Книготерапія 📗

"Прокидатися. Висовувати голову з холодної води, витріщати очі в небо і ляскати ротом. Лякатися. Придумувати собі якийсь ґрунт, землю, основу. Відрощувати ноги, вуха. А опісля — прибиватися до двоногих риб. І скоса поглядати на воду, сумніваючись у правильності своїх рішень. Головний герой — чи то людина, чи то риба. Відбився від косяка, вигадує собі землю, викидається на берег і намагається йти далі, шукаючи мету. Усе в світі говорить з ним. Море, ліс, люди, речі, будинки. А людей навколо нього щодня дедалі менше, вони зникають невідомо куди. Чи це паранормальний феномен? Чи свідомість героя грає з ним у дивну гру?"

"Я уважно придивився і зрозумів, що переді мною його вже немає. Лише тіло. Залякане тіло, що не розуміє нічого, а сам він молюском ховався в тріщинах будинку."

"У всього був невидимий рот, який постійно шепотів у мене. У цьому світі говорило все, кожна його частина, кожен квант і кожна планета, кожна думка і кожна людина. Все окрім мене. Я був величезним вухом."

«Так важко було заткнути рота, з якого сипалися, як крупа з дірявого пакета, слова, пояснення, вибачення, питання, реакції, реакції на реакції, реакції на що завгодно. Але де я був у цих реакціях? Потрібно зупинитись, перестати реагувати. Почати слухати себе. Повернути мову риб. Мовчати.»

"Вона дивиться мені у вічі. Через спину, коли я йду. Через двері, через вікна, через дорогу."

"Ти, напевно, теж себе питав. «Для чого це все?»... І проблема цього питання в тому, що на нього немає правильної відповіді...
...І знаєш, що ще гірше?...
- Є інше питання, ще тривожніше... Що ти робитимеш, коли дізнаєшся, для чого це все? Погодишся? Приймеш відповідь? Чи будеш опиратися?"

"Ви ладні бігти за коханим ген за обрій, навіть якщо партнеру це не потрібно? Вибачаєте чоловіку геть неприйнятні речі? Відчуваєте психологічний тиск, проте не можете відмовитися від стосунків? Ви кохаєте до нестями, і настав час це припинити! На жаль, кохання до нестями — це не романтика, хоч би як його не популяризували ЗМІ, маскультура ба навіть твори світової літератури. Це небезпечна хвороба, і що швидше ви почнете одужувати, то скоріше пізнаєте справжнє жіноче щастя. Ця книжка допоможе жінкам, які потерпають від кохання, докорінно змінити себе і своє життя. Скажіть НІ психологічній і фізичній залежності, бо ви гідні найкращого! Запам’ятайте: ви не можете змінити інших, проте можете змінитися самі."

"Мета цієї книжки дуже конкретна – допомогти жінкам, які схильні до деструктивних стосунків із чоловіками, визнати свою проблему, зрозуміти причини її виникнення та отримати інструменти, щоб змінити своє життя на краще."

"Неможливо випадково стати «дівчинкою, яка кохає до нестями"

"Вона, як і жінки з подібним минулим, потребувала стану постійної кризи для того, щоб нормально існувати."

"Вам не подобаються «хороші» чоловіки, здатні дати все, чого ви так бажаєте. Вони здаються вам нудними. Вас приваблюють чоловіки, які нагадують вам змагання за кохання та увагу з батьками"

"Я думала, що коли кохатиму його досить сильно, він зміниться."

"Ви не можете змінити інших, проте можете змінитися самі"

"Важливо не те, що наш партнер схожий на маму чи тата, а те, що разом з ним ви зможете відчути ті самі почуття, до яких звикли в дитинстві…саме це для багатьох з нас і є коханням."

"Однак до 1960 року, коли Джеффрі нарешті передав посаду голови компанії Діку де ла Маре, компанія прийняла два вирішальні рішення, які допомогли їй вижити. Одне із них — випуск власних книг у м’якій обкладинці. Коли озираємося назад, здається дивним, що видавці книг у твердій обкладинці мусили добровільно віддавати таку велику частину прибутку від успішного видання видавництву м’якої обкладинки, якому продавали права на видання. Їм, безсумнівно, важко відвикнути від грошового потоку, який вони могли отримати за продаж прав. Здається, вони також вважали, що видання книг у м’якій обкладинці настільки відрізняється від видання книг у твердій обкладинці, що вимагає зовсім інакших вмінь. Що б не слугувало причиною, та коли 1958 року Faber вирішили проекспериментувати і випустити кілька власних книжок у м’якій обкладинці, вони стали, можливо, першим видавництвом у Великій Британії, яке наважилося на це."

"Наші книжки надійні та ергономічні. Найчастіше ми використовуємо м'яку обкладинку, бо переконані, що книжки мають бути живими, а не стояти, як пам'ятники, на полиці. Книжку має бути легко взяти із собою всюди. Водночас клапани дають міцність, а закладка, що є в кожній книжці, додає зручності у читанні будь-де."