Пазнавальнае
Стара Полтава
Пазнавальнае
08.03.202519:57
Весна 1924 року, Полтавський інститут народної освіти. Студенти і викладачі гуманітарної секції. Фото зроблене у дворі будівлі колишньої жіночої гімназії Наталії Старицької, в якій з 1921 по 1924 рр. базувався ПІНО. Викладачі (другий ряд, зліва направо): 1 – Я.Ф. Неврлі (німецька мова); 2 – Г.Г.Ващенко (педагог), 3 - Н.Ю.Мірза-Авакянц (історик), 4 – П.Л.Адамович (викладач соціального виховання, педагог), 5 – В.О.Щепотьєв (філолог, етнограф), 6 – О.В. Ходак (ректор). Обслуговуючий персонал.
фото: Леонід Булава
#стараполтава
фото: Леонід Булава
#стараполтава
06.03.202519:36
3 квітня 1958 р. Весна в Полтаві. На фото - співробітниці Полтавського краєзнавчого музею перед Петровським парком і пам'ятником Шевченку.
Джерело: Юрій Гужва
#стараполтава
Джерело: Юрій Гужва
#стараполтава
05.03.202509:03
Згадав, що інколи моя бабуся робила пиріжки з дивними комбінаціями продуктів. Наприклад, з яйцем, зеленою цибулею та рисом. У вас було таке?
04.03.202518:28
🌗 Добраніч
Пераслаў з:
Суспільне Полтава
03.03.202514:27
Меморіальну дошку, що була розміщена на фасаді Полтавського національного педагогічного університету імені Короленка, перевезли до фондів Полтавського краєзнавчого музею.
02.03.202519:01
Сьогодні, в день його народження, згадуємо Шолом-Алейхема — відомого єврейського письменника й драматурга, життя якого тісно пов’язане з Україною та її культурою. Його твори перекладено на багато європейських мов. Критики порівнюють Шолом-Алейхема з Марком Твеном за схожість стилів та любов до літератури для дітей. Говорять, що при зустрічі двох письменників Марк Твен зауважив, що вважає себе американським Шолом Алейхемом.
Майбутній письменник, справжнє ім’я якого Шолом Нохумович Рабинович, народився 2 березня 1859 року в місті Переяславі на Полтавщині (тепер Переяслав-Хмельницький Київської області) у родині дрібного крамаря. Дитячі роки минули у невеличкому містечку Вороньків Полтавської губернії (тепер село у Бориспільському районі). Навчався у Хедері – єврейській початковій релігійній школі. Згодом під впливом єврейської просвітницької літератури займався загальною освітою, навчався у повітовій школі.
Працювати почав спочатку домашнім учителем у єврейського магната Елімелеха Лоєва, три роки навчав його доньку Голде (Ольгу). Між вчителем та ученицею спалахнули почуття. Та багатий батько дівчини не був готовий до такого соціально нерівного шлюбу, тому Шолом Рабинович втратив роботу в будинку у Лоєва. Два роки потому Шолом Алейхем був громадським рабином у Лубнах. Тільки через шість років, всупереч волі свого батька, Ольга Лоєва стала дружиною Шолом Алейхема і згодом народила йому шістьох дітей. Потім письменник жив і працював у Білій церкві, згодом – у Києві (називав його у своїх творах Єгупцем), де займався торгівельними справами.
Літературна діяльність Шолом Алейхема розпочалася наприкінці 1870-х років, коли у періодичних виданнях було опубліковано кілька кореспондентів і статей мовою ідиш. Поява Шолом Алейхема знаменувала нову сторінку в розвитку новітньої прози мовою ідиш. Головні герої Шолом-Алейхема – бідні «маленькі люди», які, незважаючи на важке злиденне життя, оптимістично дивляться у майбутнє, з гумором оцінюють своє становище, вірять у справедливість та мудрість Творця.
Після смерті тестя став спадкоємцем колосальних маєтків, однак йому не вдалося вигідно розпорядитися цими грошима, щоб примножити сімейний капітал. Поміняв безліч різнопланових професій, починаючи від мандрівного репетитора, закінчуючи гравцем на біржі. Саме захоплення його біржовими спекуляціями, якому він віддався в Одесі, підвело фінансиста-початківця. Також Шолом Алейхем спонсорував випуск журналів, які друкували художні твори на ідиш. Незабаром спадщину було втрачено. Проте до цього часу (поч. ХХ ст.) він стає популярним автором. Пише виключно на їдиші. Своєю метою ставить просвітництво народу, адже івритом володіли не всі. Отримавши спадок від тестя, він видає альманах «Єврейська народна бібліотека» на їдиші, допомагає молодим авторам, виплачуючи їм великі гонорари. Незабаром розоряється.
Після єврейських погромів у Києві в 1905 р. виїздить з сім’єю до Швейцарії, згодом – до Німеччини. Напередодні першої світової війни, хворий на туберкульоз, їде лікуватись до Італії. Незважаючи на невиліковну хворобу, Шолом-Алейхем виявляє незламну енергію та невичерпну жагу до творчості, постійно влаштовуючи творчі гастролі з публічним читанням та усними виступами. Війна застала його в Німеччині, як російський підданий, був висланий з країни. Переїздить до Нью-Йорка, де 13 червня 1916 року помирає від туберкульозу.
Шолом-Алейхем любив Україну, де українці та євреї жили і працювали поряд. Брат письменника у своїх спогадах пише, як високо цінував Шолом-Алейхем Тараса Шевченка, як зберігав у свої бібліотеці «Кобзаря», любив, знав напам’ять українські пісні, Шевченкові «Думи мої, думи», «Реве та стогне Дніпр широкий». Спілкувався з видатними діячами української культури, його сучасниками, зокрема з Михайлом Коцюбинським, композитором Миколою Лисенком. В багатьох творах Шолом-Алейхема його героями є євреї та українці. Діють вони і в одному з його найвідоміших творів «Тев’є-молочар», до речі, саме цей літературний твір зберігається у книжковому зібранні краєзнавчого музею.
Майбутній письменник, справжнє ім’я якого Шолом Нохумович Рабинович, народився 2 березня 1859 року в місті Переяславі на Полтавщині (тепер Переяслав-Хмельницький Київської області) у родині дрібного крамаря. Дитячі роки минули у невеличкому містечку Вороньків Полтавської губернії (тепер село у Бориспільському районі). Навчався у Хедері – єврейській початковій релігійній школі. Згодом під впливом єврейської просвітницької літератури займався загальною освітою, навчався у повітовій школі.
Працювати почав спочатку домашнім учителем у єврейського магната Елімелеха Лоєва, три роки навчав його доньку Голде (Ольгу). Між вчителем та ученицею спалахнули почуття. Та багатий батько дівчини не був готовий до такого соціально нерівного шлюбу, тому Шолом Рабинович втратив роботу в будинку у Лоєва. Два роки потому Шолом Алейхем був громадським рабином у Лубнах. Тільки через шість років, всупереч волі свого батька, Ольга Лоєва стала дружиною Шолом Алейхема і згодом народила йому шістьох дітей. Потім письменник жив і працював у Білій церкві, згодом – у Києві (називав його у своїх творах Єгупцем), де займався торгівельними справами.
Літературна діяльність Шолом Алейхема розпочалася наприкінці 1870-х років, коли у періодичних виданнях було опубліковано кілька кореспондентів і статей мовою ідиш. Поява Шолом Алейхема знаменувала нову сторінку в розвитку новітньої прози мовою ідиш. Головні герої Шолом-Алейхема – бідні «маленькі люди», які, незважаючи на важке злиденне життя, оптимістично дивляться у майбутнє, з гумором оцінюють своє становище, вірять у справедливість та мудрість Творця.
Після смерті тестя став спадкоємцем колосальних маєтків, однак йому не вдалося вигідно розпорядитися цими грошима, щоб примножити сімейний капітал. Поміняв безліч різнопланових професій, починаючи від мандрівного репетитора, закінчуючи гравцем на біржі. Саме захоплення його біржовими спекуляціями, якому він віддався в Одесі, підвело фінансиста-початківця. Також Шолом Алейхем спонсорував випуск журналів, які друкували художні твори на ідиш. Незабаром спадщину було втрачено. Проте до цього часу (поч. ХХ ст.) він стає популярним автором. Пише виключно на їдиші. Своєю метою ставить просвітництво народу, адже івритом володіли не всі. Отримавши спадок від тестя, він видає альманах «Єврейська народна бібліотека» на їдиші, допомагає молодим авторам, виплачуючи їм великі гонорари. Незабаром розоряється.
Після єврейських погромів у Києві в 1905 р. виїздить з сім’єю до Швейцарії, згодом – до Німеччини. Напередодні першої світової війни, хворий на туберкульоз, їде лікуватись до Італії. Незважаючи на невиліковну хворобу, Шолом-Алейхем виявляє незламну енергію та невичерпну жагу до творчості, постійно влаштовуючи творчі гастролі з публічним читанням та усними виступами. Війна застала його в Німеччині, як російський підданий, був висланий з країни. Переїздить до Нью-Йорка, де 13 червня 1916 року помирає від туберкульозу.
Шолом-Алейхем любив Україну, де українці та євреї жили і працювали поряд. Брат письменника у своїх спогадах пише, як високо цінував Шолом-Алейхем Тараса Шевченка, як зберігав у свої бібліотеці «Кобзаря», любив, знав напам’ять українські пісні, Шевченкові «Думи мої, думи», «Реве та стогне Дніпр широкий». Спілкувався з видатними діячами української культури, його сучасниками, зокрема з Михайлом Коцюбинським, композитором Миколою Лисенком. В багатьох творах Шолом-Алейхема його героями є євреї та українці. Діють вони і в одному з його найвідоміших творів «Тев’є-молочар», до речі, саме цей літературний твір зберігається у книжковому зібранні краєзнавчого музею.
08.03.202507:29
Колишня кондитерська фабрика. Полтава.
фото: Олена Антоненко
#стараполтава
фото: Олена Антоненко
#стараполтава
06.03.202504:41
Вулиця Монастирська навесні 1943-го року.
#стараполтава
#стараполтава
05.03.202508:46
Збір закрили. Волонтери дуже зворушені і вдячні що ми разом 🤗 💙💛 . Дякую підписникам - ви найкращі 💪🇺🇦.
Пераслаў з:
Полтавщина
04.03.202513:32
Шевченківська райрада Полтави вирішила відкласти голосування за земельне питання, яке визначить подальшу долю двоповерхової будівлі на вулиці Соборності, 2. Фактично, вийшло виграти трохи часу, щоб керівництво міста та громадськість висловили власну позицію.
Деталі: https://poltava.to/news/80237/
Деталі: https://poltava.to/news/80237/
03.03.202512:53
📅 3 березня 1993 року Полтава офіційно затвердила сучасний герб. Але його витоки сягають ще XVIII століття, коли місто було одним із полкових центрів українського козацтва.
🛡 Що означають його елементи?
🔹 Пурпурове (малинове) поле – традиційний козацький колір, що символізує гідність, благочестя та щедрість.
🏹 Золотий лук зі стрілою вниз – військова спадщина Полтави, що уособлює готовність до оборони та охорону мирної праці.
✨ Чотири шестикутні зірки – захист міста з усіх сторін світу.
✝️ Напис "Полтава" зі стилізованим хрестом – знак духовної спадщини та тяглості традицій.
🔍 Цей герб не просто красивий знак – він відображає багатовікову історію Полтави та її роль у становленні української державності.
🛡 Що означають його елементи?
🔹 Пурпурове (малинове) поле – традиційний козацький колір, що символізує гідність, благочестя та щедрість.
🏹 Золотий лук зі стрілою вниз – військова спадщина Полтави, що уособлює готовність до оборони та охорону мирної праці.
✨ Чотири шестикутні зірки – захист міста з усіх сторін світу.
✝️ Напис "Полтава" зі стилізованим хрестом – знак духовної спадщини та тяглості традицій.
🔍 Цей герб не просто красивий знак – він відображає багатовікову історію Полтави та її роль у становленні української державності.
02.03.202509:34
У Полтаві демонтували меморіальну дошку Антону Макаренку з фасаду Педуніверситету
+1
07.03.202520:37
У 2019 році в Управлінні СБУ в Полтавській області організовували виставку присвячену жертвам політичних репресій. На жаль, на виставку адміни не потрапили, але знайшли деякі її фото. Зокрема, рапорт в якому комендант територіального органу НКВД СРСР по Полтавській області Крапивський звітувався перед начальником обласного НКВД Волковим про розстріл 162 засуджених.
Відповідно рапорту, Крапивський виконав вирок із розстрілу 1 червня 1938 року у 22 години 16 хвилин.
Вирок виконаний в присутності прокурора по спецсправам Симоненка та начальника 1-го відділу, лейтенанта держбезпеки Брюховецького.
Розстріл засуджених тривав кілька годин – смерть констатували 2 червня о 1:10.
У присутності Крапивського тіла розстріляних закопали у землю о 4 годині 35 хвилин.
В Радянському Союзі документи розстрілу на Полтавщині 162 засуджених були засекречені.
Відповідно рапорту, Крапивський виконав вирок із розстрілу 1 червня 1938 року у 22 години 16 хвилин.
Вирок виконаний в присутності прокурора по спецсправам Симоненка та начальника 1-го відділу, лейтенанта держбезпеки Брюховецького.
Розстріл засуджених тривав кілька годин – смерть констатували 2 червня о 1:10.
У присутності Крапивського тіла розстріляних закопали у землю о 4 годині 35 хвилин.
В Радянському Союзі документи розстрілу на Полтавщині 162 засуджених були засекречені.
05.03.202516:40
#анонси
Лекція до дня народження Тараса Шевченка в Полтаві від Хорунжої служби бригади «Азов» та просвітницької ініціативи «Плетиво»!
📍Лекція на тему: «Тарас Шевченко: поет, художник, борець за свободу». Дізнайтеся про видатного українського генія, який став символом національної ідентичності та боротьби за незалежність України. Лекція розкриє багатогранну особистість Кобзаря — від його дитинства у кріпацтві до становлення як визначного митця світового рівня. Ви почуєте про творчий шлях Шевченка як поета і художника, його участь у Кирило-Мефодіївському братстві, роки заслання та безсмертну спадщину, яка надихає українців і сьогодні.
❤️ Спікер: друг «Ліра».
👀 Де: Полтава. Місце проведення учасникам повідомлять окремо.
👍 Коли: 9 березня, неділя.
Захід безкоштовний. Реєстрація за посиланням.
Лекція до дня народження Тараса Шевченка в Полтаві від Хорунжої служби бригади «Азов» та просвітницької ініціативи «Плетиво»!
📍Лекція на тему: «Тарас Шевченко: поет, художник, борець за свободу». Дізнайтеся про видатного українського генія, який став символом національної ідентичності та боротьби за незалежність України. Лекція розкриє багатогранну особистість Кобзаря — від його дитинства у кріпацтві до становлення як визначного митця світового рівня. Ви почуєте про творчий шлях Шевченка як поета і художника, його участь у Кирило-Мефодіївському братстві, роки заслання та безсмертну спадщину, яка надихає українців і сьогодні.
❤️ Спікер: друг «Ліра».
👀 Де: Полтава. Місце проведення учасникам повідомлять окремо.
👍 Коли: 9 березня, неділя.
Захід безкоштовний. Реєстрація за посиланням.
03.03.202507:35
Олексій Бекетов: архітектор, який будував майбутнє
3-го березня річниця народження Олексія Бекетова – видатного українського архітектора, який залишив свій слід у багатьох містах, але передусім у Харкові. На жаль, саме там війна завдала чи не найбільшої шкоди його спадщині: російські обстріли знищили або пошкодили багато його будівель.
Та Бекетов будував не лише для Харкова. Його проєкти втілено у Дніпрі, Запоріжжі, Сімферополі, Алушті, Керчі, Новочеркаську, містах Донбасу. А ще – в Лубнах, де стоять дві його унікальні споруди.
У місті Лубни є дві будівлі, зведені завдяки таланту Олексія Бекетова. Перша — це загальноосвітня школа № 10, історичне минуле якої пов’язане із далеким 1902 роком. Саме тоді, на 12-му єпархіальному з’їзді духовенства, було вирішено створити в Полтавській єпархії училище для дочок священиків, зводилося воно коштом Полтавського свічкового заводу. У 1907 році Лубенське єпархіальне училище було відкрито. Бекетов подбав, щоб споруда вражала величчю та вишуканістю. Триповерхова будівля зведена у формі літери «Е», з куполом та вишуканими оздобами: над входом збереглася арка та кольорові міні-віконця із кахлів. Бекетову-архітектору притаманна стильова різноманітність — це й неоренесанс, і модерн, і неокласицизм. А саме ця будівля створювалась під впливом українського романтизму.
В Лубнах побутує легенда, а можливо і не легенда, що начебто Олексій Миколайович так прорахував кількість цеглин, які будуть задіяні в будівництві училища, що по його завершенню зосталося тільки п’ять невикористаних цеглин. На навчання до єпархіального училища приймали переважно дочок православного духовенства. Найбідніші, за рішенням Покровської опікунської ради, мали право на безкоштовне здобуття освіти, решта мусили платити 150-200 карбованців на рік. На межі 1918-1920 рр. у будівлі єпархіального училища відкрили Лубенський учительський інститут.
Трагічними виявилися роки окупації міста німецькими військами, у цій споруді було організовано концтабір для полонених офіцерів. Розстріли проводились на прибудинковій території. Через концтабір пройшло близько ста тисяч осіб, багато з них загинуло. У 1943 році, під час вигнання нацистів з Лубен, будівля постраждала від пожежі і частково зазнала руйнувань.
Лише у жовтні 1962 року після тривалої реконструкції у приміщенні відкрилася школа-інтернат, а з вересня 1980 року школа запрацювала як середня.
Влітку 2023 року сім інститутів і коледжів Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка евакуювали із окупованого росіянами Старобільська до Лубен і розташували в цій історичній будівлі.
Ще одна споруда спроєктована Олексієм Бекетовим в Лубнах — це будівля колишнього окружного суду. Вона є центром площі, в ній розташовані Лубенські районні рада та держадміністрація, а також відділи і управління Лубенської міської ради. Збудували її на початку ХХ століття за сприяння тодішнього голови суду Лубенської округи Олександра Тимофеєва, батька відомого лікаря Сергія Тимофеєва.
Архітектуру цієї будівлі відрізняє офіційний класичний стиль, центральний і боковий фасади увінчано порталами з колонами. В 20-х роках ХХ століття в Лубенському окружному суді відбулося багато бурхливих подій. У 1905 р. судом за протидію царському уряду було винесено вирок до заслання українському письменнику Архипу Тесленку.
А 1909 року тут відбувалися слухання справи тридцяти восьми організаторів «Лубенської республіки», яка була проголошена у грудні 1905 року. Поміж них співробітник Лубенського окружного суду Андрій Лівицький, який у 1903-1906 роках очолював Лубенський осередок Революційної української партії, а під час подій Лубенської революції 1905 року керував Коаліційним комітетом Лубен й загонами громадської самооборони міста.
Після встановлення комуністичної влади у приміщенні суду розмістили установи райвиконкому, міський суд і архів, під час 2 світової війни– гебітскомісаріат. Споруду було спалено нацистами під час відступу, відбудовано в 1962 році. Віднедавна площа, в центрі якої стоїть ця велична будівля, носить ім’я її творця — академіка архітектури Олексія Бекетова.
3-го березня річниця народження Олексія Бекетова – видатного українського архітектора, який залишив свій слід у багатьох містах, але передусім у Харкові. На жаль, саме там війна завдала чи не найбільшої шкоди його спадщині: російські обстріли знищили або пошкодили багато його будівель.
Та Бекетов будував не лише для Харкова. Його проєкти втілено у Дніпрі, Запоріжжі, Сімферополі, Алушті, Керчі, Новочеркаську, містах Донбасу. А ще – в Лубнах, де стоять дві його унікальні споруди.
У місті Лубни є дві будівлі, зведені завдяки таланту Олексія Бекетова. Перша — це загальноосвітня школа № 10, історичне минуле якої пов’язане із далеким 1902 роком. Саме тоді, на 12-му єпархіальному з’їзді духовенства, було вирішено створити в Полтавській єпархії училище для дочок священиків, зводилося воно коштом Полтавського свічкового заводу. У 1907 році Лубенське єпархіальне училище було відкрито. Бекетов подбав, щоб споруда вражала величчю та вишуканістю. Триповерхова будівля зведена у формі літери «Е», з куполом та вишуканими оздобами: над входом збереглася арка та кольорові міні-віконця із кахлів. Бекетову-архітектору притаманна стильова різноманітність — це й неоренесанс, і модерн, і неокласицизм. А саме ця будівля створювалась під впливом українського романтизму.
В Лубнах побутує легенда, а можливо і не легенда, що начебто Олексій Миколайович так прорахував кількість цеглин, які будуть задіяні в будівництві училища, що по його завершенню зосталося тільки п’ять невикористаних цеглин. На навчання до єпархіального училища приймали переважно дочок православного духовенства. Найбідніші, за рішенням Покровської опікунської ради, мали право на безкоштовне здобуття освіти, решта мусили платити 150-200 карбованців на рік. На межі 1918-1920 рр. у будівлі єпархіального училища відкрили Лубенський учительський інститут.
Трагічними виявилися роки окупації міста німецькими військами, у цій споруді було організовано концтабір для полонених офіцерів. Розстріли проводились на прибудинковій території. Через концтабір пройшло близько ста тисяч осіб, багато з них загинуло. У 1943 році, під час вигнання нацистів з Лубен, будівля постраждала від пожежі і частково зазнала руйнувань.
Лише у жовтні 1962 року після тривалої реконструкції у приміщенні відкрилася школа-інтернат, а з вересня 1980 року школа запрацювала як середня.
Влітку 2023 року сім інститутів і коледжів Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка евакуювали із окупованого росіянами Старобільська до Лубен і розташували в цій історичній будівлі.
Ще одна споруда спроєктована Олексієм Бекетовим в Лубнах — це будівля колишнього окружного суду. Вона є центром площі, в ній розташовані Лубенські районні рада та держадміністрація, а також відділи і управління Лубенської міської ради. Збудували її на початку ХХ століття за сприяння тодішнього голови суду Лубенської округи Олександра Тимофеєва, батька відомого лікаря Сергія Тимофеєва.
Архітектуру цієї будівлі відрізняє офіційний класичний стиль, центральний і боковий фасади увінчано порталами з колонами. В 20-х роках ХХ століття в Лубенському окружному суді відбулося багато бурхливих подій. У 1905 р. судом за протидію царському уряду було винесено вирок до заслання українському письменнику Архипу Тесленку.
А 1909 року тут відбувалися слухання справи тридцяти восьми організаторів «Лубенської республіки», яка була проголошена у грудні 1905 року. Поміж них співробітник Лубенського окружного суду Андрій Лівицький, який у 1903-1906 роках очолював Лубенський осередок Революційної української партії, а під час подій Лубенської революції 1905 року керував Коаліційним комітетом Лубен й загонами громадської самооборони міста.
Після встановлення комуністичної влади у приміщенні суду розмістили установи райвиконкому, міський суд і архів, під час 2 світової війни– гебітскомісаріат. Споруду було спалено нацистами під час відступу, відбудовано в 1962 році. Віднедавна площа, в центрі якої стоїть ця велична будівля, носить ім’я її творця — академіка архітектури Олексія Бекетова.
Пераслаў з:
Стара Полтава
02.03.202507:22
Петровський Полтавський кадетський корпус. Початок XX ст.
Кадети в більярдній.
#стараполтава
Кадети в більярдній.
#стараполтава
07.03.202507:14
Кооперативний магазин сільгоспродуктів "ВЕСНА" розташовувався на вулиці Європейській №17.
фото: Леонід Булава
#стараполтава
фото: Леонід Булава
#стараполтава
04.03.202520:18
Шановні підписники, прошу будь-яким донатом допомогти волонтерам в Полтаві закрити збір на купівлю рулонів спанбонду.
Матеріал необхідний для створення маскувальних екранів від тепловізорів.
Посилання на конверт для збору:
https://www.privat24.ua/send/gdb06
Номер картки конверту:
Волонтери групи Hand made для Армії руками небайдужих полтавок понад 10 років створюють для захисників України маскувальне спорядження.
Звернення волонтерів:
Ми створюємо зараз екрани у 3 містах України, звідки вони прямують до наших захисників.
Усі вироби нашої майстерні ми передаємо військовим безкоштовно, але запитів більше і більше.
З 2023 року, коли ми почали створювати цей вид маскування, нашим захисникам відправлено вже більше 1000 антитепловізійних екранів.
Наразі ми знаходимо спосіб зменшити собівартість, зокрема, використовувати на спідній бік однотонний спанбонд. Але для цього нам потрібно закупити більше матеріалу зараз відповідно.
Рівень нашої продуктивності змушує нас постійно шукати кошти для створення маскспорядження: маскувальних сіток, чугайстрів, сіток-кікімор, екранів, пончо та плащів від тепловізора. Знаємо, що всі волонтери живуть у цьому стресі. Саме тому ми дуже сподіваємося на вашу підтримку. Можливо, і вам чи вашим рідним колись доведеться звернутися до нас із проханням про допомогу...
Тримаймося!
Допомагаймо нашій Армії.
Віримо у Перемогу 🇺🇦
Матеріал необхідний для створення маскувальних екранів від тепловізорів.
Посилання на конверт для збору:
https://www.privat24.ua/send/gdb06
Номер картки конверту:
5168752101684929Волонтери групи Hand made для Армії руками небайдужих полтавок понад 10 років створюють для захисників України маскувальне спорядження.
Звернення волонтерів:
Ми створюємо зараз екрани у 3 містах України, звідки вони прямують до наших захисників.
Усі вироби нашої майстерні ми передаємо військовим безкоштовно, але запитів більше і більше.
З 2023 року, коли ми почали створювати цей вид маскування, нашим захисникам відправлено вже більше 1000 антитепловізійних екранів.
Наразі ми знаходимо спосіб зменшити собівартість, зокрема, використовувати на спідній бік однотонний спанбонд. Але для цього нам потрібно закупити більше матеріалу зараз відповідно.
Рівень нашої продуктивності змушує нас постійно шукати кошти для створення маскспорядження: маскувальних сіток, чугайстрів, сіток-кікімор, екранів, пончо та плащів від тепловізора. Знаємо, що всі волонтери живуть у цьому стресі. Саме тому ми дуже сподіваємося на вашу підтримку. Можливо, і вам чи вашим рідним колись доведеться звернутися до нас із проханням про допомогу...
Тримаймося!
Допомагаймо нашій Армії.
Віримо у Перемогу 🇺🇦
04.03.202504:46
Травень 1972. Кадетський корпус.
фото: обласний держархів
#стараполтава
фото: обласний держархів
#стараполтава
Пераслаў з:Стара Полтава
02.03.202519:29
25 серпня 1959 року. Панорама головної вулиці міста - вулиці Соборності. Була відбудована після війни.
Помітні скульптури на вході в Корпусний сад. А Кадетський корпус ще з куполом.
Помітні скульптури на вході в Корпусний сад. А Кадетський корпус ще з куполом.
01.03.202520:59
💚 8 березня гурт «Друга Ріка» зіграє благодійний концерт в Villa Крокодила
✨Улюблені хіти про кохання
✨Тепла «своя» атмосфера
✨Благодійний аукціон на підтримку ЗСУ
«За доброю традицією, 8 березня проведемо разом з нашими прихильниками — на цей раз у Полтаві. Зустрінемо весну, зіграємо улюблені пісні та зберемо на потреби ЗСУ. До зустрічі, Полтаво!», — коментують музиканти гурту «Друга Ріка».
🗓 8 березня, 18:00
📍Villa Крокодила
🎫 Останні квитки на сайті
Найкращий подарунок собі та коханій людині — концерт у виконанні улюблених музикантів. Розділіть цей вечір разом з «Другою Рікою»! ❤️🔥
✨Улюблені хіти про кохання
✨Тепла «своя» атмосфера
✨Благодійний аукціон на підтримку ЗСУ
«За доброю традицією, 8 березня проведемо разом з нашими прихильниками — на цей раз у Полтаві. Зустрінемо весну, зіграємо улюблені пісні та зберемо на потреби ЗСУ. До зустрічі, Полтаво!», — коментують музиканти гурту «Друга Ріка».
🗓 8 березня, 18:00
📍Villa Крокодила
🎫 Останні квитки на сайті
Найкращий подарунок собі та коханій людині — концерт у виконанні улюблених музикантів. Розділіть цей вечір разом з «Другою Рікою»! ❤️🔥
Паказана 1 - 24 з 3119
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.