минулої осені я подивилась фільм «Ісус вказує тобі шлях до шосе» [ще раз дякую, підписничок] і під впливом емоцій написала режисерові зі словами вдячності.
на диво він відповів, ми почали спілкуватись, і вже за декілька місяців я поїхала до Мадриду впевнитись, що він не плід моєї уяви, та сподівалась, що мене не будуть катувати, як в «Мученицях» ....
та насправді все було прикольно. окрім того, що катували мій мозок — якщо в інтернеті він розумів усі мої жарти [розумний чоловік], то в реальному житті висловлювати свою думку англійською було дуже важко.
мабуть я виглядала як аутистка з синдромом Дауна [ніякої зневаги] у своїй альт фазі [зневага], але він продовжував виявляти увагу і казати, що радий мене бачити, допоки я не поїхала.
зараз ми спілкуємось набагато рідше, що змушує мене замислитись над характеристиками своєї особистості. якщо людина, що створює такі унікальні і дивні фільми, з якими я себе ідентифікую, втрачає свій інтерес, то що це насправді каже про його так званий розум??????
