Два в нас життя, тілесне і духовне. Дух наш ніби похований у плоті. Коли, оживши благодаттю Божою, почне він витягувати себе зі сполучення з плоттю і з'являтися в духовній чистоті своїй, тоді він воскресає або воскрешає себе частина за частиною. Коли ж він усього себе вирве з цієї сполуки, тоді виходить, як із труни, в оновленому житті, і, таким чином, дух стає сам по собі живим і дієвим; а труна плоті сама по собі мертва і недієва, хоча те й інше в одній і тій же особі. І ось таємниця того, що говорить апостол: "де Дух Господній, там свобода" (2 Кор. 3:17).

Це свобода від тління, що лежить на нетлінному дусі нашому, або від пристрастей, що розбещують єство наше. Цей дух, який вступив у свободу чад Божих, те саме, що привабливо розфарбований метелик, що випурхнув зі свого клубочка. Ось його райдужне забарвлення: "любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість" (Гал. 5:22-23).

Невже подібна краса досконалості не сильна збудити в нас змагання?

«Ніхто більше тієї любові не має, як хто душу свою покладає за друзів своїх» (Ін. 15:13). Вічна пам’ять пастирю Христовому, мужньому захиснику, люблячому батькові, синові Української Православної Церкви — протоієрею Олексію Кузнєцову! Молимося за упокоєння його безсмертної душі у вічних оселях праведників. Христос Воскрес!» - йдеться у повідомленні.

Ваше Високопреосвященство, дорогий Владико!
Христос воскрес!

Сердечно поздоровляю Вас зі знаменним ювілеєм — 50-річчям з дня Вашого народження.

Прийшовши у світ під сінню Воскресіння Христова, Ви разом з апостолом Павлом захотіли не знати нічого, крім Іісуса Христа, і то розп’ятого (1 Кор. 2:2), знайшовши у Ньому Божу силу і Божу премудрість (1 Кор. 1:24), яка надихнула Вас присвятити життя своє тому, щоб приводити усіх струджених і обтяжених в обійми Того, Хто простяг Свої Пречисті руки до всього світу.

Молитовно бажаю Вам, дорогий Владико, кріпості душевних і тілесних сил, щоби, дивлячись на начальника і виконавця віри Господа Іісуса (Євр. 12:2), невтомно нести хрест архіпастирського служіння, подаючи приклад словесному стаду у слідуванні Його стопам. Нехай це Знамено Перемоги Воскреслого Христа буде окрасою Вашого життя та утвердженням в істинній вірі всіх чад ввіреного Вам уділу.

"Отож покайтеся і наверніться, щоб очиститись від гріхів ваших, щоб настали часи втіхи від лиця Господа" (Діян.3:19-20). Так говорив св. апостол Петро іудеям, які розіп'яли Господа, втішаючи їх, що зробили це через незнання. Ми ж не через незнання розпинаємо в собі вдруге Господа гріхами своїми; але багатомилостивий і нас приймає, коли каємося і звертаємося до Нього від усього серця свого. Це і зробили ми у Великий піст. Всякий прибігав до Господа в сльозах каяття про гріхи свої, і що щиріше це робив, то сильніше відчував прохолоду помилування, що виходить від Господнього лиця, через руки та слово відпущення священника Божого.

Тепер що нам залишається робити? Берегтися від нових падінь, щоб знову не впасти в провину розпинання Господа. Апостол каже, що Господа Іісуса небо прийняло тільки до часу влаштування всього. Потім Він знову прийде і вчинить суд. Якими очима поглянуть на Нього ті, які пронизали Йому ребра! Але ж і нам доведеться стояти серед них, якщо перестанемо приносити плоди покаяння і повернемося на старе.

«Дорогі брати і сестри, просимо молитов за ув’язненого митрополита Арсенія та братію Лаври», – йдеться у повідомленні.

Благодійна праця тих, які здоровими міркуваннями розбивають хибну брехню, що нагромаджується проти істини Воскресіння. Читай і озброюйся цими міркуваннями; але водночас не лінуйся все більше і більше давати простору для входу в тебе сили Воскресіння Христового. Що більше будеш робити це, то більше будеш дихати повітрям Воскресіння, і тим безпечнішим ставатимеш від усіх стріл ворожих, спрямованих проти цієї істини. 

Спитаєш, що ж для цього треба? Нічого особливого: будь тим, чим маєш ти бути за Завітом, у який вступив у Святому Хрещенні, яке є нашим воскресінням. Обплював ти сатану і всі справи його? — і продовжуй так себе тримати у ставленні до нього. Поєднався ти з Христом? — і будь з Ним. 

Справи темряви і світла явні. Бігай одних і будь старанним до інших. Але роби це без усяких поступок, навіть найменших, щоб нормою життя твого було таке: немає спілкування світла з темрявою, Христа з веліаром.

"Господь мій і Бог мій!" — вигукнув св. апостол Фома (Ін. 20:28). Чи відчуваєте, з якою силою вхопився він за Господа і як міцно тримає Його? Не міцніше тримає потопаючий дошку, на якій сподівається бути врятованим від утоплення. Додамо, що хто не має таким Господа для себе і себе у відношенні до Господа, той ще не вірує в Господа, як слід.

Ми кажемо: "Господь Спаситель", — маючи на увазі, що Він Спаситель усіх, а цей каже: "Господь Спаситель мій". Хто каже: "мій Спаситель", той відчуває своє спасіння, що виходить від Нього. Відчуттю ж спасіння суміжне відчуття пагуби, з якої витягнув спасенного Спаситель. Відчуття пагуби за природою життєлюбної людини, яка знає, що не може вона сама себе спасти, змушує шукати Спасителя. Коли знайде Його і відчує силу спасіння, що від Нього виходить, хапається за Нього міцно і відірватися від Нього не захоче, хоч би позбавляли її за це самого життя.

Такого роду події в духовному житті християнина не уявляються тільки розумом, а переживаються на ділі. Потім, як віра його, так і поєднання з Христом стають міцні, як життя або смерть. Такий тільки щиро гукає: "хто мене розлучить!" (Рим. 8:35).

«Цей благословенний результат — вияв справжнього християнського милосердя та жертовності у час випробувань. Попри війну, страх і біль, сумчани не забули про тих, хто найбільше потребує нашої підтримки, – онкохворих дітей», – йдеться у повідомленні.

«Нехай Господь сторицею віддасть кожному за добрі вчинки, а дітям дарує здоров’я і надію!» – написали в єпархіальній пресслужбі.

24 квітня на Сумському напрямку, рятуючи життя своїх побратимів, він героїчно загинув, залишившись вірним пастирському обов’язку — бути поруч із людьми в найтяжчі хвилини їхнього життя.