Економічний Вісник
Ексклюзивний аналіз економіки, політичних процесів України та світу. Висвітлення актуальних проблем та суспільно важливих явищ, що не залишить байдужими громадян.
Звʼязок з адміном — economicvisnyk@gmail.com
Звʼязок з адміном — economicvisnyk@gmail.com
Рэйтынг TGlist
0
0
ТыпПублічны
Вертыфікацыя
Не вертыфікаваныНадзейнасць
Не надзейныРазмяшчэннеУкраїна
МоваІншая
Дата стварэння каналаNov 27, 2022
Дадана ў TGlist
Jul 14, 2023Прыкрепленая група
Чат Вісника
5
Рэкорды
21.04.202523:59
613Падпісчыкаў08.02.202523:59
300Індэкс цытавання12.01.202523:59
17.2KАхоп 1 паста12.01.202523:59
17.2KАхоп рэкламнага паста11.05.202423:59
28.00%ER12.01.202523:59
7004.07%ERR
12.04.202508:32
Перевернути торгові відносин з ніг на голову, або діалектика розвитку США
Завдяки тарифам, спочатку накладеним та потім скасованим, США давлять на своїх союзників, щоб вибити своїм компаніям преференції, ущемляючи при цьому ринок союзників.
На красномовному графіку, що вище, відображене світове промислове виробництво, де Китай є безперечним лідером, маючи показник вдвічі більший за США.
Але не тількі він є конкурентом США, ЄС також є таким, на ринку так чи інакше царює конкуренція.
Тож, Європу розглядають як жертву для американської промисловості, яка допоможе і боротьбі з КНР та відродженню промисловості США.
Ця жертва полягає в тому, за задумом адміністрації в Вашингтоні, щоб переманити європейські компанії до США, паралельно підтримувати свої та завдяки цьому взяти першість у передових технологій, впровадити їх у виробництво та перетворити Європу на ринок збуту, закидавши її американськими товарами та навʼязати залежність, безпосередню.
Як це робить Китай, коли хвиля дешевої продукції змиває усю конкуренцію та захоплює монополію над ринком, разом з цим знищуючи конкурентів.
В цьому плані, США хочуть компенсувати відкат від моделі, від якої вони відійшли у 1971-1975 році, коли скасували золотий стандарт та почали виводити виробництва в Китай.
Тоді США були світовою фабрикою і рушієм глобалізації, бо для нарощування могутності ця фабрика повинна продавати більше товарів, що і забезпечує глобалізація.
Зараз такою фабрикою є Китай. Відповідно, щоб протистояти економічному наступу КНР, Америка повинна мати для цього інструмент.
Який? Якщо битва йде на мечах, кумедно та дурно було б взяти в руки айфон або мікрочип.
Як то кажуть, «клин клином вибивають». Тож, вертаючись до наведеного графіку, США будуть мобілізовувати ресурси (за рахунок зменшення рівня життя громадян, фіскальних та кредитних стимулів, що також ляже на плечі населення) та створювати свій «економічний меч».
Тобто переходити від моделі економічних відносин, коли США отримують товари за фіатні гроші, що діє зараз, до моделі, коли США отримують іноземну валюти за свої товари.
Зараз з США йде відтік грошей через імпорт, і значна їх частина йде в Китаї, що фактично підтримує китайську економіку й до того призводить до зростання американського боргу.
Це привезло до того, що за період дії цієї моделі Китай виріс в рівного конкурента США.
І так як тількі американського ринку недостатньо для розбудови конкурентної промисловості, США необхідні іноземні.
Це ЄС, Японія, Корея, Індія та інші союзнику, які США розробляють як опору американській глобальній фабриці.
У Китаю така опора є — його ТНК захопили ринки Африки, на білішій частині Азії домінує китайський капітал, він же з кожним роком все глибше проникає в Європу.
США також необхідні такі ринки. А тарифи вже необхідні для того, щоб знищити промисловість залежних від США країн, а потім зайти на їх ринки.
Наскільки це важливо та актуально, показує наведена картинка, яку я вже не вперше згадаю.
Причому, графік цей відображає номінальні показники. Тобто, якщо б автори рахували показник по ПКС, відрив Китаю був космічним та він би закрив усі інші країни.
Про майбутнє Європи в цьому контексті планує окремий текст.
🌟 EconomichnijVisnik
Завдяки тарифам, спочатку накладеним та потім скасованим, США давлять на своїх союзників, щоб вибити своїм компаніям преференції, ущемляючи при цьому ринок союзників.
На красномовному графіку, що вище, відображене світове промислове виробництво, де Китай є безперечним лідером, маючи показник вдвічі більший за США.
Але не тількі він є конкурентом США, ЄС також є таким, на ринку так чи інакше царює конкуренція.
Тож, Європу розглядають як жертву для американської промисловості, яка допоможе і боротьбі з КНР та відродженню промисловості США.
Ця жертва полягає в тому, за задумом адміністрації в Вашингтоні, щоб переманити європейські компанії до США, паралельно підтримувати свої та завдяки цьому взяти першість у передових технологій, впровадити їх у виробництво та перетворити Європу на ринок збуту, закидавши її американськими товарами та навʼязати залежність, безпосередню.
Як це робить Китай, коли хвиля дешевої продукції змиває усю конкуренцію та захоплює монополію над ринком, разом з цим знищуючи конкурентів.
В цьому плані, США хочуть компенсувати відкат від моделі, від якої вони відійшли у 1971-1975 році, коли скасували золотий стандарт та почали виводити виробництва в Китай.
Тоді США були світовою фабрикою і рушієм глобалізації, бо для нарощування могутності ця фабрика повинна продавати більше товарів, що і забезпечує глобалізація.
Зараз такою фабрикою є Китай. Відповідно, щоб протистояти економічному наступу КНР, Америка повинна мати для цього інструмент.
Який? Якщо битва йде на мечах, кумедно та дурно було б взяти в руки айфон або мікрочип.
Як то кажуть, «клин клином вибивають». Тож, вертаючись до наведеного графіку, США будуть мобілізовувати ресурси (за рахунок зменшення рівня життя громадян, фіскальних та кредитних стимулів, що також ляже на плечі населення) та створювати свій «економічний меч».
Тобто переходити від моделі економічних відносин, коли США отримують товари за фіатні гроші, що діє зараз, до моделі, коли США отримують іноземну валюти за свої товари.
Зараз з США йде відтік грошей через імпорт, і значна їх частина йде в Китаї, що фактично підтримує китайську економіку й до того призводить до зростання американського боргу.
Це привезло до того, що за період дії цієї моделі Китай виріс в рівного конкурента США.
І так як тількі американського ринку недостатньо для розбудови конкурентної промисловості, США необхідні іноземні.
Це ЄС, Японія, Корея, Індія та інші союзнику, які США розробляють як опору американській глобальній фабриці.
У Китаю така опора є — його ТНК захопили ринки Африки, на білішій частині Азії домінує китайський капітал, він же з кожним роком все глибше проникає в Європу.
США також необхідні такі ринки. А тарифи вже необхідні для того, щоб знищити промисловість залежних від США країн, а потім зайти на їх ринки.
Наскільки це важливо та актуально, показує наведена картинка, яку я вже не вперше згадаю.
Причому, графік цей відображає номінальні показники. Тобто, якщо б автори рахували показник по ПКС, відрив Китаю був космічним та він би закрив усі інші країни.
Про майбутнє Європи в цьому контексті планує окремий текст.
🌟 EconomichnijVisnik
18.04.202518:09
Міграційний експерт Гайдуцький два дні тому сказав дуже важливу, хоч і просту річ — «щоб українці повернулися з Німеччини, їх зарплату в Україні потрібно збільшити в чотири рази».
Ця цитата вказує на очевидні проблеми, вирішення яких, до речі, для широких верств населення зовсім не очевидне.
Показово і те, що, за оцінкою Гайдуцького, більшість тих людей, які повернуться в Україну, будуть представлені пенсіонерами і безробітними.
Те, що вони повернуться — для них необхідність. І тому вони готові повернутися в рідний край, оскільки трохи грошей краще, ніж їх відсутність.
В Україні продуктивність праці одна з найманих у Європі. Це означає тількі одне — мало виробляєш, мало отримуєш. Тобто низька продуктивність = низький дохід на людину.
Через низьку продуктивність люди в Україні працюють на 4 або навіть 6 годин більше, ніж у Німеччині, але отримують в рази менше.
Таким чином, більшості матеріально невигідно повертатися, багатьох ця можливість не приваблює.
Щоб вирішити проблему повернення українців, треба вирішити економічні проблеми, що переслідують Україну з самого початку.
Українці, що поїхали та змогли порівняти положення речей у себе в дома та в Європі не без підстав вважають за краще отримувати в рази більшу європейську зарплату, ніж бути частиною чергового рекорду з експорту яблук або збору кукурудзи, умовно.
На питання «що робити?» Відповідь проста — треба дивитися на тих, у кого вийшло, на Німеччину, наприклад.
Про це я планую зробити окремий пост з деякими міркуваннями.
🌟 EconomichnijVisnik
Ця цитата вказує на очевидні проблеми, вирішення яких, до речі, для широких верств населення зовсім не очевидне.
Показово і те, що, за оцінкою Гайдуцького, більшість тих людей, які повернуться в Україну, будуть представлені пенсіонерами і безробітними.
Те, що вони повернуться — для них необхідність. І тому вони готові повернутися в рідний край, оскільки трохи грошей краще, ніж їх відсутність.
В Україні продуктивність праці одна з найманих у Європі. Це означає тількі одне — мало виробляєш, мало отримуєш. Тобто низька продуктивність = низький дохід на людину.
Через низьку продуктивність люди в Україні працюють на 4 або навіть 6 годин більше, ніж у Німеччині, але отримують в рази менше.
Таким чином, більшості матеріально невигідно повертатися, багатьох ця можливість не приваблює.
Щоб вирішити проблему повернення українців, треба вирішити економічні проблеми, що переслідують Україну з самого початку.
Українці, що поїхали та змогли порівняти положення речей у себе в дома та в Європі не без підстав вважають за краще отримувати в рази більшу європейську зарплату, ніж бути частиною чергового рекорду з експорту яблук або збору кукурудзи, умовно.
На питання «що робити?» Відповідь проста — треба дивитися на тих, у кого вийшло, на Німеччину, наприклад.
Про це я планую зробити окремий пост з деякими міркуваннями.
🌟 EconomichnijVisnik
21.04.202519:27
🇪🇺Фіскальний допінг Європи, або що буде зі ставкою ЄЦБ?
Європейський центральний банк знизив процентну ставку запозичень на 0,25%, що було очікувано.
На ЄС сильно тисне торговельна війна, що спалахнула, і криза, яка триває вже третій рік.
Прийняте рішення щодо ставки для європейської економіки було необхідним, щоб стимулювати кредитування стагнаційної промисловості.
Однак це лише початок, за даними LSG, шанс на зниження ставки на наступному засіданні 75%, до кінця року за прогнозами ставка буде знижена на 65 базових пунктів.
Безсумнівно, ЄЦБ продовжить знижувати ставки, нехтуючи ризиками інфляції навіть на тлі торгових воєн, а борги Європи зростатимуть, оскільки грошей від торгових воєн більше не стає, подібно до того, як від гарячих воєн не стає більше людей.
Але їх, гроші, десь треба брати, враховуючи серйозну економічну кризу і загрозу Нової Великої рецесії.
Стан європейської економіки жалюгідний — так, індекс промислового виробництва в лютому 25 до 2021 року склав 97,2, для окремих країн він впав набагато значно: Німеччина (91,2), Бельгія (91,5), Італія (93,1), Угорщина (92,9).
У такому скрутному становищі, коли виробнича потужність зменшилася, дешеві енергоресурси з Росії стали недоступними, щоб переозброїтися і витримати торговельну війну, знадобиться багато ресурсів.
У Європі дозріло покоління нових, правих політиків, готових вирвати ці ресурси з кров'ю і принести в жертву соціалку, європейський рівень життя і натиснути на кредитний важіль.
Деякі такі політики вже при владі, як Мелоні, один з таких також прийшов до Німеччини, це Фрідріх Мерц. Він зламав «борговий гальмо» і намітив інвестиційний план на 500 мільярдів євро, загальні ж витрати коаліції складуть 900 мільярдів євро за 10 років.
Під ці масштабні плани планерам хотілося б отримати гроші, і дешевше.
Тим більше, що навіть цих, космічних для ЄС на цей момент, 800 млрд євро впродовж 10 років недостатньо. Тому Європейський ЦБ продовжить знижувати ставки, знижуючи вартість боргу, нехтуючи своєю, на словах, нетерпимістю до інфляції.
Тим не менш, незважаючи на неминучість циклу пом'якшення монетарної політики, ЄС поки не може залучити необхідну кількість коштів через роз'єднаність і слабкість. Згідно з підрахунками Маріо Драгі, Європі необхідно 800 млрд євро інвестицій на рік, а не на 10 років, щоб не безнадійно не відстати від гонки ж КНР та США.
Про це буде окремий текст.
🌟 EconomichnijVisnik
Європейський центральний банк знизив процентну ставку запозичень на 0,25%, що було очікувано.
На ЄС сильно тисне торговельна війна, що спалахнула, і криза, яка триває вже третій рік.
Прийняте рішення щодо ставки для європейської економіки було необхідним, щоб стимулювати кредитування стагнаційної промисловості.
Однак це лише початок, за даними LSG, шанс на зниження ставки на наступному засіданні 75%, до кінця року за прогнозами ставка буде знижена на 65 базових пунктів.
Безсумнівно, ЄЦБ продовжить знижувати ставки, нехтуючи ризиками інфляції навіть на тлі торгових воєн, а борги Європи зростатимуть, оскільки грошей від торгових воєн більше не стає, подібно до того, як від гарячих воєн не стає більше людей.
Але їх, гроші, десь треба брати, враховуючи серйозну економічну кризу і загрозу Нової Великої рецесії.
Стан європейської економіки жалюгідний — так, індекс промислового виробництва в лютому 25 до 2021 року склав 97,2, для окремих країн він впав набагато значно: Німеччина (91,2), Бельгія (91,5), Італія (93,1), Угорщина (92,9).
У такому скрутному становищі, коли виробнича потужність зменшилася, дешеві енергоресурси з Росії стали недоступними, щоб переозброїтися і витримати торговельну війну, знадобиться багато ресурсів.
У Європі дозріло покоління нових, правих політиків, готових вирвати ці ресурси з кров'ю і принести в жертву соціалку, європейський рівень життя і натиснути на кредитний важіль.
Деякі такі політики вже при владі, як Мелоні, один з таких також прийшов до Німеччини, це Фрідріх Мерц. Він зламав «борговий гальмо» і намітив інвестиційний план на 500 мільярдів євро, загальні ж витрати коаліції складуть 900 мільярдів євро за 10 років.
Під ці масштабні плани планерам хотілося б отримати гроші, і дешевше.
Тим більше, що навіть цих, космічних для ЄС на цей момент, 800 млрд євро впродовж 10 років недостатньо. Тому Європейський ЦБ продовжить знижувати ставки, знижуючи вартість боргу, нехтуючи своєю, на словах, нетерпимістю до інфляції.
Тим не менш, незважаючи на неминучість циклу пом'якшення монетарної політики, ЄС поки не може залучити необхідну кількість коштів через роз'єднаність і слабкість. Згідно з підрахунками Маріо Драгі, Європі необхідно 800 млрд євро інвестицій на рік, а не на 10 років, щоб не безнадійно не відстати від гонки ж КНР та США.
Про це буде окремий текст.
🌟 EconomichnijVisnik
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.
