MIST
🌁 Літературно-мистецьке угруповання MIST
🫶 Будуємо мости між митцями 😎
🌉 Більше про нас тут: https://t.me/+0O1W-VN-YewzMWZi
🫶 Будуємо мости між митцями 😎
🌉 Більше про нас тут: https://t.me/+0O1W-VN-YewzMWZi
Рэйтынг TGlist
0
0
ТыпПублічны
Вертыфікацыя
Не вертыфікаваныНадзейнасць
Не надзейныРазмяшчэнне
МоваІншая
Дата стварэння каналаЖовт 19, 2023
Дадана ў TGlist
Лист 26, 2024Прыкрепленая група
MIST
91
Пераслаў з:
Am I author? 🪐
08.03.202508:03
холодні пустелі вночі. Не живі і, наче скульптури, незмінні. Зараз тут морозно, як десь в Україні, теплої осені. У нас теж така горбиста місцевість, теж жовта, але піщинки — листя дерев, що опадає з кожного деревця, щоб могутні і не дуже дуби, яблуні, груші, тополі могли пережити сильні морози. Справжні. Зимові. А потім все тане: і сніг, і людські серця. Ми прокидаємося і знову хочеться жити. Знову дощі, знову квітень, знову яблуні цвітуть. Тут уже щастя, річка, канікули, спека, мухи, комарі... Усе, досить. Вимикай. Нарешті осінь. Погода така стабільно змінна. Нагадує...
дім і ....
холодні пустелі вночі
дім і ....
холодні пустелі вночі
Пераслаў з:
Вірші maruunn
28.02.202508:03
Один цілував показуючи свій щирий біль
Інший цілував брешучи в очі
Цілували сиплючи на рани морську сіль
Цілували протягом бурної ночі
Поцілунками сипали червоні від сорому щоки
На яких вже тепер стікає тільки сльоза
Цілували із присмаком солодкої крові
Цілували коли вилітала з тіла душа
#вірші
Інший цілував брешучи в очі
Цілували сиплючи на рани морську сіль
Цілували протягом бурної ночі
Поцілунками сипали червоні від сорому щоки
На яких вже тепер стікає тільки сльоза
Цілували із присмаком солодкої крові
Цілували коли вилітала з тіла душа
#вірші
Пераслаў з:
𝓜𝔂 𝓬𝓻𝓮𝓪𝓽𝓲𝓿𝓲𝓽𝔂
Не змаглі атрымаць доступ
да медыяконтэнту
да медыяконтэнту
09.03.202508:05
Окутаним. Любов'ю. Жити.
Веди мене у світ тихого спокою,
Стежками переплутаними,
І, як у вальсі, плавною ходою.
Окутаним.
Веди мене у світ дитинної наївності,
Казками зачарованої,
І покажи свої душевні вірності.
Любов'ю.
Веди мене у світ взаєморозуміння,
Надіями повитого,
Відчуй мою натуру на глибшому рівні.
Жити.
Веди мене у світ свого мистецтва,
Я також хочу тебе розуміти.
Веди мене у світ до свого серця,
Навчи мене, як можна полюбити...
Balias Maria
Веди мене у світ тихого спокою,
Стежками переплутаними,
І, як у вальсі, плавною ходою.
Окутаним.
Веди мене у світ дитинної наївності,
Казками зачарованої,
І покажи свої душевні вірності.
Любов'ю.
Веди мене у світ взаєморозуміння,
Надіями повитого,
Відчуй мою натуру на глибшому рівні.
Жити.
Веди мене у світ свого мистецтва,
Я також хочу тебе розуміти.
Веди мене у світ до свого серця,
Навчи мене, як можна полюбити...
Balias Maria
Пераслаў з:
♡HOPE♡
01.03.202508:03
Я люблю в тобі щирість дитячу,
Вона накриває мене з головою.
Ми частіше сміємся, ніж плачем,
Можем бути самими собою.
Я люблю твої мрії шалені,
І знаю, що ти їх втілиш, всі до єдиної.
Знаєш, вони особливі й для мене,
І ці мрії злетять, подібно до зграї пташиної.
Я люблю в тобі твій оптимізм,
Ти здатись не даси ні мені, ні собі, ніколи.
І попри весь отой мій песимізм,
Смієшся ти, промовивши "don't worry".
Мені подобається те, яка я поряд з тобою.
Такого не було уже давно,
І трохи дивно, трохи по-новому.
Але яким прекрасним є воно.
Те відчуття безпеки і спокою,
Коли ти забуваєш всі проблеми.
І можеш бути справжньою собою
Й не думати про поведінки схеми.
Я люблю в тобі те, що не мала б,
Але серцю, мабуть, краще знати,
Та здається я іншою стала,
Може й добре це справді - кохати?
Вона накриває мене з головою.
Ми частіше сміємся, ніж плачем,
Можем бути самими собою.
Я люблю твої мрії шалені,
І знаю, що ти їх втілиш, всі до єдиної.
Знаєш, вони особливі й для мене,
І ці мрії злетять, подібно до зграї пташиної.
Я люблю в тобі твій оптимізм,
Ти здатись не даси ні мені, ні собі, ніколи.
І попри весь отой мій песимізм,
Смієшся ти, промовивши "don't worry".
Мені подобається те, яка я поряд з тобою.
Такого не було уже давно,
І трохи дивно, трохи по-новому.
Але яким прекрасним є воно.
Те відчуття безпеки і спокою,
Коли ти забуваєш всі проблеми.
І можеш бути справжньою собою
Й не думати про поведінки схеми.
Я люблю в тобі те, що не мала б,
Але серцю, мабуть, краще знати,
Та здається я іншою стала,
Може й добре це справді - кохати?
Пераслаў з:
1834
03.03.202512:49
📢 Відкрита зустріч із Максом Кідруком у ❤️!
🚀 Запрошуємо всіх охочих на зустріч із Максом Кідруком – одним із найпопулярніших сучасних українських письменників, автором науково-фантастичних та технотрилерів, що змушують переосмислити реальність!
Його книги поєднують науку, гостросюжетні історії та глибокі людські драми. Серед найвідоміших романів — «Де немає Бога», «Колонія», «Не озирайся і мовчи» та багато інших.
📅 Коли? Четвер, 6 березня
🕑 О котрій? 14:00
❤️ Де? Аудиторію повідомимо згодом
📲Реєстрація обов'язкова за посиланням
Чекаємо на вас! Приходьте, щоб дізнатися більше про творчість автора, подискутувати про літературу та науку, а також отримати автограф!
До зустрічі! 😊
1834
🚀 Запрошуємо всіх охочих на зустріч із Максом Кідруком – одним із найпопулярніших сучасних українських письменників, автором науково-фантастичних та технотрилерів, що змушують переосмислити реальність!
Його книги поєднують науку, гостросюжетні історії та глибокі людські драми. Серед найвідоміших романів — «Де немає Бога», «Колонія», «Не озирайся і мовчи» та багато інших.
📅 Коли? Четвер, 6 березня
🕑 О котрій? 14:00
❤️ Де? Аудиторію повідомимо згодом
📲Реєстрація обов'язкова за посиланням
Чекаємо на вас! Приходьте, щоб дізнатися більше про творчість автора, подискутувати про літературу та науку, а також отримати автограф!
До зустрічі! 😊
1834
Пераслаў з:
Щоденники Дядина
16.02.202508:02
Віра. Надія. Любов
Пролог
Хтозна-коли приходили до мене сни –
Як витвори бажань, так мари давнини.
Пригадую – вони ще бачилися змалку.
А потім – не давали пам'ятного знаку...
Сьогодні ж – дивина: постукався один.
Сиджу при морі. Небо сіре від хмарин.
Довкола голий щебінь. Не впиняє око
Ніяка зелень чи істота... Лиш високо –
Кружляють три голубки, білі наче сніг,
Неквапно опускаються ключем до ніг.
Від невідомості та страху терпне шкіра,
Але найпершою землі торкнеться Віра.
Пролог
Хтозна-коли приходили до мене сни –
Як витвори бажань, так мари давнини.
Пригадую – вони ще бачилися змалку.
А потім – не давали пам'ятного знаку...
Сьогодні ж – дивина: постукався один.
Сиджу при морі. Небо сіре від хмарин.
Довкола голий щебінь. Не впиняє око
Ніяка зелень чи істота... Лиш високо –
Кружляють три голубки, білі наче сніг,
Неквапно опускаються ключем до ніг.
Від невідомості та страху терпне шкіра,
Але найпершою землі торкнеться Віра.
Пераслаў з:𝓜𝔂 𝓬𝓻𝓮𝓪𝓽𝓲𝓿𝓲𝓽𝔂
07.03.202508:01
Блукають спогадами силуети,
Поволі розливаються із плином часу.
Сьогодні ще живі на цій планеті,
А завтра в пам'яті в моментах трансу.
Розталі в невідкладні неминучім,
Обмиті найгіркішими слізьми,
Вони лишають дещо невмируще,
Показують нам біль бути людьми...
Balias Maria
Поволі розливаються із плином часу.
Сьогодні ще живі на цій планеті,
А завтра в пам'яті в моментах трансу.
Розталі в невідкладні неминучім,
Обмиті найгіркішими слізьми,
Вони лишають дещо невмируще,
Показують нам біль бути людьми...
Balias Maria
Пераслаў з:Вірші maruunn
06.03.202508:04
Реальність така нереальна, що здається то був лише сон
Не встигнеш вхопитись за нього
Він залишить тобі вранці солодкий крюшон
Реальність така нереальна, що здається то все мов казки
Хоч немає принца чи жаби
Вона ріже за тобою, покаже радісні дні
Не встигнеш вхопитись за нього
Він залишить тобі вранці солодкий крюшон
Реальність така нереальна, що здається то все мов казки
Хоч немає принца чи жаби
Вона ріже за тобою, покаже радісні дні
14.02.202507:37
ЛМУ "MIST" вітає всіх, чиї серця об'єднані міцним мостом любові 🥰
Пераслаў з:Щоденники Дядина
10.02.202508:02
Одинацка
(на західнополіському говорі)
Кожен день говоре мама:
«Вже пора тоби женицца».
Не возьму ярмо задарма,
Хай радиют – не п'яница!
Приспів:
Ой, не хочу жадну дивку –
Дайте грамоти довчицца!
Од науки больше зиску, –
Чим гойдат мені колиску!
Дак боронит жинку тато:
«Нам кортит онуків, си́на».
Клопота й без них багато:
Грецка мова – та латина!
Приспів:
Ой, куди ж – кого робити?
Я ше й сам – єк та дитина!
Молодому – тре' пожити:
Одшукати мийсце в світи!
З-за печи доймає сестра:
«Файний парубок у хати!
Покі прийде та "кар'єра",
Борода сягне по п'яти!..».
Приспів:
Ой, нажию розум, слави
Й поведу жену в палати!
Стари будемо, кульгави,
Але лужко – не заржаве!
(на західнополіському говорі)
Кожен день говоре мама:
«Вже пора тоби женицца».
Не возьму ярмо задарма,
Хай радиют – не п'яница!
Приспів:
Ой, не хочу жадну дивку –
Дайте грамоти довчицца!
Од науки больше зиску, –
Чим гойдат мені колиску!
Дак боронит жинку тато:
«Нам кортит онуків, си́на».
Клопота й без них багато:
Грецка мова – та латина!
Приспів:
Ой, куди ж – кого робити?
Я ше й сам – єк та дитина!
Молодому – тре' пожити:
Одшукати мийсце в світи!
З-за печи доймає сестра:
«Файний парубок у хати!
Покі прийде та "кар'єра",
Борода сягне по п'яти!..».
Приспів:
Ой, нажию розум, слави
Й поведу жену в палати!
Стари будемо, кульгави,
Але лужко – не заржаве!
Пераслаў з:♡HOPE♡
05.03.202508:03
Ти робиш їй боляче, ти раниш її,
А вона ж довірилась саме тобі.
Вона ж відкрила всю себе,
А ти руйнуєш тільки все.
Чому не можна тільки раз...
Щоб знов не чуть пустих цих фраз.
Чому не раз і назавжди?
Чому ж скажи, чому, скажи?
Навіщо ти ламаєш крила,
Що тільки-тільки відростила?
Хіба цього ти їй бажав,
Якщо все ж дійсно покохав?
Замість любові і тепла...
Вона тепер тобі чужа?
То нащо ж було так старатись,
Щоб кинуть все і просто здатись?
Хіба в любові термін є?
Чому ж від "ти для мене все",
Тепер мовчання й пустота,
А як же кляті ті слова
"Люблю, кохаю, моя люба"?
Ти цілував червоні губи.
Куди ж поділись почуття?
Невже любов - вже не жива?
Чому ж ти серце розбиваєш?
Якщо ще досі відчуваєш
Хоч трохи того, що вона,
Невже то були лиш слова?
А вона ж довірилась саме тобі.
Вона ж відкрила всю себе,
А ти руйнуєш тільки все.
Чому не можна тільки раз...
Щоб знов не чуть пустих цих фраз.
Чому не раз і назавжди?
Чому ж скажи, чому, скажи?
Навіщо ти ламаєш крила,
Що тільки-тільки відростила?
Хіба цього ти їй бажав,
Якщо все ж дійсно покохав?
Замість любові і тепла...
Вона тепер тобі чужа?
То нащо ж було так старатись,
Щоб кинуть все і просто здатись?
Хіба в любові термін є?
Чому ж від "ти для мене все",
Тепер мовчання й пустота,
А як же кляті ті слова
"Люблю, кохаю, моя люба"?
Ти цілував червоні губи.
Куди ж поділись почуття?
Невже любов - вже не жива?
Чому ж ти серце розбиваєш?
Якщо ще досі відчуваєш
Хоч трохи того, що вона,
Невже то були лиш слова?
Пераслаў з:
Лізосома
11.02.202508:06
Is anything real in this cruel world?
But I'll never get a straight answer,
And when I question the things they've been told
They are always getting defensive.
The Genius suppressed, confined,
They never heed a warning.
This hive mentality I find
Awfully disturbing.
The mindless violence prevails,
The ravenous consumer
Will gladly show the meek their place.
I wish I'd known it sooner!
What kind of world will my kids see?
They're different yet they're equal!
I hope one day you hear this plea,
Or else things might get lethal.
My kids are what I value most.
So smart and independent...
But tolerance has been long lost —
All since they're not infected.
But I'll never get a straight answer,
And when I question the things they've been told
They are always getting defensive.
The Genius suppressed, confined,
They never heed a warning.
This hive mentality I find
Awfully disturbing.
The mindless violence prevails,
The ravenous consumer
Will gladly show the meek their place.
I wish I'd known it sooner!
What kind of world will my kids see?
They're different yet they're equal!
I hope one day you hear this plea,
Or else things might get lethal.
My kids are what I value most.
So smart and independent...
But tolerance has been long lost —
All since they're not infected.
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.
