимуть — хотілося б вірити — не в порожнечу.
Ірині — велика повага й підтримка; хай сил буде більше у всіх, хто починає говорити голосно.
Як
Я маю усього одну таку історію з іншою людиною, і закінчилася вона, не більше й не менше, видавничим ґазлайтингом. Але розумні люди потім казали мені «Тю, це ж *імʼя персонажа*, чого ти взагалі погодилася».
Але, бачу, такий принцип співпраці — вже промовистий червоний прапорець.
Я вже писала менш публічно: коли з першого — єдиного — побіжного контакту з людиною виникає ірраціональний страх, не завше варто списувати це на природну сторожкість і «мабуть зі мною щось не так». Потім усе якось стає зрозуміліше, зрозуміліше й зрозуміліше; чуєш від людей, що й не хотіла би чути.
Але нині я з полегшенням відзначаю, що, мабуть, пора мовчання закінчується і люди матимуть що сказати й говоритимуть — хотілося б вірити — не в порожнечу.
Ірині — велика повага й підтримка; хай сил буде більше у всіх, хто починає говорити голосно.
04.03.202518:56
висновок сьогоднішньої роботи: Роза Ауслендер сказала все про Чернівці, що можна було німецькою;
тоді появився Бурґ і продовжив єдино можливо говорити далі їдишем
тоді появився Бурґ і продовжив єдино можливо говорити далі їдишем
Паказана 1 - 24 з 45
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.