9 лютого 1923 року в Лук'янівській тюрмі засуджені до вищої міри покарання холодноярські повстанці продемонстрували, що навіть найфатальніші життєві ситуації містять в собі простір для естетичного вдосконалення форми власної неминучої смерті.
На початку 1922 року Холодний Яр був останнім бастіоном антибільшовицької боротьби в Україні. Для його ліквідації чекістами через мережу агентів-зрадників, дотичних до українського визвольного руху, було організовано в Звенигородці фіктивний з'їзд повстанських отаманів - за легендою для підготовки всеукраїського повстання. 29 вересня на з'їзді арештували отамана Холодного Яру Ларіона Загороднього та його побратимів: Голика-Залізняка, Дениса Гупала, Тимофія Компанійця та інших. Їх доправили до Лук'янівської в'язниці Києва.
2 лютого 1923 року Надзвичайна сесія Київського губернського трибуналу постановила розстріляти Загороднього та його братів по зброї.
9 лютого о 8:30 в камері №1 Лук'янівської в'язниці, де утримувалися засуджені до розстрілу холодноярці, під час роздачі вранішнього окропу арештанти заволоділи револьвером охоронця і, проникнувши з камери до коридору, а звідти до канцелярії тюрми, захопили 14 рушниць і набої до них.
Зберігся рапорт начальника Лук'янівської в'язниці Ріхтера, складений 10 лютого 1923 року, який описує повстання холодноярців.
За його словами, о 8.30 9 лютого внутрішній караул подав уранішній окріп в камеру № 1, де знаходилося 14 людей, засуджених до вищої міри покарання. Вирвавши з рук караульного окріп, один заарештований облив ним червоноармійця, заволодів його револьвером і вибіг з камери.
В цей час інші заарештовані теж вибігли в коридор, а звідти в канцелярію, де відкрили стрілянину з верхнього і нижнього поверху. Директор тюрми Ріхтер прибув на місце подій і віддав наказ розстрілювати заарештованих при першій же спробі до втечі.
Двоє заарештованих через верхні вікна проникли в двір тюрми і почали тікати, але були вбиті охороною. В результаті бою було вбито одного червоноармійця та трьох поранено. Також був поранений наглядач тюрми.
У бою, який тривав чотири години, загинуло 38 повстанців. Серед них були отамани Холодного Яру і Чорного лісу, старшини армії УНР, козаки-холодноярці, сотники корпусу Січових стрільців з Галичини. Наразі місце поховання загиблих невідоме.
