Ясновельможна Рать
Бог! Гетьман! Україна!
Історичний канал козацько-гетьманського спрямування, документи, архіви, без демагогії та популізму
https://t.me/boost/hetmannacional />Питання про співпрацю - @creathetman або @Kuban_cossack_enjoyer
Історичний канал козацько-гетьманського спрямування, документи, архіви, без демагогії та популізму
https://t.me/boost/hetmannacional
Рэйтынг TGlist
0
0
ТыпПублічны
Вертыфікацыя
Не вертыфікаваныНадзейнасць
Не надзейныРазмяшчэнне
МоваІншая
Дата стварэння каналаJun 02, 2024
Дадана ў TGlist
Jun 06, 2024Прыкрепленая група
Же през шаблю маємо права!
19
Падпісчыкаў
410
24 гадз.00%Тыдзень00%Месяц00%
Індэкс цытавання
67
Згадкі2Рэпостаў на каналах0Згадкі на каналах2
Сярэдняе ахоп 1 паста
74
12 гадз.590%24 гадз.740%48 гадз.640%
Узаемадзеянне (ER)
10.81%
Рэпостаў1Каментары5Рэакцыі2
Узаемадзеянне па ахопу (ERR)
0%
24 гадз.0%Тыдзень0%Месяц
0.39%
Ахоп 1 рэкламнага паста
44
1 гадз.3068.18%1 – 4 гадз.00%4 - 24 гадз.00%
Усяго пастоў за 24 гадзіны
0
Дынаміка
-
Апошнія публікацыі ў групе "Ясновельможна Рать"
04.02.202511:06
Вас вітає Національний Пакт.
Це об'єднання націоналістичних, консервативних та патріотично-налаштованих каналів, які вирішили об'єднатись в єдине ціле і почати протистояння проти анти-українських ідей, проти поширення лівацтва та за повернення традиційного суспільства яке буде об'єднане під одною Українською Національною Ідеєю.
Приєднуйся до нас, до нашого Національного Пакту, де ти відкриєш для себе новий здоровий світогляд, забудеш про ліві ідеї та здобудеш національну свідомість!
Це об'єднання націоналістичних, консервативних та патріотично-налаштованих каналів, які вирішили об'єднатись в єдине ціле і почати протистояння проти анти-українських ідей, проти поширення лівацтва та за повернення традиційного суспільства яке буде об'єднане під одною Українською Національною Ідеєю.
Приєднуйся до нас, до нашого Національного Пакту, де ти відкриєш для себе новий здоровий світогляд, забудеш про ліві ідеї та здобудеш національну свідомість!
31.12.202421:57
Дорогі підписники хочу вас привітати з прийдешнім Новим Роком, у першу чергу хочемо висловити вітання військовим, які обороняють в цей непростий час нашу державу. Військові зустрічають цей день далеко від своїх родин. Завдяки їм праці ми зустрічаємо цей Новий Рік дома.
Адміністрація каналу Ясновельможна Рать вважає за потрібне висловити подяку ЗСУ за мужність, за оборону нашої незалежної Держави. Нехай Здоров'я буде міцним, щасливим і щоб цей рік для нас став роком перемоги, спокою, та відновлення. Божого Благословення Вам! З Наступаючим!
Адміністрація каналу Ясновельможна Рать вважає за потрібне висловити подяку ЗСУ за мужність, за оборону нашої незалежної Держави. Нехай Здоров'я буде міцним, щасливим і щоб цей рік для нас став роком перемоги, спокою, та відновлення. Божого Благословення Вам! З Наступаючим!
31.12.202416:03
Листівка-відозва Комітету визволення Кубані «Брати кубанці»
Чехословаччина, 1920-ті роки
#фото_документи
Чехословаччина, 1920-ті роки
#фото_документи
Не змаглі атрымаць доступ
да медыяконтэнту
да медыяконтэнту
31.12.202408:30
Розквіт української музики в добу Гетьманату
Однією з важливих тем в контексті завдань по відродженню національного мистецтва стала широка пропаганда музичної культури. Під рубриками "Український Національний хор", "Українська опера" в газетній періодиці вмішувалися добірки матеріалів, що широко висвітлювали заходи Міністерства народної освіти та мистецтва по перетворенню Київської опери в Національну оперу, створення Українського Національного хору (під керівництвом диригента О.Кошиця), згодом перетвореного в Українську державну капелу", і Державного симфонічного оркестру (під керівництвом О.Горличого). Важливо, що ці матеріали містили не тільки виклад музичних заходів, а й результати втілення їх у життя. Велика група матеріалів присвячена діяльності музичного відділу Міністерства освіти, його роботі 1:3 організації хорів. У газетній періодиці широко висвітлюється виступ першого Українського Національного хору у Києві, який 9 червня 1918 р. у міській опері вперше дав концерт. До складу хору ввійшло 75 співаків. У святі української пісні взяли участь П.Скоропадський, члени уряду, визначні українські громадські і культурні діячі. Концерт було присвячено творчості К.Стеценка. Преса постійно повідомляла про організацію нових хорових колективів, зокрема, другого Національного хору в Києві. Передбачалося, що очолять хор Д.Давидовський та М. Леонтович. Велику увагу
преса приділила гастролям влітку 1918 р. першого Українського Національного хору в Харкові. З концертами виїздили К.Стеценко, О.Приходько, О.Кошиць, М.Литвиненко-Вольгемут, М.Дніпрова (Приємська) і С.Колодіївна.
Серед зазначеної групи джерел заслуговують на особливу увагу матеріали, котрі окреслювали ретроспективну картину розвитку хорового співу на місцях як основи української музичної культури. Варто відзначити групу газетних публікацій про відкриття у липні 1918 р. Українського Національного хору в Полтаві. Очолив хор відомий фахівець у сфері хорового співу, колишній диригент національного театру В.Костів-Верховинець. У програмі концертів хорового колективу були народні пісні на музику Лисенка, Кошиця, Леонтовича, Верховинця. Всі концерти хору проведені з благодійною метою на користь різних громадських організацій.
У пресі також широко висвітлювалося відкриття українського хору в Кам'янець-Подільському. 30 червня 1918 р. у помешканні товариства "Просвіта" відбулось урочисте відкриття хору. У святі пісні, крім 60 учасників хору, взяли часть голова секції по організації національних хорів музичного відділу Міністерства народної освіти та мистецтва О.К.Приходько і шанувальники українського співу.
Поряд з цим, є чимало газетних матеріалів про благодійницьку діяльність хорових колективів, пропаганду української пісні. Так, у липні 1918 р. в приміщенні Лубенського жіночого єпархіального училища відбувся концерт українського хору під керівництвом композитора К.Стеценка. В концерті прозвучало багато пісень самого керівника хору.
Група газетних матеріалів повідомляла про благодійний концерт в садах Дехтерівської богодільні, який було влаштовано 25 серпня 1918 р. за ініціативою Лук'янівського товариства "Просвіта". В концерті взяли участь актори М.Литвиненко-Вольгемут (спів), С.Колодіївна (спів), М.Дніпрова (мелодекламація) та перший український національний хор під керівництвом О.Приходька. Акомпонував солістам В.Кривців, керував хором - М.Леонтович. З метою пропаганди української музики 4 грудня 1918 р. в приміщенні Київської громадської бібліотеки відбулася лекція-концерт, ілюстрована народними мелодіями в суто народному стилі і виконанням пісень в музичній обробці М.Лисенка.
Лектор Г.Хоткевич ознайомив слухачів з теорією походження музичних звуків і складання з цих звуків народних пісень.Тут же національний хор дав як ілюстрацію цілий ряд пісень на різні життєві теми.
📄
#Українська_Держава
#культура
#українізація
Однією з важливих тем в контексті завдань по відродженню національного мистецтва стала широка пропаганда музичної культури. Під рубриками "Український Національний хор", "Українська опера" в газетній періодиці вмішувалися добірки матеріалів, що широко висвітлювали заходи Міністерства народної освіти та мистецтва по перетворенню Київської опери в Національну оперу, створення Українського Національного хору (під керівництвом диригента О.Кошиця), згодом перетвореного в Українську державну капелу", і Державного симфонічного оркестру (під керівництвом О.Горличого). Важливо, що ці матеріали містили не тільки виклад музичних заходів, а й результати втілення їх у життя. Велика група матеріалів присвячена діяльності музичного відділу Міністерства освіти, його роботі 1:3 організації хорів. У газетній періодиці широко висвітлюється виступ першого Українського Національного хору у Києві, який 9 червня 1918 р. у міській опері вперше дав концерт. До складу хору ввійшло 75 співаків. У святі української пісні взяли участь П.Скоропадський, члени уряду, визначні українські громадські і культурні діячі. Концерт було присвячено творчості К.Стеценка. Преса постійно повідомляла про організацію нових хорових колективів, зокрема, другого Національного хору в Києві. Передбачалося, що очолять хор Д.Давидовський та М. Леонтович. Велику увагу
преса приділила гастролям влітку 1918 р. першого Українського Національного хору в Харкові. З концертами виїздили К.Стеценко, О.Приходько, О.Кошиць, М.Литвиненко-Вольгемут, М.Дніпрова (Приємська) і С.Колодіївна.
Серед зазначеної групи джерел заслуговують на особливу увагу матеріали, котрі окреслювали ретроспективну картину розвитку хорового співу на місцях як основи української музичної культури. Варто відзначити групу газетних публікацій про відкриття у липні 1918 р. Українського Національного хору в Полтаві. Очолив хор відомий фахівець у сфері хорового співу, колишній диригент національного театру В.Костів-Верховинець. У програмі концертів хорового колективу були народні пісні на музику Лисенка, Кошиця, Леонтовича, Верховинця. Всі концерти хору проведені з благодійною метою на користь різних громадських організацій.
У пресі також широко висвітлювалося відкриття українського хору в Кам'янець-Подільському. 30 червня 1918 р. у помешканні товариства "Просвіта" відбулось урочисте відкриття хору. У святі пісні, крім 60 учасників хору, взяли часть голова секції по організації національних хорів музичного відділу Міністерства народної освіти та мистецтва О.К.Приходько і шанувальники українського співу.
Поряд з цим, є чимало газетних матеріалів про благодійницьку діяльність хорових колективів, пропаганду української пісні. Так, у липні 1918 р. в приміщенні Лубенського жіночого єпархіального училища відбувся концерт українського хору під керівництвом композитора К.Стеценка. В концерті прозвучало багато пісень самого керівника хору.
Група газетних матеріалів повідомляла про благодійний концерт в садах Дехтерівської богодільні, який було влаштовано 25 серпня 1918 р. за ініціативою Лук'янівського товариства "Просвіта". В концерті взяли участь актори М.Литвиненко-Вольгемут (спів), С.Колодіївна (спів), М.Дніпрова (мелодекламація) та перший український національний хор під керівництвом О.Приходька. Акомпонував солістам В.Кривців, керував хором - М.Леонтович. З метою пропаганди української музики 4 грудня 1918 р. в приміщенні Київської громадської бібліотеки відбулася лекція-концерт, ілюстрована народними мелодіями в суто народному стилі і виконанням пісень в музичній обробці М.Лисенка.
Лектор Г.Хоткевич ознайомив слухачів з теорією походження музичних звуків і складання з цих звуків народних пісень.Тут же національний хор дав як ілюстрацію цілий ряд пісень на різні життєві теми.
📄
Григорій Рудий "Періодика часів Української Держави про національне мистецтво"#Українська_Держава
#культура
#українізація
Не змаглі атрымаць доступ
да медыяконтэнту
да медыяконтэнту
30.12.202410:02
Вас вітає Національний Пакт.
Це об'єднання націоналістичних, консервативних та патріотично-налаштованих каналів, які вирішили об'єднатись в єдине ціле і почати протистояння проти анти-українських ідей, проти поширення лівацтва та за повернення традиційного суспільства яке буде об'єднане під одною Українською Національною Ідеєю.
Приєднуйся до нас, до нашого Національного Пакту, де ти відкриєш для себе новий здоровий світогляд, забудеш про ліві ідеї та здобудеш національну свідомість!
Це об'єднання націоналістичних, консервативних та патріотично-налаштованих каналів, які вирішили об'єднатись в єдине ціле і почати протистояння проти анти-українських ідей, проти поширення лівацтва та за повернення традиційного суспільства яке буде об'єднане під одною Українською Національною Ідеєю.
Приєднуйся до нас, до нашого Національного Пакту, де ти відкриєш для себе новий здоровий світогляд, забудеш про ліві ідеї та здобудеш національну свідомість!
Не змаглі атрымаць доступ
да медыяконтэнту
да медыяконтэнту
29.12.202408:20
Збільшення мережі закладів охорони здоров'я за доби Гетьманату
Українська держава прагнула широко залучати до вирішення проблем медичного обслуговування населення приватну ініціативу. Так, на початку травня 1918 р. на адресу губернського лікарського інспектора Харківщини М. Стрельникова від лікарів С. Танчука та С.Каплана надійшло прохання видати дозвіл на відкриття в Харкові приватної лікарні з амбулаторією, хірургічним,
гінекологічним та пологовим відділеннями. 20 травня 1918 р. на засіданні лікарського відділу Харківського губернського правління було прийнято відповідну позитивну ухвалу. Вже 22 травня виконуючий обов'язки
губернського старости П.Залесський затвердив статут лікарні. У ньому були передбачені окремі години для безкоштовного прийому бідного населення.
У жовтні 1918 р. у Харкові розпочали роботу ще два приватні медичні заклади. Один із них "Приватна лічебниця вуха, горла, носа" лікаря В. Белліна. У статуті його закладу наголошувалося: "Лікарня повинна надавати
допомогу, відповідаючи сучасним науковим вимогам". Цікаво відзначити, що оплата за лікування проводилася за спеціальною "таксою", затвердженою ГЛУ. 16 жовтня 1918 р. на засідання ГЛУ Харківщини під головуванням
М. Стрельникова було ухвалено видати посвідчення доктору М. Мелейковському на відкриття амбулаторії "стаціонару для хірургічно-
гінекологічних і терапевтичних хворих на 20 ліжок".
В окремих випадках приватні заклади були влаштовані й у сільській місцевості. Із серпня 1918 р. розпочала роботу така лікарня зі стаціонарними ліжками "зі всіх хвороб, окрім інфекційних", на 12 осіб з амбулаторією у слободі
Сватова Лучка Куп'янського повіту Харківської губернії. Заслуговує на увагу те, що прохання про видачу дозволу на відкриття її засновники лікарі В. Попов, О. та М.Кузнецови подали до ГЛУ 7 серпня, а вже 15 вересня
1918 р. отримали ствердну відповідь.
Протягом травня жовтня 1918р. у Харкові та повітових містечках губернії було влаштовано близько 20 стоматологічних кабінетів. Їх відкриття проходило під контролем губернського лікарського управління. На його адресу часто надходили прохання "дантистів" надати
дозволи на започаткування стоматологічних кабінетів. Так, 4 червня 1918 р. до ГЛУ Харківщини звернулася жителька Харкова 3.Васильєва з проханням
дозволити відкрити "зубний кабінет". Це питання члени ГЛУ розглянули на своєму засіданні вже наступного дня. Після рішення задовольнити прохання 3.Васильєвої майбутній кабінет оглянув лікар, член міської думи Дракін. На підставі його висновку 3 вересня 1918 р. ГЛУ видало відповідний дозвіл за підписом лікарського інспектора М. Стрельникова. В аналогічний спосіб посвідчення на право відкриття стоматологічного кабінету отримали жителі
Харкова Н. Лемлих (31 липня), Г. Дукаревич (3 вересня), І.Аронов (13 вересня), Д.Мозохейн 23 вересня 1918р. та ін. На кожному із засідань ГЛУ, де розглядалися питання відкриття стоматологічного кабінету, у протоколі значився спільний для всіх випадків запис: "Розглянувши даний акт(огляд кабінету Дракіним), ГЛУ постановило: дозволити зубному лікарю відкрити зубний кабінет, про що видати посвідчення".
Умови відкриття та внутрішнього облаштування "зубних кабінетів" визначалися відповідно до Циркулярів МВС Російської імперії від 28 липня 1902 р. та 23 січня 1913 р., але зважаючи на суспільні вимоги 1918 р. Так, за Гетьманату лікар подавав прохання про дозвіл на відкриття стоматологічного кабінету не до губернського старости, а до ГЛУ. Приміщення після отримання дозволу для майбутнього кабінету оглядав не лікарський інспектор,
а міський чи повітовий лікар. У Харкові 8 з 13 майбутніх стоматологічних кабінетів оглянув член міської управи лікар Дракін. У Сумах, Куп'янську та Слав'янську огляд провели повітові лікарі. Серед інших вимог передбачалося забезпечити кабінет необхідними інструментами та утримувати приміщення в чистоті. Остаточне затвердження дозволів на право організації приватної стоматологічної практики проводило МНЗтаДО.
📄
#Українська_Держава
#гетьманський_уряд
#становище
Українська держава прагнула широко залучати до вирішення проблем медичного обслуговування населення приватну ініціативу. Так, на початку травня 1918 р. на адресу губернського лікарського інспектора Харківщини М. Стрельникова від лікарів С. Танчука та С.Каплана надійшло прохання видати дозвіл на відкриття в Харкові приватної лікарні з амбулаторією, хірургічним,
гінекологічним та пологовим відділеннями. 20 травня 1918 р. на засіданні лікарського відділу Харківського губернського правління було прийнято відповідну позитивну ухвалу. Вже 22 травня виконуючий обов'язки
губернського старости П.Залесський затвердив статут лікарні. У ньому були передбачені окремі години для безкоштовного прийому бідного населення.
У жовтні 1918 р. у Харкові розпочали роботу ще два приватні медичні заклади. Один із них "Приватна лічебниця вуха, горла, носа" лікаря В. Белліна. У статуті його закладу наголошувалося: "Лікарня повинна надавати
допомогу, відповідаючи сучасним науковим вимогам". Цікаво відзначити, що оплата за лікування проводилася за спеціальною "таксою", затвердженою ГЛУ. 16 жовтня 1918 р. на засідання ГЛУ Харківщини під головуванням
М. Стрельникова було ухвалено видати посвідчення доктору М. Мелейковському на відкриття амбулаторії "стаціонару для хірургічно-
гінекологічних і терапевтичних хворих на 20 ліжок".
В окремих випадках приватні заклади були влаштовані й у сільській місцевості. Із серпня 1918 р. розпочала роботу така лікарня зі стаціонарними ліжками "зі всіх хвороб, окрім інфекційних", на 12 осіб з амбулаторією у слободі
Сватова Лучка Куп'янського повіту Харківської губернії. Заслуговує на увагу те, що прохання про видачу дозволу на відкриття її засновники лікарі В. Попов, О. та М.Кузнецови подали до ГЛУ 7 серпня, а вже 15 вересня
1918 р. отримали ствердну відповідь.
Протягом травня жовтня 1918р. у Харкові та повітових містечках губернії було влаштовано близько 20 стоматологічних кабінетів. Їх відкриття проходило під контролем губернського лікарського управління. На його адресу часто надходили прохання "дантистів" надати
дозволи на започаткування стоматологічних кабінетів. Так, 4 червня 1918 р. до ГЛУ Харківщини звернулася жителька Харкова 3.Васильєва з проханням
дозволити відкрити "зубний кабінет". Це питання члени ГЛУ розглянули на своєму засіданні вже наступного дня. Після рішення задовольнити прохання 3.Васильєвої майбутній кабінет оглянув лікар, член міської думи Дракін. На підставі його висновку 3 вересня 1918 р. ГЛУ видало відповідний дозвіл за підписом лікарського інспектора М. Стрельникова. В аналогічний спосіб посвідчення на право відкриття стоматологічного кабінету отримали жителі
Харкова Н. Лемлих (31 липня), Г. Дукаревич (3 вересня), І.Аронов (13 вересня), Д.Мозохейн 23 вересня 1918р. та ін. На кожному із засідань ГЛУ, де розглядалися питання відкриття стоматологічного кабінету, у протоколі значився спільний для всіх випадків запис: "Розглянувши даний акт(огляд кабінету Дракіним), ГЛУ постановило: дозволити зубному лікарю відкрити зубний кабінет, про що видати посвідчення".
Умови відкриття та внутрішнього облаштування "зубних кабінетів" визначалися відповідно до Циркулярів МВС Російської імперії від 28 липня 1902 р. та 23 січня 1913 р., але зважаючи на суспільні вимоги 1918 р. Так, за Гетьманату лікар подавав прохання про дозвіл на відкриття стоматологічного кабінету не до губернського старости, а до ГЛУ. Приміщення після отримання дозволу для майбутнього кабінету оглядав не лікарський інспектор,
а міський чи повітовий лікар. У Харкові 8 з 13 майбутніх стоматологічних кабінетів оглянув член міської управи лікар Дракін. У Сумах, Куп'янську та Слав'янську огляд провели повітові лікарі. Серед інших вимог передбачалося забезпечити кабінет необхідними інструментами та утримувати приміщення в чистоті. Остаточне затвердження дозволів на право організації приватної стоматологічної практики проводило МНЗтаДО.
📄
Любов Жванько "Діяльність закладів охорони здоров'я"#Українська_Держава
#гетьманський_уряд
#становище
Не змаглі атрымаць доступ
да медыяконтэнту
да медыяконтэнту
27.12.202419:24
Схожий на Будьоного, правда? Петро Поржи-Олексієнко дуже любив фотографуватися. І на багатьох світлинах виглядає справжнім героєм. Як козак Армії УНР пройшов довгий і цікавий життєвий й бойовий шлях. Написав спогади. Учасник бою під Крутами і Першого Зимового походу, в яких участі не брав. Після війни жив у Денвері, штат Колорадо.
#фото_документи
#фото_документи
Не змаглі атрымаць доступ
да медыяконтэнту
да медыяконтэнту
27.12.202410:05
Наказ по Міністерству народньої освіти та мистецтв
30 вересня 1918-го року
Молода українська Держава, яка провадить свое будування при цілком виключних умовах, потрібне, з одного боку надзвичайно бережного та пильного до себе відношення, а з другого виключного напруження всех культурних і економичних сил. Для забезпечення повного успіху в цьому, всі вірні сини молоде до Украіни повинні віддати всю свою енергію на працю Батьківщини і пильно стежити за дорученою кожному справою, памятаючи, що всяке роздроблення уваги, або одночасна праця кільком справам тілько відділяє, або зовсім одсовує можливість
отримати бажані наслідки. з огляду на це, вважаю за обов'язок звернутись до всіх слухаючих довіреного мені Міністерства з закликом віддати всі сили одним лише службовим справам Освіти, при чому висловлю певність в тому, що ніякі сторонні заняття і ніяке совміщення не буде допущено, особливо тими зі служачих, починаючи з п.п. Директорів Департаментів, яким належить головним чином виконавча роля.
Про зазначене повідомляю по Центральному управлінню
Міністерства, для належного виконання.
📄
#Українська_Держава
#освіта
30 вересня 1918-го року
Молода українська Держава, яка провадить свое будування при цілком виключних умовах, потрібне, з одного боку надзвичайно бережного та пильного до себе відношення, а з другого виключного напруження всех культурних і економичних сил. Для забезпечення повного успіху в цьому, всі вірні сини молоде до Украіни повинні віддати всю свою енергію на працю Батьківщини і пильно стежити за дорученою кожному справою, памятаючи, що всяке роздроблення уваги, або одночасна праця кільком справам тілько відділяє, або зовсім одсовує можливість
отримати бажані наслідки. з огляду на це, вважаю за обов'язок звернутись до всіх слухаючих довіреного мені Міністерства з закликом віддати всі сили одним лише службовим справам Освіти, при чому висловлю певність в тому, що ніякі сторонні заняття і ніяке совміщення не буде допущено, особливо тими зі служачих, починаючи з п.п. Директорів Департаментів, яким належить головним чином виконавча роля.
Про зазначене повідомляю по Центральному управлінню
Міністерства, для належного виконання.
📄
ЦДАВО України Ф. 2201. – Оп.3. – Спр. 7. – Арк.65.#Українська_Держава
#освіта
Не змаглі атрымаць доступ
да медыяконтэнту
да медыяконтэнту
30.10.202420:27
Олександр Рогоза (сидить четвертий зліва) з українськими і німецькими воєначальниками. 10 жовтня 1918 року. Фото з часопису “Око” (Київ, число 13/14 за 1918 рік)
(Знайшов кращу якість)
(Знайшов кращу якість)
Не змаглі атрымаць доступ
да медыяконтэнту
да медыяконтэнту
21.10.202413:00
Учасники Української Далекосхідної Ради із зазначенням учасників і їхніми світлинами
20.10.202412:24
Марка на честь сорокаріччя Листопадового Чину - створення Західно-Української Народної Республіки. Видана Союзом українців у Великій Британії. Зверніть увагу, що на мапі цієї держави позначено й руські княжі міста Перемишль і Холм.
28.09.202409:32
Наказом по Морському відомству част. 64 від 20 травня 1918 р. в комісію
при Військовому і Морському міністерстві по виробленню нової форми одягу представниками від Військово-Морського флоту були призначені капітан 2-го
рангу Пчельников Андрій та морські старшини Остроградський Михайло і
Внуков Петро. Діловодом до цієї робочої групи було призначено Лозеровича
Лева.
Для армії та флоту Української Держави спеціальною комісією з
досвідчених фахівців та професіоналів розроблялася нова форма одягу. Робоча
група з морських старшин повинна була зробити свій внесок в цю справу і створити форму одягу окремо для Військово-Морського флоту. Флотська форма одягу розроблялася з урахуванням історичних традицій української минувшини та з урахуванням історичних традицій флоту російської імперії.
Дослідник історії українського державного флоту В.Кравцевич пише, що з середини липня 1918 р. у Військово-Морському флоті Української Держави
було встановлено чини (військові звання) військовослужбовців флоту та введена нова форма одягу матросів та старшин. Згідно з дослідженням В.Кравцевича, до молодшого старшинського командного складу флоту належали корабельний гардемарин, мічман і лейтенант, а до старшого старшинського командного складу – старший лейтенант, капітан 2-го рангу та капітан 1-го рангу. У вищого командного складу флоту були такі адміральські чини: контр-адмірал, віце-адмірал та адмірал флоту .
Наведені архівні документи та історичні факти свідчать про те, що керівництво Української Держави та Військово-Морського флоту виявило турботу про встановлення для військовослужбовців флоту особливих морських чинів та рангів і введення для них окремої форми одягу. Тому Військово-Морський флот у період Гетьмана П.Скоропадського мав особливий перелік чинів і рангів та свою специфічну форму одягу, яка була створена з урахуванням історичного минулого України та з урахуванням менталітету
народу України. Усе це у кінцевому рахунку сприяло підвищенню престижу
військово-морської служби і підвищенню авторитету старшинських звань
гетьманського флоту Української Держави.
Горєлов Володимир Іванович"Будівництво армії і флоту Української Держави"
при Військовому і Морському міністерстві по виробленню нової форми одягу представниками від Військово-Морського флоту були призначені капітан 2-го
рангу Пчельников Андрій та морські старшини Остроградський Михайло і
Внуков Петро. Діловодом до цієї робочої групи було призначено Лозеровича
Лева.
Для армії та флоту Української Держави спеціальною комісією з
досвідчених фахівців та професіоналів розроблялася нова форма одягу. Робоча
група з морських старшин повинна була зробити свій внесок в цю справу і створити форму одягу окремо для Військово-Морського флоту. Флотська форма одягу розроблялася з урахуванням історичних традицій української минувшини та з урахуванням історичних традицій флоту російської імперії.
Дослідник історії українського державного флоту В.Кравцевич пише, що з середини липня 1918 р. у Військово-Морському флоті Української Держави
було встановлено чини (військові звання) військовослужбовців флоту та введена нова форма одягу матросів та старшин. Згідно з дослідженням В.Кравцевича, до молодшого старшинського командного складу флоту належали корабельний гардемарин, мічман і лейтенант, а до старшого старшинського командного складу – старший лейтенант, капітан 2-го рангу та капітан 1-го рангу. У вищого командного складу флоту були такі адміральські чини: контр-адмірал, віце-адмірал та адмірал флоту .
Наведені архівні документи та історичні факти свідчать про те, що керівництво Української Держави та Військово-Морського флоту виявило турботу про встановлення для військовослужбовців флоту особливих морських чинів та рангів і введення для них окремої форми одягу. Тому Військово-Морський флот у період Гетьмана П.Скоропадського мав особливий перелік чинів і рангів та свою специфічну форму одягу, яка була створена з урахуванням історичного минулого України та з урахуванням менталітету
народу України. Усе це у кінцевому рахунку сприяло підвищенню престижу
військово-морської служби і підвищенню авторитету старшинських звань
гетьманського флоту Української Держави.
Горєлов Володимир Іванович"Будівництво армії і флоту Української Держави"
06.09.202418:15
Павло Скоропадський і Кримське питання
... Через день-два до гетьмана зайшов Федір Лизогуб з якимось листом у руках.
— Ось, прочитайте. — звернувся він до гетьмана. Телеграма була від якогось генерала Сулькевича, який дуже зухвало повідомляв, що він стоїть на чолі кримського уряду, української мови не розуміє і надалі вимагає звертатися до нього російською.
Гетьман кашлянув.
—Ти бачиш як? Поганий початок. Скажіть, Федоре Андрійовичу, а якою мовою ми ведемо офіційні зносини та ділову переписку з Німеччиною, Австрією, Росією, Туреччиною та іншими державами і обивателями?
— Звичайно, Павле Петровичу, державною, українською, а нам відповідають теж своєю.
—То чому нам робити виняток для Криму і невідомого нікому Сулькевича? — обурився гетьман. Далі гетьман попросив міністра економіки Сергія Михайловича Гутника зробити розкладку економічних стосунків між Україною та Кримом.
— Україна не може існувати без Криму — це буде якийсь тулуб без ніг, — розмірковував гетьман, —Туреччина з татарами теж тягнуть руки до Криму. Мені невідомі плани німців щодо цього півострова. Я написав листи німецькому командуванню, але вони вагаються, хоч я, зі своєї сторони, рішуче наполягатиму.
— Так-так, пане гетьмане, економічно Крим не може існувати без України. Можливо, цим потрібно скористатися, оголосивши короткотривалу економічну блокаду, — порадив під кінець Гутник. Гетьман дещо насторожився такій пропозиції, але продовжив далі свою думку.
— Крим повинен належати Україні на будь-яких умовах: чи це буде повне об'єднання, чи Крим отримає автономію — це залежить від самих кримчан. Головне, щоб від півострова на нас не віяло ворожістю...
Проте відносини з кримським урядом дедалі більше загострювалися. Хоча не всі бажали ворожнечі. До Києва приїздило багато депутацій з побажаннями тісної співпраці між Кримом і Україною, вважаючи, що інші варіанти ведуть до загибелі економіки півострова. Того ж дня гетьман випадково зустрівся з офіцером німецького "Оберкомандо" майором Гассе, поділився з ним своїми клопотами щодо Криму.
— А ви можете сьогодні зустрітися з графом Татіщевим, він ще до Берліна і зараз проїздом знаходиться у Києві, — мовив Гассе.
Гетьман домовився з майором, що той повідомить графа про неофіційну зустріч з ним, Павлом Скоропадським. Бо на той час Українська Держава не мала офіційних відносин з Кримом. Умовилися, що граф Татіщев назветься прізвищем "Селівачов". Так і сталося. У приймальні граф зареєструвався під іншим прізвищем, навіть ним назвався, але почав вимагати від гетьмана офіційного прийому, як представника кримського уряду. До того ж, граф прибув у супроводі німецького офіцера.
— Я вас приймаю, як приватну особу, графа Татіщева, — ввічливо попередив гетьман. — І дуже радий бачити вас у себе, в Києві.
— Ні, я з цим не згоден. Я міністр і представляю наш кримський уряд. — твердо наполіг граф Татіщев і наголосив, — і прошу пам'ятати, я — росіянин.
— Ми так не домовлялися. Я, до вашого відома, українець. І не розумію, чому ви хотіли мене бачити?—здивувався гетьман.
На цьому ця "неофіційна" зустріч і закінчилась. Однак гетьман вирішив довідатися, з якою метою граф подорожує до Берліна. Наступного дня він направив до Німеччини прем'єр-міністра Федора Лизогуба, товариша міністра закордонних справ Палтова, і Кочубея в якості секретаря.
Ця поїздка виявилася корисною. Німецьке керівництво погодилося з вимогами гетьмана приєднати Крим до України, а також була обумовлена передача українським військам Чорноморського флоту, але за умови, що уряд виконає перед Німеччиною свої фінансові обов'язки. До кінця липня Українська Держава зробила великі успіхи у своїй зовнішній політиці, хоч всі в уряді добре розуміли, на якому нетривкому грунті будувалася країна.
Леонід Осауленко, Володимир Засєкін " Гетьман України Павло Скоропадський"
... Через день-два до гетьмана зайшов Федір Лизогуб з якимось листом у руках.
— Ось, прочитайте. — звернувся він до гетьмана. Телеграма була від якогось генерала Сулькевича, який дуже зухвало повідомляв, що він стоїть на чолі кримського уряду, української мови не розуміє і надалі вимагає звертатися до нього російською.
Гетьман кашлянув.
—Ти бачиш як? Поганий початок. Скажіть, Федоре Андрійовичу, а якою мовою ми ведемо офіційні зносини та ділову переписку з Німеччиною, Австрією, Росією, Туреччиною та іншими державами і обивателями?
— Звичайно, Павле Петровичу, державною, українською, а нам відповідають теж своєю.
—То чому нам робити виняток для Криму і невідомого нікому Сулькевича? — обурився гетьман. Далі гетьман попросив міністра економіки Сергія Михайловича Гутника зробити розкладку економічних стосунків між Україною та Кримом.
— Україна не може існувати без Криму — це буде якийсь тулуб без ніг, — розмірковував гетьман, —Туреччина з татарами теж тягнуть руки до Криму. Мені невідомі плани німців щодо цього півострова. Я написав листи німецькому командуванню, але вони вагаються, хоч я, зі своєї сторони, рішуче наполягатиму.
— Так-так, пане гетьмане, економічно Крим не може існувати без України. Можливо, цим потрібно скористатися, оголосивши короткотривалу економічну блокаду, — порадив під кінець Гутник. Гетьман дещо насторожився такій пропозиції, але продовжив далі свою думку.
— Крим повинен належати Україні на будь-яких умовах: чи це буде повне об'єднання, чи Крим отримає автономію — це залежить від самих кримчан. Головне, щоб від півострова на нас не віяло ворожістю...
Проте відносини з кримським урядом дедалі більше загострювалися. Хоча не всі бажали ворожнечі. До Києва приїздило багато депутацій з побажаннями тісної співпраці між Кримом і Україною, вважаючи, що інші варіанти ведуть до загибелі економіки півострова. Того ж дня гетьман випадково зустрівся з офіцером німецького "Оберкомандо" майором Гассе, поділився з ним своїми клопотами щодо Криму.
— А ви можете сьогодні зустрітися з графом Татіщевим, він ще до Берліна і зараз проїздом знаходиться у Києві, — мовив Гассе.
Гетьман домовився з майором, що той повідомить графа про неофіційну зустріч з ним, Павлом Скоропадським. Бо на той час Українська Держава не мала офіційних відносин з Кримом. Умовилися, що граф Татіщев назветься прізвищем "Селівачов". Так і сталося. У приймальні граф зареєструвався під іншим прізвищем, навіть ним назвався, але почав вимагати від гетьмана офіційного прийому, як представника кримського уряду. До того ж, граф прибув у супроводі німецького офіцера.
— Я вас приймаю, як приватну особу, графа Татіщева, — ввічливо попередив гетьман. — І дуже радий бачити вас у себе, в Києві.
— Ні, я з цим не згоден. Я міністр і представляю наш кримський уряд. — твердо наполіг граф Татіщев і наголосив, — і прошу пам'ятати, я — росіянин.
— Ми так не домовлялися. Я, до вашого відома, українець. І не розумію, чому ви хотіли мене бачити?—здивувався гетьман.
На цьому ця "неофіційна" зустріч і закінчилась. Однак гетьман вирішив довідатися, з якою метою граф подорожує до Берліна. Наступного дня він направив до Німеччини прем'єр-міністра Федора Лизогуба, товариша міністра закордонних справ Палтова, і Кочубея в якості секретаря.
Ця поїздка виявилася корисною. Німецьке керівництво погодилося з вимогами гетьмана приєднати Крим до України, а також була обумовлена передача українським військам Чорноморського флоту, але за умови, що уряд виконає перед Німеччиною свої фінансові обов'язки. До кінця липня Українська Держава зробила великі успіхи у своїй зовнішній політиці, хоч всі в уряді добре розуміли, на якому нетривкому грунті будувалася країна.
Леонід Осауленко, Володимир Засєкін " Гетьман України Павло Скоропадський"
04.09.202410:00
04.09.202408:05
Трохи про театральне життя на Поділлі за доби Гетьманату Павла Скоропадського
Кам’янець-Подільська “Просвіта” прагнула створити постійно діючий український театр. Задля цього, невдовзі після утворення товариства “Вільний театр”, вона розпочала переговори про організацію у Києві української трупи для Кам’янця-Подільського. У газеті “Відродження” відзначалося, що у Кам’янці-Подільському є робота для Державного театру або ж одного з київських театрів, бо губернський центр повинен мати розумну розвагу, яка б виховувала, розвивала і давала моральне задоволення. “Не можна також погодитися, щоб тисячі нашого юнацтва бігали по кінематографах, де показують “сильно научные картины”... “Просвіта” зверталася за допомогою до театрального відділу МНО, але відповіді не отримала.
У Ямполі для “поліпшення діяльності” місцевого товариства “Просвіта”
аматорський гурток заснував Т.Борейко. Були поставлені вистави: “Батькова казка”, “Мати наймичка”, “Хмара”, “Кум-мірошник”, “Товариш Пролітайло”, “По ревізії”, “Дай серцю волю – заведе в неволю”. У Брацлаві в Народному домі гуртком аматорів під орудою П.Різниченка з успіхом була зіграна вистава “Перевертень” . Заснований
у місті товариством “Просвіта” український театр під керівництвом А.Антоновича 28 серпня поставив драму “Бог помсти” і водевіль “Панська хворість”.
Йшла підготовка цілого ряду п’єс.
Аматорські театральні вистави були не лише засобом культурно-просвітньої роботи “Просвіт”, але і дієвим методом для покращення фінансових справ товариств. Наприклад, 18 серпня у Жванці гуртком української молоді було влаштовано вистави на користь місцевого товариства “Просвіта”. Шкільна зала, де показали вистави на одну дію “На Україні” і “Бувальщину”, була
переповнена глядачами. Організацією вистав керував
М.Ястремський. Було зібрано 600 карб. З успіхом також
пройшла і вистава “Наталка Полтавка”. На виставі були присутні глядачі з
навколишніх сіл. Товариством “Просвіта” у зв'язку Жванці для українських вистав планувалося відкрити зимовий театр з просторим глядацьким залом, великою сценою, вбиральнями і фойє.
Якщо у містах і містечках відбувалися різноманітні театральні дійства в
постановках професійних та аматорських труп, то на селі практично єдиними
виставами були театральні постановки “Просвіт”. Саме на них покладалося
завдання надати селу “розумну розвагу”.
Отже, у добу гетьманату П.Скоропадського подоляни могли відвідувати вистави професійних труп і бачити у місцевих театрах відомих гастролерів.Серед зіграного театральними трупами репертуару переважну більшість складали жанри розважального характеру (оперети, фарси, водевілі), рідше –п’єси (драми, трагедії, комедії, опери). Для приваблення глядачів та підвищення власних прибутків театральні антрепренери поряд з виставами влаштовували різноманітні розважальні заходи. Театральні постановки були одним із важливих напрямків у діяльності товариств “Просвіта” та культурно-просвітницьких
організацій національних меншин.
О.М.Бачинська "Театральне життя на Поділлі у добу Гетьманату Павла Скоропадського"
Кам’янець-Подільська “Просвіта” прагнула створити постійно діючий український театр. Задля цього, невдовзі після утворення товариства “Вільний театр”, вона розпочала переговори про організацію у Києві української трупи для Кам’янця-Подільського. У газеті “Відродження” відзначалося, що у Кам’янці-Подільському є робота для Державного театру або ж одного з київських театрів, бо губернський центр повинен мати розумну розвагу, яка б виховувала, розвивала і давала моральне задоволення. “Не можна також погодитися, щоб тисячі нашого юнацтва бігали по кінематографах, де показують “сильно научные картины”... “Просвіта” зверталася за допомогою до театрального відділу МНО, але відповіді не отримала.
У Ямполі для “поліпшення діяльності” місцевого товариства “Просвіта”
аматорський гурток заснував Т.Борейко. Були поставлені вистави: “Батькова казка”, “Мати наймичка”, “Хмара”, “Кум-мірошник”, “Товариш Пролітайло”, “По ревізії”, “Дай серцю волю – заведе в неволю”. У Брацлаві в Народному домі гуртком аматорів під орудою П.Різниченка з успіхом була зіграна вистава “Перевертень” . Заснований
у місті товариством “Просвіта” український театр під керівництвом А.Антоновича 28 серпня поставив драму “Бог помсти” і водевіль “Панська хворість”.
Йшла підготовка цілого ряду п’єс.
Аматорські театральні вистави були не лише засобом культурно-просвітньої роботи “Просвіт”, але і дієвим методом для покращення фінансових справ товариств. Наприклад, 18 серпня у Жванці гуртком української молоді було влаштовано вистави на користь місцевого товариства “Просвіта”. Шкільна зала, де показали вистави на одну дію “На Україні” і “Бувальщину”, була
переповнена глядачами. Організацією вистав керував
М.Ястремський. Було зібрано 600 карб. З успіхом також
пройшла і вистава “Наталка Полтавка”. На виставі були присутні глядачі з
навколишніх сіл. Товариством “Просвіта” у зв'язку Жванці для українських вистав планувалося відкрити зимовий театр з просторим глядацьким залом, великою сценою, вбиральнями і фойє.
Якщо у містах і містечках відбувалися різноманітні театральні дійства в
постановках професійних та аматорських труп, то на селі практично єдиними
виставами були театральні постановки “Просвіт”. Саме на них покладалося
завдання надати селу “розумну розвагу”.
Отже, у добу гетьманату П.Скоропадського подоляни могли відвідувати вистави професійних труп і бачити у місцевих театрах відомих гастролерів.Серед зіграного театральними трупами репертуару переважну більшість складали жанри розважального характеру (оперети, фарси, водевілі), рідше –п’єси (драми, трагедії, комедії, опери). Для приваблення глядачів та підвищення власних прибутків театральні антрепренери поряд з виставами влаштовували різноманітні розважальні заходи. Театральні постановки були одним із важливих напрямків у діяльності товариств “Просвіта” та культурно-просвітницьких
організацій національних меншин.
О.М.Бачинська "Театральне життя на Поділлі у добу Гетьманату Павла Скоропадського"
Рэкорды
03.02.202523:59
410
Падпісчыкаў30.09.202423:59
200
Індэкс цытавання07.09.202423:59
80
Ахоп 1 паста30.06.202423:59
44
Ахоп рэкламнага паста29.06.202407:09
40.91%
ER03.09.202410:16
32.17%
ERR04.02.202511:06
Вас вітає Національний Пакт.
Це об'єднання націоналістичних, консервативних та патріотично-налаштованих каналів, які вирішили об'єднатись в єдине ціле і почати протистояння проти анти-українських ідей, проти поширення лівацтва та за повернення традиційного суспільства яке буде об'єднане під одною Українською Національною Ідеєю.
Приєднуйся до нас, до нашого Національного Пакту, де ти відкриєш для себе новий здоровий світогляд, забудеш про ліві ідеї та здобудеш національну свідомість!
Це об'єднання націоналістичних, консервативних та патріотично-налаштованих каналів, які вирішили об'єднатись в єдине ціле і почати протистояння проти анти-українських ідей, проти поширення лівацтва та за повернення традиційного суспільства яке буде об'єднане під одною Українською Національною Ідеєю.
Приєднуйся до нас, до нашого Національного Пакту, де ти відкриєш для себе новий здоровий світогляд, забудеш про ліві ідеї та здобудеш національну свідомість!
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.
