Уроки і приклад для України (і хороші паралелі).
Південна Корея — це не просто кейс економічного дива, так званого азійського тигра. Це історія, де рис і пшениця, які були основою економіки, поступилися місцем технологіям, танкам і винищувачам. Історія, яку цікаво не просто розказувати, а розбирати покроково — бо в ній зашитий чіткий рецепт, як із нічого зліпити ВПК світового рівня.
У 1950-х Корея була на дні. Колишня колонія без індустрії, з ВВП на душу нижчим, ніж у Гаїті. Продукт №1 — виживання. Але в гру входить Пак Чонхі — і починається гра за правилами п’ятирічних планів. Держава каже: ось вам п’ять напрямів — сталь, суднобудування, електроніка, хімія, нафтопереробка. Робимо ставку на експорт і будуємо з нуля.
США і Японія кидають фінансовий рятівний круг. Гроші йдуть не в повітря, а в чеболі (великі сімейні корпорації): Samsung, LG, Hyundai, Deo. Умови прості: дешево даємо ресурс — ви ростете, виконуєте план і експортуєте. Так вони й почали клепати не лише телевізори, а й кораблі, танки, авіоніку. Коли масштаб пішов за горизонт — з’явилися кластери, де інтегрували все: від дрібного виробника до гіганта.
Але є один постійний тригер — Північна Корея. Загроза не вилазила з порядку денного. У 70-х, коли США скоротили присутність, Сеул зрозумів: час самим. Спочатку — гвинтівки, потім копіпаст американської техніки. Не завжди з ліцензією — наприклад, спроби копіювати американські бронетранспортери M113 або гвинтівки M16 без офіційного дозволу. Але бажання мати своє — зростало.
У 90-х вони вже самі себе забезпечують. А в 2010-му, після обстрілу острова Йонпхьондо, з’являється новий імпульс: треба краще, швидше, точніше. У результаті — через шість років маємо власного винищувача, близького до F-35. І головне — менше залежності від Штатів (і кого-небудь взагалі).
Сьогодні це вже не просто "корейська зброя", а бренд зі своїми перевагами: швидке постачання, автоматизація, державна підтримка. Угорщина п’ять років чекала Leopard 2 — отримала один. Польща уклала контракт із Кореєю — за кілька місяців уже їздять танки і стріляють гаубиці.
17 мільярдів доларів експорту зброї у 2022-му. +177% за останні п’ять років. І це ще не межа: до 2027 року амбіція — увійти в топ-4 експортерів. І з такою динамікою — це цілком реально. Південна Корея спокійно захоплює ринок озброєнь. Поки європейці роками доставляють один танк, корейці відвантажують сотні одиниць техніки за кілька місяців. Польща вже законтрактувала техніки на 16 млрд доларів. Австралія, Румунія, Саудівська Аравія — в черзі. Причина таких великих замовлень дуже прості речі: швидкість, якість, автоматизація, підтримка держави. Зброю продає не просто концерн, а система.
Висновок? Для нас Корея не просто "вистрілила". Вона крок за кроком вирощувала свій ВПК. Завдяки державному плануванню й визначенню пріоритетних секторів, стратегії, інвестиціям, інтеграції бізнесу і — головне — мотивації у вигляді Північної Кореї.
Нам критично важливо вміти брати найкраще у тих, хто вже це зробив: повторювати чужі успіхи, адаптувати їх під себе і нарешті почати діяти як держава, яка хоче перемагати, а не виживати.
