З відкритим серцем йду до вас 💟
З відкритим серцем йду до вас, Пишу солодкі ці рядки, Нема в них фальші та образ- Там не висять амбарнії замки. Ви лиш постукайте-відчинять, І трав'яний зготують трунок, Вас вислухають, не зупинять, Ба більше - зроблять подарунок ❗💖
Рэйтынг TGlist
0
0
ТыпПублічны
Вертыфікацыя
Не вертыфікаваныНадзейнасць
Не надзейныРазмяшчэнне
МоваІншая
Дата стварэння каналаЖовт 24, 2022
Дадана ў TGlist
Вер 26, 2023Прыкрепленая група
Апошнія публікацыі ў групе "З відкритим серцем йду до вас 💟"
19.04.202519:37
19.04.202508:17
НЕ ЗРАДЬ СЕБЕ
(Рондель)
Коли навколо тисне світ,
і кожен тягне за рукав —
не зрадь собі за їх забав,
будь твердим, ніби той граніт.
Мовчанням буде заповіт,
якщо спочатку ти мовчав,
коли навколо тисне світ,
і кожен тягне за рукав.
Хай зрадять всі, хай гасне цвіт —
не згасни сам, якщо палав.
В собі знайди те, що шукав
і страх розтане як той лід,
Коли навколо тисне світ...
Мирослав Манюк
09.04.2025
(Рондель)
Коли навколо тисне світ,
і кожен тягне за рукав —
не зрадь собі за їх забав,
будь твердим, ніби той граніт.
Мовчанням буде заповіт,
якщо спочатку ти мовчав,
коли навколо тисне світ,
і кожен тягне за рукав.
Хай зрадять всі, хай гасне цвіт —
не згасни сам, якщо палав.
В собі знайди те, що шукав
і страх розтане як той лід,
Коли навколо тисне світ...
Мирослав Манюк
09.04.2025
19.04.202508:17
Зорепадом нездійснених мрій
Ніч полотна небес розфарбує,
І тебе, друже стомлений мій,
Ними знов, як колись, зачарує.
Зорепади нездійснених мрій,
Це дарунок за світлу надію ,
Шанс жаданий повернений твій,
Осягнути загублену мрію!
Зорепади нездійснених мрій
Розкривають красу дивовижну,
Доторкаючись сяйвами вій,
Заповітну, окрилену, ніжну.
Ти її серед всіх розпізнай,
Свою мрію, найкращу й прекрасну,
І в відкриті долоні спіймай
З нею щастя своє одночасно!
06.02.2019. Тетяна Батуріна.
Ніч полотна небес розфарбує,
І тебе, друже стомлений мій,
Ними знов, як колись, зачарує.
Зорепади нездійснених мрій,
Це дарунок за світлу надію ,
Шанс жаданий повернений твій,
Осягнути загублену мрію!
Зорепади нездійснених мрій
Розкривають красу дивовижну,
Доторкаючись сяйвами вій,
Заповітну, окрилену, ніжну.
Ти її серед всіх розпізнай,
Свою мрію, найкращу й прекрасну,
І в відкриті долоні спіймай
З нею щастя своє одночасно!
06.02.2019. Тетяна Батуріна.
19.04.202508:17
Дозволь собі бути ніжною.
Дозволь собі бути теплою.
Дозволь собі бути глибшою,
Простою, земною, впертою.
Дозволь розквітати квіткою
Грайливою і тендітною.
Дозволь собі бути жінкою
Красивою і помітною.
Дозволь не боятись спогадів
Про те, як колись розбилася.
Дозволь не цуратись поглядів,
Й коли не кори журитися.
Дозволь собі бути справжньою,
Як вітер, душею вільною,
У чомусь не ідеальною,
Єдиною, незамінною.
5.04.25
💕🌺💕🌺💕🌺💕🌺💕🌺💕
Дозволь собі бути теплою.
Дозволь собі бути глибшою,
Простою, земною, впертою.
Дозволь розквітати квіткою
Грайливою і тендітною.
Дозволь собі бути жінкою
Красивою і помітною.
Дозволь не боятись спогадів
Про те, як колись розбилася.
Дозволь не цуратись поглядів,
Й коли не кори журитися.
Дозволь собі бути справжньою,
Як вітер, душею вільною,
У чомусь не ідеальною,
Єдиною, незамінною.
5.04.25
💕🌺💕🌺💕🌺💕🌺💕🌺💕
Пераслаў з:
На хвилях віршованого тепла
19.04.202508:17
#щосьвипадкове
Читай між рядків – не корисна.
Читай між рядків – знедолена.
Читай між рядків – ненавмисно.
Читай між рядків – життям зморена.
Шукай мене поміж текстів.
Не ідеальну і (не) дуже сильну.
Полюби якщо хочеш заново.
Кожен шрам.
Що маю всередині.
28.03.25
07:52
Читай між рядків – не корисна.
Читай між рядків – знедолена.
Читай між рядків – ненавмисно.
Читай між рядків – життям зморена.
Шукай мене поміж текстів.
Не ідеальну і (не) дуже сильну.
Полюби якщо хочеш заново.
Кожен шрам.
Що маю всередині.
28.03.25
07:52
19.04.202508:15
І трохи мотивації від моїх талановитих колег
19.04.202508:13
Тема від soniachnatemin — море, що забуло свої хвилі (день 135)
Корабель плив дуже повільно, вітру не було, тож матроси ніяк не могли зрозуміти, що відбувається. Щасливий Едуард вийшов з каюти і став біля штурвалу.
— Дивно, вітру немає, хвиль теж немає. Що відбувається?– запитав сам себе Ед.
Та море мовчало. Здавалося, воно образилось. Але чому, молодик не розумів. Море зітхнуло, і кинувши останню хвильку, заховалося за камінцем, та навіть легенького подиху легіту не було. Тож корабель змушений був пришвартуватися біля якогось берега.
Едуард та його команда дуже засмутились, адже вони мали пливти далі. Та море чомусь було проти них, здавалось, воно забуло свої хвилі...
#історія_кохання #море #хвилі
Корабель плив дуже повільно, вітру не було, тож матроси ніяк не могли зрозуміти, що відбувається. Щасливий Едуард вийшов з каюти і став біля штурвалу.
— Дивно, вітру немає, хвиль теж немає. Що відбувається?– запитав сам себе Ед.
Та море мовчало. Здавалося, воно образилось. Але чому, молодик не розумів. Море зітхнуло, і кинувши останню хвильку, заховалося за камінцем, та навіть легенького подиху легіту не було. Тож корабель змушений був пришвартуватися біля якогось берега.
Едуард та його команда дуже засмутились, адже вони мали пливти далі. Та море чомусь було проти них, здавалось, воно забуло свої хвилі...
#історія_кохання #море #хвилі
19.04.202508:07
Продовжую викладати розділи до книжки„ Рубінові вогні“
18.04.202518:38
18.04.202505:37
Тема від soniachnatemin — містечко збудоване зі спогадів (день 134)
Христина вперше не пішла проводжати Едуарда в рейс, вона просто заховалась серед людей і бачила, як він шукав її поглядом. А дівчина закрила очі темною хустиною, тільки, аби він її не знайшов. Щойно параплав відчалив і люди почали розходитись, Христина побігла до лісу, їй не хотілось нікого ані бачити, ані чути. А сьогодні, як на зло, мала бути їхня річниця. Вона розуміла, що їй доведеться – таки вийти з лісочка, тож дочекавшись, поки спалахнуть рубінові вогні , Христина вирішила пройтись містечком і поринути у спогади.
На небесному простирадлі, хтось розсипав золотаві діаманти, які, утворювали чудернацькі візерунки: песик, слоник, кішка, але для дівчини це вже не мало значення. На Вешневій вулиці вони вперше зустрілись, Едуард тоді заходив в гості до своєї тітоньки , а вона ішла з городу в брудному одязі, хотіла повернути в бік моря , та не змогла. Не змогла відірвати погляду від його блакитних, наче озера очей.
— Христино, вітаю,- звернулася тітка Параска до неї.
— Вітаю, – відповіла вона.
— Ти знов допомагала сусідці копати город?–
—Так , – тепер іду до моря змивати бруд.
Едуард слухав коротеньку розмову тітоньки і цієї дівчини, і поїдав її поглядом, та почувши про річку, смикнув за руку і вони побігли.
Христина скинула ляпчики і прямо в одязі пірнула в море— вода забирала весь бруд і турботи важкого дня, а Едуард милувався Її вродою.
Пройшовши трохи далі , вона помітила покинутий сарай, де вони ховались від сусідів, і віддавались шаленій пристрасті і цілункам. Зазирнувши всередину, Христина зрозуміла лише одне: більше сюди закохані пари не заходили, адже тут і досі залишився їхній аромат кохання. Кожна вулиця, кожен куточок нагадували про нього: це було, наче містечко спогадів— от хтось взяв кубики і його побудував : і від цього і щемко і боляче водночас та що з цим робити вона не знала, тож у роздумах дівчина повернулась додому.
#історія_кохання #містечкоспогадів
Христина вперше не пішла проводжати Едуарда в рейс, вона просто заховалась серед людей і бачила, як він шукав її поглядом. А дівчина закрила очі темною хустиною, тільки, аби він її не знайшов. Щойно параплав відчалив і люди почали розходитись, Христина побігла до лісу, їй не хотілось нікого ані бачити, ані чути. А сьогодні, як на зло, мала бути їхня річниця. Вона розуміла, що їй доведеться – таки вийти з лісочка, тож дочекавшись, поки спалахнуть рубінові вогні , Христина вирішила пройтись містечком і поринути у спогади.
На небесному простирадлі, хтось розсипав золотаві діаманти, які, утворювали чудернацькі візерунки: песик, слоник, кішка, але для дівчини це вже не мало значення. На Вешневій вулиці вони вперше зустрілись, Едуард тоді заходив в гості до своєї тітоньки , а вона ішла з городу в брудному одязі, хотіла повернути в бік моря , та не змогла. Не змогла відірвати погляду від його блакитних, наче озера очей.
— Христино, вітаю,- звернулася тітка Параска до неї.
— Вітаю, – відповіла вона.
— Ти знов допомагала сусідці копати город?–
—Так , – тепер іду до моря змивати бруд.
Едуард слухав коротеньку розмову тітоньки і цієї дівчини, і поїдав її поглядом, та почувши про річку, смикнув за руку і вони побігли.
Христина скинула ляпчики і прямо в одязі пірнула в море— вода забирала весь бруд і турботи важкого дня, а Едуард милувався Її вродою.
Пройшовши трохи далі , вона помітила покинутий сарай, де вони ховались від сусідів, і віддавались шаленій пристрасті і цілункам. Зазирнувши всередину, Христина зрозуміла лише одне: більше сюди закохані пари не заходили, адже тут і досі залишився їхній аромат кохання. Кожна вулиця, кожен куточок нагадували про нього: це було, наче містечко спогадів— от хтось взяв кубики і його побудував : і від цього і щемко і боляче водночас та що з цим робити вона не знала, тож у роздумах дівчина повернулась додому.
#історія_кохання #містечкоспогадів
18.04.202505:33
Пераслаў з:
Інклюзивна спільнота "Творча Майстерня"
17.04.202518:18
Вишневий цвіт і віхола січе
(рондель)
Вишневий цвіт і віхола січе,
Усе змішалось зіллям в казанку.
Довкруж природа чарами в танку
Те вариво наповнює дощем.
Укрившись сонця й холоду плащем,
Забула про годинник у кутку.
Вишневий цвіт і віхола січе,
Усе змішалось зіллям в казанку.
Стинає відьма пуп'янки мечем,
Хворіють абрикоси у садку.
Весна розділить зілля в казанку,
І два сезони порізно уже:
Вишневий цвіт і віхола січе.
© Роман Фещак (квітень 2025 р.)
#вірш #рондель #пейзажналірика #весна #РоманФещак
(рондель)
Вишневий цвіт і віхола січе,
Усе змішалось зіллям в казанку.
Довкруж природа чарами в танку
Те вариво наповнює дощем.
Укрившись сонця й холоду плащем,
Забула про годинник у кутку.
Вишневий цвіт і віхола січе,
Усе змішалось зіллям в казанку.
Стинає відьма пуп'янки мечем,
Хворіють абрикоси у садку.
Весна розділить зілля в казанку,
І два сезони порізно уже:
Вишневий цвіт і віхола січе.
© Роман Фещак (квітень 2025 р.)
#вірш #рондель #пейзажналірика #весна #РоманФещак
Рэкорды
19.04.202523:59
181Падпісчыкаў17.04.202523:59
200Індэкс цытавання12.04.202521:09
11Ахоп 1 паста23.04.202504:32
0Ахоп рэкламнага паста19.03.202521:09
9.09%ER18.04.202521:09
6.08%ERR19.04.202508:17
НЕ ЗРАДЬ СЕБЕ
(Рондель)
Коли навколо тисне світ,
і кожен тягне за рукав —
не зрадь собі за їх забав,
будь твердим, ніби той граніт.
Мовчанням буде заповіт,
якщо спочатку ти мовчав,
коли навколо тисне світ,
і кожен тягне за рукав.
Хай зрадять всі, хай гасне цвіт —
не згасни сам, якщо палав.
В собі знайди те, що шукав
і страх розтане як той лід,
Коли навколо тисне світ...
Мирослав Манюк
09.04.2025
(Рондель)
Коли навколо тисне світ,
і кожен тягне за рукав —
не зрадь собі за їх забав,
будь твердим, ніби той граніт.
Мовчанням буде заповіт,
якщо спочатку ти мовчав,
коли навколо тисне світ,
і кожен тягне за рукав.
Хай зрадять всі, хай гасне цвіт —
не згасни сам, якщо палав.
В собі знайди те, що шукав
і страх розтане як той лід,
Коли навколо тисне світ...
Мирослав Манюк
09.04.2025
19.04.202508:13
Тема від soniachnatemin — море, що забуло свої хвилі (день 135)
Корабель плив дуже повільно, вітру не було, тож матроси ніяк не могли зрозуміти, що відбувається. Щасливий Едуард вийшов з каюти і став біля штурвалу.
— Дивно, вітру немає, хвиль теж немає. Що відбувається?– запитав сам себе Ед.
Та море мовчало. Здавалося, воно образилось. Але чому, молодик не розумів. Море зітхнуло, і кинувши останню хвильку, заховалося за камінцем, та навіть легенького подиху легіту не було. Тож корабель змушений був пришвартуватися біля якогось берега.
Едуард та його команда дуже засмутились, адже вони мали пливти далі. Та море чомусь було проти них, здавалось, воно забуло свої хвилі...
#історія_кохання #море #хвилі
Корабель плив дуже повільно, вітру не було, тож матроси ніяк не могли зрозуміти, що відбувається. Щасливий Едуард вийшов з каюти і став біля штурвалу.
— Дивно, вітру немає, хвиль теж немає. Що відбувається?– запитав сам себе Ед.
Та море мовчало. Здавалося, воно образилось. Але чому, молодик не розумів. Море зітхнуло, і кинувши останню хвильку, заховалося за камінцем, та навіть легенького подиху легіту не було. Тож корабель змушений був пришвартуватися біля якогось берега.
Едуард та його команда дуже засмутились, адже вони мали пливти далі. Та море чомусь було проти них, здавалось, воно забуло свої хвилі...
#історія_кохання #море #хвилі
19.04.202508:17
Дозволь собі бути ніжною.
Дозволь собі бути теплою.
Дозволь собі бути глибшою,
Простою, земною, впертою.
Дозволь розквітати квіткою
Грайливою і тендітною.
Дозволь собі бути жінкою
Красивою і помітною.
Дозволь не боятись спогадів
Про те, як колись розбилася.
Дозволь не цуратись поглядів,
Й коли не кори журитися.
Дозволь собі бути справжньою,
Як вітер, душею вільною,
У чомусь не ідеальною,
Єдиною, незамінною.
5.04.25
💕🌺💕🌺💕🌺💕🌺💕🌺💕
Дозволь собі бути теплою.
Дозволь собі бути глибшою,
Простою, земною, впертою.
Дозволь розквітати квіткою
Грайливою і тендітною.
Дозволь собі бути жінкою
Красивою і помітною.
Дозволь не боятись спогадів
Про те, як колись розбилася.
Дозволь не цуратись поглядів,
Й коли не кори журитися.
Дозволь собі бути справжньою,
Як вітер, душею вільною,
У чомусь не ідеальною,
Єдиною, незамінною.
5.04.25
💕🌺💕🌺💕🌺💕🌺💕🌺💕
Пераслаў з:На хвилях віршованого тепла
19.04.202508:17
#щосьвипадкове
Читай між рядків – не корисна.
Читай між рядків – знедолена.
Читай між рядків – ненавмисно.
Читай між рядків – життям зморена.
Шукай мене поміж текстів.
Не ідеальну і (не) дуже сильну.
Полюби якщо хочеш заново.
Кожен шрам.
Що маю всередині.
28.03.25
07:52
Читай між рядків – не корисна.
Читай між рядків – знедолена.
Читай між рядків – ненавмисно.
Читай між рядків – життям зморена.
Шукай мене поміж текстів.
Не ідеальну і (не) дуже сильну.
Полюби якщо хочеш заново.
Кожен шрам.
Що маю всередині.
28.03.25
07:52
18.04.202518:38
Пераслаў з:Інклюзивна спільнота "Творча Майстерня"
17.04.202518:18
Вишневий цвіт і віхола січе
(рондель)
Вишневий цвіт і віхола січе,
Усе змішалось зіллям в казанку.
Довкруж природа чарами в танку
Те вариво наповнює дощем.
Укрившись сонця й холоду плащем,
Забула про годинник у кутку.
Вишневий цвіт і віхола січе,
Усе змішалось зіллям в казанку.
Стинає відьма пуп'янки мечем,
Хворіють абрикоси у садку.
Весна розділить зілля в казанку,
І два сезони порізно уже:
Вишневий цвіт і віхола січе.
© Роман Фещак (квітень 2025 р.)
#вірш #рондель #пейзажналірика #весна #РоманФещак
(рондель)
Вишневий цвіт і віхола січе,
Усе змішалось зіллям в казанку.
Довкруж природа чарами в танку
Те вариво наповнює дощем.
Укрившись сонця й холоду плащем,
Забула про годинник у кутку.
Вишневий цвіт і віхола січе,
Усе змішалось зіллям в казанку.
Стинає відьма пуп'янки мечем,
Хворіють абрикоси у садку.
Весна розділить зілля в казанку,
І два сезони порізно уже:
Вишневий цвіт і віхола січе.
© Роман Фещак (квітень 2025 р.)
#вірш #рондель #пейзажналірика #весна #РоманФещак
19.04.202519:37
18.04.202505:33
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.