Блогі
☨ ГОРДІЄНКО ☨
Блогі
22.04.202520:51
На Великодні свята помер Папа, який був контраверсійним для світової спільноти.
Не принципово, чи помилявся він, чи ні. Подобався нам, чи не подобався. Чи була його діяльність корисною, і якими будуть плоди посіяних ним кущів.
Це був Папа Римський.
І Бог забрав його у дні Воскресіння, в символічні дні світового очищення від гріхів.
Царства Небесного Вам, Ваша Святосте.
Нехай Ваша смерть навчить нас пробачати.
Не принципово, чи помилявся він, чи ні. Подобався нам, чи не подобався. Чи була його діяльність корисною, і якими будуть плоди посіяних ним кущів.
Це був Папа Римський.
І Бог забрав його у дні Воскресіння, в символічні дні світового очищення від гріхів.
Царства Небесного Вам, Ваша Святосте.
Нехай Ваша смерть навчить нас пробачати.
19.04.202512:16
30.03.202510:53
Не кінець історії.
Кінець диктату гідності.
Кінець диктату гідності.
18.03.202509:45
Видатний текст
11.03.202521:50
Світ не просто заворушився - він затріщав, затанцював на гарячому вугіллі невизначеностей та трусить кістьми старого порядку.
Добре це або погано - це не принципово.
Світ рухається.
Запустили цей рух ми. І росіяни.
Важливо виїхати на його інерції, кому куди. І не впасти з краю землі у космічне небуття.
Навіть огидне може бути цікавим. І це точно краще ніж сірі, нудні німецьки автобани 2000-х та проклятий світ Фукуями.
Добре це або погано - це не принципово.
Світ рухається.
Запустили цей рух ми. І росіяни.
Важливо виїхати на його інерції, кому куди. І не впасти з краю землі у космічне небуття.
Навіть огидне може бути цікавим. І це точно краще ніж сірі, нудні німецьки автобани 2000-х та проклятий світ Фукуями.
08.03.202516:46
Десь приблизно в 14 років мій батько познайомив мене з Мотоциклом.
Спершу, це були ендуро-малолітражки, на яких я розсікав під пильним наглядом по степам та лиманам Одеської області, задихаючись у літній пилюці, але щасливим від того, що зі мною відбувається.
Коли мені було 17, я зміг довести, що мені можна довіряти, як водію. Я отримав в користування маленький, але милий мотоцикл – Honda FTR223, і формальний дозвіл – роби з ним все, що хочеш.
Тоді було літо перед вступом в університет, і подібно до одного аргентинського дерматолога, я вирішив здійснити велику подорож по рідним місцям.
Три місяці, майже кожен день я їздив по степах Одеської області. Моєю задачею було розвідати все, а чим недоступніший район – тим краще.
Коли я їхав по розбитій часом, порожній трасі, і міг побачити якийсь визначний природній пейзаж – я зупинявся, нахиляв поруч із собою мотоцикл, і лягав на землю, спершись на нього. Так я міг пролежати кілька годин. А потім продовжував свій шлях.
В цій подорожі я прожив через себе козацький степ, голоси мого серця співали «Хорею Козацьку», природа вже давно загублених у колективній пам’яті долин, забутих рівнин і річок, занедбаних лиманів вела зі мною діалог, і я чув їхні слова через спів пташок, журчання води у річках, шелест листя під теплим літнім вітром і найголовніше – загальну гармонічну композицію локації, яка шепотіла одне слово через всю свою сутність: «красиво».
Яку роль в цій формулі грає мотоцикл? Я не буду вдаватися у банальності американської культури про «відкриту дорогу» та «свободу». Скажу коротше та вичерпніше – коли ти на мотоциклі, все активне навколишнє середовище хоче і може тебе вбити. Поїздка на мотоциклі подібна на війну – кожен сприймає її по різному, але вони мають фундаментально подібну ознаку – це перебування в екстремальному стані свідомості, під час дії якого всі звичні запахи, смаки, пейзажі та почуття сприймаються зовсім інакше, викривлені під дієї зовсім інших обставин, і найголовніше – набагато яскравіше, правдивіше, кольоровіше.
Найкраща ознака мотоцикла – його чесність. На ньому не виставиш «клімат», і все, що відбувається з навколишнім середовищем – ти відчуваєш на собі. Тхне трояндами? Будеш нюхати троянди. Тхне гівном? Будеш нюхати гівно.
Прийняти національність = прийняти культурну традицію, великий міф, який цю націю оточує. Окрім спорідненості моєї крові і землі, по якій я ходжу, того літа я прийняв Україну у серці, як свідомий та етичний вибір.
Почалася повномасштабка, морська піхота, Кремінські ліси, літо. Мотоцикл став інструментом, а також розрядкою між задачами – ніщо не могло порівнятися з природою лісів навколо Лиману, коли тебе обдуває гарячий вітер і запах хвої б’є в твій ніс.
Під час складної зими з 2022 на 2023, скопивши залишки з «бойових», моєю мрією було дожити до свого Харлі-Девідсона, дожити до перших весняних днів, щоби встигнути на ньому поїздити. Лежачи на мертво-крижаній землі тепер вже окупованої Макіївки, я обрав собі принципово карбюраторний «харлі» свого року народження – 2002.
Кожна відпустка перетворювалася у спільний танець з ним, ми розсікали по дорогах Дніпра, Одеси, Києва.
Абсолютно випадково я натрапив на тоді ще у стадії формування військовий мотоклуб МЕМОРІЯ ММС.
Вступити у мотоклуб – логічна частина шляху для тих, хто відчуває мотоцикл так, як я описав вище.
Принциповими для мене були три речі – 1) залученість клуба у повномасштабну війну та усвідомлення реалій сьогодення; 2) можливість збереження здорового образа життя, відсутність потреби терпіти в своєму житті зловживання алкоголем та наркотиками; 3) колектив, який сміливо можна буде назвати братами і «вписатися», як за себе.
Меморія змогла задовільнити всі три. Маючи грандіозної сили легенду – клуб був заснований на честь загиблого побратима (Олексій «Тур» Скобля, Герой України), який навічно «Президент», і не дає забути – головною метою клубу є збереження пам’яті про загиблих товаришів.
Клуб відкрився для мене найкращими з людей, які стали мені одними з найближчих друзів.
Спершу, це були ендуро-малолітражки, на яких я розсікав під пильним наглядом по степам та лиманам Одеської області, задихаючись у літній пилюці, але щасливим від того, що зі мною відбувається.
Коли мені було 17, я зміг довести, що мені можна довіряти, як водію. Я отримав в користування маленький, але милий мотоцикл – Honda FTR223, і формальний дозвіл – роби з ним все, що хочеш.
Тоді було літо перед вступом в університет, і подібно до одного аргентинського дерматолога, я вирішив здійснити велику подорож по рідним місцям.
Три місяці, майже кожен день я їздив по степах Одеської області. Моєю задачею було розвідати все, а чим недоступніший район – тим краще.
Коли я їхав по розбитій часом, порожній трасі, і міг побачити якийсь визначний природній пейзаж – я зупинявся, нахиляв поруч із собою мотоцикл, і лягав на землю, спершись на нього. Так я міг пролежати кілька годин. А потім продовжував свій шлях.
В цій подорожі я прожив через себе козацький степ, голоси мого серця співали «Хорею Козацьку», природа вже давно загублених у колективній пам’яті долин, забутих рівнин і річок, занедбаних лиманів вела зі мною діалог, і я чув їхні слова через спів пташок, журчання води у річках, шелест листя під теплим літнім вітром і найголовніше – загальну гармонічну композицію локації, яка шепотіла одне слово через всю свою сутність: «красиво».
Яку роль в цій формулі грає мотоцикл? Я не буду вдаватися у банальності американської культури про «відкриту дорогу» та «свободу». Скажу коротше та вичерпніше – коли ти на мотоциклі, все активне навколишнє середовище хоче і може тебе вбити. Поїздка на мотоциклі подібна на війну – кожен сприймає її по різному, але вони мають фундаментально подібну ознаку – це перебування в екстремальному стані свідомості, під час дії якого всі звичні запахи, смаки, пейзажі та почуття сприймаються зовсім інакше, викривлені під дієї зовсім інших обставин, і найголовніше – набагато яскравіше, правдивіше, кольоровіше.
Найкраща ознака мотоцикла – його чесність. На ньому не виставиш «клімат», і все, що відбувається з навколишнім середовищем – ти відчуваєш на собі. Тхне трояндами? Будеш нюхати троянди. Тхне гівном? Будеш нюхати гівно.
Прийняти національність = прийняти культурну традицію, великий міф, який цю націю оточує. Окрім спорідненості моєї крові і землі, по якій я ходжу, того літа я прийняв Україну у серці, як свідомий та етичний вибір.
Почалася повномасштабка, морська піхота, Кремінські ліси, літо. Мотоцикл став інструментом, а також розрядкою між задачами – ніщо не могло порівнятися з природою лісів навколо Лиману, коли тебе обдуває гарячий вітер і запах хвої б’є в твій ніс.
Під час складної зими з 2022 на 2023, скопивши залишки з «бойових», моєю мрією було дожити до свого Харлі-Девідсона, дожити до перших весняних днів, щоби встигнути на ньому поїздити. Лежачи на мертво-крижаній землі тепер вже окупованої Макіївки, я обрав собі принципово карбюраторний «харлі» свого року народження – 2002.
Кожна відпустка перетворювалася у спільний танець з ним, ми розсікали по дорогах Дніпра, Одеси, Києва.
Абсолютно випадково я натрапив на тоді ще у стадії формування військовий мотоклуб МЕМОРІЯ ММС.
Вступити у мотоклуб – логічна частина шляху для тих, хто відчуває мотоцикл так, як я описав вище.
Принциповими для мене були три речі – 1) залученість клуба у повномасштабну війну та усвідомлення реалій сьогодення; 2) можливість збереження здорового образа життя, відсутність потреби терпіти в своєму житті зловживання алкоголем та наркотиками; 3) колектив, який сміливо можна буде назвати братами і «вписатися», як за себе.
Меморія змогла задовільнити всі три. Маючи грандіозної сили легенду – клуб був заснований на честь загиблого побратима (Олексій «Тур» Скобля, Герой України), який навічно «Президент», і не дає забути – головною метою клубу є збереження пам’яті про загиблих товаришів.
Клуб відкрився для мене найкращими з людей, які стали мені одними з найближчих друзів.
21.04.202517:41
17.04.202521:24
Щоби зрозуміти комплекс ідей та "священну рану" червоних американських штатів, раджу особливо звернути увагу на творчість Тейлора Шерідана, особливо на всесвіт Йелоустоуна.
Це прекрасна республіканська пропаганда, талановита та щира.
Це прекрасна республіканська пропаганда, талановита та щира.
28.03.202520:40
Договорняк горить
18.03.202509:45
09.03.202511:16
Коли закінчується кожна воєнна зима, я особливо вдячний.
Дожити до цих прекрасних, зігріювачих променів сонця навесні — особиста перемога.
Дожити до цих прекрасних, зігріювачих променів сонця навесні — особиста перемога.
05.03.202521:17
У факторі Трампа варто враховувати історію особистих стосунків Трампа і Зеленського.
Через Зеленського Трамп колись бігав півроку від імпічменту, через Зеленського в інвалідний візок колись сів найближчий друг Трампа, Джуліані.
І крайня подія.
Я колись читав книжки Трампа, особливо було цікаво читати про жорстоку особисту війну проти нью-йоркських «рішал» і мафії, про способи і методи «вирішення» таких проблем.
Ця людина не забуває особисті образи.
Як колись коаліція ділила «Франція і Наполеон», оголошуючи війну Наполеону, а не Франції, так і тут може виникнути кейс розмежування України і Зеленського.
Через Зеленського Трамп колись бігав півроку від імпічменту, через Зеленського в інвалідний візок колись сів найближчий друг Трампа, Джуліані.
І крайня подія.
Я колись читав книжки Трампа, особливо було цікаво читати про жорстоку особисту війну проти нью-йоркських «рішал» і мафії, про способи і методи «вирішення» таких проблем.
Ця людина не забуває особисті образи.
Як колись коаліція ділила «Франція і Наполеон», оголошуючи війну Наполеону, а не Франції, так і тут може виникнути кейс розмежування України і Зеленського.
20.04.202520:07
Багато хотілося би сказати та написати.
Я скажу і напишу. Але пізніше.
Але зараз напишу так — світ був переможений дві тисячі років тому, і його форма існування «після» — проміжний етап між безсмертям, в тій чи іншій формі.
Господь бачився нам яскравіше, його голос — гучнішим, в київських селах навесні 2022, в маріупольских підвалах, в тільки-но звільненому Лимані та деокупованому Херсоні.
Нині може здатися, що Бог згортає цю партію, щоби почати іншу.
Це хибна думка.
Він все ще дихає розпеченим повітрям сірої зони, його голос акомпанує свисту FPV та розриву КАБів, і його серце наливається кровʼю за кожну ракету, яка влучила «не туди».
Наші випробування стали складніші, але ми самі мусили стати складніші. Зрозуміти, що казкова ейфорія завжди навертаються у математичну калькуляцію, а бажання застрягнути у 2021, ігноруючи проектні проблеми нації, приведе нас на чергове роздоріжжя.
Життя стало складнішим, умови гіршими. Це правда.
Але чим гірші умови, тим ретельніше Бог спостерігає за тим, як поведе себе людина. І скільки у результаті залишиться Людей.
Я скажу і напишу. Але пізніше.
Але зараз напишу так — світ був переможений дві тисячі років тому, і його форма існування «після» — проміжний етап між безсмертям, в тій чи іншій формі.
Господь бачився нам яскравіше, його голос — гучнішим, в київських селах навесні 2022, в маріупольских підвалах, в тільки-но звільненому Лимані та деокупованому Херсоні.
Нині може здатися, що Бог згортає цю партію, щоби почати іншу.
Це хибна думка.
Він все ще дихає розпеченим повітрям сірої зони, його голос акомпанує свисту FPV та розриву КАБів, і його серце наливається кровʼю за кожну ракету, яка влучила «не туди».
Наші випробування стали складніші, але ми самі мусили стати складніші. Зрозуміти, що казкова ейфорія завжди навертаються у математичну калькуляцію, а бажання застрягнути у 2021, ігноруючи проектні проблеми нації, приведе нас на чергове роздоріжжя.
Життя стало складнішим, умови гіршими. Це правда.
Але чим гірші умови, тим ретельніше Бог спостерігає за тим, як поведе себе людина. І скільки у результаті залишиться Людей.
16.04.202518:54
Хай спочатку дрони нормальні навчаться будувати :)
26.03.202518:31
Що дивує
Генерал Герасімов зізнавався, що прикладом найвидатнішого способу вести війну вважає операцію «Буря в пустелі».
Тут він правий.
І дата повномасштабного російського вторгнення нормально з цим співвідноситься — 24 лютого почалася наземна стадія операції, яка протривала 4 дні.
З цього виходить питання — ЯК росіяни могли все настільки хуйово спланувати?
Генерал Герасімов зізнавався, що прикладом найвидатнішого способу вести війну вважає операцію «Буря в пустелі».
Тут він правий.
І дата повномасштабного російського вторгнення нормально з цим співвідноситься — 24 лютого почалася наземна стадія операції, яка протривала 4 дні.
З цього виходить питання — ЯК росіяни могли все настільки хуйово спланувати?
16.03.202517:26
05.03.202520:49
В чому плюс середньовіччя — померти настільки легко, що про смерть складно забути.
Царство політичне або комерційне видаються набагато більш ілюзорними ніж царство Небесне.
Хороші були часи, самурайські.
«Завжди, в будь-якій ситуації, де існує вибір, обирай смерть».
Царство політичне або комерційне видаються набагато більш ілюзорними ніж царство Небесне.
Хороші були часи, самурайські.
«Завжди, в будь-якій ситуації, де існує вибір, обирай смерть».
19.04.202512:19
Пераслаў з:
Катарсис △
16.04.202518:53
США мають технології, які дають змогу впливати на простір і час, заявив директор Управління з науки і технологічної політики Білого дому Майкл Краціос.
«Наші технології дозволяють нам маніпулювати простором і часом. Вони стирають відстані, сприяють зростанню і підвищують продуктивність», — зазначив Краціос.
Катарсис - Підписатися
«Наші технології дозволяють нам маніпулювати простором і часом. Вони стирають відстані, сприяють зростанню і підвищують продуктивність», — зазначив Краціос.
Катарсис - Підписатися
20.03.202519:15
Сьогодні вітаємо нашого друга і брата - Усаму.
Його обличчя залишається закритим, поки він залишається найкращим пілотом БпЛА на моїй памʼяті.
Я памʼятаю, як ми корегували арту з «мавіка» на даху розбомбленої хати, поки поруч лягали снаряди, а ми сміялися «та це не по нас, це вони просто так»
Як на даху ще не окупованого Первомайського ми запускали свій перший «скид», який само собою що нікуди не попав, і як потім ця ж людина майстерно саджала літаки з розмахом крил по 4 метра в темну ніч, без бортових вогнів і пристрою нічного бачення.
Я памʼятаю його хоробрість (іноді надмірну) в моментах, коли вона була потрібна, рішучість і швидкий розум, вірність дружбі та Ісусу Христу.
З твоїм днем, друже!
Ми тебе любимо. Завжди поруч 🫡
Його обличчя залишається закритим, поки він залишається найкращим пілотом БпЛА на моїй памʼяті.
Я памʼятаю, як ми корегували арту з «мавіка» на даху розбомбленої хати, поки поруч лягали снаряди, а ми сміялися «та це не по нас, це вони просто так»
Як на даху ще не окупованого Первомайського ми запускали свій перший «скид», який само собою що нікуди не попав, і як потім ця ж людина майстерно саджала літаки з розмахом крил по 4 метра в темну ніч, без бортових вогнів і пристрою нічного бачення.
Я памʼятаю його хоробрість (іноді надмірну) в моментах, коли вона була потрібна, рішучість і швидкий розум, вірність дружбі та Ісусу Христу.
З твоїм днем, друже!
Ми тебе любимо. Завжди поруч 🫡
+1
14.03.202516:19
День Добровольця.
Добровольці — найбільш виразний лицарський прояв України часів незалежності. Безпрецедентний у своїй тривалості, художній та такий, що має глибоку історичну тяглість.
Я бачив добровольців двох генерацій — і ветеранів-правосеків, і таких як я, молодих оболдуїв, які стискали автомат і 4 магазини із горящими очима.
Зі святом Вас. Зі святом Нас.
Господь любить добровольців, бо він сам їх обрав робити великі справи.
Добровольці — найбільш виразний лицарський прояв України часів незалежності. Безпрецедентний у своїй тривалості, художній та такий, що має глибоку історичну тяглість.
Я бачив добровольців двох генерацій — і ветеранів-правосеків, і таких як я, молодих оболдуїв, які стискали автомат і 4 магазини із горящими очима.
Зі святом Вас. Зі святом Нас.
Господь любить добровольців, бо він сам їх обрав робити великі справи.
08.03.202516:46
Тепер мій шлях на мотоциклі охопив повний цикл – найкращий залізний кінь, найкращі дороги коханої України, найкращі люди, з якими можна цим поділитися – і не існує способу життя якісніше, ніж цей.
Я впевнений, військові мотоклуби стануть важливим фрагментом пост-воєнної культури як унікальний продукт переосмислення класичних мотоклубів – у українських реаліях.
Мотоцикл – це фундаментальна частина мого минулого, поточного та майбутнього. Це інший спосіб проживати світ, комунікувати з ним та людьми у ньому, висловлювати власне бачення цієї взаємодії. Цього я і буду притримуватись.
А коли прийде час – на мотоцикл сяде юний Серафимович, або Серафимівна. Якщо захочуть.
Після того, як померла кавалерія, шлях ветерана на мотоциклі – найкращий спосіб прожити життя у гармонії зі світовим жахом...та красою.
☨ ГОРДІЄНКО ☨
Я впевнений, військові мотоклуби стануть важливим фрагментом пост-воєнної культури як унікальний продукт переосмислення класичних мотоклубів – у українських реаліях.
Мотоцикл – це фундаментальна частина мого минулого, поточного та майбутнього. Це інший спосіб проживати світ, комунікувати з ним та людьми у ньому, висловлювати власне бачення цієї взаємодії. Цього я і буду притримуватись.
А коли прийде час – на мотоцикл сяде юний Серафимович, або Серафимівна. Якщо захочуть.
Після того, як померла кавалерія, шлях ветерана на мотоциклі – найкращий спосіб прожити життя у гармонії зі світовим жахом...та красою.
☨ ГОРДІЄНКО ☨
Пераслаў з:
☨ ГОРДІЄНКО ☨
02.03.202509:39
Ось Роланд (той, що вмер від рук басків) — по-справжньому була щаслива людина. Повністю обозначився, переріс свій рівень, випадково потрапив у вічність. Ай да сукін син.
Паказана 1 - 24 з 1247
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.