Несподіване кохання
Влад стояв біля вікна, нервово постукуючи пальцями по підвіконню. Сьогодні мав бути той день, коли він нарешті наважиться. Три місяці він спостерігав за Юлею на спільних лекціях, помічав її усмішку, коли вона розмовляла з подругами, чув її мелодійний сміх під час перерв.
Юля була старостою їхньої групи, тож у Влада був її номер телефону. Нескінченні репетиції перед дзеркалом, десятки чернеток повідомлень — все це привело його до цього моменту. Глибоко вдихнувши, він взяв телефон і відкрив месенджер.
«Привіт. Можливо, це здасться несподіваним, але ти мені давно подобаєшся. Може, зустрінемося після пар на каву? 🙂»
Серце калатало, коли він натиснув "Відправити". Влад поклав телефон і почав нервово ходити кімнатою. Через хвилину телефон засвітився — повідомлення прочитане. Влад завмер, чекаючи на відповідь, але її не було.
Раптом його пройняв холодний піт. Він схопив телефон і з жахом побачив, що надіслав повідомлення не Юлі, а її сестрі Оксані! Контакти були поряд у списку, а він від хвилювання не помітив, що вибрав не ту людину.
"Чорт, чорт, чорт!" — панікував Влад. Оксана навчалася на паралельному потоці, і хоча вони зрідка перетиналися, вони майже не спілкувалися.
Минуло півгодини, година, дві — відповіді не було. Поступово Влад заспокоївся. "Можливо, вона просто проігнорує це безглузде повідомлення," — думав він, намагаючись зосередитися на конспектах.
Того вечора, коли Влад уже майже заснув, його телефон тихо завібрував. Нове повідомлення. Від Оксани.
Оксана: Привіт. Твоє повідомлення було неочікуваним... Але приємним 😊 Ти мені теж подобаєшся, хоча я думала, що ти цього ніколи не помітиш.
Влад витріщився на екран, не вірячи своїм очам. Це якийсь жарт? Вона серйозно?
Влад: Оксано, я... вибач, але здається, сталася помилка. Я випадково надіслав тобі повідомлення 😓
Оксана: О... Тобто, ти не мені хотів написати? 🙁
Влад відчув, як його серце стиснулося. Він не хотів образити дівчину.
Влад: Так... Але це не означає, що ти не класна! Просто... це непорозуміння.
Оксана: Розумію. Ну, це трохи ніяково тепер 🙈 Кому ти хотів написати, якщо не секрет?
Влад завагався. Зізнатися, що він мав на увазі її сестру? Це звучало б жахливо.
Влад: Неважливо. Вибач за плутанину. Між іншим, я не знав, що подобаюся тобі... Це... несподівано.
Оксана: Я помітила тебе на міжфакультетській конференції минулого семестру. Ти робив доповідь про сучасні технології, і це було справді захопливо. Ти так пристрасно розповідав... 💫
Влад усміхнувся. Він пам'ятав ту конференцію — один із небагатьох моментів, коли він почувався дійсно впевнено.
Влад: Дякую. Ніколи не думав, що хтось запам'ятає ту доповідь, крім викладачів 😄
Оксана: Я не тільки запам'ятала. Я ще й твій блог про технології знайшла. Читаю його регулярно 📱👩💻
Влад: Серйозно?! У мене ж лише 30 підписників... Ти одна з них?
Оксана: TechVlad21? Так, я там під ніком OxTechGirl 🤓
Розмова плавно потекла. Від технологій до музики, від фільмів до книг. Години пролітали непомітно.
День 3
Влад: Доброго ранку! Ти як там після вчорашнього марафону повідомлень? 🌞
Оксана: Трохи не виспалась, але воно того варте 😴☕ До речі, ти бачив останню серію "Технології майбутнього"?
Влад: Ще ні! Без спойлерів, будь ласка! 🙈
Оксана: Ані слова! Але готуйся бути враженим 🤯
День 7
Оксана: Уявляєш, сьогодні на парі професор Ковальчук згадав твою статтю як приклад! 🌟
Влад: Це жарт?! 😨
Оксана: Ні! Я ледь стримувалася, щоб не сказати, що ми спілкуємось 😅
Влад: Ого... Дякую, що повідомила. Це багато для мене значить ❤️
Влад дивився на червоне сердечко, яке щойно надіслав. Це було перше серце в їхньому спілкуванні. І воно здавалося правильним.
День 14
Влад: Я сьогодні бачив тебе в бібліотеці. Ти була так зосереджена на книзі, що я не став підходити 📚👀
Оксана: То був ти?! Я відчувала, що хтось дивиться... Чому не підійшов? 🤔
#романтика #НесподіванеКохання@uatales
