нещодавно колега писав про ось такий цікавий момент з української/совєтської кіноісторії.
тепер маю чим продовжити тему.
за відсутністю (принаймні в нас) даних, які б заперечували це, «щастя никифора бубнова» (1983) справді можемо вважати першим осмисленим використанням доллі зуму в українському чи навіть совкіно.
але ось такий візуально інтересний кадр можна побачити в «дорогою ціною» (1957) марка донського, зафільмований одним із головних новаторів, та й просто кінооператорів української школи миколою топчієм.
психологічно-обгрунтованим прийомом це назвати складно, але технічно — це цілком і повноцінно доллі зум. його потреба тут зумовлена бажанням мати конкретне специфічне кадрування на початку і в кінці, будуючи при цьому все суто на внутрішньокадровому монтажі.
це було неможливим без зміни фокусної відстані. так у й без того насиченому видатними знахідками «дорогою ціною» народився, можливо таки перший доллі зум у союзі.
цікаво, що «вертіго» альфреда гічкока з'явився вже за рік по тому — саме з нього цей операторський прийом став культовим і увійшов до кінематографічного арсеналу митців світу.
щоправда, в таких, як у топчія-донського формі, він виникав і раніше — хоча б у «ребецці» (1944) того ж таки гічкока
