𝓜𝔂 𝓬𝓻𝓮𝓪𝓽𝓲𝓿𝓲𝓽𝔂
08.03.202507:49
На цьому каналі я публікуватиму свій роман "1931".
https://t.me/lviv1931
https://t.me/lviv1931
06.03.202517:50
Окутаним. Любов'ю. Жити.
Веди мене у світ тихого спокою,
Стежками переплутаними,
І, як у вальсі, плавною ходою.
Окутаним.
Веди мене у світ дитинної наївності,
Казками зачарованої,
І покажи свої душевні вірності.
Любов'ю.
Веди мене у світ взаєморозуміння,
Надіями повитого,
Відчуй мою натуру на глибшому рівні.
Жити.
Веди мене у світ свого мистецтва,
Я також хочу тебе розуміти.
Веди мене у світ до свого серця,
Навчи мене, як можна полюбити...
Balias Maria
Веди мене у світ тихого спокою,
Стежками переплутаними,
І, як у вальсі, плавною ходою.
Окутаним.
Веди мене у світ дитинної наївності,
Казками зачарованої,
І покажи свої душевні вірності.
Любов'ю.
Веди мене у світ взаєморозуміння,
Надіями повитого,
Відчуй мою натуру на глибшому рівні.
Жити.
Веди мене у світ свого мистецтва,
Я також хочу тебе розуміти.
Веди мене у світ до свого серця,
Навчи мене, як можна полюбити...
Balias Maria
06.02.202510:05
27.01.202520:41
З цього можна виснувати одне правило:
Якщо не хочете бути рабом системи, не сприяйте їй.
Якщо не хочете бути рабом системи, не сприяйте їй.
23.01.202516:27
Inspired by '1984' George Orwell.
Выдалена16.02.202509:43
18.01.202514:27
06.03.202521:52
The art of being yourself.
Balias Maria
Balias Maria
05.03.202508:30
Блукають спогадами силуети,
Поволі розливаються із плином часу.
Сьогодні ще живі на цій планеті,
А завтра в пам'яті в моментах трансу.
Розталі в невідкладні неминучім,
Обмиті найгіркішими слізьми,
Вони лишають дещо невмируще,
Показують нам біль бути людьми...
Balias Maria
Поволі розливаються із плином часу.
Сьогодні ще живі на цій планеті,
А завтра в пам'яті в моментах трансу.
Розталі в невідкладні неминучім,
Обмиті найгіркішими слізьми,
Вони лишають дещо невмируще,
Показують нам біль бути людьми...
Balias Maria
30.01.202522:13
Продовження слідує...
27.01.202520:04
Після прочитання "1984" я зрозуміла, що систему змінити надзвичайно складно. Все починається з нас самих. Саме ми дозволяємо допускати до влади на довгий період, але, як усім давно відомо, цього робити не варто. Людина не здатна залишатися людиною, коли вона довгий час при владі. Тепер і зрозуміло, чому в людей немає яких-небудь суперсил. Інакше цей світ зник би разом з усіма людьми. Люди занадто слабкі, щоб здійснювати самоконтроль на рівні глибокого самоаналізу своїх вчинків, коли мова йде про хороші загальноприйняті моральні цінності у суспільстві. Так, людина може утримувати владу впродовж довгого часу, але зрештою це призведе до знищення себе, як особистості та інших "неугодних" також. Людина при владі перетворюється на ненажерливого монстра без жодного бажання робити хороші вчинки. Погляд на світ викривляється повністю і вона починає вважати себе правильною чи навіть ідеалізувати себе. Зрештою людина із такою потужною силою контролю веде усе до деструкції. Чи є щось, що могло б зупинити людину від перетворення на суцільного монстра? Мені здається, що для початку потрібно встановити цінності, що ведуть до чогось конструктивного, а далі аналізувати свої вчинки відповідно до цінностей, які ти собі встановив. Обов'язково потрібно мати відпочинок від влади і самому ставати на місце звичайних людей. Можливо, спробувати пожити певний період життям, де до тебе ставляться як до рівного. А взагалі, потрібно зразу жити з думкою про те, що інші люди теж мають свої думки, прагнення та мрії. Одна людина при владі - це завжди погана ідея. Має бути механізм стримування. Контроль. Самоконтроль скоріше всього підведе. Просто у кожного це зайняло б різну кількість часу. Система, яку творимо ми самі ламає і самих нас. Якщо почався шлях особистісної деструкції, то жертві важко буде спинити його без всякої допомоги. Найімовірніше, це призведе до тотального руйнування того, ким ти був на початку. Можливо, людям слід задуматися про створення нової системи. Системи, якою керуватиме не людина.Та наскільки це буде кращим достеменно не відомо. Доки існуватиме диктатура, то людство не зможе вийти на новий рівень. Диктатура, ведена людьми, які перетворилися на бездумних безчуттєвих і нерозважних істот, ніколи не призведе до чогось конструктивного. Фанатизм. Ось з чого починається деструкція. Всі ми коли-небудь будували собі фанатичні уявлення. Проте деякі намагалися їх втілити. Вони наскільки бажали це зробити, що перестали звертати увагу на реальний світ і зрештою все дійшло до того, що вони побудували у своїй голові свій фанатичний світ. Ті деякі могли спробувати і втілити це в реальність, але думка про те, що це зробити неможливо робила їхній фанатизм ще більшим. І будь-яка правда з реального світу видавалася їм неприпустимою. Вони зробили б усе, щоб ця правда зникла, щоб ніхто не посмів казати щось супротивне їхнім хворим фантазіям. Ці люди стають повністю одержимі ідеєю. Їхній мозок теж зазнає значних змін. І всі ці зміни безповоротні. Найгірше те, що інші люди можуть просто спостерігати за тим, як ця одержимість розростається у щось більше. Є і ті, які в змозі скинути таких хворих. Проте, якщо хворий створить систему, то зруйнувати її буде надзвичайно важко, а то й неможливо, якщо люди ігноруватимуть поступовий факт того, як з них роблять рабів. Людям потрібно зрозуміти, що якщо вони вже побачили якусь погану рису у іншій людині, то з великою ймовірністю ця людина не зміниться. А якщо цій особі ще і надати владу, то всі погані риси у ній стануть ще гіршими, а як додати сюди фанатизм, то це стане суцільним кошмаром. Можливо, якби ми уміли бачити очевидне, а не заперечувати це, захищаючи тупими виправданнями, то ми змогли б досягнути значно більшого прогресу і в особистому житті і в житті країни.
Система не виникає на порожньому місці. Все починається із чогось незначного, на що ми навіть не звертаємо уваги, а потім це стає незмінною звичною частиною нашого життя. Людина звикає дуже швидко, навіть не помічаючи того, як перетворюється на шестерню у системі. Кожен з нас створює систему і сприяє її функціонуванню. Про це дуже важливо пам'ятати
Система не виникає на порожньому місці. Все починається із чогось незначного, на що ми навіть не звертаємо уваги, а потім це стає незмінною звичною частиною нашого життя. Людина звикає дуже швидко, навіть не помічаючи того, як перетворюється на шестерню у системі. Кожен з нас створює систему і сприяє її функціонуванню. Про це дуже важливо пам'ятати
21.01.202520:26
Who am I?
I am human but that doesn't mean
that I am the one whom I wanted to be.
Maybe I was created by God
but I only chose believe it or not.
I have my feelings so I can be sad,
jealous, angry, broken and bad.
I can be happy, loving, sincere.
There are so many things that I can feel.
I am a friend but that's doesn't mean
that I will be the best in this.
I can have a boyfriend but I may not have.
I don't think that everyone needs a man.
I have my body. I like it the way it is,
I didn't ask you what would be better for me.
I have my style and I don't care
about your opinion what is better to wear.
I have my own requirements in life
and they are not always easy to satisfy.
I have my voice. It's my nature right
to say things I want that come to my mind.
I can be clever and at the same dumb,
I'm not a genius engine that doesn't stop.
Sometimes I want to be alone.
My social battery can be high and low.
I am not perfect but I'm on my way to find
An answer for the question: Who am I?
Balias Maria
I am human but that doesn't mean
that I am the one whom I wanted to be.
Maybe I was created by God
but I only chose believe it or not.
I have my feelings so I can be sad,
jealous, angry, broken and bad.
I can be happy, loving, sincere.
There are so many things that I can feel.
I am a friend but that's doesn't mean
that I will be the best in this.
I can have a boyfriend but I may not have.
I don't think that everyone needs a man.
I have my body. I like it the way it is,
I didn't ask you what would be better for me.
I have my style and I don't care
about your opinion what is better to wear.
I have my own requirements in life
and they are not always easy to satisfy.
I have my voice. It's my nature right
to say things I want that come to my mind.
I can be clever and at the same dumb,
I'm not a genius engine that doesn't stop.
Sometimes I want to be alone.
My social battery can be high and low.
I am not perfect but I'm on my way to find
An answer for the question: Who am I?
Balias Maria
Выдалена16.02.202509:43
18.01.202514:23
06.03.202519:04
"От і виходить, що іноді відвертаєшся від людини, в якої золоте серце, а іноді віддаєшся душею й тілом тому, хто цього не вартий"
("Вежа із чорного дерева" Джон Фаулз)
("Вежа із чорного дерева" Джон Фаулз)
27.02.202512:06
Німфлер💜
30.01.202522:13
Полум'яна заграва виблискувала десь за обрієм. Здалеку було видно багато тіней. Вони то вставали, то канули на очах. Навколо безперервно лунали постріли. "Тут трьохсотий..." "Двохсотий..." "Бери його, швидше..." "Швидко, забираймося звідси, вони наступають..."
Я більше нічого не пам'ятаю. Лиш вогонь, крики і постріли. Їхній звук постійно відлунюється у моїй голові. Кожен раз я опиняюся там знову і знову. І я не можу це спинити.
- Пуля, ти жива? Пульс є, одже так. Потрібно зупинити кров, подай джут.
- Яструб, забери мене.....
- Не хвилюйся, все буде добре... Знепритомніла. Її потрібно швидко доправити до стабілізаційного пункту...
Яструб... Здається, мене поранили. Проте чому я нічого не відчуваю? Дивно... Все, як у тумані. Дім...
- Мам, я вдома.
- Доню, люба, привіт, а я спекла твій улюблений пиріг. Як там школа?
- Ой та все як завжди. Ці довгі нудні уроки... Дуже виснажливо. (стоїть на порозі, знімає верхній одяг) Мам, а можна я сьогодні з дівчатами погуляю? - запитала я по дорозі на кухню і сіла за стіл. Мама тим часом смажила щось смачненьке. Солодкі пахощі витали по кожному куточку дому.
- Так, звісно! Тільки недовго. До дев'ятої, щоб повернулася, - відповіла мама, перевертаючи млинці на сковорідці.
- Люблю тебе, мам, - промовила я, швидко надягягла куртку та шапку та відкрила двері.
На коридорі не було нікого. Зненацька я почула сварку і у відповідь гучне: "Ні!". То, напевно, наш новий сусід. Часто можна було почути його сварки із батьками. Вони хотіли, щоб той став лікарем, а він хотів стати музикантом. Я на мить зупинилася. З-за сусідських дверей було чути кроки, що наближалися до виходу. Як раптом двері відчинилися і з них вийшов розлючений Женя, сильно грюкнувши дверима.
- Вони знову за своє?
- Ага... Вже втомився їм пояснювати, що я не хочу вчитися на того довбаного стоматолога. А вони мені: "Вчися, гроші потім великі зароблятимеш. Платити за твою музичну освіту ми не збираємось..."
- Ходімо зі мною, прогуляємось?
- Пішли. Так мені вже все це остогидло...
Ми вийшли з під'їзду і попрямували до автобусної зупинки. Здавалося б місто, а так спокійно наче могло би бути і не так...
- О дивися, літак! - сказав Женя і зупинився.
- Літак? - налякано запитала я, розгублено шукаючи його очима у небі. Таке зауваження не викликало у мене якихось приємних почуттів. Я була без причини налякана. Як раптом на мить мені привиділося полум'я. З
Я закрила долонями своє обличчя, а мої ноги стали якимись ніби ватяними.
- Вік, з тобою все гаразд? - схвильовано запитав Женя, притримуючи мене, - Може швидку?
- Та ні, не хвилюйся. То просто щось привиділося. Ходімо, там наш автобус уже чекає.
Ми сіли на автобус. Я досить таки швидко оговталася і заспокоїлася. Надворі яскраво світило сонце. Як завжди усі поспішали хто куди. Зі світлофорами нам сьогодні тотально не щастило. Постійно цей червоний... В цей час я байдуже втикала у вікно, роздивляючись людей на вулиці. Як раптом я помітила напрочуд знайоме обличчя. Ніби ми вже колись бачилися. І не просто бачилися, а знали одне одного дуже добре. На декілька секунд я зловила його погляд.
- Яструб? - несвідомо сказала я.
- Де? - із цікавістю запитав Женя, заглядаючи у вікно.
- Не знаю. Мабуть, привидівся.
Хто такий Яструб? Чому я назвала так цього цікавого незнайомця? У моїй голові роїлося безліч запитань, на яких я не мала відповіді, але було таке відчуття ніби всі вони лежали переді мною. Просто щось заважало мені їх дізнатися. Я безпорадно намагалася відкопати цю інформацію у своїй пам'яті, але мої зусилля виявилися марними.
- Ти сьогодні якась дивна, Віко. З тобою точно все гаразд? - запитав Женя, перервавши мої роздуми.
- Все гаразд. Я сама не розумію, що зі мною...
Я більше нічого не пам'ятаю. Лиш вогонь, крики і постріли. Їхній звук постійно відлунюється у моїй голові. Кожен раз я опиняюся там знову і знову. І я не можу це спинити.
- Пуля, ти жива? Пульс є, одже так. Потрібно зупинити кров, подай джут.
- Яструб, забери мене.....
- Не хвилюйся, все буде добре... Знепритомніла. Її потрібно швидко доправити до стабілізаційного пункту...
Яструб... Здається, мене поранили. Проте чому я нічого не відчуваю? Дивно... Все, як у тумані. Дім...
- Мам, я вдома.
- Доню, люба, привіт, а я спекла твій улюблений пиріг. Як там школа?
- Ой та все як завжди. Ці довгі нудні уроки... Дуже виснажливо. (стоїть на порозі, знімає верхній одяг) Мам, а можна я сьогодні з дівчатами погуляю? - запитала я по дорозі на кухню і сіла за стіл. Мама тим часом смажила щось смачненьке. Солодкі пахощі витали по кожному куточку дому.
- Так, звісно! Тільки недовго. До дев'ятої, щоб повернулася, - відповіла мама, перевертаючи млинці на сковорідці.
- Люблю тебе, мам, - промовила я, швидко надягягла куртку та шапку та відкрила двері.
На коридорі не було нікого. Зненацька я почула сварку і у відповідь гучне: "Ні!". То, напевно, наш новий сусід. Часто можна було почути його сварки із батьками. Вони хотіли, щоб той став лікарем, а він хотів стати музикантом. Я на мить зупинилася. З-за сусідських дверей було чути кроки, що наближалися до виходу. Як раптом двері відчинилися і з них вийшов розлючений Женя, сильно грюкнувши дверима.
- Вони знову за своє?
- Ага... Вже втомився їм пояснювати, що я не хочу вчитися на того довбаного стоматолога. А вони мені: "Вчися, гроші потім великі зароблятимеш. Платити за твою музичну освіту ми не збираємось..."
- Ходімо зі мною, прогуляємось?
- Пішли. Так мені вже все це остогидло...
Ми вийшли з під'їзду і попрямували до автобусної зупинки. Здавалося б місто, а так спокійно наче могло би бути і не так...
- О дивися, літак! - сказав Женя і зупинився.
- Літак? - налякано запитала я, розгублено шукаючи його очима у небі. Таке зауваження не викликало у мене якихось приємних почуттів. Я була без причини налякана. Як раптом на мить мені привиділося полум'я. З
Я закрила долонями своє обличчя, а мої ноги стали якимись ніби ватяними.
- Вік, з тобою все гаразд? - схвильовано запитав Женя, притримуючи мене, - Може швидку?
- Та ні, не хвилюйся. То просто щось привиділося. Ходімо, там наш автобус уже чекає.
Ми сіли на автобус. Я досить таки швидко оговталася і заспокоїлася. Надворі яскраво світило сонце. Як завжди усі поспішали хто куди. Зі світлофорами нам сьогодні тотально не щастило. Постійно цей червоний... В цей час я байдуже втикала у вікно, роздивляючись людей на вулиці. Як раптом я помітила напрочуд знайоме обличчя. Ніби ми вже колись бачилися. І не просто бачилися, а знали одне одного дуже добре. На декілька секунд я зловила його погляд.
- Яструб? - несвідомо сказала я.
- Де? - із цікавістю запитав Женя, заглядаючи у вікно.
- Не знаю. Мабуть, привидівся.
Хто такий Яструб? Чому я назвала так цього цікавого незнайомця? У моїй голові роїлося безліч запитань, на яких я не мала відповіді, але було таке відчуття ніби всі вони лежали переді мною. Просто щось заважало мені їх дізнатися. Я безпорадно намагалася відкопати цю інформацію у своїй пам'яті, але мої зусилля виявилися марними.
- Ти сьогодні якась дивна, Віко. З тобою точно все гаразд? - запитав Женя, перервавши мої роздуми.
- Все гаразд. Я сама не розумію, що зі мною...
24.01.202515:33
1984
Suffering...
The monstrous government machine.
Freedom...
No one knows what it truly means.
War...
It has become a part of their life.
Lie...
Say things to make them satisfied.
Ignorance...
That's how they keep the people fooled.
Hatred...
The fiercest enemy there is truth.
Illusion...
That is the past and their future.
Delusion...
Your mind will soon be stitched in sutures.
Love...
Only to Older Brother.
Death...
There is no way to go further...
Balias Maria
Suffering...
The monstrous government machine.
Freedom...
No one knows what it truly means.
War...
It has become a part of their life.
Lie...
Say things to make them satisfied.
Ignorance...
That's how they keep the people fooled.
Hatred...
The fiercest enemy there is truth.
Illusion...
That is the past and their future.
Delusion...
Your mind will soon be stitched in sutures.
Love...
Only to Older Brother.
Death...
There is no way to go further...
Balias Maria
Выдалена16.02.202509:43
18.01.202520:59
Выдалена16.02.202509:43
18.01.202514:23
06.03.202517:56
Це для любителів читання під музику)
12.02.202508:24
28.01.202511:33
П'єса "Голомоза співачка" звучить як тотальний абсурд. Який сенс написання абсурду в довгій формі, якщо це можна висловити буквально декількома реченнями? Це, певно, окремий вид мистецтва абсурду. Так цікаво виходить: коли ти пишеш якусь нісенітницю, то не виключення, що це колись не стане мистецтвом. Іноді ти сам не розумієш усіх зв'язків між тим, про що ти написав, але інші бачать у цьому приховані сенси. Але коли це про сенс, де немає сенсу, то який сенс казати про це?
Після прочитання відчуття були приблизно такими: 'Що це тільки що було?'
Хоча з іншого боку, рівень абсурдизму може свідчити про розлади у зонах Брока і Верніке🤔 На додачу там ще очевидно прогресуюча хвороба Альцгеймера. Тут також відображено втрачений зв'язок підсвідомості із свідомістю. Тобто люди використовують максимально рандомний набір речень, які виникають хаотично у їхній голові і контролювати це не можуть, то свідомість не може контролювати підсвідомість належним чином.
Серед можливих розладів може бути також шизофренія, ехо синдром (коли людина повторює почуте, не розуміючи змісту). Можлива також алексимія.Персонажі не демонструють справжніх емоцій і, здається, не здатні їх розпізнавати. Вони спілкуються поверхнево і формально. Алексимія — це розлад, при якому людина має труднощі з вираженням і розумінням своїх емоцій.
Екзистенційна депресія.
Відчуження персонажів, їхня нездатність встановлювати глибокі зв’язки або висловлювати змістовні думки можуть бути проявами екзистенційної кризи чи депресії. У них немає справжньої мети чи розуміння сенсу життя, що підкреслюється абсурдністю їхніх дій.
Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР)
Постійне повторення схожих реплік чи фраз може нагадувати обсесивно-компульсивну поведінку. Вони ніби застрягли в одноманітності, повторюючи ті ж самі моделі взаємодії.
Істеричний розлад особистості
У персонажах немає стабільності чи глибини, вони перебільшують, а їхня поведінка може бути емоційно хаотичною. Це нагадує симптоми істеричного розладу, коли людина прагне уваги, але її дії не мають раціональної основи.
Втрата ідентичності
Невизначеність ідентичності персонажів (вони ніби не усвідомлюють, хто вони, де знаходяться і навіщо це все) може символізувати стан дисоціації або деперсоналізації, що є симптомами посттравматичного стресового розладу (ПТСР) чи інших психічних порушень.
Тому у плані психології цей твір дійсно є цінним певною мірою. І сам автор теж цікава особистість для психологічних досліджень.
Після прочитання відчуття були приблизно такими: 'Що це тільки що було?'
Хоча з іншого боку, рівень абсурдизму може свідчити про розлади у зонах Брока і Верніке🤔 На додачу там ще очевидно прогресуюча хвороба Альцгеймера. Тут також відображено втрачений зв'язок підсвідомості із свідомістю. Тобто люди використовують максимально рандомний набір речень, які виникають хаотично у їхній голові і контролювати це не можуть, то свідомість не може контролювати підсвідомість належним чином.
Серед можливих розладів може бути також шизофренія, ехо синдром (коли людина повторює почуте, не розуміючи змісту). Можлива також алексимія.Персонажі не демонструють справжніх емоцій і, здається, не здатні їх розпізнавати. Вони спілкуються поверхнево і формально. Алексимія — це розлад, при якому людина має труднощі з вираженням і розумінням своїх емоцій.
Екзистенційна депресія.
Відчуження персонажів, їхня нездатність встановлювати глибокі зв’язки або висловлювати змістовні думки можуть бути проявами екзистенційної кризи чи депресії. У них немає справжньої мети чи розуміння сенсу життя, що підкреслюється абсурдністю їхніх дій.
Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР)
Постійне повторення схожих реплік чи фраз може нагадувати обсесивно-компульсивну поведінку. Вони ніби застрягли в одноманітності, повторюючи ті ж самі моделі взаємодії.
Істеричний розлад особистості
У персонажах немає стабільності чи глибини, вони перебільшують, а їхня поведінка може бути емоційно хаотичною. Це нагадує симптоми істеричного розладу, коли людина прагне уваги, але її дії не мають раціональної основи.
Втрата ідентичності
Невизначеність ідентичності персонажів (вони ніби не усвідомлюють, хто вони, де знаходяться і навіщо це все) може символізувати стан дисоціації або деперсоналізації, що є симптомами посттравматичного стресового розладу (ПТСР) чи інших психічних порушень.
Тому у плані психології цей твір дійсно є цінним певною мірою. І сам автор теж цікава особистість для психологічних досліджень.
23.01.202516:40
Just thoughts...
The impulse in creativity is something that can be easily shared if your energy frequencies are very similar. The thought is an energy that comes because of the trigger which induces the logical associations and then here is a product of your creativity.
And that's even not a full explanation of how the creativity works in brain. That's a way complicated process. However I believe that it is always about a trigger and associations. Everything that can create a flash of some emotions and in according to that an energy impulse in our brain can be a trigger.
The impulse in creativity is something that can be easily shared if your energy frequencies are very similar. The thought is an energy that comes because of the trigger which induces the logical associations and then here is a product of your creativity.
And that's even not a full explanation of how the creativity works in brain. That's a way complicated process. However I believe that it is always about a trigger and associations. Everything that can create a flash of some emotions and in according to that an energy impulse in our brain can be a trigger.
Выдалена16.02.202509:43
18.01.202514:27
Выдалена16.02.202509:43
18.01.202514:23
Паказана 1 - 24 з 31
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.