Данко Пташиний | #укртґ
Рэйтынг TGlist
0
0
ТыпПублічны
Вертыфікацыя
Не вертыфікаваныНадзейнасць
Не надзейныРазмяшчэнне
МоваІншая
Дата стварэння каналаЛип 31, 2022
Дадана ў TGlist
Трав 26, 2024Прыкрепленая група
карпатодесинський підпільний рух
7
Апошнія публікацыі ў групе "Данко Пташиний | #укртґ"
14.04.202509:00
#ptašyne
10.04.202507:50
сповідь немитої чашки
*
я проростаю зі згину між світлом і пальцем
де крихка шкіра ще пам’ятає обсотання губ
несу на собі вагу твоєї бадьорости
*
мій живіт обгорілий від спроб
дати бодай трохи тепла
яке ніхто не просив
і лишалося тліном на дні
*
топчуся по збірці воробйова
вимальовую орбітальні більмани
обережно як пташка що заснула на дроті
волію не впасти
*
я теракотовий воїн
іржавий суглоб ранку
хранителька домашнього чайника
*
кран єрихонський напірно шипить наді мною
залізна гортань його не знає жалю
вторить глухі маніфести про очищення
*
загоюю шрами сіллю
частинки щільніше стискаю —
не розлий вода
#ptašyne
*
я проростаю зі згину між світлом і пальцем
де крихка шкіра ще пам’ятає обсотання губ
несу на собі вагу твоєї бадьорости
*
мій живіт обгорілий від спроб
дати бодай трохи тепла
яке ніхто не просив
і лишалося тліном на дні
*
топчуся по збірці воробйова
вимальовую орбітальні більмани
обережно як пташка що заснула на дроті
волію не впасти
*
я теракотовий воїн
іржавий суглоб ранку
хранителька домашнього чайника
*
кран єрихонський напірно шипить наді мною
залізна гортань його не знає жалю
вторить глухі маніфести про очищення
*
загоюю шрами сіллю
частинки щільніше стискаю —
не розлий вода
#ptašyne
06.04.202514:33
брязкіт брязкіт і ще раз брязкіт
це не сусіди
це секта
я бачив це у їхніх очах
мерехтливе світло коридору
якось дивно затримується на їхніх лобах
схожий на снайперський сонячний зайчик каїнової печаті
вони носять ключі у тремтячих руках своїх як амулети
ляскають прогнилими дверима
по двадцять вісім разів на день
без утоми
зі скреготом осатанілого той-терʼєра
іноді лиш на кілька секунд
аби лишень
зачинити — й знову відчинити — й знову зачинити — Й ЗНОВУ
у них напевно що є діти
маленькі учні дверного культу
вони вчаться брязкати ще в утробі
навчаються скрипу в садку
грають у відчини-зачини
до восьмої ранку
я чув як вони шепочуть у замкову щілину
чужі імена замовляння ПІН-коди
о я бачив як їхня ручка обертається сама
я видів двері що не ведуть унікуди
але все одно гримають
бо такі правила віри
моє тіло впізнає їхні життєві ритми
краще за пульс коханої
реаґує як румунський домушник на звук клацання затвору
ґРЯцЬ
і знову
ґРЯцЬ
вони не виходять за двері
навіть
вони ними мстяться
світові
за те що ми живі а вони ні
а перетворився на записувальний пристрій
свідок дверного апокалíпсису
ще один звук і я піду
ще один скрип і я скажу їм усе
ще один ґРЯцЬ
і я стану їхнім шан-ді
який не пробачає
купіть вже змазку курва
це не сусіди
це секта
я бачив це у їхніх очах
мерехтливе світло коридору
якось дивно затримується на їхніх лобах
схожий на снайперський сонячний зайчик каїнової печаті
вони носять ключі у тремтячих руках своїх як амулети
ляскають прогнилими дверима
по двадцять вісім разів на день
без утоми
зі скреготом осатанілого той-терʼєра
іноді лиш на кілька секунд
аби лишень
зачинити — й знову відчинити — й знову зачинити — Й ЗНОВУ
у них напевно що є діти
маленькі учні дверного культу
вони вчаться брязкати ще в утробі
навчаються скрипу в садку
грають у відчини-зачини
до восьмої ранку
я чув як вони шепочуть у замкову щілину
чужі імена замовляння ПІН-коди
о я бачив як їхня ручка обертається сама
я видів двері що не ведуть унікуди
але все одно гримають
бо такі правила віри
моє тіло впізнає їхні життєві ритми
краще за пульс коханої
реаґує як румунський домушник на звук клацання затвору
ґРЯцЬ
і знову
ґРЯцЬ
вони не виходять за двері
навіть
вони ними мстяться
світові
за те що ми живі а вони ні
а перетворився на записувальний пристрій
свідок дверного апокалíпсису
ще один звук і я піду
ще один скрип і я скажу їм усе
ще один ґРЯцЬ
і я стану їхнім шан-ді
який не пробачає
купіть вже змазку курва
05.04.202509:35
Читати цитати митців на стінах мені сподобалося найбільше 👀
#культподії
#культподії
Пераслаў з:
и©оvо7 | Голоси (live)
04.04.202513:27
немає неякої поезії, ви її самі вигадали, вспокойтеся)
03.04.202509:35
* * *
Господи
що сидиш у ліхтарі над вікном
чому ти ясність моїх очей перетворив на ніж
жовтий хрускіт лампочок гризе мої зіниці
як в кімнаті для допитів
як коли сатурн загриз своїх пророків
як би я зараз зʼїв біґмак по ваучеру
мій шлунок грає фрі-джаз
послухай мене або здохни
я жую цю думку поки вона не стане стейком із кровʼю
піти може перекурити поки
любов моя спить
заплутавши руку в волоссі й
обійнявши ліжко свастикою
саме тою що колись
вирізьблювалась на глиняних глечиках
на дитячих стегнах в індії
(я не певен що саме вирізьблювалась)
саме тою що знала бабусю-смерть
до того як її навчили вбивати правильно
і я
дивлюся наче апостол на плоть боячись оживити
споглядаю як тіло її розпинає ніч
на чотири сторони світу
плекаю пакт про ненапад
любов моя спить
навіть коли комарики-шахеди
навіть якби зараз усе обвалилося
гривня будинок небо
я лежатиму ось так само
найбезсмертнішим з усіх тварин
поцілую її дупцю
відкушу шмат неба
запʼю нічною сиреною
й засну щасливий
поки ти Господи
світиш мені в очі
ось мій хліб ось моє тіло
їжте мене поки я добрий
#ptašyne
Господи
що сидиш у ліхтарі над вікном
чому ти ясність моїх очей перетворив на ніж
жовтий хрускіт лампочок гризе мої зіниці
як в кімнаті для допитів
як коли сатурн загриз своїх пророків
як би я зараз зʼїв біґмак по ваучеру
мій шлунок грає фрі-джаз
послухай мене або здохни
я жую цю думку поки вона не стане стейком із кровʼю
піти може перекурити поки
любов моя спить
заплутавши руку в волоссі й
обійнявши ліжко свастикою
саме тою що колись
вирізьблювалась на глиняних глечиках
на дитячих стегнах в індії
(я не певен що саме вирізьблювалась)
саме тою що знала бабусю-смерть
до того як її навчили вбивати правильно
і я
дивлюся наче апостол на плоть боячись оживити
споглядаю як тіло її розпинає ніч
на чотири сторони світу
плекаю пакт про ненапад
любов моя спить
навіть коли комарики-шахеди
навіть якби зараз усе обвалилося
гривня будинок небо
я лежатиму ось так само
найбезсмертнішим з усіх тварин
поцілую її дупцю
відкушу шмат неба
запʼю нічною сиреною
й засну щасливий
поки ти Господи
світиш мені в очі
ось мій хліб ось моє тіло
їжте мене поки я добрий
#ptašyne
01.04.202507:10
КРАЇНА МЕРТВИХ РАВЛИКІВ
|прелюдія|
(згасає)
___/| ~~~ …
о
* [ ]
_|_
| |
~ / | \___
...
\_ ? - :/ --- ∆ / |
.... (сльоза)
{&&}%§
0* ∞ !
⌘ \-\ .__
o / ?
~ ≡ = / θ
. . /|\\ - |||\\
_||_____ | _ (падіння)
| | |__ ) }
_||_
~~~ ... - . =
[_] ? ` ::;;;
(ммм)
[Тінь спливає через двері.]
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
!
{ ] }
Перший схід
- середина ночі ~ ⏣
?°~
/ ~|
∞.# - Експансія \ | .
___
~... ____
(шум) [ ] |
_ ∞ ∞ ∞ ∞ /|_/
* ~
. . .
(люди? рухаються)
/|\ ~~~~ —
* ∆ (літні спогади)
{&&}% ~ ____ . . .
| . . . . / | ~~~ |
(не зупиняти) _ .____ ⏣
⌘ === / ) ,______ / . ~
⏣⏣ ⌘ ~~ | | ~
/| /|\ ∆ ___ . . .
_____/ ∆ .
|фуга|
мертві бджоли не гудуть
равлики не сплять
шершаве лиже небо стіни
тіло не проходить крізь тіло
каміння не годує каміння
країна мертвих равликів
країна мертвих равликів
країна мертвих равликів
мертві равлики не плачуть
равлики не сплять
не здатне залишити тіло сліди на вигнутій часу виделці
якщо сонце впасти не спробує
кургани в росі під облізлими стовбурами
розпізнати у дзеркалі
пошук відсутнього погляду
країна мертвих равликів
країна мертвих равликів
країна мертвих равликів
все не сходиться як зуби
шкіра тягнеться безсило
душа не виходить через рот
повільно стискається вітер у порожнім шлункові
тіло досі має форму
панцирний у куточках вуст
звук
зникає не зникаючи
завжди спостерігати
завжди бути без руху
завжди залишатися камінням
не знати де кінчається
де починається
де кінчається
в и х
т р
р р а ї а
е к н в
в м а л
і к и
сонце-равлик по неба повзе хребту
сонце-равлик по шкірі ковзнуло
як жовта-жовта в кімнаті без часу коробка
ЯК воно змінює форми
як вологі руки що більше обіймів не можуть витримувати
залишаючи тільки мертву рівність
як язик що вже не промацує сухостій
країна мертвих равликів
країна мертвих равликів
голови не мають кришок тільки
короткі відрізки світла не сходять донизу
внутрішність залишається
н е р у х о м о ю під розкиданими оболонками
жоден з пальців не здатен пройти крізь слиз
під ними цвітуть перервані сонати
й не дає в борг опале слизу листя
як довго чекати
під низькими антенами неба що більше не падає
як довго можна не рухатися
не можна зупинитися
бути камінням
КУДИ ЙДУТЬ РАВЛИКИ
ПРОСПЕКТАМИ БЕРЛІНУ
КУДИ ЙДУТЬ РАВЛИКИ
ПРОСПЕКТАМИ МОСКВИ
КУДИ ЙДУТЬ РАВЛИКИ
ІЗ ПОЛУМʼЯМ У ГРУДЯХ
З ҐРАНІТНО ЧИСТИМ СЕРЦЕМ
З ОТЧИЗНОЮ В НОЗІ
країна мертвих равликів
країна мертвих равликів
країна мертвих равликів
країна мертвих равликів
країна мертвих равликів
країна мертвих равликів
*
#ptašyne
|прелюдія|
(згасає)
___/| ~~~ …
о
* [ ]
_|_
| |
~ / | \___
...
\_ ? - :/ --- ∆ / |
.... (сльоза)
{&&}%§
0* ∞ !
⌘ \-\ .__
o / ?
~ ≡ = / θ
. . /|\\ - |||\\
_||_____ | _ (падіння)
| | |__ ) }
_||_
~~~ ... - . =
[_] ? ` ::;;;
(ммм)
[Тінь спливає через двері.]
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
{ ] }
Перший схід
- середина ночі ~ ⏣
?°~
/ ~|
∞.# - Експансія \ | .
(шум) [ ] |
_ ∞ ∞ ∞ ∞ /|_/
*
. . .
(люди? рухаються)
/|\ ~~~~ —
* ∆ (літні спогади)
{&&}% ~ ____ . . .
| . . . . / | ~~~ |
(не зупиняти) _ .____ ⏣
⌘ === / ) ,______ / . ~
⏣⏣ ⌘ ~~ | | ~
/| /|\ ∆ ___ . . .
_____/ ∆ .
|фуга|
мертві бджоли не гудуть
равлики не сплять
шершаве лиже небо стіни
тіло не проходить крізь тіло
каміння не годує каміння
країна мертвих равликів
країна мертвих равликів
країна мертвих равликів
мертві равлики не плачуть
равлики не сплять
не здатне залишити тіло сліди на вигнутій часу виделці
якщо сонце впасти не спробує
кургани в росі під облізлими стовбурами
розпізнати у дзеркалі
пошук відсутнього погляду
країна мертвих равликів
країна мертвих равликів
країна мертвих равликів
все не сходиться як зуби
шкіра тягнеться безсило
душа не виходить через рот
повільно стискається вітер у порожнім шлункові
тіло досі має форму
панцирний у куточках вуст
звук
зникає не зникаючи
завжди спостерігати
завжди бути без руху
завжди залишатися камінням
не знати де кінчається
де починається
де кінчається
в и х
т р
р р а ї а
е к н в
в м а л
і к и
сонце-равлик по неба повзе хребту
сонце-равлик по шкірі ковзнуло
як жовта-жовта в кімнаті без часу коробка
ЯК воно змінює форми
як вологі руки що більше обіймів не можуть витримувати
залишаючи тільки мертву рівність
як язик що вже не промацує сухостій
Сонце-равлик, сонце-равлик,
В небі залишаєш слід,
Із розорених галактик
Шлеш нам гробовий привіт!країна мертвих равликів
країна мертвих равликів
голови не мають кришок тільки
короткі відрізки світла не сходять донизу
внутрішність залишається
н е р у х о м о ю під розкиданими оболонками
жоден з пальців не здатен пройти крізь слиз
під ними цвітуть перервані сонати
й не дає в борг опале слизу листя
як довго чекати
під низькими антенами неба що більше не падає
як довго можна не рухатися
не можна зупинитися
бути камінням
КУДИ ЙДУТЬ РАВЛИКИ
ПРОСПЕКТАМИ БЕРЛІНУ
КУДИ ЙДУТЬ РАВЛИКИ
ПРОСПЕКТАМИ МОСКВИ
КУДИ ЙДУТЬ РАВЛИКИ
ІЗ ПОЛУМʼЯМ У ГРУДЯХ
З ҐРАНІТНО ЧИСТИМ СЕРЦЕМ
З ОТЧИЗНОЮ В НОЗІ
країна мертвих равликів
країна мертвих равликів
країна мертвих равликів
країна мертвих равликів
країна мертвих равликів
країна мертвих равликів
*
С.-р. діє за принципом циклічного ґравітаційного сплутування. Фотосфера, що організована у вигляді спіралі, піддається варіяціям інтенсивности через субатомні коливання, що викликають флуктуації енерґетичних потоків. Обертання с.-р. спричиняє викривлення локального простору, змінюючи характер випромінювання, без чіткої межі між фазами експансії та спаду.
#ptašyne
31.03.202511:35
* * *
тепер все що я говоритиму
складатиметься з любови:
пунктирні дощові ритми
хмарок сріблясті брови
титани фарбують балькони
голою глибиною
посидь зі мною
тепер все що я помічав до цього
плавиться ніби пластик
позавечірнє сонечко
зриває тілесний пластир
боязко озираються
часописами обросші
дерева-листоноші
над черемишлянським полісом
кружляють небесні істоти
це все би занотувати а голос
не попадає у ноти
карусель дитячих ротів
радісно скриготить
венера пірнає за обрій
прекрасна мить
#ptašyne
тепер все що я говоритиму
складатиметься з любови:
пунктирні дощові ритми
хмарок сріблясті брови
титани фарбують балькони
голою глибиною
посидь зі мною
тепер все що я помічав до цього
плавиться ніби пластик
позавечірнє сонечко
зриває тілесний пластир
боязко озираються
часописами обросші
дерева-листоноші
над черемишлянським полісом
кружляють небесні істоти
це все би занотувати а голос
не попадає у ноти
карусель дитячих ротів
радісно скриготить
венера пірнає за обрій
прекрасна мить
#ptašyne
24.03.202514:51
pictura topiaria
ні слідів ні імен тільки тінь екстазує на стелі
прокрадається день у восковані зморшки вітрин
комашині антени закреслюють назви готелей
і снують шестикрилі вітри
близнюки вавілонські на вітер пускають рабів
гори падають в очі / зі сміху / з небес / на заклання
позмивай зі шкільної дошки пророчі гадання
про пожежі на вулиці аль мутанаббі
ґутенберґове сонце описує сонні спіралі
черти й різи скида на нереалістичний пейзаж
де чорнеткові сни палімпсести з -нікол- і -назавжд-
шматували і перезбирали
де військові колони ламають колони античні
де річки без води напуваються жовтим туманом
пролітають крізь дим шестикрилі вітри трамонтани
у скінченність і ввічливу вічність
що розірвані часом задушені вицвілим словом
вигинаються каліграфічні порізи на пальцях
і складаються в правила вдруге набутої мови
для прибульців дітей і коханців
#ptašyne
ні слідів ні імен тільки тінь екстазує на стелі
прокрадається день у восковані зморшки вітрин
комашині антени закреслюють назви готелей
і снують шестикрилі вітри
близнюки вавілонські на вітер пускають рабів
гори падають в очі / зі сміху / з небес / на заклання
позмивай зі шкільної дошки пророчі гадання
про пожежі на вулиці аль мутанаббі
ґутенберґове сонце описує сонні спіралі
черти й різи скида на нереалістичний пейзаж
де чорнеткові сни палімпсести з -нікол- і -назавжд-
шматували і перезбирали
де військові колони ламають колони античні
де річки без води напуваються жовтим туманом
пролітають крізь дим шестикрилі вітри трамонтани
у скінченність і ввічливу вічність
що розірвані часом задушені вицвілим словом
вигинаються каліграфічні порізи на пальцях
і складаються в правила вдруге набутої мови
для прибульців дітей і коханців
#ptašyne
31.01.202515:19
партитура товстуна
це сталося у брудному пабі на преображенській
з-під столів тхнуло недопалками й кислим пивом
чергова хороша росіянка кутаючись у шаль із газет
пила кріплену хванчкару й доводила шось про ідентичність
я спробував-мо щось сказати здавалося мій голос
щоразу падав між нею та липкою стіною
розмова вже давно була нікому не цікава
як морозиво оточене мурахами
на старенькому екрані позаду неї обдовбаний маск викидав руку вперед
ніби тряс термометр чи
дрочив монобанк чи
пасував блакитний мʼячик у старечі долоні дядька дональда
боже бережи вівіан дженну вілсон
зі сторони бару чулося глухе хрипотіння
здоровань чий шлунок кипів від дешевого пива розведеного рому і ще чогось
що точно не мало заходити всередину
поклявся врятувати цей вечір
всадити його намагалися двоє
один ніби хворий на рак худючий граф орлок і
підсліпуватий набрякший доцент
чеширський кіт який забув на зйомній квартирі зуби
я допив пиво і став дивитись
як здоровань бореться з ламінарним потоком що проситься назовні
він похитнувся
з поламаного крану рота зацебеніло на барну стійку
а втомленощока вусата барменша продовжувала повільно протирати келих
ніби все це велике діяння
частина древнього ритуалу хай йому
в цьому теж є поезія думав я
йобаний сука мотор прорепетував на диво вправно беззубий доцент
так скрипить гравій коли ним закидають свіжу яму
здоровань зігнувся над стійкою мов кульгава шкапа
його руки стискали дерев’яний край так ніби це рятувальне коло або диск гіакинта або що
сонечко
— прошу?
вигоряє навіть сонечко
здоровань важко підняв камʼяну голову
його очі блищали як розбиті пляшки
він обвів мутним поглядом барменшу хорошу росіянку доцента залишки хванчкари маска морозиво з мурахами
ще рикнув щось нерозбірливе
я зрозумів це як
мені більше нема чим горіти залиште мене у спокої світ це великий компост а ми пліснява що повзе поверхнею й намагається щось сказати десь у ядрі цього великого компосту дихає мʼяке тепло яке зжирає тебе ізсередини
світ це великий компост
величезна купа лайна
добриво для чогось
що ніколи не проросте
навіть граф сука орлок
який раніше всіх мусив зрозуміти ціну вічності
сухотно викашляв дим і сказав
завтра не буде
колись штучний інтелект напише за мене вірш про це
#ptašyne
це сталося у брудному пабі на преображенській
з-під столів тхнуло недопалками й кислим пивом
чергова хороша росіянка кутаючись у шаль із газет
пила кріплену хванчкару й доводила шось про ідентичність
я спробував-мо щось сказати здавалося мій голос
щоразу падав між нею та липкою стіною
розмова вже давно була нікому не цікава
як морозиво оточене мурахами
на старенькому екрані позаду неї обдовбаний маск викидав руку вперед
ніби тряс термометр чи
дрочив монобанк чи
пасував блакитний мʼячик у старечі долоні дядька дональда
боже бережи вівіан дженну вілсон
зі сторони бару чулося глухе хрипотіння
здоровань чий шлунок кипів від дешевого пива розведеного рому і ще чогось
що точно не мало заходити всередину
поклявся врятувати цей вечір
всадити його намагалися двоє
один ніби хворий на рак худючий граф орлок і
підсліпуватий набрякший доцент
чеширський кіт який забув на зйомній квартирі зуби
я допив пиво і став дивитись
як здоровань бореться з ламінарним потоком що проситься назовні
він похитнувся
з поламаного крану рота зацебеніло на барну стійку
а втомленощока вусата барменша продовжувала повільно протирати келих
ніби все це велике діяння
частина древнього ритуалу хай йому
в цьому теж є поезія думав я
йобаний сука мотор прорепетував на диво вправно беззубий доцент
так скрипить гравій коли ним закидають свіжу яму
здоровань зігнувся над стійкою мов кульгава шкапа
його руки стискали дерев’яний край так ніби це рятувальне коло або диск гіакинта або що
сонечко
— прошу?
вигоряє навіть сонечко
здоровань важко підняв камʼяну голову
його очі блищали як розбиті пляшки
він обвів мутним поглядом барменшу хорошу росіянку доцента залишки хванчкари маска морозиво з мурахами
ще рикнув щось нерозбірливе
я зрозумів це як
мені більше нема чим горіти залиште мене у спокої світ це великий компост а ми пліснява що повзе поверхнею й намагається щось сказати десь у ядрі цього великого компосту дихає мʼяке тепло яке зжирає тебе ізсередини
світ це великий компост
величезна купа лайна
добриво для чогось
що ніколи не проросте
навіть граф сука орлок
який раніше всіх мусив зрозуміти ціну вічності
сухотно викашляв дим і сказав
завтра не буде
колись штучний інтелект напише за мене вірш про це
#ptašyne
31.01.202511:22
29.01.202511:04
Пераслаў з:
Лабіринти постмодернізму
23.01.202507:17
усе, що ви хотіли знати про український постмодернізм, але боялися спитати.
🌔Якими є ракурси постмодерну?
🌔Що важливіше: текст або контекст?
🌔Хто пише великі українські романи?
🌔Чому не варто сумніватися в українському постмодернізмі?
Постмодернізм по-українськи
🌔Якими є ракурси постмодерну?
🌔Що важливіше: текст або контекст?
🌔Хто пише великі українські романи?
🌔Чому не варто сумніватися в українському постмодернізмі?
Постмодернізм по-українськи
20.01.202510:45
Рэкорды
09.04.202523:59
89Падпісчыкаў19.05.202423:59
0Індэкс цытавання01.04.202523:59
270Ахоп 1 паста20.01.202523:59
24Ахоп рэкламнага паста26.12.202400:13
37.50%ER01.04.202523:59
321.43%ERRПераслаў з:и©оvо7 | Голоси (live)
04.04.202513:27
немає неякої поезії, ви її самі вигадали, вспокойтеся)
14.04.202509:00
#ptašyne
05.04.202509:35
Читати цитати митців на стінах мені сподобалося найбільше 👀
#культподії
#культподії
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.