закріплення постпанку
с.т.а.л.к.е.р 2 – спасіба тобі за все: помітність в світовому геймдеві, відмову від російського ринку, закріплення сприйняття Чорнобильської трагедії через погляд українців, культурну дипломатію та, звісно ж, підтримку альтернативної української сцени й молодих виконавців. але попри величезне різноманіття українських пісень у грі, вона асоціюється саме з постпанком.
поява в сталкері – це те, чого не вистачало постпанку. те, що дозволило йому стати повноцінною частиною сучасної української культури й відкрило шлях на закордонний ринок. це дійсно дуже вдале поєднання.
але є гурт, який зібрав абсолютно все. прям комбо: постпанк + Чорнобиль + сталкер + участь в проєкті “Епоха” Третьої Штурмової + ностальгічна естетика радянської України. ДК Енергетик наразі є центральним українським гуртом в ніші постпанку та має величезні перспективи як на українській, так і на світовій сцені.
за два роки існування проєкту: 3 альбоми, солдаут в Mezzanine, Культмотив та Origin Stage (на березень анонсований Atlas), переможці премії Музвару, треки в радіо сталкера ііі участь в нацвідборі на Євробачення. участь у відборі є дуже правильним рішенням, хоч і ризикованим. Нацвідбір виводить на новий рівень не лише гурт ДК Енергетик, а й сам жанр. відтепер постпанк дійсно виходить з тіні, виходить на новий масштабний етап, маючи міцне підґрунтя.
мене вражає шлях становлення гурту, захоплююсь роботою всієї команди. але я не можу приховувати те, що взагалі не відчуваю трушності та щирості. особливо, якщо порівнювати ДК Енергетик з гуртом Марний. а романтизація радянського минулого та перспективи гурту на світовій сцені мене дуже лякають.
я надіюсь, що гурт поступово відходить від ностальгічного позиціонування. вчорашній номер на відборі – яскравий приклад цього.
