Україна Online: Новини | Політика
Телеграмна служба новин - Україна
Резидент
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Лачен пише
Реальний Київ | Украина
Реальна Війна
Україна Online: Новини | Політика
Телеграмна служба новин - Україна
Резидент
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Лачен пише
Реальний Київ | Украина
Реальна Війна
Україна Online: Новини | Політика
Телеграмна служба новин - Україна
Резидент
✙Resurgam✙
Палітыка
Resurgam (lat. «я підіймусь знову»)
Наші ресурси | підтримати — https://linktr.ee/resurgamhub
Зворотній зв'язок ☎️: @Resurgamm_bot
Наші ресурси | підтримати — https://linktr.ee/resurgamhub
Зворотній зв'язок ☎️: @Resurgamm_bot
Рэйтынг TGlist
0
0
ТыпПублічны
Вертыфікацыя
Не вертыфікаваныНадзейнасць
Не надзейныРазмяшчэннеУкраїна
МоваІншая
Дата стварэння каналаSep 10, 2022
Дадана ў TGlist
Jun 24, 2023Прыкрепленая група
Resurgam
270
Палітыка
Рэкорды
11.04.202519:27
48.1KПадпісчыкаў01.02.202501:16
3300Індэкс цытавання24.06.202423:59
59.1KАхоп 1 паста30.03.202521:47
58.6KАхоп рэкламнага паста17.03.202510:51
17.65%ER17.06.202423:59
164.24%ERR14.04.202509:21
Хочу поділитися приємною новиною із життя Resurgam.
➡️ Вчора на центральному шведському 🇸🇪 телеканалі SVT — якщо вірити інтернету, то найбільшому у Швеції — у недільний прайм-тайм вийшов сюжет на основі нашого дослідження про бази зберігання 🗡
➡️ Тож у мене була можливість дати коментар, поділитися результатами дослідження, розвіяти деякі московські міфи та навести аргументи для друзів-шведів: «Чому необхідно продовжувати збільшувати військову допомогу Україні та посилювати санкції проти московії».
Ділюся фрагментом випуску👆
➡️ До речі, наше дослідження (цитування) вже встигло побувати — з того, що бачив — у:
🇪🇸 Іспанії: загальнонаціональне видання La Razón та іспанське видання американської онлайн-газети HuffPost
🇵🇱 Польщі: WP Tech, Forsal та Польське радіо.
🇸🇪 Швеції: провідне друковане видання Dagens Nyheter та найбільше медіа SVT
🇱🇹 Литві: Technologijos
🇧🇬Болгарії: BulgarianMilitary
🇨🇿Чехії: Security Magazin та Armádní Zpravodaj
🇬🇷Греції: Flight
🇷🇴 Румунії: Defense Romania
MSN — американський агрегатор новин.
❤ Тож хочу подякувати всім вам, бо ваша підтримка дозволяє робити гарні справи.
Resurgam ➰ Приєднуйся
➡️ Вчора на центральному шведському 🇸🇪 телеканалі SVT — якщо вірити інтернету, то найбільшому у Швеції — у недільний прайм-тайм вийшов сюжет на основі нашого дослідження про бази зберігання 🗡
➡️ Тож у мене була можливість дати коментар, поділитися результатами дослідження, розвіяти деякі московські міфи та навести аргументи для друзів-шведів: «Чому необхідно продовжувати збільшувати військову допомогу Україні та посилювати санкції проти московії».
Ділюся фрагментом випуску👆
➡️ До речі, наше дослідження (цитування) вже встигло побувати — з того, що бачив — у:
🇪🇸 Іспанії: загальнонаціональне видання La Razón та іспанське видання американської онлайн-газети HuffPost
🇵🇱 Польщі: WP Tech, Forsal та Польське радіо.
🇸🇪 Швеції: провідне друковане видання Dagens Nyheter та найбільше медіа SVT
🇱🇹 Литві: Technologijos
🇧🇬Болгарії: BulgarianMilitary
🇨🇿Чехії: Security Magazin та Armádní Zpravodaj
🇬🇷Греції: Flight
🇷🇴 Румунії: Defense Romania
MSN — американський агрегатор новин.
❤ Тож хочу подякувати всім вам, бо ваша підтримка дозволяє робити гарні справи.
Resurgam ➰ Приєднуйся
20.03.202518:10
⚡️ Resurgam виходить за межі України
➡️ На першому етапі запуску відтепер Resurgam працюватиме :
• Україні 🇺🇦
—————————————
• Великій Британії 🇬🇧
—————————————
• Німеччині 🇩🇪
—————————————
• Франції 🇫🇷
—————————————
• Іспанії 🇪🇸
—————————————
• Польщі 🇵🇱
—————————————
• Словаччині 🇸🇰
А наші матеріали та дослідження будуть доступні на відповідних мовах на нашому порталі ➡️ https://resurgamhub.org/ua
На порталі вже доступна частина минулих розширених матеріалів та досліджень, і незабаром будуть презентовані нові.
➡️ Ми НЕ новинне видання – ми аналітична спільнота, об’єднана цінностями, зазначеними детально тут, і діяльність якої буде обмежена лише фантазією (ну і законодавством країн).
Ми не працюватимемо з новинами — ми працюємо з інформацією та тими, кому ця інформація потрібна для роботи.
Чи будемо ми заангажовані?
Так, ми будемо заангажовані. Заангажовані у вільному світі, сильній Європі та успішній Україні.
🔗 Також, якщо Ви представники інших аналітичних центрів, спільнот чи груп, дотичних до наших цінностей, ми раді будемо співпрацювати.
➡️ А якщо Ви науковець, аналітик, журналіст чи просто людина, яка має фахові знання в певних питаннях і поділяєте наші цінності, і хочете, щоб Ваші думки/дослідження почули на різних мовах і ці думки просувались, то на порталі доступний розділ «Думки вільних людей» — https://resurgamhub.org/ua/free-people-thoughts (блог), де після верифікації зможете розміщувати матеріали.
❤ Розвиток цього проєкту і того, що ви побачите незабаром – це результат Вашої підтримки та небайдужості багатьох громадян країн вільного світу та українців як в Україні, так і за кордоном. Дякую.
P.S. Щодо мого каналу в Телеграмі, то він так і буде у вигляді мого персонального блогу, де я коротко буду намагатись ділитись власними думками.
At the first stage of launch, Resurgam will now operate in:
• The United Kingdom 🇬🇧
—————————————
• Germany 🇩🇪
—————————————
• France 🇫🇷
—————————————
• Spain 🇪🇸
—————————————
• Poland 🇵🇱
—————————————
• Slovakia 🇸🇰
Our materials and research will be available in the respective languages on our portal ➡️ https://resurgamhub.org/
Some of our past in-depth materials and research are already accessible on the portal, and new ones will be presented soon.
➡️ We are NOT a news outlet – we are an analytical community united by values, which are detailed here. Our activities will be limited only by imagination (and, of course, by the laws of the countries we operate in).
We will not work with news – we work with information and those who need it for their work.
Will we be biased?
Yes, we will be biased. Biased in favor of a free world, a strong Europe, and a successful Ukraine.
Also, if you represent other analytical centers, communities, or groups aligned with our values, we would be happy to collaborate.
And if you are a researcher, analyst, journalist, or simply someone with expertise in certain fields and share our values, and you want your thoughts/research to be heard in different languages and promoted, then you can contribute to the "Free People’s Thoughts" section — https://resurgamhub.org/free-people-thoughts (blog) on our portal, where after verification, you will be able to publish your materials.
Resurgam ➰ Приєднуйся
➡️ На першому етапі запуску відтепер Resurgam працюватиме :
• Україні 🇺🇦
—————————————
• Великій Британії 🇬🇧
—————————————
• Німеччині 🇩🇪
—————————————
• Франції 🇫🇷
—————————————
• Іспанії 🇪🇸
—————————————
• Польщі 🇵🇱
—————————————
• Словаччині 🇸🇰
А наші матеріали та дослідження будуть доступні на відповідних мовах на нашому порталі ➡️ https://resurgamhub.org/ua
На порталі вже доступна частина минулих розширених матеріалів та досліджень, і незабаром будуть презентовані нові.
➡️ Ми НЕ новинне видання – ми аналітична спільнота, об’єднана цінностями, зазначеними детально тут, і діяльність якої буде обмежена лише фантазією (ну і законодавством країн).
Ми не працюватимемо з новинами — ми працюємо з інформацією та тими, кому ця інформація потрібна для роботи.
Чи будемо ми заангажовані?
Так, ми будемо заангажовані. Заангажовані у вільному світі, сильній Європі та успішній Україні.
🔗 Також, якщо Ви представники інших аналітичних центрів, спільнот чи груп, дотичних до наших цінностей, ми раді будемо співпрацювати.
➡️ А якщо Ви науковець, аналітик, журналіст чи просто людина, яка має фахові знання в певних питаннях і поділяєте наші цінності, і хочете, щоб Ваші думки/дослідження почули на різних мовах і ці думки просувались, то на порталі доступний розділ «Думки вільних людей» — https://resurgamhub.org/ua/free-people-thoughts (блог), де після верифікації зможете розміщувати матеріали.
❤ Розвиток цього проєкту і того, що ви побачите незабаром – це результат Вашої підтримки та небайдужості багатьох громадян країн вільного світу та українців як в Україні, так і за кордоном. Дякую.
P.S. Щодо мого каналу в Телеграмі, то він так і буде у вигляді мого персонального блогу, де я коротко буду намагатись ділитись власними думками.
At the first stage of launch, Resurgam will now operate in:
• The United Kingdom 🇬🇧
—————————————
• Germany 🇩🇪
—————————————
• France 🇫🇷
—————————————
• Spain 🇪🇸
—————————————
• Poland 🇵🇱
—————————————
• Slovakia 🇸🇰
Our materials and research will be available in the respective languages on our portal ➡️ https://resurgamhub.org/
Some of our past in-depth materials and research are already accessible on the portal, and new ones will be presented soon.
➡️ We are NOT a news outlet – we are an analytical community united by values, which are detailed here. Our activities will be limited only by imagination (and, of course, by the laws of the countries we operate in).
We will not work with news – we work with information and those who need it for their work.
Will we be biased?
Yes, we will be biased. Biased in favor of a free world, a strong Europe, and a successful Ukraine.
Also, if you represent other analytical centers, communities, or groups aligned with our values, we would be happy to collaborate.
And if you are a researcher, analyst, journalist, or simply someone with expertise in certain fields and share our values, and you want your thoughts/research to be heard in different languages and promoted, then you can contribute to the "Free People’s Thoughts" section — https://resurgamhub.org/free-people-thoughts (blog) on our portal, where after verification, you will be able to publish your materials.
Resurgam ➰ Приєднуйся
15.04.202514:23
Про все і ні про що, що йде з-за океану
💬 Я готував узагальнювальний матеріал про Словаччину та цікаві моменти щодо Чехії, але бачу потребу зараз у зовсім іншому.
➡️ Видихайте. Багато хто від початку року затамував подих в очікуванні, що буде від того, що реалізовуватиме Білий дім: від 24 годин, 30 днів, 100 днів, «наступні тижні покажуть» до «це не я починав взагалі-то».
Таке зміщення риторики демонструє не тільки, що слова Білого дому вартують не більше м’ячика для гольфу, який булькнув десь в озеро, але й те, що Білий дім зустрічається з реальністю міжнародних відносин, які ставлять шлагбаум.
Що хапатися за серце від кожної заяви Віткоффа? Ви досі не зрозуміли, хто це? Людина без принципів, цінність якої лише одна — прибуток.
Державний і бізнес-менеджмент можуть здатись багатьом схожими, але це різні галузі. Професійність людини визначається не в розумінні загального, а в розумінні глибинного, деталей професії.
➡️ У Віткоффа відсутнє глибинне розуміння міжнародних та державних процесів. Він проводить процес на основі «бізнес-досвіду», вважаючи, що може у всьому використати його за основу. Але міждержавні відносини й відносини корпорацій хоч десь на 70% схожі, але професійність і результативність визначає вміння бачити, аналізувати та використовувати ці 30%.
⏩ Не знаю, як Вам, але мені доволі чітко помітно, що Віткофф зі штанів вистрибує, щоб переконати решту (особливо Трампа), що він вже на межі успіху «ось-ось». Тільки «його успіх» все зміщується і зміщується на тижні й вже кудись за 100 днів, підставляючи боса під постійну, дратівливу критику.
Чим сильніше Віткофф намагається переконати в успішності своїх дій, тим у глибшу яму він впаде, коли настане час. Час, коли ініціатива в Білому домі буде перехоплена іншою групою впливу.
💬 Думаю, частина з вас бачила статтю WSJ про нарощування напруги між Рубіо та Келлогом з Віткоффом. Рубіо та Келлог саме бачать відновлення своїх позицій в адміністрації Білого дому через перехоплення ініціативи в рамках українського треку. Вони очікують провалу Віткоффа, можливо, й сприяють провалу.
🇺🇸 Щодо Трампа — це пенсіонер, який хоче грати в гольф та згадувати молодість зі свого реаліті-шоу «The Apprentice». Він і зараз живе ніби в пародії на це шоу, керуючись залишками бізнес-інстинктів.
У всесвіті цього шоу він не відповідає ні за що. Він дає тільки команди та доручення, де успіхи — це його частина, а провали неможливі, бо є фраза "You're fired!".
Не виконає Віткофф доручення, то у Трама немає друзів. Є тільки він сам і фраза "You're fired!". Він вважає себе НАД усіма. Він бос, а весь Всесвіт — це «стажери». Чи думаєте, він жартував, коли називав себе посланцем Бога?
Віткофф — не виняток. Ніхто — не виняток перед фразою "You're fired!".
🔄 Але також Трамп — це порожній м’яч для гольфу, який наповнюється інформацією того стажера, який відповідальний за процес. Тобто, це інформація Віткоффа через Венса.
➡️ Трамп не заглиблюється і не буде заглиблюватись у ситуацію, процеси, перебіги. Він вважає себе вищим за це. Є стажер-Віткофф — він відповідає. Досягне успіху – це Трамп. Провалиться – це Віткофф, який буде звільнений. Замінений, скоріш за все, на Рубіо і Келлога.
Але це процес. Час. Визрівання ситуації. Як — доволі довго пояснювати. Але Віткоффа чекають неочікуваності, хоч ми й будемо вимушені пройти через додаткове коло пекла.
Рекомендую одягнути захисну шапочку з фольги, щоб захистись від медіамаразму. Але найпростіший захист все це пережити: детокс та концентрація на важливому — родина, країна та ЗСУ. Бережіть себе.
Resurgam ➰ Приєднуйся
💬 Я готував узагальнювальний матеріал про Словаччину та цікаві моменти щодо Чехії, але бачу потребу зараз у зовсім іншому.
➡️ Видихайте. Багато хто від початку року затамував подих в очікуванні, що буде від того, що реалізовуватиме Білий дім: від 24 годин, 30 днів, 100 днів, «наступні тижні покажуть» до «це не я починав взагалі-то».
Таке зміщення риторики демонструє не тільки, що слова Білого дому вартують не більше м’ячика для гольфу, який булькнув десь в озеро, але й те, що Білий дім зустрічається з реальністю міжнародних відносин, які ставлять шлагбаум.
Що хапатися за серце від кожної заяви Віткоффа? Ви досі не зрозуміли, хто це? Людина без принципів, цінність якої лише одна — прибуток.
Державний і бізнес-менеджмент можуть здатись багатьом схожими, але це різні галузі. Професійність людини визначається не в розумінні загального, а в розумінні глибинного, деталей професії.
➡️ У Віткоффа відсутнє глибинне розуміння міжнародних та державних процесів. Він проводить процес на основі «бізнес-досвіду», вважаючи, що може у всьому використати його за основу. Але міждержавні відносини й відносини корпорацій хоч десь на 70% схожі, але професійність і результативність визначає вміння бачити, аналізувати та використовувати ці 30%.
⏩ Не знаю, як Вам, але мені доволі чітко помітно, що Віткофф зі штанів вистрибує, щоб переконати решту (особливо Трампа), що він вже на межі успіху «ось-ось». Тільки «його успіх» все зміщується і зміщується на тижні й вже кудись за 100 днів, підставляючи боса під постійну, дратівливу критику.
Чим сильніше Віткофф намагається переконати в успішності своїх дій, тим у глибшу яму він впаде, коли настане час. Час, коли ініціатива в Білому домі буде перехоплена іншою групою впливу.
💬 Думаю, частина з вас бачила статтю WSJ про нарощування напруги між Рубіо та Келлогом з Віткоффом. Рубіо та Келлог саме бачать відновлення своїх позицій в адміністрації Білого дому через перехоплення ініціативи в рамках українського треку. Вони очікують провалу Віткоффа, можливо, й сприяють провалу.
🇺🇸 Щодо Трампа — це пенсіонер, який хоче грати в гольф та згадувати молодість зі свого реаліті-шоу «The Apprentice». Він і зараз живе ніби в пародії на це шоу, керуючись залишками бізнес-інстинктів.
У всесвіті цього шоу він не відповідає ні за що. Він дає тільки команди та доручення, де успіхи — це його частина, а провали неможливі, бо є фраза "You're fired!".
Не виконає Віткофф доручення, то у Трама немає друзів. Є тільки він сам і фраза "You're fired!". Він вважає себе НАД усіма. Він бос, а весь Всесвіт — це «стажери». Чи думаєте, він жартував, коли називав себе посланцем Бога?
Віткофф — не виняток. Ніхто — не виняток перед фразою "You're fired!".
🔄 Але також Трамп — це порожній м’яч для гольфу, який наповнюється інформацією того стажера, який відповідальний за процес. Тобто, це інформація Віткоффа через Венса.
➡️ Трамп не заглиблюється і не буде заглиблюватись у ситуацію, процеси, перебіги. Він вважає себе вищим за це. Є стажер-Віткофф — він відповідає. Досягне успіху – це Трамп. Провалиться – це Віткофф, який буде звільнений. Замінений, скоріш за все, на Рубіо і Келлога.
Але це процес. Час. Визрівання ситуації. Як — доволі довго пояснювати. Але Віткоффа чекають неочікуваності, хоч ми й будемо вимушені пройти через додаткове коло пекла.
Рекомендую одягнути захисну шапочку з фольги, щоб захистись від медіамаразму. Але найпростіший захист все це пережити: детокс та концентрація на важливому — родина, країна та ЗСУ. Бережіть себе.
Resurgam ➰ Приєднуйся
22.03.202513:54
*Продовження (Частина друга 2/2)
➡️Але головне, на що ще варто дивитись, — це на автора цієї статті Томаша Гутшкера, який тривалий час працював журналістом та редактором у Rheinischer Merkur. Видання, де до поглинання серед іншого в редколегію входив Ж-К Юнкер. Залишки Юнкерівської системи прихованого впливу на європейську політику також постраждали через реформи Каллас. Це ще один ображений. А про толерантність Ж-К. Юнкера до москви можна почитати окремо в цьому дописі: "Хто такий Жан-Клод Юнкер та його мотиви не допустити Україну в ЄС?".
➡️ І якось зовсім «випадково», за тиждень до саміту, саме італійська та іспанська дипломатія встали в позу, щоб заблокувати перші ініціативи Каллас. Заблокувати, «щоб показати її слабкість», а потім розпочати інформаційну кампанію для усунення «незручної східноєвропейської вискочки».
Особливо після того, як Каллас внесла правку, щоб унеможливити дублювання допомоги, наданої однією і тією ж країною, чим зловживали якраз Іспанія та Італія.
➡️ До саміту на зустрічі міністрів МЗС тільки Італія та Іспанія виступали проти. Франція висловила лише застереження щодо свого бюджету. Португалія та Бельгія промовчали, але не виступали проти.
І тут в розбірки між «старим» та «новим» в європейській політиці втрутилась москва, яка підливає олії у вогонь й через власні європейські можливості дає інформаційний імпульс «ображених на Каллас», створюючи їй негативний образ з метою її усунення в майбутньому чи блокування її як європейського високопосадовця бюрократичним болотом.
💬 Але найбільше мене вразило завзяття, з яким найбільші українські медіа почали робити публікації про «непрофесійність Каллас», подаючи це ще як «власну інформацію з Брюсселю».
При цьому це навіть не власна інформація, а дослівний передрук з Franffurter Allgemeine, або контрольований злив кейсу, враховуючи подібність тексту. Порівняйте: європейська стаття-інсайд (посилання) та українські «інсайдери» (посилання).
➡️ Якщо все-таки Вам хтось цю інформацію надав, і Ви з жагою схопилися: «Ура! З Брюсселя дали інсайд!». То «вітаю» — ви взяли добровільно участь в інформаційній кампанії проти Каї Каллас.
💬 Людини, яку європейська бюрократія звинуватила в тому, що вона хоче лише реформувати зовнішньополітичну систему ЄС та збалансувати її між «заходом» та «сходом»; за те, що вона занадто агресивна до москви; за те, що не хоче толерувати США за їх цинічні та сепаратні дії; за те, що хоче збільшити Україні підтримку та змусити країни, які недопрацьовують на європейську безпеку, вкласти більше.
⁉️ Що спонукає українські видання інформаційно пиляти політичну гілку, на якій тримається країна під час війни? Це загадка. Замість того, щоб, навпаки, інформаційно захищати те (контраргументувати закидам), що важливо для наших національних інтересів під час війни, вони підігрують ворогу, щоб усунути одну з найбільш проукраїнських політикинь в Європі. Це… Це що, бажання «альтернативності думок»?
Ну так скоро українська журналістика докотиться до того, що через «альтернативність думок» треба висвітлювати й важку долю окупанта в Україні… Кейс "Келлог-Віткофф" нічому не вчить...
Resurgam ➰ Приєднуйся
➡️Але головне, на що ще варто дивитись, — це на автора цієї статті Томаша Гутшкера, який тривалий час працював журналістом та редактором у Rheinischer Merkur. Видання, де до поглинання серед іншого в редколегію входив Ж-К Юнкер. Залишки Юнкерівської системи прихованого впливу на європейську політику також постраждали через реформи Каллас. Це ще один ображений. А про толерантність Ж-К. Юнкера до москви можна почитати окремо в цьому дописі: "Хто такий Жан-Клод Юнкер та його мотиви не допустити Україну в ЄС?".
➡️ І якось зовсім «випадково», за тиждень до саміту, саме італійська та іспанська дипломатія встали в позу, щоб заблокувати перші ініціативи Каллас. Заблокувати, «щоб показати її слабкість», а потім розпочати інформаційну кампанію для усунення «незручної східноєвропейської вискочки».
Особливо після того, як Каллас внесла правку, щоб унеможливити дублювання допомоги, наданої однією і тією ж країною, чим зловживали якраз Іспанія та Італія.
➡️ До саміту на зустрічі міністрів МЗС тільки Італія та Іспанія виступали проти. Франція висловила лише застереження щодо свого бюджету. Португалія та Бельгія промовчали, але не виступали проти.
І тут в розбірки між «старим» та «новим» в європейській політиці втрутилась москва, яка підливає олії у вогонь й через власні європейські можливості дає інформаційний імпульс «ображених на Каллас», створюючи їй негативний образ з метою її усунення в майбутньому чи блокування її як європейського високопосадовця бюрократичним болотом.
💬 Але найбільше мене вразило завзяття, з яким найбільші українські медіа почали робити публікації про «непрофесійність Каллас», подаючи це ще як «власну інформацію з Брюсселю».
При цьому це навіть не власна інформація, а дослівний передрук з Franffurter Allgemeine, або контрольований злив кейсу, враховуючи подібність тексту. Порівняйте: європейська стаття-інсайд (посилання) та українські «інсайдери» (посилання).
➡️ Якщо все-таки Вам хтось цю інформацію надав, і Ви з жагою схопилися: «Ура! З Брюсселя дали інсайд!». То «вітаю» — ви взяли добровільно участь в інформаційній кампанії проти Каї Каллас.
💬 Людини, яку європейська бюрократія звинуватила в тому, що вона хоче лише реформувати зовнішньополітичну систему ЄС та збалансувати її між «заходом» та «сходом»; за те, що вона занадто агресивна до москви; за те, що не хоче толерувати США за їх цинічні та сепаратні дії; за те, що хоче збільшити Україні підтримку та змусити країни, які недопрацьовують на європейську безпеку, вкласти більше.
⁉️ Що спонукає українські видання інформаційно пиляти політичну гілку, на якій тримається країна під час війни? Це загадка. Замість того, щоб, навпаки, інформаційно захищати те (контраргументувати закидам), що важливо для наших національних інтересів під час війни, вони підігрують ворогу, щоб усунути одну з найбільш проукраїнських політикинь в Європі. Це… Це що, бажання «альтернативності думок»?
Ну так скоро українська журналістика докотиться до того, що через «альтернативність думок» треба висвітлювати й важку долю окупанта в Україні… Кейс "Келлог-Віткофф" нічому не вчить...
Resurgam ➰ Приєднуйся
09.04.202511:17
🇺🇸 США ввели мита.
🇨🇳 Китай на мита США ввів дзеркальні.
🔄 США на дзеркальні мита Китаю ввели дзеркально-дзеркальні мита на Китай.
➡️ Зараз Китай готується ввести дзеркально-дзеркально-дзеркальні мита на дзеркально-дзеркальні мита США.
Більше МИТ королю мит!
💬 А тим часом Brent пробив дно — 58 $. Це значить Urals по 46 $ з дисконтом.
Resurgam ➰ Приєднуйся
🇨🇳 Китай на мита США ввів дзеркальні.
🔄 США на дзеркальні мита Китаю ввели дзеркально-дзеркальні мита на Китай.
➡️ Зараз Китай готується ввести дзеркально-дзеркально-дзеркальні мита на дзеркально-дзеркальні мита США.
Більше МИТ королю мит!
💬 А тим часом Brent пробив дно — 58 $. Це значить Urals по 46 $ з дисконтом.
Resurgam ➰ Приєднуйся
13.04.202511:40
🇺🇸 Що криється за відмовою Трампа взяти участь у саміті G-20
💬 Попри те, що значна частина аналітиків виправдовує «європейську» поведінку США необхідністю зосередити розпорошені сили для протистояння з Китаєм — мовляв, це стратегія, продуманий задум — насправді це виглядає радше як виправдання. Адже на практиці маємо або цілковито провальну стратегію, або взагалі її відсутність.
Декілька моментів:
▶️ Втрата союзних зв’язків.
Для ефективного протистояння з Китаєм США мають опиратися на союзників. Найбільш природні союзники — це країни НАТО (переважно Європа), Японія та Південна Корея. Однак своєю міжнародною поведінкою США нині роблять для поширення антиамериканської риторики у світі більше, ніж будь-яка китайська пропаганда могла б зробити.
➡️ Фактично, американці в Європі вже наблизились до повторення «південноамериканського провалу» минулого століття, коли задля короткострокових інтересів Вашингтон підтримував південноамериканські військові хунти (зокрема, у Бразилії). Так, тоді США отримали певні вигоди, але стратегічно це обернулося тим, що уже понад півстоліття США мають там один із найнижчих рівнів довіри.
▶️ Зближення Китаю 🇨🇳 та московії.
➡️ У Вашингтоні досі вірять в безперспективну стратегію: мовляв, поступками путіну щодо України та Європи можна буде відтягнути того від Китаю.
Але все стало з точністю до навпаки. З початком торговельної війни Китай перестав просто спостерігати і почав діяти: посилювати тиск на москву та водночас активізовувати співпрацю з нею.
Це ще більше знижує й без того мізерну ймовірність успіху ілюзорної стратегії Білого дому.
▶️ Втрата авторитету.
Якщо навіть залишити осторонь втрату авторитету через антипартнерську риторику, то «торгова війна» вже виявилася для Білого дому провальною.
➡️ Трамп може скільки завгодно вигадувати публічно, хто його «цілує в дупу», або брехати про «90+ угод за 90 днів», але реальність така: США фактично програли торгову війну з Китаєм, навіть не розпочавши, бо першими пішли на поступки — не витримали ні зовнішнього, ні внутрішнього тиску.
Наслідки цього красномовні:
⏩ США недооцінили рішучість Пекіна. Готовність йти до кінця й тримати удар. Це значно підвищить авторитет Китаю в Азії.
⏩ Вашингтон підштовхнув власних союзників до активнішого діалогу з Пекіном. Так, торгові представники Японії та Південної Кореї спочатку зустрілися з китайськими колегами, а вже потім — з американськими.
Іронічно, але питання про те, хто кого «цілував в дупу», залишається відкритим.
🇯🇵 Японці продемонстрували, що прагнуть мирного врегулювання, однак можуть легко створити «ідеальний шторм», скинувши цінні папери США.
У Європі ж, де скептицизм до Китаю системно посилювався через його підтримку москви, дії Вашингтона фактично зупинили цей процес. На тлі американської торгової війни Брюссель був змушений активізувати комунікацію з Пекіном.
➡️ Наприклад, уряд Санчеса з Іспанії вже встиг укласти нові торговельні угоди з Пекіном.
І, як вишенька на торті, — відмова Вашингтона брати участь у саміті G-20 в ПАР.
Можна по-різному ставитися до таких заходів, але залишати міжнародну трибуну Китаю — доволі цікава «стратегія» для тих, хто хоче стримувати Пекін. Це виглядає максимально нелогічно — особливо після поразки в торговельній війні.
Білий дім може скільки завгодно говорити, що таким чином підтримує «білих фермерів», але суть — в іншому.
⏩ У Вашингтоні розуміють: поява Трампа на саміті перетвориться на добивання американського авторитету — і за початок невдалої торгової війни, і за фактичний програш, який звісно американці не визнають.
🔄 Трамп боїться, що його брехня для внутрішнього споживача — зокрема й про те, як «інші країни його цілують у дупу» — розсиплеться на фоні критики, яку колективно дозволять собі ці самі країни на G-20.
Бо там вже не буде Венса, який переведе увагу на питання «де костюм?», і не буде Левітт, яка на всі гострі відповість жартами або кліпанням очей.
Інакше, окрім страху, пояснити відмову від участі в заході, де саме США могли б вільно працювати над своїми фантазіями «90 угод за 90 днів» — неможливо.
Resurgam ➰ Приєднуйся
💬 Попри те, що значна частина аналітиків виправдовує «європейську» поведінку США необхідністю зосередити розпорошені сили для протистояння з Китаєм — мовляв, це стратегія, продуманий задум — насправді це виглядає радше як виправдання. Адже на практиці маємо або цілковито провальну стратегію, або взагалі її відсутність.
Декілька моментів:
▶️ Втрата союзних зв’язків.
Для ефективного протистояння з Китаєм США мають опиратися на союзників. Найбільш природні союзники — це країни НАТО (переважно Європа), Японія та Південна Корея. Однак своєю міжнародною поведінкою США нині роблять для поширення антиамериканської риторики у світі більше, ніж будь-яка китайська пропаганда могла б зробити.
➡️ Фактично, американці в Європі вже наблизились до повторення «південноамериканського провалу» минулого століття, коли задля короткострокових інтересів Вашингтон підтримував південноамериканські військові хунти (зокрема, у Бразилії). Так, тоді США отримали певні вигоди, але стратегічно це обернулося тим, що уже понад півстоліття США мають там один із найнижчих рівнів довіри.
▶️ Зближення Китаю 🇨🇳 та московії.
➡️ У Вашингтоні досі вірять в безперспективну стратегію: мовляв, поступками путіну щодо України та Європи можна буде відтягнути того від Китаю.
Але все стало з точністю до навпаки. З початком торговельної війни Китай перестав просто спостерігати і почав діяти: посилювати тиск на москву та водночас активізовувати співпрацю з нею.
Це ще більше знижує й без того мізерну ймовірність успіху ілюзорної стратегії Білого дому.
▶️ Втрата авторитету.
Якщо навіть залишити осторонь втрату авторитету через антипартнерську риторику, то «торгова війна» вже виявилася для Білого дому провальною.
➡️ Трамп може скільки завгодно вигадувати публічно, хто його «цілує в дупу», або брехати про «90+ угод за 90 днів», але реальність така: США фактично програли торгову війну з Китаєм, навіть не розпочавши, бо першими пішли на поступки — не витримали ні зовнішнього, ні внутрішнього тиску.
Наслідки цього красномовні:
⏩ США недооцінили рішучість Пекіна. Готовність йти до кінця й тримати удар. Це значно підвищить авторитет Китаю в Азії.
⏩ Вашингтон підштовхнув власних союзників до активнішого діалогу з Пекіном. Так, торгові представники Японії та Південної Кореї спочатку зустрілися з китайськими колегами, а вже потім — з американськими.
Іронічно, але питання про те, хто кого «цілував в дупу», залишається відкритим.
🇯🇵 Японці продемонстрували, що прагнуть мирного врегулювання, однак можуть легко створити «ідеальний шторм», скинувши цінні папери США.
У Європі ж, де скептицизм до Китаю системно посилювався через його підтримку москви, дії Вашингтона фактично зупинили цей процес. На тлі американської торгової війни Брюссель був змушений активізувати комунікацію з Пекіном.
➡️ Наприклад, уряд Санчеса з Іспанії вже встиг укласти нові торговельні угоди з Пекіном.
І, як вишенька на торті, — відмова Вашингтона брати участь у саміті G-20 в ПАР.
Можна по-різному ставитися до таких заходів, але залишати міжнародну трибуну Китаю — доволі цікава «стратегія» для тих, хто хоче стримувати Пекін. Це виглядає максимально нелогічно — особливо після поразки в торговельній війні.
Білий дім може скільки завгодно говорити, що таким чином підтримує «білих фермерів», але суть — в іншому.
⏩ У Вашингтоні розуміють: поява Трампа на саміті перетвориться на добивання американського авторитету — і за початок невдалої торгової війни, і за фактичний програш, який звісно американці не визнають.
🔄 Трамп боїться, що його брехня для внутрішнього споживача — зокрема й про те, як «інші країни його цілують у дупу» — розсиплеться на фоні критики, яку колективно дозволять собі ці самі країни на G-20.
Бо там вже не буде Венса, який переведе увагу на питання «де костюм?», і не буде Левітт, яка на всі гострі відповість жартами або кліпанням очей.
Інакше, окрім страху, пояснити відмову від участі в заході, де саме США могли б вільно працювати над своїми фантазіями «90 угод за 90 днів» — неможливо.
Resurgam ➰ Приєднуйся
21.03.202511:31
ЄС допустить до своїх фондів лише тих, хто визнає європейську колективну безпеку пріоритетом.
🗣 «Збройові компанії зі США, Великої Британії та Туреччини будуть виключені з нової програми фінансування оборони ЄС у розмірі 150 млрд євро», — пише Financial Times.
🔗 Згідно з пропозицією Європейської комісії, фонд, який планують витратити на озброєння, буде відкритий тільки для оборонних компаній ЄС і третіх країн, які підписали з блоком угоди про оборону.
➡️ Зазначається, що щонайменше 65 відсотків вартості продукції має бути витрачено в ЄС, Норвегії та Україні.
Думаю, це дуже важлива новина, яку варто пояснити:
➡️ Треті країни зможуть постачати озброєння за Фондом переозброєння Європи, тільки якщо підпишуть договір про колективну безпеку з ЄС, де, очевидно, важливим, хоч і не прямо прописаним елементом, є «стримування московії та підтримка України».
І це вперше, коли ЄС закриває свої фонди від США. Останній раз, коли європейці намагались зробити подібне в рамках PESCO, американці лобіювали в Європі зрив угоди, допоки американські компанії не будуть включені у перелік.
➡️ Але насправді ЄС в ручному режимі (не тільки офіційними договорами) визначає рівень відповідності країн європейській безпеці. Так, наприклад, ВПК Норвегії, Південної Кореї, Японії, Албанії, Молдови, Північної Македонії та України вже включені без окремих угод.
А для Великої Британії (ВБ), Туреччини та США це означає:
🇬🇧 ВБ — це стимул завершити формування своєї всеосяжної оборонної угоди з ЄС. Угоду розпочали розробляти ще при уряді консерваторів, і вона буде завершена після фінальних перемовин з німцями. А для цього треба дочекатись нового уряду Мерца. Але загалом включення ВБ до фонду – це технічний момент очікування та легка мотивація для Лондона, щоб випадково під тиском США угода не зірвалася, як це було в рамках PESCO.
🇹🇷 Туреччина останній місяць будує в медійному полі (заявами, новинами, ситуативними діями) образ країни, яка хоче бути частиною нової європейської архітектури безпеки. Ця активність турків збіглася з виходом у фінальну стадію затвердження програми «переозброєння Європи», де сотні мільярдів євро (а можливо, й трильйон+) будуть інвестовані в оборонну галузь Європи впродовж наступного десятиліття. ЄС не відштовхує Туреччину, бо це цікавий партнер, але «на слово не вірить» і вимагає договірних зобов’язань.
🇺🇸 США – акції американських оборонних компаній мають ще більше «впасти у справжнє захоплення» від наслідків зовнішньої політики Білого Дому, яка довела європейців до того, що вони вперше відгородилися від американських оборонних компаній. З великою ймовірністю ЄС послабить правила для США, якщо ті хоч якось підтвердять прихильність європейській безпеці. Фактично ЄС ставить США в позицію: доступ до розширеного на сотні мільярдів ринку оборонних замовлень ЄС — в обмін на підтримку України.
🔗 Окремо є важливий пункт.
За умовами плану, країни ЄС зможуть витрачати 35% кредитів на продукцію з використанням компонентів із Норвегії, Південної Кореї, Японії, Албанії, Молдови, Північної Македонії та України.
З третіх країн лише Україна, нарівні з Норвегією, яка має можливість подвійного «використання фонду».
⏩ З одного боку, країни ЄС (фактично не збільшуючи національні видатки) можуть надавати підтримку Україні, використовуючи фонд переозброєння. Умовно, Німеччина замовляє для себе танк. Німецька промисловість виготовляє цей танк (промисловість працює, Рейнметал розвивається), а далі німці мають право передати цей танк Україні. Тобто Фонд дозволяє передавати Україні зброю, виготовлену за його кошти.
⏩ А з іншого боку, країни ЄС можуть замовляти в Україні компоненти або готове озброєння як для себе, так і для прямої передачі Україні.
Тож поки американська оборонка може тішитись мапою з «Американською затокою» та тим, що у «Трампа гарні відносини з путіним», бо все більшим фактором за економічну привабливість стає політична надійність та прогнозованість.
Resurgam ➰ Приєднуйся
🗣 «Збройові компанії зі США, Великої Британії та Туреччини будуть виключені з нової програми фінансування оборони ЄС у розмірі 150 млрд євро», — пише Financial Times.
🔗 Згідно з пропозицією Європейської комісії, фонд, який планують витратити на озброєння, буде відкритий тільки для оборонних компаній ЄС і третіх країн, які підписали з блоком угоди про оборону.
➡️ Зазначається, що щонайменше 65 відсотків вартості продукції має бути витрачено в ЄС, Норвегії та Україні.
Думаю, це дуже важлива новина, яку варто пояснити:
➡️ Треті країни зможуть постачати озброєння за Фондом переозброєння Європи, тільки якщо підпишуть договір про колективну безпеку з ЄС, де, очевидно, важливим, хоч і не прямо прописаним елементом, є «стримування московії та підтримка України».
І це вперше, коли ЄС закриває свої фонди від США. Останній раз, коли європейці намагались зробити подібне в рамках PESCO, американці лобіювали в Європі зрив угоди, допоки американські компанії не будуть включені у перелік.
➡️ Але насправді ЄС в ручному режимі (не тільки офіційними договорами) визначає рівень відповідності країн європейській безпеці. Так, наприклад, ВПК Норвегії, Південної Кореї, Японії, Албанії, Молдови, Північної Македонії та України вже включені без окремих угод.
А для Великої Британії (ВБ), Туреччини та США це означає:
🇬🇧 ВБ — це стимул завершити формування своєї всеосяжної оборонної угоди з ЄС. Угоду розпочали розробляти ще при уряді консерваторів, і вона буде завершена після фінальних перемовин з німцями. А для цього треба дочекатись нового уряду Мерца. Але загалом включення ВБ до фонду – це технічний момент очікування та легка мотивація для Лондона, щоб випадково під тиском США угода не зірвалася, як це було в рамках PESCO.
🇹🇷 Туреччина останній місяць будує в медійному полі (заявами, новинами, ситуативними діями) образ країни, яка хоче бути частиною нової європейської архітектури безпеки. Ця активність турків збіглася з виходом у фінальну стадію затвердження програми «переозброєння Європи», де сотні мільярдів євро (а можливо, й трильйон+) будуть інвестовані в оборонну галузь Європи впродовж наступного десятиліття. ЄС не відштовхує Туреччину, бо це цікавий партнер, але «на слово не вірить» і вимагає договірних зобов’язань.
🇺🇸 США – акції американських оборонних компаній мають ще більше «впасти у справжнє захоплення» від наслідків зовнішньої політики Білого Дому, яка довела європейців до того, що вони вперше відгородилися від американських оборонних компаній. З великою ймовірністю ЄС послабить правила для США, якщо ті хоч якось підтвердять прихильність європейській безпеці. Фактично ЄС ставить США в позицію: доступ до розширеного на сотні мільярдів ринку оборонних замовлень ЄС — в обмін на підтримку України.
🔗 Окремо є важливий пункт.
За умовами плану, країни ЄС зможуть витрачати 35% кредитів на продукцію з використанням компонентів із Норвегії, Південної Кореї, Японії, Албанії, Молдови, Північної Македонії та України.
З третіх країн лише Україна, нарівні з Норвегією, яка має можливість подвійного «використання фонду».
⏩ З одного боку, країни ЄС (фактично не збільшуючи національні видатки) можуть надавати підтримку Україні, використовуючи фонд переозброєння. Умовно, Німеччина замовляє для себе танк. Німецька промисловість виготовляє цей танк (промисловість працює, Рейнметал розвивається), а далі німці мають право передати цей танк Україні. Тобто Фонд дозволяє передавати Україні зброю, виготовлену за його кошти.
⏩ А з іншого боку, країни ЄС можуть замовляти в Україні компоненти або готове озброєння як для себе, так і для прямої передачі Україні.
Тож поки американська оборонка може тішитись мапою з «Американською затокою» та тим, що у «Трампа гарні відносини з путіним», бо все більшим фактором за економічну привабливість стає політична надійність та прогнозованість.
Resurgam ➰ Приєднуйся
12.04.202511:51
Хто не вчить історії, приречений повторювати помилки: про хаотичні дії Віткоффа
💬 Ця фраза мені дуже подобається. Якщо в дитинстві подібне ти ще недостатньо сприймаєш через брак життєвого досвіду, то чим старше стаєш, тим частіше ловиш себе на думці «так це ж було вже».
Час, технології, актори, країни можуть змінюватися, але ситуації — дотичні. Можливо, тому, що політику роблять люди, а люди, точніше — людство, глибинно не змінюють моделі власної поведінки — що за часів Римської імперії, що в наші дні.
➡️ Коментувати щось саме про причини поведінки Віткоффа не має сенсу — тут усе зрозуміло: хто він і що він. Також зрозуміло, яку відповідь він отримає від Києва, бо ніхто при здоровому глузді передавати підконтрольні обласні центри, особливо такі як Херсон та Запоріжжя, не буде.
Для прикладу: місто Херсон – це плацдарм для московитів на правому березі Дніпра, з якого вони рано чи пізно неодмінно спробують зробити коридор до Одеси. Це відбудеться, якщо не за путіна, так за його правонаступників, які мають ту ж саму імперську культуру.
Але то — лірика. Повернімось до суті ⤵️
🔗 Я на початку року писав, що чим ближче 100 днів Трампа (кінець квітня), тим усе буде швидше закручуватись — особливо якщо не буде результату, якого очікує Трамп. А цього результату немає.
Зараз доволі яскраво простежується конфлікт груп у Білому домі. І зараз для групи, яка є ворожою до України, і яка відповідає за переговорний процес, годинник перед Трампом цокає.
➡️ Тому Віткофф дуже квапиться і, розуміючи, що неодмінно зіштовхнеться з публічною критикою, пропонує Трампу «Андрусівське сепаратне перемир’я». Перемир’я, яке фактично зруйнувало тоді українську козацьку державність, а дляполяків американців заклало-де підвалини втрати впливу, авторитету, дезорганізацію, що зрештою призвело-де до поділу Речі Посполитої остаточної втрати світових позицій США.
Але ж це, знову таки лірика.
Головне, що зараз має значення — це те, що Віткофф квапиться. Про причини квапливості можна вже полемізувати.
➡️ Щодо Келлога, то так — його слова перекрутили ЗМІ (цікаво, чи не навмисне — на фоні дій Віткоффа), але пан Келлог теж допустив вагомі помилки.
▶️ По-перше, щодо України не має бути використання термінів «зони». Слова мають глибинне значення. Україна — єдина, неподільна країна, тому в контексті розміщення європейських військ має використовуватись термін «територія розміщення», «територія розгортання», але точно не «зона», що свідомо чи несвідомо веде до аналогій з нацистською Німеччиною.
▶️ По-друге, трактувати миротворчий план має право Київ, Лондон, Париж чи Брюссель, але аж ніяк не Вашингтон, який до цього плану «з боку бантик». Не надає військ, не надає гарантій, не надає підтримки чи гарантій — навіть для Лондона та Парижа.
❓ Щоб я робив, якби в мене була така можливість?
➡️ Міжнародно проводив би історичні паралелі з заявами Віткоффа.. Ні, не для США — а для європейських партнерів. Демонстрував би, що українська державність вже проходила у своїй історії сепаратні договори — як Андрусівське перемир’я. І ми це пам’ятаємо. Це зрештою призвело до наслідків зникнення державності українців — як в політичному, так і в певному психологічному плані.
«Хочете повторити? Готові до наслідків? Думаю, ні», — звісно, ввічливо, але посил до Європи має бути такий. Нехай світ гуглить, що таке Андрусівське сепаратне перемир’я та Вічний мир. А Віткофф на цьому має зазнати всебічної критики — бо десь гілка вже хрустить.
➡️ Те, що чутно під Віткоффом хруст, підтверджує й те, що за 4 дні провести перемовини на найвищому рівні по Газі, Україні і ядерній програмі Ірану — це або ігнорування такої складової, як «необхідність підготовки», або гостра потреба дати результат хоч десь.
Зауважте, що Рубіо і Волтц не допомагають Віткоффу, а Держдеп ніби самоусунувся від своїх обов’язків — щоб дати можливість Віткоффу самостійно впасти з дерева, на яке він заліз в обхід субординації… Хрусь-хрусь.
Resurgam ➰ Приєднуйся
💬 Ця фраза мені дуже подобається. Якщо в дитинстві подібне ти ще недостатньо сприймаєш через брак життєвого досвіду, то чим старше стаєш, тим частіше ловиш себе на думці «так це ж було вже».
Час, технології, актори, країни можуть змінюватися, але ситуації — дотичні. Можливо, тому, що політику роблять люди, а люди, точніше — людство, глибинно не змінюють моделі власної поведінки — що за часів Римської імперії, що в наші дні.
➡️ Коментувати щось саме про причини поведінки Віткоффа не має сенсу — тут усе зрозуміло: хто він і що він. Також зрозуміло, яку відповідь він отримає від Києва, бо ніхто при здоровому глузді передавати підконтрольні обласні центри, особливо такі як Херсон та Запоріжжя, не буде.
Для прикладу: місто Херсон – це плацдарм для московитів на правому березі Дніпра, з якого вони рано чи пізно неодмінно спробують зробити коридор до Одеси. Це відбудеться, якщо не за путіна, так за його правонаступників, які мають ту ж саму імперську культуру.
Але то — лірика. Повернімось до суті ⤵️
🔗 Я на початку року писав, що чим ближче 100 днів Трампа (кінець квітня), тим усе буде швидше закручуватись — особливо якщо не буде результату, якого очікує Трамп. А цього результату немає.
Зараз доволі яскраво простежується конфлікт груп у Білому домі. І зараз для групи, яка є ворожою до України, і яка відповідає за переговорний процес, годинник перед Трампом цокає.
➡️ Тому Віткофф дуже квапиться і, розуміючи, що неодмінно зіштовхнеться з публічною критикою, пропонує Трампу «Андрусівське сепаратне перемир’я». Перемир’я, яке фактично зруйнувало тоді українську козацьку державність, а для
Але ж це, знову таки лірика.
Головне, що зараз має значення — це те, що Віткофф квапиться. Про причини квапливості можна вже полемізувати.
➡️ Щодо Келлога, то так — його слова перекрутили ЗМІ (цікаво, чи не навмисне — на фоні дій Віткоффа), але пан Келлог теж допустив вагомі помилки.
▶️ По-перше, щодо України не має бути використання термінів «зони». Слова мають глибинне значення. Україна — єдина, неподільна країна, тому в контексті розміщення європейських військ має використовуватись термін «територія розміщення», «територія розгортання», але точно не «зона», що свідомо чи несвідомо веде до аналогій з нацистською Німеччиною.
▶️ По-друге, трактувати миротворчий план має право Київ, Лондон, Париж чи Брюссель, але аж ніяк не Вашингтон, який до цього плану «з боку бантик». Не надає військ, не надає гарантій, не надає підтримки чи гарантій — навіть для Лондона та Парижа.
❓ Щоб я робив, якби в мене була така можливість?
➡️ Міжнародно проводив би історичні паралелі з заявами Віткоффа.. Ні, не для США — а для європейських партнерів. Демонстрував би, що українська державність вже проходила у своїй історії сепаратні договори — як Андрусівське перемир’я. І ми це пам’ятаємо. Це зрештою призвело до наслідків зникнення державності українців — як в політичному, так і в певному психологічному плані.
«Хочете повторити? Готові до наслідків? Думаю, ні», — звісно, ввічливо, але посил до Європи має бути такий. Нехай світ гуглить, що таке Андрусівське сепаратне перемир’я та Вічний мир. А Віткофф на цьому має зазнати всебічної критики — бо десь гілка вже хрустить.
➡️ Те, що чутно під Віткоффом хруст, підтверджує й те, що за 4 дні провести перемовини на найвищому рівні по Газі, Україні і ядерній програмі Ірану — це або ігнорування такої складової, як «необхідність підготовки», або гостра потреба дати результат хоч десь.
Зауважте, що Рубіо і Волтц не допомагають Віткоффу, а Держдеп ніби самоусунувся від своїх обов’язків — щоб дати можливість Віткоффу самостійно впасти з дерева, на яке він заліз в обхід субординації… Хрусь-хрусь.
Resurgam ➰ Приєднуйся
27.03.202511:48
*Продовження (Частина друга 2/2)
Сам випадок з SignalGate
💬 Для мене Волтц, як кадровий службовець, навчений на протоколах, під наглядом Сьюзан, у якої вже імідж як «крижана леді» чи «око Саурона». Припуститися помилки в такій ситуації дуже важко.
Бо це не одна помилка, а ціла серія порушень протоколів, про які Волтц 100% знає.
➡️ 1. Не використовують приватні телефони в державній комунікації – це перше порушення протоколу.
➡️ 2. Використання самого Signal для обговорень питань нац.безпеки — це друге порушення.
➡️ 3. Присутність третіх осіб (редактора Atlantic) під псевдонімами — теж цікава штука. Чи багато у Вас журналістів опозиційної партії записані в телефонній книзі у вигляді скорочень ініціалів, особливо, якщо Ви не пам’ятаєте, коли точно спілкувались з ними?
➡️ 4. Додавання до чату. Тобто, якщо взяти за основу, що скорочення ініціалів збіглися з головою комітету з торгівлі, то чому факт наявності кількох таких ініціалів не викликав питань під час перевірки перед додаванням? Виходить, ще одна халатність.
➡️ 5. При додаванні людини до чату, учасники бачать, як вона підписана в Signal, тобто і тут співпало, що був псевдонім (скорочення літер) безпосередньо вже у редактора Atlantic.
А ще це все відбувається в цікавий момент:
➡️ Коли Віткофф перебуває безпосередньо в москві – а це означає, що сам факт існування цього чату вже створює ризик витоку даних нацбезпеки від основ його створення (переписка, паролі, пошти).
➡️ Коли Тулсі Габбарт на Близькому Сході – і це створює аналогічні ризики.
➡️ Як від учора ми знаємо з оприлюдненої другої частини переписки, то редактор Atlantic там фактично від початку обговорень і оприлюднення планів.
Особливий момент — як розвивається ситуація:
🛑Етап 1. Гегсет і Тулсі активно заперечують у ЗМІ існування інформації про даний чат.
🛑Етап 2. The Atlantic публікує частину переписки, спростовуючи заяви Гегсет і Тулсі.
🛑Етап 3. Гегсет і Тулсі тоді дають пояснення перед Конгресом, заперечуючи факт обговорень у чаті чутливої інформації. Тулсі так і не змогла згадати, де вона в той тиждень була на Близькому Сході.
🛑Етап 4. Зʼявляється друга порція скринів з чату, які підтверджують, що Гегсет виклав повний план по днях і видах озброєння, які будуть застосовані в Ємені.
І тут два питання:
❓ Перше — чому виклали другу частину із затримкою (чекали?)
❓ Друге — чому Гегсет і Тулсі, які знали, яка інформація була в чаті, були настільки впевнені, що вона не випливе і не зруйнує «їх захист».
Це ж найпростіше: щоб визначити, що саме знає Джеффрі Голдберг, достатньо продивитись історію, коли він був доданий до чату, бо те, що було в чаті до цього моменту, він би не міг бачити. Все інше він потенційно міг заскріншотити.
🛑Етап 5. Стаття Spiеgel, яка раптово знаходить інформацію з відкритих джерел, що в мережу злиті телефони, пошти й навіть паролі від акаунтів американських топчиновників, частина з яких могли бути в Signal.
➡️ Видання доходить до висновку, що перепискою в групі міг володіти не тільки редактор американського журналу The Atlantic Джеффрі Голдберг, але й спецслужби інших країн, особливо якщо буде встановлено, що Віткофф чи Тулсі користувались незахищеним зв’язком під час перебування першого в Москві, а другої — на Близькому Сході.
Тому й у Тулсі раптова амнезія перед Конгресом — вона не може згадати де була два тижні тому, бо на це питання, схоже, відповідатиме адвокат.
💬 Публікація Spiеgel – це класична технологія безпечного зливу, коли зливаєш безпечно сенсацію за межами країнами, але в такому виданні, що побачать всі. Так оперативно знайти інформацію про паролі, пошти та акаунти, мені видається малоймовірним, що це суто робота Spiеgel.
Історія далеко не завершена. «Помилування Волтца Трампом» не ставить крапку, і, на мою думку (увага! вона може бути помилковою), за всім цим стоять набагато ширші та цікавіші процеси.
У будь-якому разі для України 🇺🇦 це корисно, бо основна атака тепер йде на Тулсі та Гагсета, які дали брехливі свідчення перед Конгресом.
Resurgam ➰ Приєднуйся
Сам випадок з SignalGate
💬 Для мене Волтц, як кадровий службовець, навчений на протоколах, під наглядом Сьюзан, у якої вже імідж як «крижана леді» чи «око Саурона». Припуститися помилки в такій ситуації дуже важко.
Бо це не одна помилка, а ціла серія порушень протоколів, про які Волтц 100% знає.
➡️ 1. Не використовують приватні телефони в державній комунікації – це перше порушення протоколу.
➡️ 2. Використання самого Signal для обговорень питань нац.безпеки — це друге порушення.
➡️ 3. Присутність третіх осіб (редактора Atlantic) під псевдонімами — теж цікава штука. Чи багато у Вас журналістів опозиційної партії записані в телефонній книзі у вигляді скорочень ініціалів, особливо, якщо Ви не пам’ятаєте, коли точно спілкувались з ними?
➡️ 4. Додавання до чату. Тобто, якщо взяти за основу, що скорочення ініціалів збіглися з головою комітету з торгівлі, то чому факт наявності кількох таких ініціалів не викликав питань під час перевірки перед додаванням? Виходить, ще одна халатність.
➡️ 5. При додаванні людини до чату, учасники бачать, як вона підписана в Signal, тобто і тут співпало, що був псевдонім (скорочення літер) безпосередньо вже у редактора Atlantic.
А ще це все відбувається в цікавий момент:
➡️ Коли Віткофф перебуває безпосередньо в москві – а це означає, що сам факт існування цього чату вже створює ризик витоку даних нацбезпеки від основ його створення (переписка, паролі, пошти).
➡️ Коли Тулсі Габбарт на Близькому Сході – і це створює аналогічні ризики.
➡️ Як від учора ми знаємо з оприлюдненої другої частини переписки, то редактор Atlantic там фактично від початку обговорень і оприлюднення планів.
Особливий момент — як розвивається ситуація:
🛑Етап 1. Гегсет і Тулсі активно заперечують у ЗМІ існування інформації про даний чат.
🛑Етап 2. The Atlantic публікує частину переписки, спростовуючи заяви Гегсет і Тулсі.
🛑Етап 3. Гегсет і Тулсі тоді дають пояснення перед Конгресом, заперечуючи факт обговорень у чаті чутливої інформації. Тулсі так і не змогла згадати, де вона в той тиждень була на Близькому Сході.
🛑Етап 4. Зʼявляється друга порція скринів з чату, які підтверджують, що Гегсет виклав повний план по днях і видах озброєння, які будуть застосовані в Ємені.
І тут два питання:
❓ Перше — чому виклали другу частину із затримкою (чекали?)
❓ Друге — чому Гегсет і Тулсі, які знали, яка інформація була в чаті, були настільки впевнені, що вона не випливе і не зруйнує «їх захист».
Це ж найпростіше: щоб визначити, що саме знає Джеффрі Голдберг, достатньо продивитись історію, коли він був доданий до чату, бо те, що було в чаті до цього моменту, він би не міг бачити. Все інше він потенційно міг заскріншотити.
🛑Етап 5. Стаття Spiеgel, яка раптово знаходить інформацію з відкритих джерел, що в мережу злиті телефони, пошти й навіть паролі від акаунтів американських топчиновників, частина з яких могли бути в Signal.
➡️ Видання доходить до висновку, що перепискою в групі міг володіти не тільки редактор американського журналу The Atlantic Джеффрі Голдберг, але й спецслужби інших країн, особливо якщо буде встановлено, що Віткофф чи Тулсі користувались незахищеним зв’язком під час перебування першого в Москві, а другої — на Близькому Сході.
Тому й у Тулсі раптова амнезія перед Конгресом — вона не може згадати де була два тижні тому, бо на це питання, схоже, відповідатиме адвокат.
💬 Публікація Spiеgel – це класична технологія безпечного зливу, коли зливаєш безпечно сенсацію за межами країнами, але в такому виданні, що побачать всі. Так оперативно знайти інформацію про паролі, пошти та акаунти, мені видається малоймовірним, що це суто робота Spiеgel.
Історія далеко не завершена. «Помилування Волтца Трампом» не ставить крапку, і, на мою думку (увага! вона може бути помилковою), за всім цим стоять набагато ширші та цікавіші процеси.
У будь-якому разі для України 🇺🇦 це корисно, бо основна атака тепер йде на Тулсі та Гагсета, які дали брехливі свідчення перед Конгресом.
Resurgam ➰ Приєднуйся
14.04.202511:27
🇮🇷 Як іранці викидають московитів з переговорного процесу щодо ядерної угоди і що це значить для Європи та України 🇺🇦
💬 Я продовжую наполягати на тому, що Віткофф намагається продавати Трампу «московське повітря» щодо посередництва московії в ядерних перемовинах з іраном. А за це московія вимагає поступок в українському процесі перемовин. Щоб не повторюватись, що на це вказує, говорили в цьому і цьому дописі.
➡️ А зараз поговоримо про те, як іранці хочуть викинути непотрібного посередника та замінити його на Європу.
📍 Перший раунд перемовин пройшов в Омані. Очікувати від цього раунду проривних результатів не доводилось. Ціллю цих перемовин було налагодити комунікацію переговорних команд. Перемовини тривали, за даними Axios, 45 хвилин.
➡️Під час організації першого раунду перемовин була доволі цікава інформація, що «високопосадовці ірану вимагали від Хаменеї дозволити переговори зі США щодо ядерної зброї, погрожуючи падінням режиму». Якщо це правда, то це свідчення того, що в ірані зароджується боротьба за владу на тлі віку та погіршення здоров’я Хаменеї.
Але цікаво для нас інше.
➡️ Після завершення першого раунду перемовин другий раунд планувалось провести у Відні. Якщо відкинути факт географії (з Оману до Австрії), то є цікавий момент: іранці від початку заявили, що оманці продовжать бути посередниками перемовин, але московія, щоб продовжувати продавати «повітря посередництва» заявила, що приймаючою стороною буде постійний представник московії при міжнародних організаціях у Відні Михайло Ульянов.
Це є ще одним підтвердженням того, що москва позиціює себе як посередник в ядерних перемовинах, яке далі Віткофф продає в Білому домі як «результат» і як ніби факт його ефективності.
⏩ Але іранці скидають паразитуючих московитів із себе. Оскільки, за даними, наступний раунд пройде не в Австрії,а в Римі. Те, що Михайло Ульянов у Відні теж не буде «приймаючою стороною», підтвердив і він сам.
Місце проведення першого раунду визначали американці. Місце проведення другого, скоріш за все, — іранці.
❓ Чому іранці хочуть перенести перемовини в Європу?
➡️ Таким чином іран хоче залучити європейців до розробки нової (другої) ядерної угоди. Чому європейців? Бо, як і з першою угодою, позиція Європи може збалансувати позицію і тиск США на іран.
Інший аспект — що серед вимог іранців є послаблення санкцій та розблокування фінансування (для цього теж необхідний ЄС, а не тільки США).
Москва ж просто НЕ збалансує для ірану положення угоди зі США, а навпаки. Москва паразитує на потенційній ядерній угоді, і іранці, схоже, це розуміють. Іранці в положенні, що вони, як і Україна, в комунікації Віткофф-Дмитрієв розглядаються як «розмінні монети».
А іранцям це непотрібно. Тим паче, що не так давно на каналі ми вже розмовляли, що між московією та іраном були політичні суперечки та певне охолодження відносин.
Тому іранці зараз створюють умови (намагаються створити), щоб фасілітатором процесу став ЄС.
❓ Що це для України та Європи?
Для України 🇺🇦. Щоб не маніпулювали моїми словами, одразу зазначу, — мова НЕ про «пробачити іран». Взагалі про це не йдеться. Мова про те, що зараз формуються обставини, які дозволяють потенційно позбавити московію однієї із її союзних ланок. Процес повільний, але йде до цього.
Замороження партнерства між москвою та іраном – стратегічний інтерес України, бо знизить для нас ряд військово-технічних ризиків.
Для ЄС. Це можливість як послабити позицію московії (висуваючи відповідні вимоги ірану), так і збільшити власну геополітичну вагу, в тому числі в рамках позиціювання перед США.
В принципі, дипломатія ЄС це розуміє 🗣: «Ми будемо пильні, разом з нашими британськими та німецькими друзями та партнерами, щоб гарантувати, що будь-які (американсько-іранські) переговори, які можуть відбутися, відбуватимуться відповідно до наших (європейських) інтересів безпеки щодо ядерної програми ірану», — сказав Барро, міністр закордонних справ Франції, прибувши на зустріч колег з ЄС у Люксембурзі.
Resurgam ➰ Приєднуйся
💬 Я продовжую наполягати на тому, що Віткофф намагається продавати Трампу «московське повітря» щодо посередництва московії в ядерних перемовинах з іраном. А за це московія вимагає поступок в українському процесі перемовин. Щоб не повторюватись, що на це вказує, говорили в цьому і цьому дописі.
➡️ А зараз поговоримо про те, як іранці хочуть викинути непотрібного посередника та замінити його на Європу.
📍 Перший раунд перемовин пройшов в Омані. Очікувати від цього раунду проривних результатів не доводилось. Ціллю цих перемовин було налагодити комунікацію переговорних команд. Перемовини тривали, за даними Axios, 45 хвилин.
➡️Під час організації першого раунду перемовин була доволі цікава інформація, що «високопосадовці ірану вимагали від Хаменеї дозволити переговори зі США щодо ядерної зброї, погрожуючи падінням режиму». Якщо це правда, то це свідчення того, що в ірані зароджується боротьба за владу на тлі віку та погіршення здоров’я Хаменеї.
Але цікаво для нас інше.
➡️ Після завершення першого раунду перемовин другий раунд планувалось провести у Відні. Якщо відкинути факт географії (з Оману до Австрії), то є цікавий момент: іранці від початку заявили, що оманці продовжать бути посередниками перемовин, але московія, щоб продовжувати продавати «повітря посередництва» заявила, що приймаючою стороною буде постійний представник московії при міжнародних організаціях у Відні Михайло Ульянов.
Це є ще одним підтвердженням того, що москва позиціює себе як посередник в ядерних перемовинах, яке далі Віткофф продає в Білому домі як «результат» і як ніби факт його ефективності.
⏩ Але іранці скидають паразитуючих московитів із себе. Оскільки, за даними, наступний раунд пройде не в Австрії,а в Римі. Те, що Михайло Ульянов у Відні теж не буде «приймаючою стороною», підтвердив і він сам.
Місце проведення першого раунду визначали американці. Місце проведення другого, скоріш за все, — іранці.
❓ Чому іранці хочуть перенести перемовини в Європу?
➡️ Таким чином іран хоче залучити європейців до розробки нової (другої) ядерної угоди. Чому європейців? Бо, як і з першою угодою, позиція Європи може збалансувати позицію і тиск США на іран.
Інший аспект — що серед вимог іранців є послаблення санкцій та розблокування фінансування (для цього теж необхідний ЄС, а не тільки США).
Москва ж просто НЕ збалансує для ірану положення угоди зі США, а навпаки. Москва паразитує на потенційній ядерній угоді, і іранці, схоже, це розуміють. Іранці в положенні, що вони, як і Україна, в комунікації Віткофф-Дмитрієв розглядаються як «розмінні монети».
А іранцям це непотрібно. Тим паче, що не так давно на каналі ми вже розмовляли, що між московією та іраном були політичні суперечки та певне охолодження відносин.
Тому іранці зараз створюють умови (намагаються створити), щоб фасілітатором процесу став ЄС.
❓ Що це для України та Європи?
Для України 🇺🇦. Щоб не маніпулювали моїми словами, одразу зазначу, — мова НЕ про «пробачити іран». Взагалі про це не йдеться. Мова про те, що зараз формуються обставини, які дозволяють потенційно позбавити московію однієї із її союзних ланок. Процес повільний, але йде до цього.
Замороження партнерства між москвою та іраном – стратегічний інтерес України, бо знизить для нас ряд військово-технічних ризиків.
Для ЄС. Це можливість як послабити позицію московії (висуваючи відповідні вимоги ірану), так і збільшити власну геополітичну вагу, в тому числі в рамках позиціювання перед США.
В принципі, дипломатія ЄС це розуміє 🗣: «Ми будемо пильні, разом з нашими британськими та німецькими друзями та партнерами, щоб гарантувати, що будь-які (американсько-іранські) переговори, які можуть відбутися, відбуватимуться відповідно до наших (європейських) інтересів безпеки щодо ядерної програми ірану», — сказав Барро, міністр закордонних справ Франції, прибувши на зустріч колег з ЄС у Люксембурзі.
Resurgam ➰ Приєднуйся
19.03.202509:16
Хокейні перемовини Трампа та путіна
💬 Насправді не знаю, як описати цей процес, бо не дуже є й бажання. Але це подія (яка б не була), яку важливо розглядати. Написати щось ствердне я не можу, бо доступної інформації замало.
Тому поділюсь тезами, які обдумую зараз і намагаюсь їх або підтвердити, або спростувати⤵️
📌1. Справжній предмет перемовин поки знаходиться за кадром. Переважна більшість — це загальні заяви, які навряд чи були предметом перемовин протягом 2.5 годин. Хіба путін знову розпочав розмову з печенігів.
📌2. Щоб зрозуміти предмет перемовин, який публічно не проговорили, треба стежити за двома речами: на які теми буде тиснути Трамп на Україну (яку думку легалізовувати) і які «сенсації» будуть зливатись у ЗМІ.
📌3. Заява про хокейний матч, з великою ймовірністю, спроба відволікти медіаувагу: або від предмета перемовин, або від результату перемовин.
📌 4. Як напередодні писали медіа, технократичні залишки в Білому Домі були скептичними щодо цих перемовин, бо вважали, що Трамп абсолютно до них не готовий. Для мене це точно підтверджується. Трамп без особливих перешкод дозволив путіну перекинути «гарячу картоплю» на бік США. І тепер США цю картоплю, скоріш за все, перекидатимуть нам.
📌 5. 30-денне перемир’я від ударів по інфраструктурі та на морі. Цю ідею Трампу продали Макрон-Стармер, а оформила українська делегація в Саудівській Аравії, щоб перекинути «гарячу картоплю» до москви. Але багато за 30-денне перемир’я на морі та в повітрі я не хочу писати, бо:
• А) Його публічно проговорив путін лише, щоб задовільнити Трампа, а Трамп — щоб ніби показати результат.
• Б) Москва знайде причину не дотримуватися цього перемир’я.
Інші цікаві моменти:
➡️ 1. Москва створила собі «карту» про нібито оточених українців. Трамп вперше проговорив, або випадково згенерував число у 2500 «міцно оточених українців», яких він віртуально рятує. Чи він свідомо бреше, чи вірить у те, що йому підсовують. Але це треба ламати. Будь-які наші заяви, які спростовують цей факт, Трамп не прийме. Треба зробити так, щоб журналісти постійно ставили питання британській, французькій та іншим розвідкам, а ті спростовували. Щоб була непряма протидія, бо інакше ця думка просто легалізується. Не можна дати путіну будувати цю віртуальну карту.
➡️ 2. Трамп мав провести пресконференцію за результатами перемовин, але я її не знайшов. Окрім двох інтервʼю, наданих комплементарним журналістам. Це свідчить, що або Трамп не хоче відповідати на запитання, або йому нічого сказати у відповідь на свої попередні заяви про «визначний день».
➡️ 3. Іран та Близький Схід. В минулому дописі мене питали на чому базується моє переконання, що США в рамках перемовин щодо Близького Сходу залучають посередником москву, яка надає «послугу» в обмін на… Те, що я напишу, — це не відповідь (відповідь буде завтра), але просто фіксація одного моменту.
💬 У перемовинах щодо України якось проскакує тема ірану та Бл.Сходу і не просто проскакує, а США проговорюють тезу публічно, щоб цементувати її. Мова про заяву Білого Дому: «путін і Трамп під час розмови погодили думку, що іран ніколи не повинен опинитись в такій позиції (можливостей), щоб знищити Ізраїль».
➡️ Очевидно тут мова про ядерну програму ірану, з якою Тегерану технологічно допомагала москва в обмін на підтримку. Раніше на каналі писав, що іран різко розпочав розглядати потенційне зближення з Європою.
➡️ Тому я стаю все більш переконаним, що процеси на Близькому Сході Віткофф поєднав з перемовинами по Україні та організував «обміни поступками», де москва допомагає Вашингтону «продаючи» іран та ХАМАС, а Вашингтон поступово легалізовує в умовно Західному колі країн поетапні поступки для москви в питаннях України. І я вважаю, що саме Віткофф просуває близькосхідні перемовини (де і його бізнес-інтереси) в обмін на поступки по Україні та продає це Трампу.
Віткофф готовий навіть чекати по 8 годин, поки путін наговориться з Лукашенко.
⏩ Поки з процесу перемовин не буде усунений (замінений) Віткофф — ми не зіскочимо з поступового продажу наших інтересів в обмін на інтереси США по Бл.Сходу.
Resurgam ➰ Приєднуйся
💬 Насправді не знаю, як описати цей процес, бо не дуже є й бажання. Але це подія (яка б не була), яку важливо розглядати. Написати щось ствердне я не можу, бо доступної інформації замало.
Тому поділюсь тезами, які обдумую зараз і намагаюсь їх або підтвердити, або спростувати⤵️
📌1. Справжній предмет перемовин поки знаходиться за кадром. Переважна більшість — це загальні заяви, які навряд чи були предметом перемовин протягом 2.5 годин. Хіба путін знову розпочав розмову з печенігів.
📌2. Щоб зрозуміти предмет перемовин, який публічно не проговорили, треба стежити за двома речами: на які теми буде тиснути Трамп на Україну (яку думку легалізовувати) і які «сенсації» будуть зливатись у ЗМІ.
📌3. Заява про хокейний матч, з великою ймовірністю, спроба відволікти медіаувагу: або від предмета перемовин, або від результату перемовин.
📌 4. Як напередодні писали медіа, технократичні залишки в Білому Домі були скептичними щодо цих перемовин, бо вважали, що Трамп абсолютно до них не готовий. Для мене це точно підтверджується. Трамп без особливих перешкод дозволив путіну перекинути «гарячу картоплю» на бік США. І тепер США цю картоплю, скоріш за все, перекидатимуть нам.
📌 5. 30-денне перемир’я від ударів по інфраструктурі та на морі. Цю ідею Трампу продали Макрон-Стармер, а оформила українська делегація в Саудівській Аравії, щоб перекинути «гарячу картоплю» до москви. Але багато за 30-денне перемир’я на морі та в повітрі я не хочу писати, бо:
• А) Його публічно проговорив путін лише, щоб задовільнити Трампа, а Трамп — щоб ніби показати результат.
• Б) Москва знайде причину не дотримуватися цього перемир’я.
Інші цікаві моменти:
➡️ 1. Москва створила собі «карту» про нібито оточених українців. Трамп вперше проговорив, або випадково згенерував число у 2500 «міцно оточених українців», яких він віртуально рятує. Чи він свідомо бреше, чи вірить у те, що йому підсовують. Але це треба ламати. Будь-які наші заяви, які спростовують цей факт, Трамп не прийме. Треба зробити так, щоб журналісти постійно ставили питання британській, французькій та іншим розвідкам, а ті спростовували. Щоб була непряма протидія, бо інакше ця думка просто легалізується. Не можна дати путіну будувати цю віртуальну карту.
➡️ 2. Трамп мав провести пресконференцію за результатами перемовин, але я її не знайшов. Окрім двох інтервʼю, наданих комплементарним журналістам. Це свідчить, що або Трамп не хоче відповідати на запитання, або йому нічого сказати у відповідь на свої попередні заяви про «визначний день».
➡️ 3. Іран та Близький Схід. В минулому дописі мене питали на чому базується моє переконання, що США в рамках перемовин щодо Близького Сходу залучають посередником москву, яка надає «послугу» в обмін на… Те, що я напишу, — це не відповідь (відповідь буде завтра), але просто фіксація одного моменту.
💬 У перемовинах щодо України якось проскакує тема ірану та Бл.Сходу і не просто проскакує, а США проговорюють тезу публічно, щоб цементувати її. Мова про заяву Білого Дому: «путін і Трамп під час розмови погодили думку, що іран ніколи не повинен опинитись в такій позиції (можливостей), щоб знищити Ізраїль».
➡️ Очевидно тут мова про ядерну програму ірану, з якою Тегерану технологічно допомагала москва в обмін на підтримку. Раніше на каналі писав, що іран різко розпочав розглядати потенційне зближення з Європою.
➡️ Тому я стаю все більш переконаним, що процеси на Близькому Сході Віткофф поєднав з перемовинами по Україні та організував «обміни поступками», де москва допомагає Вашингтону «продаючи» іран та ХАМАС, а Вашингтон поступово легалізовує в умовно Західному колі країн поетапні поступки для москви в питаннях України. І я вважаю, що саме Віткофф просуває близькосхідні перемовини (де і його бізнес-інтереси) в обмін на поступки по Україні та продає це Трампу.
Віткофф готовий навіть чекати по 8 годин, поки путін наговориться з Лукашенко.
⏩ Поки з процесу перемовин не буде усунений (замінений) Віткофф — ми не зіскочимо з поступового продажу наших інтересів в обмін на інтереси США по Бл.Сходу.
Resurgam ➰ Приєднуйся
17.04.202509:44
🇫🇷🇺🇸 Чи обернеться французький вояж Віткоффа початком кінця для нього?
➡️ Майбутня французька зустріч Рубіо та Віткоффа з Макроном і Барро — це доволі цікаво.
Сам дует Рубіо-Віткофф доволі цікавий як делегація, враховуючи конфліктність між ними. З великою ймовірністю Рубіо їде з Віткоффом, за наказом згори, бо інакше Віткоффа не прийняли б у Парижі на рівні президента.
🔄 Віткофф та Венс для європейської дипломатії є небажаними через їх діяльність та минулі заяви щодо Європи. А щодо французької політики — ще й заяви щодо вироку Ле Пен.
➡️ Але Рубіо, Волтц чи Келлог, навпаки, мають вибудувані нормальні відносини з європейською дипломатією. Тому це поїздка Віткоффа, а Рубіо, очевидно, за наказом Трампа, — це просто вхідний квиток до Макрона.
Думку, що це поїздка Віткоффа, можна підтвердити двома особливостями:
➡️1) Рубіо і Віткофф не працюють у парі, а проводять власні зустрічі окремо.
➡️ 2) «Чомусь» статус звичайного спецпредставника Віткоффа виявляється вищим за держсекретаря, оскільки цікаве розподілення зустрічей: Віткофф — Макрон, а Рубіо — лише з Барро.
➡️ Тому це візит не Віткофф/Рубіо, а суто Віткоффа, і тому треба дивитись, чого саме може хотіти спецпредставник США від Макрона.
Щоб дати відповідь на це питання, варто згадати нещодавню статтю Politico, в якій зазначено, що Трампа дратувала висока підтримка України з боку Європи.
Можна припустити, що відсутність реального прогресу який мав би забезпечити Віткофф у перемовинах з путіним, той пояснює Трампу ще й «неправильною» позицією Європи, яка «заважає».
Зустріч з Макроном 🇫🇷 обрана не випадково:
▶️ По-перше, Франція та Велика Британія є зараз політичними лідерами у формуванні підтримки України. Якщо на Лондон Вашингтон має доволі великі можливості тиску, то на Париж — набагато менші.
▶️ По-друге, Париж взяв деголівський курс на просування сепарації Європи та США. Французи в рамках торгової війни закликають бойкотувати американські товари, закликають, щоб оборонні фонди Європи переорієнтувались від замовлень у США, і так далі.
▶️ По-третє, Барро окреслив, що французи (Європа) мають і будуть намагатись бути залученими до другої ядерної угоди з іраном, оскільки Франція була учасником і в першій, і є питання європейських санкцій проти Тегерана.
⏩ Тож теми, які хоче обговорювати Віткофф, це:
🛑Спроба відмовити Францію від «коаліції охочих»;
🛑Перекупити Париж, щоб він зменшив антиамериканські заяви в Європі;
🛑Переконати не втручатись в перемовини з іраном.
Ймовірною стратегією перемовин Віткофф обере межу між спробою підкупити Францію чимось альтернативним (наприклад, особливим ставленням до французьких товарів) та погрозами Парижу.
Але ще до початку перемовин для Віткоффа вже окреслилася неприємна для нього новина:
➡️ У Францію їде українська 🇺🇦 делегація — «ніби», бо Париж організовує поточну робочу зустріч коаліції охочих. Хоча, звісно, зустріч коаліції буде, але це насправді дипломатична демонстрація для Віткоффа від Макрона — «нічого про Україну без України» — це раз.
➡️ А два — що Францію на робочій зустрічі буде представляти наче міністр Барро, який перед цим буде мати розмову з Рубіо.
➡️ Тобто, два – це те, що Рубіо поступово входить у хід «європейських справ», готуючись перехопити «перемовне лідерство» у Віткоффа.
І хоч Рубіо Білий дім використав лише як квиток для Віткоффа до Парижа, але ситуація для самого Віткоффа тепер окреслюється неприємними моментами з потенційним посиленням позицій Рубіо.
Resurgam ➰ Приєднуйся
➡️ Майбутня французька зустріч Рубіо та Віткоффа з Макроном і Барро — це доволі цікаво.
Сам дует Рубіо-Віткофф доволі цікавий як делегація, враховуючи конфліктність між ними. З великою ймовірністю Рубіо їде з Віткоффом, за наказом згори, бо інакше Віткоффа не прийняли б у Парижі на рівні президента.
🔄 Віткофф та Венс для європейської дипломатії є небажаними через їх діяльність та минулі заяви щодо Європи. А щодо французької політики — ще й заяви щодо вироку Ле Пен.
➡️ Але Рубіо, Волтц чи Келлог, навпаки, мають вибудувані нормальні відносини з європейською дипломатією. Тому це поїздка Віткоффа, а Рубіо, очевидно, за наказом Трампа, — це просто вхідний квиток до Макрона.
Думку, що це поїздка Віткоффа, можна підтвердити двома особливостями:
➡️1) Рубіо і Віткофф не працюють у парі, а проводять власні зустрічі окремо.
➡️ 2) «Чомусь» статус звичайного спецпредставника Віткоффа виявляється вищим за держсекретаря, оскільки цікаве розподілення зустрічей: Віткофф — Макрон, а Рубіо — лише з Барро.
➡️ Тому це візит не Віткофф/Рубіо, а суто Віткоффа, і тому треба дивитись, чого саме може хотіти спецпредставник США від Макрона.
Щоб дати відповідь на це питання, варто згадати нещодавню статтю Politico, в якій зазначено, що Трампа дратувала висока підтримка України з боку Європи.
Можна припустити, що відсутність реального прогресу який мав би забезпечити Віткофф у перемовинах з путіним, той пояснює Трампу ще й «неправильною» позицією Європи, яка «заважає».
Зустріч з Макроном 🇫🇷 обрана не випадково:
▶️ По-перше, Франція та Велика Британія є зараз політичними лідерами у формуванні підтримки України. Якщо на Лондон Вашингтон має доволі великі можливості тиску, то на Париж — набагато менші.
▶️ По-друге, Париж взяв деголівський курс на просування сепарації Європи та США. Французи в рамках торгової війни закликають бойкотувати американські товари, закликають, щоб оборонні фонди Європи переорієнтувались від замовлень у США, і так далі.
▶️ По-третє, Барро окреслив, що французи (Європа) мають і будуть намагатись бути залученими до другої ядерної угоди з іраном, оскільки Франція була учасником і в першій, і є питання європейських санкцій проти Тегерана.
⏩ Тож теми, які хоче обговорювати Віткофф, це:
🛑Спроба відмовити Францію від «коаліції охочих»;
🛑Перекупити Париж, щоб він зменшив антиамериканські заяви в Європі;
🛑Переконати не втручатись в перемовини з іраном.
Ймовірною стратегією перемовин Віткофф обере межу між спробою підкупити Францію чимось альтернативним (наприклад, особливим ставленням до французьких товарів) та погрозами Парижу.
Але ще до початку перемовин для Віткоффа вже окреслилася неприємна для нього новина:
➡️ У Францію їде українська 🇺🇦 делегація — «ніби», бо Париж організовує поточну робочу зустріч коаліції охочих. Хоча, звісно, зустріч коаліції буде, але це насправді дипломатична демонстрація для Віткоффа від Макрона — «нічого про Україну без України» — це раз.
➡️ А два — що Францію на робочій зустрічі буде представляти наче міністр Барро, який перед цим буде мати розмову з Рубіо.
➡️ Тобто, два – це те, що Рубіо поступово входить у хід «європейських справ», готуючись перехопити «перемовне лідерство» у Віткоффа.
І хоч Рубіо Білий дім використав лише як квиток для Віткоффа до Парижа, але ситуація для самого Віткоффа тепер окреслюється неприємними моментами з потенційним посиленням позицій Рубіо.
Resurgam ➰ Приєднуйся
02.04.202511:19
*Продовження (частина Друга 2/2)
➡️ Тому заява речниці Єврокомісії Паули Піньо про те, що Канада не може доєднатися до ЄС з геополітичної точки зору є передчасним та непродуманим кроком.
🔗 Так, дійсно, в статті 49 сказано: «Будь-яка європейська країна, яка поважає цінності, зазначені в статті 2, і зобов’язана їх підтримувати, може подати заявку на членство».
Але сам термін «європейська країна» не має чіткого визначення. Не визначено, за яким критеріями він відповідає: суто «географічними», «ціннісними», «культурними» чи «ідеологічними». Чи повинні виконуватися всі критерії, або ж достатньо одного домінантного?
➡️ Бо якщо можливість доєднання до ЄС обумовлена лише географічними чинниками, то тоді як щодо Кіпру, який географічно належить до Західної Азії? Чи Гренландії, яка до 1982 року була частиною ЄС як графство Данії?
💬 Причому Канада не просто демократична північноамериканська країна, вона входить до договорів ЄС в рамках Horizon Europe. Крім того, Канада є членом Ради Європейського космічного агентства і зараз активно бере участь в розробці європейцями програм з альтернативного американському супутникового зв’язку, у тому числі для військових цілей.
➡️ Ба більше, Канада відповідає всім Копенгагенським критеріям ЄС, і на тлі бажання Трампа влаштувати торгівельну війну з Канадою та ЄС одночасно, останні дві могли б створити для світових капіталів «тиху гавань», долучивши й Британію. Ба більше, для самих канадців, враховуючи їх британо-французьке минуле, це мало б стабілізуючий вплив на Квебекське питання.
Крім того, Канада та ЄС замикали б у собі Гренландію та Велику Британію, спонукаючи останніх до більш тісних природних зв’язків з Брюсселем та Оттавою, а не Вашингтоном.
Вісь Канада–Гренландія–ЄС дозволила б цьому союзу стати найсильнішою Арктичною силою.
Але я все це описую не для того, щоб обґрунтувати «Чи дійсно Канада може стати частиною ЄС», а щоб продемонструвати, що є багато полемічних моментів, які б дозволили цю тему для обговорення сформувати.
➡️ А вже сам факт обговорення став би причиною тиску на Білий Дім, який власними діями й створив/відновив ці обговорення між Канадою та ЄС.
Тиск на Білий дім пришвидшував би процеси, щоб послабити неприйнятні для Вашингтона тенденції, а отже уникнути внутрішнього тиску.
Це необхідно не тільки Україні, але і відповідає прямій зацікавленості ЄС.
❓ Але як можна пролобіювати такий підхід, якщо сама Єврокомісія заперечує можливість вступу Канади до ЄС?
➡️ Поставимо питання: «Яка країна, як і Україна, може найбільше постраждати від дій США на рівні національного приниження?»
Це Данія 🇩🇰. Саме вона могла б актуалізувати це «Арктичне питання та Канаду». У Києва та Копенгагена склались дуже теплі й гарні відносини, а спільність проблем із поточною адміністрацією Білого Дому тільки зближують ці зв’язки. Голос Данії (який, ймовірно, не буде єдиним) стане особливо впливовим із липня, коли вона очолить Раду Європейського Союзу.
Resurgam ➰ Приєднуйся
➡️ Тому заява речниці Єврокомісії Паули Піньо про те, що Канада не може доєднатися до ЄС з геополітичної точки зору є передчасним та непродуманим кроком.
🔗 Так, дійсно, в статті 49 сказано: «Будь-яка європейська країна, яка поважає цінності, зазначені в статті 2, і зобов’язана їх підтримувати, може подати заявку на членство».
Але сам термін «європейська країна» не має чіткого визначення. Не визначено, за яким критеріями він відповідає: суто «географічними», «ціннісними», «культурними» чи «ідеологічними». Чи повинні виконуватися всі критерії, або ж достатньо одного домінантного?
➡️ Бо якщо можливість доєднання до ЄС обумовлена лише географічними чинниками, то тоді як щодо Кіпру, який географічно належить до Західної Азії? Чи Гренландії, яка до 1982 року була частиною ЄС як графство Данії?
💬 Причому Канада не просто демократична північноамериканська країна, вона входить до договорів ЄС в рамках Horizon Europe. Крім того, Канада є членом Ради Європейського космічного агентства і зараз активно бере участь в розробці європейцями програм з альтернативного американському супутникового зв’язку, у тому числі для військових цілей.
➡️ Ба більше, Канада відповідає всім Копенгагенським критеріям ЄС, і на тлі бажання Трампа влаштувати торгівельну війну з Канадою та ЄС одночасно, останні дві могли б створити для світових капіталів «тиху гавань», долучивши й Британію. Ба більше, для самих канадців, враховуючи їх британо-французьке минуле, це мало б стабілізуючий вплив на Квебекське питання.
Крім того, Канада та ЄС замикали б у собі Гренландію та Велику Британію, спонукаючи останніх до більш тісних природних зв’язків з Брюсселем та Оттавою, а не Вашингтоном.
Вісь Канада–Гренландія–ЄС дозволила б цьому союзу стати найсильнішою Арктичною силою.
Але я все це описую не для того, щоб обґрунтувати «Чи дійсно Канада може стати частиною ЄС», а щоб продемонструвати, що є багато полемічних моментів, які б дозволили цю тему для обговорення сформувати.
➡️ А вже сам факт обговорення став би причиною тиску на Білий Дім, який власними діями й створив/відновив ці обговорення між Канадою та ЄС.
Тиск на Білий дім пришвидшував би процеси, щоб послабити неприйнятні для Вашингтона тенденції, а отже уникнути внутрішнього тиску.
Це необхідно не тільки Україні, але і відповідає прямій зацікавленості ЄС.
❓ Але як можна пролобіювати такий підхід, якщо сама Єврокомісія заперечує можливість вступу Канади до ЄС?
➡️ Поставимо питання: «Яка країна, як і Україна, може найбільше постраждати від дій США на рівні національного приниження?»
Це Данія 🇩🇰. Саме вона могла б актуалізувати це «Арктичне питання та Канаду». У Києва та Копенгагена склались дуже теплі й гарні відносини, а спільність проблем із поточною адміністрацією Білого Дому тільки зближують ці зв’язки. Голос Данії (який, ймовірно, не буде єдиним) стане особливо впливовим із липня, коли вона очолить Раду Європейського Союзу.
Resurgam ➰ Приєднуйся
01.04.202507:58
📉 Брехня москви про «авансові платежі» розсипається на очах. Про нові дані дефіциту бюджету москви на 1 квітня (без жартів)
💬 Думав розпочати сьогодні день із цікавої, на мою думку, теми про те, як ЄС та Україна можуть застувати «Арктичну стратегію», щоб обмежити деструктивні дії Трампа. Це буде сьогодні, але пізніше.
➡️ Не можу зараз пройти повз дуже цікавих цифр.
🔗 Нагадаю, що у бюджет московії закладено 1,17 трлн дефіциту на весь 2025 рік.
➡️ У січні дефіцит бюджету склав 1,7 трлн, перевершивши за місяць суму, розраховану на весь рік. Тоді вони виправдовувались «авансовими платежами» і, що далі буде профіцит, який вирівняє баланс. Добре, сказали ми з Вами, подивимось.
➡️ У лютому до дефіциту додався ще один 1 трлн, довівши загальну суму до 2,7 трлн. Знову виправдання — «авансові платежі».
➡️ У березні до дефіциту після переоцінки доходів за минулі місяці додався ще 1,1 трлн рублів, довівши дефіцит на 1 квітня (але за даними про січень-лютий) до 3,8 трлн рублів, що є сумою, еквівалентною всьому ліквідному залишку ФНБ.
➡️ Тож на третій місяць виправдовуватись «авансовими платежами» вже немає сенсу, бо це неприродно. Щобільше, ми з Вами кілька тижнів тому говорили про те, що московський Мінфін використав за місяць третину коштів на кореспондентських рахунках у банках. Але при цьому середньомісячний дефіцит стійко зростає на 1 трлн щомісяця.
⏩ Причина — високі витрати, низька ціна на нафту, переоцінений курс рубля та поступова деградація цивільної економіки, яка у лютому перейшла в рецесію, оскільки навіть ВПК не зміг перекрити падіння в інших секторах.
Тож, з певної точки зору, можна стверджувати, що в лютому московська економіка перейшла в стійкий стагфляційний сценарій.
Resurgam ➰ Приєднуйся
💬 Думав розпочати сьогодні день із цікавої, на мою думку, теми про те, як ЄС та Україна можуть застувати «Арктичну стратегію», щоб обмежити деструктивні дії Трампа. Це буде сьогодні, але пізніше.
➡️ Не можу зараз пройти повз дуже цікавих цифр.
🔗 Нагадаю, що у бюджет московії закладено 1,17 трлн дефіциту на весь 2025 рік.
➡️ У січні дефіцит бюджету склав 1,7 трлн, перевершивши за місяць суму, розраховану на весь рік. Тоді вони виправдовувались «авансовими платежами» і, що далі буде профіцит, який вирівняє баланс. Добре, сказали ми з Вами, подивимось.
➡️ У лютому до дефіциту додався ще один 1 трлн, довівши загальну суму до 2,7 трлн. Знову виправдання — «авансові платежі».
➡️ У березні до дефіциту після переоцінки доходів за минулі місяці додався ще 1,1 трлн рублів, довівши дефіцит на 1 квітня (але за даними про січень-лютий) до 3,8 трлн рублів, що є сумою, еквівалентною всьому ліквідному залишку ФНБ.
➡️ Тож на третій місяць виправдовуватись «авансовими платежами» вже немає сенсу, бо це неприродно. Щобільше, ми з Вами кілька тижнів тому говорили про те, що московський Мінфін використав за місяць третину коштів на кореспондентських рахунках у банках. Але при цьому середньомісячний дефіцит стійко зростає на 1 трлн щомісяця.
⏩ Причина — високі витрати, низька ціна на нафту, переоцінений курс рубля та поступова деградація цивільної економіки, яка у лютому перейшла в рецесію, оскільки навіть ВПК не зміг перекрити падіння в інших секторах.
Тож, з певної точки зору, можна стверджувати, що в лютому московська економіка перейшла в стійкий стагфляційний сценарій.
Resurgam ➰ Приєднуйся
07.04.202509:25
Торгове божевілля: команда Трампа прорахувалась і як це може використати Україна
💬 Ні, у цьому дописі я з Вами не буду обговорювати, чи був фондовий ринок дійсно роздутий, чи ні. Це зона компетенції фондовиків та економістів. Ми з Вами розглянемо виключно ж політичні аспекти, де я спробую аргументувати певні речі.
▶️ Бачення Трампа щодо торгівельної війни.
Можна довго полемізувати, хто вплинув на Трампа та його «економічні погляди» (є цілий перелік потенційних осіб та установ), але можна беззаперечно сказати, що саме таких кроків і хотів Трамп. Саме такої тактики дій.
➡️ Він хотів цього, бо така тактика за задумом вкладалась в картинку світу самого Трампа – «укладати угоди». Якщо ми візьмемо виступи Трампа, то термін «угода» є одним з головних. Трамп хоче «угод» з усіх питань. «Укладення угод» — це стиль його життя, ознака ефективності для нього.
💬 Ні побудова стратегій, ні реалізація чогось комплексного зараз не керують діями Трампа. Він не розглядає політику чи економіку як щось цілісне та взаємозалежне. Він не розглядає це як «систему» в широкому розумінні терміну. Хоч і переконує інших, що його дії — це стратегія, щоб виправити зламану систему.
➡️ Розв’язати торгівельну війну у світі – це не було стратегією. Це було тактикою. Тактичним ходом, який за задумом мав би вивести інші країни на «угоди». Власне, про це вже говорив в інших дописах.
▶️ Чому торгова війна схоже не наближає угоди?
Щоб так ствердно сказати, ще треба поспостерігати якийсь час (місяць-два). Але в мене є внутрішній компас: якщо Трамп включає турборежим створення альтернативної реальності — значить, щось йде не за планом. Зараз Трамп на трьох заходах активно переконував, що стоїть черга з країн готових укладати угоди, і що це — ціль торгової війни.
Це правда. Ціль торгової війни — вивести на угоди. Але що стоїть черга з угод — я сумніваюсь. Пояснюю⤵️
➡️ Публічно Трампу не потрібна угода з Гваделупою — Трампу треба досягти вигідних угод з кількома суб’єктами:
• Китаєм;
• ЄС;
• Канадою;
• Мексикою;
• Австралією;
• Японією та Тайванем.
➡️ Тобто з тими, кого він атакував впродовж всієї кампанії й в кого вкладені тисячі медіагодин для звинувачень у «шахрайстві».
Але реальність від розрахунків самого Трампа виявилась іншою.
Поки не схоже, що ключові актори, проти кого розрахована торгова війна, квапляться здавати позиції:
🇨🇳 1. Китай — для нього поступитись зараз США є неможливим, оскільки в період трансформацій багатополярного світу це для Пекіна неприйнятно. Неприйнятно перед третіми країнами продемонструвати слабкість.
🇨🇦 2. Канада — дає публічні сигнали, що готова до перемовин, але це більше пояснюється спільним кордоном зі США та бажанням не провокувати неврівноважених. Зрештою, з боку Канади це радше схоже на імітацію готовності йти на поступки Вашингтону, ніж реальну готовність. Навряд Карні готовий підставитись під виборчі звинувачення у зраді національних інтересів та позбавити себе того, що відновлює рейтинг.
🇪🇺3. ЄС — схоже, теж не збирається «укладати угоду» так швидко, як треба Трампу. Цього тижня в Брюсселі пройдуть узгодження щодо запровадження додаткових мит на американські товари. Якщо ще терпимо те, що французи (Макрон) прямо закликали бойкотувати товари зі США, то те, що Шольц/Мерц підтримали стратегію дзеркального тиску — це ознака проблем для тактики Трампа.
➡️ Найслабшим з переліку є ЄС, але якщо Брюссель не поступиться та не піде на швидку угоду, то Трамп опиниться у вкрай уразливому положенні. Тоді тактика на «швидкі угоди у бік задоволення інтересів США» провалиться. Це означає, що публічна ситуація для Білого дому буде тільки загострюватись, бо швидких угод не буде, але є швидкі наслідки.
Що це означає для України? 🇺🇦
Що з одного боку, угода щодо «рідкоземельних ресурсів» для США стає ще більш необхідною, а з іншого — ця угода розчиняється в цілому переліку проблем для Білого дому. А це — поле маневру для України уникати угоди в її редакції зараз.
Resurgam ➰ Приєднуйся
💬 Ні, у цьому дописі я з Вами не буду обговорювати, чи був фондовий ринок дійсно роздутий, чи ні. Це зона компетенції фондовиків та економістів. Ми з Вами розглянемо виключно ж політичні аспекти, де я спробую аргументувати певні речі.
▶️ Бачення Трампа щодо торгівельної війни.
Можна довго полемізувати, хто вплинув на Трампа та його «економічні погляди» (є цілий перелік потенційних осіб та установ), але можна беззаперечно сказати, що саме таких кроків і хотів Трамп. Саме такої тактики дій.
➡️ Він хотів цього, бо така тактика за задумом вкладалась в картинку світу самого Трампа – «укладати угоди». Якщо ми візьмемо виступи Трампа, то термін «угода» є одним з головних. Трамп хоче «угод» з усіх питань. «Укладення угод» — це стиль його життя, ознака ефективності для нього.
💬 Ні побудова стратегій, ні реалізація чогось комплексного зараз не керують діями Трампа. Він не розглядає політику чи економіку як щось цілісне та взаємозалежне. Він не розглядає це як «систему» в широкому розумінні терміну. Хоч і переконує інших, що його дії — це стратегія, щоб виправити зламану систему.
➡️ Розв’язати торгівельну війну у світі – це не було стратегією. Це було тактикою. Тактичним ходом, який за задумом мав би вивести інші країни на «угоди». Власне, про це вже говорив в інших дописах.
▶️ Чому торгова війна схоже не наближає угоди?
Щоб так ствердно сказати, ще треба поспостерігати якийсь час (місяць-два). Але в мене є внутрішній компас: якщо Трамп включає турборежим створення альтернативної реальності — значить, щось йде не за планом. Зараз Трамп на трьох заходах активно переконував, що стоїть черга з країн готових укладати угоди, і що це — ціль торгової війни.
Це правда. Ціль торгової війни — вивести на угоди. Але що стоїть черга з угод — я сумніваюсь. Пояснюю⤵️
➡️ Публічно Трампу не потрібна угода з Гваделупою — Трампу треба досягти вигідних угод з кількома суб’єктами:
• Китаєм;
• ЄС;
• Канадою;
• Мексикою;
• Австралією;
• Японією та Тайванем.
➡️ Тобто з тими, кого він атакував впродовж всієї кампанії й в кого вкладені тисячі медіагодин для звинувачень у «шахрайстві».
Але реальність від розрахунків самого Трампа виявилась іншою.
Поки не схоже, що ключові актори, проти кого розрахована торгова війна, квапляться здавати позиції:
🇨🇳 1. Китай — для нього поступитись зараз США є неможливим, оскільки в період трансформацій багатополярного світу це для Пекіна неприйнятно. Неприйнятно перед третіми країнами продемонструвати слабкість.
🇨🇦 2. Канада — дає публічні сигнали, що готова до перемовин, але це більше пояснюється спільним кордоном зі США та бажанням не провокувати неврівноважених. Зрештою, з боку Канади це радше схоже на імітацію готовності йти на поступки Вашингтону, ніж реальну готовність. Навряд Карні готовий підставитись під виборчі звинувачення у зраді національних інтересів та позбавити себе того, що відновлює рейтинг.
🇪🇺3. ЄС — схоже, теж не збирається «укладати угоду» так швидко, як треба Трампу. Цього тижня в Брюсселі пройдуть узгодження щодо запровадження додаткових мит на американські товари. Якщо ще терпимо те, що французи (Макрон) прямо закликали бойкотувати товари зі США, то те, що Шольц/Мерц підтримали стратегію дзеркального тиску — це ознака проблем для тактики Трампа.
➡️ Найслабшим з переліку є ЄС, але якщо Брюссель не поступиться та не піде на швидку угоду, то Трамп опиниться у вкрай уразливому положенні. Тоді тактика на «швидкі угоди у бік задоволення інтересів США» провалиться. Це означає, що публічна ситуація для Білого дому буде тільки загострюватись, бо швидких угод не буде, але є швидкі наслідки.
Що це означає для України? 🇺🇦
Що з одного боку, угода щодо «рідкоземельних ресурсів» для США стає ще більш необхідною, а з іншого — ця угода розчиняється в цілому переліку проблем для Білого дому. А це — поле маневру для України уникати угоди в її редакції зараз.
Resurgam ➰ Приєднуйся
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.
