Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
In vino veritas🍷 avatar

In vino veritas🍷

#вірші #тексти #думки
Рэйтынг TGlist
0
0
ТыпПублічны
Вертыфікацыя
Не вертыфікаваны
Надзейнасць
Не надзейны
Размяшчэнне
МоваІншая
Дата стварэння каналаOct 19, 2022
Дадана ў TGlist
Sep 18, 2023

Апошнія публікацыі ў групе "In vino veritas🍷"

Чомусь сьогодні згадала одну ситуацію з дитинства.
Жили ми в селі і як і всі, часто їздили автостопом до містечка, а там км 10-12 ну і люди які їхали повз підбирали і висаджували, як норма, ніколи нічого не брали, все одно по дорозі всім було і проміжок невеликий на авто.
Одного разу ми добиралися додому з міста не встигли на автобус. По дорозі у кіоску взяли буханку хліба на вечерю і йшли по трасі і зупиняли машини. Замучена молода жінка – моя мати і ми двоє дітей, мені років 14 і малий зовсім маленький, бідненько одягнені але охайно. Тобто одразу все по нам було видно. Зупинились якісь заможні бабця з дідусем, не памʼятаю яка машина але не жигулі точно. Купа всяких покупок на сидінні і там де скло позаду. Ми ледь всілись, але їхати хв 10 всього. То поїхали. Ось вже наша зупинка. Ми виходимо дякуємо, а вони нам «щось дасте?»
Мати каже: «ну грошей ми не маємо, сказали б одразу що треба щось заплатити буде»
А бабця: «ну хліб ось же маєте»
Мати поклала той хліб до їхніх кошиків і пакунків на задньому сидінні і вони поїхали.

Чомусь я завжди намагаюсь згадувати щось хороше, але памʼять підкидає інше. Тому іноді тут буде нова рубрика
#спогади
Кому не важко пару грн на допомогу родичу Каті Грушун https://send.monobank.ua/jar/A3SujUyWd2
запроси мене…
я прийду неочікувано
разом із валізою всіх існуючих
розвʼязків цієї авантюри
як детектив, я довго та ретельно збирала
із твоїх майстерних словосполучень
по крихтах уривки фантазій
і складала їх в повноцінні картинки
дошка на стіні вся заповнена твоїми «хочу»
«…стегна..» «…боятися…»
«…привʼязати…»
«…шкіра…» «…стогони..»
«…під одягом…» «…оргазм..»
«…поцілунки…»
«…мурашки…» «…мучити…»
«…підвал…»
висновок – ти ще той романтик
але з перчинкою
визнаю, це не було просто
та я тебе розкусила
і можу тобі це дати
подарувати
дозволити
але є нюанс…
я зроблю це з тобою сьогодні
…………………………..
відчиняю двері, як до себе додому
-«час виконувати бажання!»
слова зібрані в купу за моїми правилами
і тобі вже нікуди тікати
фея невдовзі перетвориться на відьму
всі докази буде знищено
споглядатиму, як твої нутрощі
горітимуть в моїх грудях…
…………………………..
ти був особливим
та мені вже час

© ольга ритик

#вірш #текст #секс
Ось вже як майже пів року пишу верлібри/тексти🙃
Цікавить який з них вам більше запамʼятався/сподобався✍🏻
Тут розіграш лотів на збір собачки Джессі https://www.instagram.com/p/C7E_TOCNi0e/?igsh=M3A4a2trZGZsNTRy 💜

Рэкорды

29.01.202523:59
209Падпісчыкаў
11.04.202519:40
200Індэкс цытавання
20.03.202520:24
42Ахоп 1 паста
28.04.202513:51
0Ахоп рэкламнага паста
17.03.202514:48
107.14%ER
16.04.202514:48
38.89%ERR

Развіццё

Падпісчыкаў
Індэкс цытавання
Ахоп 1 паста
Ахоп рэкламнага паста
ER
ERR
JUL '24OCT '24JAN '25APR '25

Папулярныя публікацыі In vino veritas🍷

16.04.202513:27
Чомусь сьогодні згадала одну ситуацію з дитинства.
Жили ми в селі і як і всі, часто їздили автостопом до містечка, а там км 10-12 ну і люди які їхали повз підбирали і висаджували, як норма, ніколи нічого не брали, все одно по дорозі всім було і проміжок невеликий на авто.
Одного разу ми добиралися додому з міста не встигли на автобус. По дорозі у кіоску взяли буханку хліба на вечерю і йшли по трасі і зупиняли машини. Замучена молода жінка – моя мати і ми двоє дітей, мені років 14 і малий зовсім маленький, бідненько одягнені але охайно. Тобто одразу все по нам було видно. Зупинились якісь заможні бабця з дідусем, не памʼятаю яка машина але не жигулі точно. Купа всяких покупок на сидінні і там де скло позаду. Ми ледь всілись, але їхати хв 10 всього. То поїхали. Ось вже наша зупинка. Ми виходимо дякуємо, а вони нам «щось дасте?»
Мати каже: «ну грошей ми не маємо, сказали б одразу що треба щось заплатити буде»
А бабця: «ну хліб ось же маєте»
Мати поклала той хліб до їхніх кошиків і пакунків на задньому сидінні і вони поїхали.

Чомусь я завжди намагаюсь згадувати щось хороше, але памʼять підкидає інше. Тому іноді тут буде нова рубрика
#спогади
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.