книжкова дегустаторка🍷📚
в запої книжкових світів
за питаннями співпраці - @anna_vdsh
вішлист: https://rewish.io/rewish/al0AAA
підтримка каналу: https://send.monobank.ua/jar/984Ft1RYCD
за питаннями співпраці - @anna_vdsh
вішлист: https://rewish.io/rewish/al0AAA
підтримка каналу: https://send.monobank.ua/jar/984Ft1RYCD
Рэйтынг TGlist
0
0
ТыпПублічны
Вертыфікацыя
Не вертыфікаваныНадзейнасць
Не надзейныРазмяшчэннеУкраїна
МоваІншая
Дата стварэння каналаMar 11, 2022
Дадана ў TGlist
Jun 16, 2023Прыкрепленая група
Нарнія
52
Падпісчыкаў
4 803
24 гадз.00%Тыдзень
4239.7%Месяц
3959%
Індэкс цытавання
0
Згадкі1Рэпостаў на каналах0Згадкі на каналах1
Сярэдняе ахоп 1 паста
460
12 гадз.420
30.4%24 гадз.4600%48 гадз.6180%
Узаемадзеянне (ER)
6.52%
Рэпостаў1Каментары0Рэакцыі29
Узаемадзеянне па ахопу (ERR)
0%
24 гадз.0%Тыдзень
4.47%Месяц
5.01%
Ахоп 1 рэкламнага паста
597
1 гадз.25041.88%1 – 4 гадз.8113.57%4 - 24 гадз.18731.32%
Усяго пастоў за 24 гадзіны
0
Дынаміка
-
Апошнія публікацыі ў групе "книжкова дегустаторка🍷📚"
04.04.202511:44
якщо ви забили… забули… я вам напамʼятаю!.. про свою гіперфіксацію на серіалі «Мислити, як злочинець», тому тримайте колабу двох моїх сенсів життя зараз, ахаха (тримайтеся, цей мем перекочує в мем про акції ще😁)
😇 а ще не забувайте про папочку з найкнижковішими каналами - додавайте собі і не забувайте складати список бажаних книг після читання всіх стрічок!
😇 а ще не забувайте про папочку з найкнижковішими каналами - додавайте собі і не забувайте складати список бажаних книг після читання всіх стрічок!
03.04.202513:49
на пости все ще немає часу, бо я вже на 120 сторінці другої частини «Засліплення»
окрім того, що я неймовірно захоплена та занурена в події, це вже потенційно третя прочитана книжка в квітні (і та, я знаю, що сьогодні 3 квітня, не зурочте мене, будь ласка💁♂️)
краще кидайте, що ви читаєте в коментарі та діліться рекомендаціями! а то тілько я вам свої розповідаю, а мені ж хочеться і ваші почитати!🥹
окрім того, що я неймовірно захоплена та занурена в події, це вже потенційно третя прочитана книжка в квітні (і та, я знаю, що сьогодні 3 квітня, не зурочте мене, будь ласка💁♂️)
краще кидайте, що ви читаєте в коментарі та діліться рекомендаціями! а то тілько я вам свої розповідаю, а мені ж хочеться і ваші почитати!🥹
02.04.202514:45
сьогодні малося бути багато постів, але я ввʼязалася в фентезійну історію, яка мене (ура!) не відпускає
«Поклик» Валерія Р. Растет - це вайб «Щоденників вампіра» схрещених із «Сутінковими мисливцями» та приправленими «Сотнею», щось темне, місцями смішне, кінематографічне і інтригуюче
єдиний мінус: це майбутній любовний трикутник, який вже проглядається, і які я просто-таки терпіти не можу, але поки що авторка вигрібає із цього лайна🫠
#проміжні_емоції
а! згадала ще один мінус: це цикл із семи книг, з яких вийшли поки що дві, але і не в такій жопі бували (да, Мартін і Ротфусс?)
«Поклик» Валерія Р. Растет - це вайб «Щоденників вампіра» схрещених із «Сутінковими мисливцями» та приправленими «Сотнею», щось темне, місцями смішне, кінематографічне і інтригуюче
єдиний мінус: це майбутній любовний трикутник, який вже проглядається, і які я просто-таки терпіти не можу, але поки що авторка вигрібає із цього лайна🫠
#проміжні_емоції
а! згадала ще один мінус: це цикл із семи книг, з яких вийшли поки що дві, але і не в такій жопі бували (да, Мартін і Ротфусс?)
01.04.202514:56
гінкий - такий, що буйно і швидко росте
ще одне нове та цікаве слово в мою мовну скарбницю
#словоізфоліянта
а ви діліться словами, які самі нещодавно для себе вичитали та відкрили✨
ще одне нове та цікаве слово в мою мовну скарбницю
#словоізфоліянта
а ви діліться словами, які самі нещодавно для себе вичитали та відкрили✨
01.04.202514:50
Запитання виникло само собою: чому я?
Напливають картинки: товсті окуляри, безформний жакардовий светр, осоружний учень, надто гарні оцінки, дівчачі жести. Питання виправдане.
Він каже: бо ти зовсім не такий, як інші, бо ти не усвідомлюєш як виділяєшся.
Він додається фразу, яку я не забуду: бо ти поїдеш, а ми залишимось.
йшла до цієї книги два роки, і навіть жалкую, що дібралася лише тепер, але це все рівно були чудові півтори години читання
не хочу зараз вдаватися в роздуми про те, яка ця книжка. просто хочу сказати, що це було добре та щемливо. майже кожні пʼять сторінок я обовʼязково щось виділяла собі, бо тут смачні описи, живі емоції та інтимність, якою в наш час не всі готові ділитися.
але мене трохи насторожив момент з недоречним, на мою думку, порівнянням:
Та нарешті я повільно підіймаю голову, підводжуся на ліктях і споглядаю, вражений його ненажерливістю, він схожий на зголоднілу дитину, якій щойно дали їсти і яка воліє подавитися.
чувак пише про мінет, якщо що. але на все воля авторська, особливо, якщо він так… відчував? бо ця книга - це спогад Бессона про його юнацьку молодість та питання орієнтації в партнера.
що ви з цього приводу думаєте? вас під час читання це не застопорило?
01.04.202508:26
це сонечко, яке заглядає в мою бібліотеку, сподіваючись зіпсувати жовтизною мені сторінки
а це тека, де зібрані класні книжкові канали на будь-який смак і кругозір! тицяйте і будете щасливі✨❤️
https://t.me/addlist/baMBYlaCs75hYWNi
а це тека, де зібрані класні книжкові канали на будь-який смак і кругозір! тицяйте і будете щасливі✨❤️
https://t.me/addlist/baMBYlaCs75hYWNi
01.04.202507:45
я б могла сказати, що розчарована березнем, але цілий тиждень у мене випав і мені досі важко повернутися до читання, в цілому. важкі книги мені не йдуть, а ті, які по типу Пілчер, дратують тим, що у них все добре і нічого не відбувається на перших трьохсот сторінок (якщо можете, то порадьте круту книжку, яка на вашу думку, ідеально підійде під мій незрозумілий стан)
отож, місячник книг про жінок відбувся лише на більшу частину, бо подолала я чотири книги із шести (всі посилання ведуть на відгук):
➖ «Мить піднесення» Мелінда Гейтс - класна річ, яка показує, наскільки важливий фемінізм, жіноча освіта та доступ по медицини;
➖ «Становлення» Мішель Обама - надихаючі, інтимні мемуари колишньої Першої жінки США, в яких вона постає спершу просто жінкою, матірʼю, дочкою та сестрою зі своїми страхами та переживаннями, а потім вже однією із впливових жінок світу;
➖ «Орландо» Вірджинія Вулф - цікава річ в проекції історії феміністичної літератури, але зараз мій посмак схиляється до того, що все ж не по мені була ця історія, хоча написано смачно і цікаво;
➖ «Твоє, моє, нічиє та інше» Ольга Карі - жіночий погляд на травми, які залишив по собі совок, і які досі жевріють глибоко в наших старших родичах;
а також в прочитане поза місячником влізли:
➖ «Сорочине вбивство» Ентоні Горовіц - спільночит ВСЛ з моїми колегами-блогерами чудового детектива, повʼязаного з письменництвом та книговиданням. захоплююча річ у стилі класичного британського детектива!
➖ «Сила природи» Джейн Гарпер - інтригуючий психологічний трилер від майстрині цього жанру (як по мені). наступна частина про Аарона Фока в антуражі австралійського лісу, де під час сумісного тріпу компанії зникає жінка-інформатор.
в цілому, якось так
а що у вас? чим класним чи ні поділитеся?
отож, місячник книг про жінок відбувся лише на більшу частину, бо подолала я чотири книги із шести (всі посилання ведуть на відгук):
➖ «Мить піднесення» Мелінда Гейтс - класна річ, яка показує, наскільки важливий фемінізм, жіноча освіта та доступ по медицини;
➖ «Становлення» Мішель Обама - надихаючі, інтимні мемуари колишньої Першої жінки США, в яких вона постає спершу просто жінкою, матірʼю, дочкою та сестрою зі своїми страхами та переживаннями, а потім вже однією із впливових жінок світу;
➖ «Орландо» Вірджинія Вулф - цікава річ в проекції історії феміністичної літератури, але зараз мій посмак схиляється до того, що все ж не по мені була ця історія, хоча написано смачно і цікаво;
➖ «Твоє, моє, нічиє та інше» Ольга Карі - жіночий погляд на травми, які залишив по собі совок, і які досі жевріють глибоко в наших старших родичах;
а також в прочитане поза місячником влізли:
➖ «Сорочине вбивство» Ентоні Горовіц - спільночит ВСЛ з моїми колегами-блогерами чудового детектива, повʼязаного з письменництвом та книговиданням. захоплююча річ у стилі класичного британського детектива!
➖ «Сила природи» Джейн Гарпер - інтригуючий психологічний трилер від майстрині цього жанру (як по мені). наступна частина про Аарона Фока в антуражі австралійського лісу, де під час сумісного тріпу компанії зникає жінка-інформатор.
в цілому, якось так
а що у вас? чим класним чи ні поділитеся?
31.03.202511:26
🤎 «Твоє, моє, нічиє та інше» Ольга Карі
видавництво: ВСЛ, 4/5
Ця книга відчувається як болючий мозоль, який ніяк не зведеш. Одна велика травма покоління наших бабусь та матерів, яку вони нехотя, але передали нам, і яку ми досі розгрібаємо.
Ця праця Ольги Карі націлена на осмислення, приговорювання та рефлексію всіх постсовкових травм, здебільшого через жіночу призму, і в контексті як минуле передало це в сьогодення. Найперше, що хочу сказати, це так те, що в свої двадцять два, читаючи цю книгу, чималу частину фраз, ситуацій та проекцій – я впізнавала, якщо не в собі, то в своїх рідних. Звісно, мене втішає те, що я цьому свідомо протистояла, але кількість прихованих моментів – мене щиро засмутила.
Авторка наводить різні ситуації, як із історії, так і сьогодення, би показати, як укорінювалися і що залишили по собі радянські наративи. І це не тільки про «сексу не було», «ти ж дівчинка», «на які срєдства». В цілому, це про стиль життя, який видресувала радянська влада, і який досі живе глибоко всередині старшого покоління близьких, які ще час від часу передають це новим поколінням. Тут, до речі, відразу відступ: мені не дуже цікаво було читати розділ про кіно, бо я не дивилася радянські фільми і не знала наведених персонажів. Тому якщо ви також - готуйтеся просто пропустити.
Мене втішає, що зараз багато моїх ровесників і молоді, в цілому, більше говорять про психотерапію, про важливість цінностей, внутрішнього спокою, пошуку себе, а ще не бояться пробувати та просто жити, як їм хочеться. І це про те, що потроху наше суспільство виліковується від тих травм, які майже сто років насіювали нашим предкам. А це дарує надію та відмежовує нас від минулого, даючи майбутнє.
Вище я вже зазначала, що ця книга підійде ідеально як своєрідна рефлексія надто радикальним по відношенню до психотерапевтів родичам. Хоча можливо підмітити, що після першого зняття болючого пластиря у вигляді прижившихся фраз по типу «не жили добре – нічого і починати» чи «бери, що є – і не викаблучуйся», ваші рідні не захочуть то читати. Але не книга погана. Просто їх світоустрій і все, у що вони вірили та знали, з ймовірністю 99% розлетиться на друзки ще до останньої сторінки. А це важко прийняти.
Однозначно раджу не тільки старшому поколінню, а і своєму, бо ви здивується, скільки неочевидних наслідків тих часів навколо нас.
#дегустація
видавництво: ВСЛ, 4/5
Ця книга відчувається як болючий мозоль, який ніяк не зведеш. Одна велика травма покоління наших бабусь та матерів, яку вони нехотя, але передали нам, і яку ми досі розгрібаємо.
Ця праця Ольги Карі націлена на осмислення, приговорювання та рефлексію всіх постсовкових травм, здебільшого через жіночу призму, і в контексті як минуле передало це в сьогодення. Найперше, що хочу сказати, це так те, що в свої двадцять два, читаючи цю книгу, чималу частину фраз, ситуацій та проекцій – я впізнавала, якщо не в собі, то в своїх рідних. Звісно, мене втішає те, що я цьому свідомо протистояла, але кількість прихованих моментів – мене щиро засмутила.
Авторка наводить різні ситуації, як із історії, так і сьогодення, би показати, як укорінювалися і що залишили по собі радянські наративи. І це не тільки про «сексу не було», «ти ж дівчинка», «на які срєдства». В цілому, це про стиль життя, який видресувала радянська влада, і який досі живе глибоко всередині старшого покоління близьких, які ще час від часу передають це новим поколінням. Тут, до речі, відразу відступ: мені не дуже цікаво було читати розділ про кіно, бо я не дивилася радянські фільми і не знала наведених персонажів. Тому якщо ви також - готуйтеся просто пропустити.
Мене втішає, що зараз багато моїх ровесників і молоді, в цілому, більше говорять про психотерапію, про важливість цінностей, внутрішнього спокою, пошуку себе, а ще не бояться пробувати та просто жити, як їм хочеться. І це про те, що потроху наше суспільство виліковується від тих травм, які майже сто років насіювали нашим предкам. А це дарує надію та відмежовує нас від минулого, даючи майбутнє.
Вище я вже зазначала, що ця книга підійде ідеально як своєрідна рефлексія надто радикальним по відношенню до психотерапевтів родичам. Хоча можливо підмітити, що після першого зняття болючого пластиря у вигляді прижившихся фраз по типу «не жили добре – нічого і починати» чи «бери, що є – і не викаблучуйся», ваші рідні не захочуть то читати. Але не книга погана. Просто їх світоустрій і все, у що вони вірили та знали, з ймовірністю 99% розлетиться на друзки ще до останньої сторінки. А це важко прийняти.
Однозначно раджу не тільки старшому поколінню, а і своєму, бо ви здивується, скільки неочевидних наслідків тих часів навколо нас.
#дегустація
29.03.202510:00
зайшла в Аврору розслабитися, отримала моральну травму :(
28.03.202514:50
✨до речі, якщо ви не бачили, ВСЛ дарує знижку 30% на 30 книг до 31.03, бо з квітня у них подорожчання всього асортименту
тому поспішіть запастись книжечками за вигідними цінами!
тому поспішіть запастись книжечками за вигідними цінами!
LASTCHANCE
28.03.202512:43
а взагалі «Твоє, моє, нічиє та інше» Ольга Карі може замінити психотерапевта для ваших батьків та старших родичів
спробуйте
спробуйте
28.03.202512:37
у книзі «Твоє, моє, нічиє та інше» Ольга Карі виклала травми щодо їжі, які залишив нам у спадок совок, а також затронула тему війни та проблему нестачі харчів в окупації/облозі
знаєте, читаючи цей уривок, я мимоволі згадала та відрефлексувала те, яким для моєї сімʼї був початок війни і постійна небезпека захоплення міста, яка витала в повітрі перші тижні
хто не знає, я з Малина, Житомирської області, це наступне місто після Бородянки на Варшавській трасі, на якій точили бої. самий істеричний сміх в тому, що я живу на крайній вулиці до виїзду на трасу і на перехресті перед моїм будинком зробили блокпост, що по факту наша частина вулиці опинилася між двох вогнів. тоді я не знала (що і до кращого, бо не так нервувала), але майже кожного дня казали, що Малину звіздець (слава ЗСУ, що їх зупинили)
але сенс цього поста не в цьому.
їжа на початку війни. в моїй сімʼї ніколи гостро не стояло питання харчів, бо маючи свій город, на той час невеличке господарство та середньостатистичний дохід, аби купувати смаколики, ми (принаймні, я) не сильно задумувалися над цінністю цього.
слава Богу, в мами з бабунею завжди була схильність купувати по акціях і накопичувати в запас те, що не псується (ще одна із травм, залишених совком), тому перші дні ми мали доволі різноманітне харчування.
потім почалися щонічні обстріли, в результаті якого було зруйнувано міст, який зʼєднував із дорогою на Житомир, і почалася нехватка продукції, хоча продукти все ж поставляли в центральні магазини (потрапити в які у нас не було змоги через відсутність машини).
я смутно памʼятаю ті дні, бо все ж памʼять з радістю то все стерла, але неначе відбиток, я маю яскравий спогад, як після тижня уже сухарів, одноманітних круп і консерв на восьме березня мама прийшла із нашого місцевого магазину із пачкою молока та булки «плетінки» - це були такі великі радість та щастя, що зараз мені стає від цього дивно, хоча я досі памʼятаю то відчуття піднесення, і сам факт зібрання сімʼї на кухні
до чого я все це: уже минуло три роки від тих тижнів, і мене
попустило від економії їжі, але запас круп, консервації та сухарів - тепер став обовʼязковим не тільки в розумінні мамці та бабуні, але і мене
знаєте, читаючи цей уривок, я мимоволі згадала та відрефлексувала те, яким для моєї сімʼї був початок війни і постійна небезпека захоплення міста, яка витала в повітрі перші тижні
хто не знає, я з Малина, Житомирської області, це наступне місто після Бородянки на Варшавській трасі, на якій точили бої. самий істеричний сміх в тому, що я живу на крайній вулиці до виїзду на трасу і на перехресті перед моїм будинком зробили блокпост, що по факту наша частина вулиці опинилася між двох вогнів. тоді я не знала (що і до кращого, бо не так нервувала), але майже кожного дня казали, що Малину звіздець (слава ЗСУ, що їх зупинили)
але сенс цього поста не в цьому.
їжа на початку війни. в моїй сімʼї ніколи гостро не стояло питання харчів, бо маючи свій город, на той час невеличке господарство та середньостатистичний дохід, аби купувати смаколики, ми (принаймні, я) не сильно задумувалися над цінністю цього.
слава Богу, в мами з бабунею завжди була схильність купувати по акціях і накопичувати в запас те, що не псується (ще одна із травм, залишених совком), тому перші дні ми мали доволі різноманітне харчування.
потім почалися щонічні обстріли, в результаті якого було зруйнувано міст, який зʼєднував із дорогою на Житомир, і почалася нехватка продукції, хоча продукти все ж поставляли в центральні магазини (потрапити в які у нас не було змоги через відсутність машини).
я смутно памʼятаю ті дні, бо все ж памʼять з радістю то все стерла, але неначе відбиток, я маю яскравий спогад, як після тижня уже сухарів, одноманітних круп і консерв на восьме березня мама прийшла із нашого місцевого магазину із пачкою молока та булки «плетінки» - це були такі великі радість та щастя, що зараз мені стає від цього дивно, хоча я досі памʼятаю то відчуття піднесення, і сам факт зібрання сімʼї на кухні
до чого я все це: уже минуло три роки від тих тижнів, і мене
попустило від економії їжі, але запас круп, консервації та сухарів - тепер став обовʼязковим не тільки в розумінні мамці та бабуні, але і мене
Пераслаў з:
Litnews
27.03.202517:03
❗️Розіграш❗️
Спільно з каналом Книжкова дегустаторка розігруємо книгу Бонні-Сью Гічкок «Запахи чужих домівок».
Умови розіграшу:
- Підписатися на канал Litnews
- Підписатися на канал Книжкова дегустаторка
- Написати у коментарі під цим дописом (на Litnews) назву книги, яка вразила вас своєю атмосферою
Стоп розіграшу у вівторок, 1 квітня, о 12:00
Спільно з каналом Книжкова дегустаторка розігруємо книгу Бонні-Сью Гічкок «Запахи чужих домівок».
Умови розіграшу:
- Підписатися на канал Litnews
- Підписатися на канал Книжкова дегустаторка
- Написати у коментарі під цим дописом (на Litnews) назву книги, яка вразила вас своєю атмосферою
Стоп розіграшу у вівторок, 1 квітня, о 12:00
26.03.202514:47
«Становлення» Мішель Обама
видавництво: Букшеф, оцінювання не етичне
Стійко, надихаюче та відверто.
Все добре, що говорять про цю книгу, правда. Надихаюча річ про шлях до вершини, якої Мішель і не бажала, про невпинну працю її батьків та щире кохання між двома людьми.
Не буду писати багато, але просто скажу, що мені сподобалося. Це відверта, моментами інтимна, розповідь від самого початку, з дитинства, де я вже захоплювалася батьками Міше, які не спішили тратити гроші в пусту, багато в чому себе обмежували, не подорожували, і все це заради того, аби дати освіту дітям. Це історія про страх бути неприйнятою в суспільстві, про навчання в університеті Ліги Плюща, відчуття «інакшості» та про життя під прицілами камер всього світу. Це історія про своє місце та свої бажання, які зазвичай не розуміють інші.
Мішель через свій часом гіркий, а часом позитивний досвід намагається донести нам важливість своїх мрій і того, що їх варто ставити на перше місце; що варто не зважати на суспільство, яке лише те і робить, що диктує свої правила та норми. Вона наголошує на важливості помічати радість та щастя навіть в сірі дні. І обов’язково йти до своєї цілі маленькими кроками. Вона постає нам звичайною жінкою: зі своїми страхами, емоціями, болем, розбитими ілюзіями та любов’ю. Окреме місце в цих мемуарах займає тема освіти жінок та чим це може допомогти змінити світ: починаючи самою Мішель та закінчуючи її ініціативами на посаді Першої леді США.
Мені не дуже зайшла частина, де Мішель описувала самі деталі президентства та політики. Видно, що вона все ж не змирилася з цим вибором життя свого чоловіка, але не могла не підтримати та стати опорою. Ті моменти, де вона переводила увагу на якісь інші деталі та свої ініативі, наголошуючи на тому, що це приносить зміни в світ, – я видихала та знову захоплювалася її стійкістю та силою йти до кінця.
Читаючи цю книгу, я не уявляла перед собою недосяжну Першу леді. Ні, це була звичайна, мила жінка, яка була дочкою, сестрою, мамою та дружиною. Вона втомлювалася, зневірювалася, раділа, любила і все ж йшла далі попри все.
Я щиро раджу цю книгу. Вона варта кожної прочитаної хвилини. Неймовірна річ.
#дегустація
видавництво: Букшеф, оцінювання не етичне
Стійко, надихаюче та відверто.
Колір нашої шкіри робив нас вразливими. І ми завжди повинні були мати це на увазі.
Все добре, що говорять про цю книгу, правда. Надихаюча річ про шлях до вершини, якої Мішель і не бажала, про невпинну працю її батьків та щире кохання між двома людьми.
Не буду писати багато, але просто скажу, що мені сподобалося. Це відверта, моментами інтимна, розповідь від самого початку, з дитинства, де я вже захоплювалася батьками Міше, які не спішили тратити гроші в пусту, багато в чому себе обмежували, не подорожували, і все це заради того, аби дати освіту дітям. Це історія про страх бути неприйнятою в суспільстві, про навчання в університеті Ліги Плюща, відчуття «інакшості» та про життя під прицілами камер всього світу. Це історія про своє місце та свої бажання, які зазвичай не розуміють інші.
Мішель через свій часом гіркий, а часом позитивний досвід намагається донести нам важливість своїх мрій і того, що їх варто ставити на перше місце; що варто не зважати на суспільство, яке лише те і робить, що диктує свої правила та норми. Вона наголошує на важливості помічати радість та щастя навіть в сірі дні. І обов’язково йти до своєї цілі маленькими кроками. Вона постає нам звичайною жінкою: зі своїми страхами, емоціями, болем, розбитими ілюзіями та любов’ю. Окреме місце в цих мемуарах займає тема освіти жінок та чим це може допомогти змінити світ: починаючи самою Мішель та закінчуючи її ініціативами на посаді Першої леді США.
Мені не дуже зайшла частина, де Мішель описувала самі деталі президентства та політики. Видно, що вона все ж не змирилася з цим вибором життя свого чоловіка, але не могла не підтримати та стати опорою. Ті моменти, де вона переводила увагу на якісь інші деталі та свої ініативі, наголошуючи на тому, що це приносить зміни в світ, – я видихала та знову захоплювалася її стійкістю та силою йти до кінця.
Сила першої леді виявляється доволі цікаво: вона м'яка й невизначена, як і ця роль загалом. Але я тепер навчилася нею користуватися. Не мала виконавчої влади. Не командувала військами, не займалася дипломатією на офіційному рівні. За традицією я мала проливати ніжне світло, підтримувати президента своєю відданістю й лише хвалити державу - жодної критики. Але я почала помічати дещо важливе: якщо вміло скористатися незалежними інструментами, можна стати значно сильнішою.
Читаючи цю книгу, я не уявляла перед собою недосяжну Першу леді. Ні, це була звичайна, мила жінка, яка була дочкою, сестрою, мамою та дружиною. Вона втомлювалася, зневірювалася, раділа, любила і все ж йшла далі попри все.
Я щиро раджу цю книгу. Вона варта кожної прочитаної хвилини. Неймовірна річ.
#дегустація
25.03.202516:55
я 31 грудня, в 23:59: наступний рік точно буде моїм! я почну реалізовуватися, займуся спортом, налагоджу харчування, знайду кращу роботу мрії, буду подорожувати!
також я 1 січня в 00:01:
також я 1 січня в 00:01:
Рэкорды
06.04.202523:59
4.8KПадпісчыкаў09.02.202523:59
200Індэкс цытавання01.04.202523:59
1.9KАхоп 1 паста01.04.202523:59
1.9KАхоп рэкламнага паста04.03.202512:33
34.44%ER21.10.202323:59
44.48%ERR25.03.202516:55
я 31 грудня, в 23:59: наступний рік точно буде моїм! я почну реалізовуватися, займуся спортом, налагоджу харчування, знайду кращу роботу мрії, буду подорожувати!
також я 1 січня в 00:01:
також я 1 січня в 00:01:
29.03.202510:00
зайшла в Аврору розслабитися, отримала моральну травму :(
08.03.202511:44
любі ютуб блогери, а шо, так важко поставити на заставку книги англійських видань, якщо їх немає українською? чому ви продовжуєте толерувати це?
самий сюр в тому, що саме відео українською, і в описі під відео все перекладено українською🫠
і жодного зауваження на рахунок цього в коментарях
самий сюр в тому, що саме відео українською, і в описі під відео все перекладено українською🫠
і жодного зауваження на рахунок цього в коментарях
04.04.202511:44
якщо ви забили… забули… я вам напамʼятаю!.. про свою гіперфіксацію на серіалі «Мислити, як злочинець», тому тримайте колабу двох моїх сенсів життя зараз, ахаха (тримайтеся, цей мем перекочує в мем про акції ще😁)
😇 а ще не забувайте про папочку з найкнижковішими каналами - додавайте собі і не забувайте складати список бажаних книг після читання всіх стрічок!
😇 а ще не забувайте про папочку з найкнижковішими каналами - додавайте собі і не забувайте складати список бажаних книг після читання всіх стрічок!
08.03.202505:40
люблю це відчуття: розуміти, що поступово моя бульбашка, в якій всі розуміють, що 8 березня - це не про жіночу красу та весну, а про боротьбу за рівні права, розширюється
в цей день хочу подякувати всім тим жінкам, які вийшли на мітинги багато років тому, давши змогу мені мати ту ширину прав та можливостей, що я маю зараз, і подякувати всім тим, хто продовжує відстоювати статеву рівність та підтримує жіночу солідарність і повагу тепер
з 8 березня!
дівчата, ми з вами можемо все - не забувайте це!☀️
в цей день хочу подякувати всім тим жінкам, які вийшли на мітинги багато років тому, давши змогу мені мати ту ширину прав та можливостей, що я маю зараз, і подякувати всім тим, хто продовжує відстоювати статеву рівність та підтримує жіночу солідарність і повагу тепер
з 8 березня!
дівчата, ми з вами можемо все - не забувайте це!☀️
Пераслаў з:Litnews
27.03.202517:03
❗️Розіграш❗️
Спільно з каналом Книжкова дегустаторка розігруємо книгу Бонні-Сью Гічкок «Запахи чужих домівок».
Умови розіграшу:
- Підписатися на канал Litnews
- Підписатися на канал Книжкова дегустаторка
- Написати у коментарі під цим дописом (на Litnews) назву книги, яка вразила вас своєю атмосферою
Стоп розіграшу у вівторок, 1 квітня, о 12:00
Спільно з каналом Книжкова дегустаторка розігруємо книгу Бонні-Сью Гічкок «Запахи чужих домівок».
Умови розіграшу:
- Підписатися на канал Litnews
- Підписатися на канал Книжкова дегустаторка
- Написати у коментарі під цим дописом (на Litnews) назву книги, яка вразила вас своєю атмосферою
Стоп розіграшу у вівторок, 1 квітня, о 12:00
28.03.202512:37
у книзі «Твоє, моє, нічиє та інше» Ольга Карі виклала травми щодо їжі, які залишив нам у спадок совок, а також затронула тему війни та проблему нестачі харчів в окупації/облозі
знаєте, читаючи цей уривок, я мимоволі згадала та відрефлексувала те, яким для моєї сімʼї був початок війни і постійна небезпека захоплення міста, яка витала в повітрі перші тижні
хто не знає, я з Малина, Житомирської області, це наступне місто після Бородянки на Варшавській трасі, на якій точили бої. самий істеричний сміх в тому, що я живу на крайній вулиці до виїзду на трасу і на перехресті перед моїм будинком зробили блокпост, що по факту наша частина вулиці опинилася між двох вогнів. тоді я не знала (що і до кращого, бо не так нервувала), але майже кожного дня казали, що Малину звіздець (слава ЗСУ, що їх зупинили)
але сенс цього поста не в цьому.
їжа на початку війни. в моїй сімʼї ніколи гостро не стояло питання харчів, бо маючи свій город, на той час невеличке господарство та середньостатистичний дохід, аби купувати смаколики, ми (принаймні, я) не сильно задумувалися над цінністю цього.
слава Богу, в мами з бабунею завжди була схильність купувати по акціях і накопичувати в запас те, що не псується (ще одна із травм, залишених совком), тому перші дні ми мали доволі різноманітне харчування.
потім почалися щонічні обстріли, в результаті якого було зруйнувано міст, який зʼєднував із дорогою на Житомир, і почалася нехватка продукції, хоча продукти все ж поставляли в центральні магазини (потрапити в які у нас не було змоги через відсутність машини).
я смутно памʼятаю ті дні, бо все ж памʼять з радістю то все стерла, але неначе відбиток, я маю яскравий спогад, як після тижня уже сухарів, одноманітних круп і консерв на восьме березня мама прийшла із нашого місцевого магазину із пачкою молока та булки «плетінки» - це були такі великі радість та щастя, що зараз мені стає від цього дивно, хоча я досі памʼятаю то відчуття піднесення, і сам факт зібрання сімʼї на кухні
до чого я все це: уже минуло три роки від тих тижнів, і мене
попустило від економії їжі, але запас круп, консервації та сухарів - тепер став обовʼязковим не тільки в розумінні мамці та бабуні, але і мене
знаєте, читаючи цей уривок, я мимоволі згадала та відрефлексувала те, яким для моєї сімʼї був початок війни і постійна небезпека захоплення міста, яка витала в повітрі перші тижні
хто не знає, я з Малина, Житомирської області, це наступне місто після Бородянки на Варшавській трасі, на якій точили бої. самий істеричний сміх в тому, що я живу на крайній вулиці до виїзду на трасу і на перехресті перед моїм будинком зробили блокпост, що по факту наша частина вулиці опинилася між двох вогнів. тоді я не знала (що і до кращого, бо не так нервувала), але майже кожного дня казали, що Малину звіздець (слава ЗСУ, що їх зупинили)
але сенс цього поста не в цьому.
їжа на початку війни. в моїй сімʼї ніколи гостро не стояло питання харчів, бо маючи свій город, на той час невеличке господарство та середньостатистичний дохід, аби купувати смаколики, ми (принаймні, я) не сильно задумувалися над цінністю цього.
слава Богу, в мами з бабунею завжди була схильність купувати по акціях і накопичувати в запас те, що не псується (ще одна із травм, залишених совком), тому перші дні ми мали доволі різноманітне харчування.
потім почалися щонічні обстріли, в результаті якого було зруйнувано міст, який зʼєднував із дорогою на Житомир, і почалася нехватка продукції, хоча продукти все ж поставляли в центральні магазини (потрапити в які у нас не було змоги через відсутність машини).
я смутно памʼятаю ті дні, бо все ж памʼять з радістю то все стерла, але неначе відбиток, я маю яскравий спогад, як після тижня уже сухарів, одноманітних круп і консерв на восьме березня мама прийшла із нашого місцевого магазину із пачкою молока та булки «плетінки» - це були такі великі радість та щастя, що зараз мені стає від цього дивно, хоча я досі памʼятаю то відчуття піднесення, і сам факт зібрання сімʼї на кухні
до чого я все це: уже минуло три роки від тих тижнів, і мене
попустило від економії їжі, але запас круп, консервації та сухарів - тепер став обовʼязковим не тільки в розумінні мамці та бабуні, але і мене
09.03.202512:42
«Орландо» Вірджинія Вулф
видавництво: Ще одну сторінку, 3,5/5💕
Мальовнично, смачно, надто.
Це було дивно, але від того добре. Справді, закривши книгу ще вранці, я не можу до кінця переосмислити історію. І проблема не в тому, що вона важка для сприйняття. Ні, тут проблема в самих сенсах, які авторка закладала поміж рядків. Взагалі, якщо звернутися до офіційної версії походження історії, то можна відразу зрозуміти багато ключових моментів книги: сатирична подача пригод поета, який раптово змінює стать на жіночу й живе століттями, зустрічаючи ключових постатей історії англійської літератури, яка натхненна сімейною історією аристократичної письменниці Віти Секвілл-Вест, коханої та близької подруги Вулф.
Цю книгу в моменті читання я смакувала. Глибокі роздуми, смачні описи та порівняння. Персонажі, які не є картонними, але не забирають на себе ту увагу, яку ми повинні приділяти Орландо. Тут майже ніц діалогів, великі описи та абзаци, але все виглядає дуже збалансовано і без зайвої води, думок, подій. Не знаю, це справді дуже дивно для мене, що історія, яка складається із одних описів, була цікава в читані, не обтяжувала, і я не хотіла пробігатися очима навскіс тексту.
Навіть попри присутність лінії кохання до московської Саші, мої враження є більш позитивними. Культура московських сусідів виставляється в негативному світлі, а коли Орландо починає роздумувати над тим, що Саша не схожа на тих, кого могли виховувати в хліві, в мені все рівно іскрився гаденький смішок, бо негативні стереотипи про русню були, є і будуть (амінь).
В будь-якому випадку, з перспективи історії і класичного фемінізму, на час виходу книги це справді була дуже проривна штука, і я розумію, чому вона справила таке враження на поп культуру. Як на мене: вона заслуговує знайомства і пташки навпроти назви, але в потрібний момент, аби не стригеритися (що у мене і сталося).
#дегустація
#місяцьжінок
видавництво: Ще одну сторінку, 3,5/5💕
Мальовнично, смачно, надто.
Немає пристрасті, сильнішої за шал людини, яка хоче змусити інших вірити в те, що вірить вона. Ніщо так не підриває коріння її щастя і не сповнює люті, як усвідомлення, що хтось інший знецінює те, що вона сама цінує таке високо.
Це було дивно, але від того добре. Справді, закривши книгу ще вранці, я не можу до кінця переосмислити історію. І проблема не в тому, що вона важка для сприйняття. Ні, тут проблема в самих сенсах, які авторка закладала поміж рядків. Взагалі, якщо звернутися до офіційної версії походження історії, то можна відразу зрозуміти багато ключових моментів книги: сатирична подача пригод поета, який раптово змінює стать на жіночу й живе століттями, зустрічаючи ключових постатей історії англійської літератури, яка натхненна сімейною історією аристократичної письменниці Віти Секвілл-Вест, коханої та близької подруги Вулф.
Цю книгу в моменті читання я смакувала. Глибокі роздуми, смачні описи та порівняння. Персонажі, які не є картонними, але не забирають на себе ту увагу, яку ми повинні приділяти Орландо. Тут майже ніц діалогів, великі описи та абзаци, але все виглядає дуже збалансовано і без зайвої води, думок, подій. Не знаю, це справді дуже дивно для мене, що історія, яка складається із одних описів, була цікава в читані, не обтяжувала, і я не хотіла пробігатися очима навскіс тексту.
Навіть попри присутність лінії кохання до московської Саші, мої враження є більш позитивними. Культура московських сусідів виставляється в негативному світлі, а коли Орландо починає роздумувати над тим, що Саша не схожа на тих, кого могли виховувати в хліві, в мені все рівно іскрився гаденький смішок, бо негативні стереотипи про русню були, є і будуть (амінь).
«Я дорослішаю, - подумала вона й взяла свічку. – Я втрачаю деякі ілюзії, - на цих словах Орландо закрила молитовник королеви Марії, - можливо, щоб звільнити місце для інших».
В будь-якому випадку, з перспективи історії і класичного фемінізму, на час виходу книги це справді була дуже проривна штука, і я розумію, чому вона справила таке враження на поп культуру. Як на мене: вона заслуговує знайомства і пташки навпроти назви, але в потрібний момент, аби не стригеритися (що у мене і сталося).
#дегустація
#місяцьжінок
03.04.202513:49
на пости все ще немає часу, бо я вже на 120 сторінці другої частини «Засліплення»
окрім того, що я неймовірно захоплена та занурена в події, це вже потенційно третя прочитана книжка в квітні (і та, я знаю, що сьогодні 3 квітня, не зурочте мене, будь ласка💁♂️)
краще кидайте, що ви читаєте в коментарі та діліться рекомендаціями! а то тілько я вам свої розповідаю, а мені ж хочеться і ваші почитати!🥹
окрім того, що я неймовірно захоплена та занурена в події, це вже потенційно третя прочитана книжка в квітні (і та, я знаю, що сьогодні 3 квітня, не зурочте мене, будь ласка💁♂️)
краще кидайте, що ви читаєте в коментарі та діліться рекомендаціями! а то тілько я вам свої розповідаю, а мені ж хочеться і ваші почитати!🥹
+2
25.03.202509:29
💕 зараз щиросердечне: я просто обожнюю бокси від Віхоли!
цього разу мені приїхала книга "Кімнати Естер" Марії Олекси (її ви можете знати за дебютом "Перші"), а до неї неймовірної краси відкритка з 3D-фігуркою оглядового колеса! це було так неочікувано та вражаюче, що я всім своїм домашнім дала її відкрити і відчути цю красу
✨ "Кімнати Естер" - це абсолютно інша історія, на відміну від першої книги авторки. меланхолійна, в певному сенсі, трагічна книга про дівчинку, яка може рятуватися від тяжкої реальності лише в своїх уявах про різні Кімнати, наповнені літом, морем та пригодами, де у верху височіє повітряна куля, а можливим є будь-яке рішення та порятунок.
я не читала першої книги у авторки, але моя близька подруга нахвалювала її ще за часів моєї роботи в книгарні. з тих пір ніяк до неї не дійду, тому і слухаю одні дифірамби.
що я хочу сказати про цю книгу: то це те, що в неї неймовірне оформлення - словами не передати, яку естетичну насолоду я відчула, взявши її до рук. особливо мене підкорив корінець... не знаю, він такий ніжний, інтригуючий, з ідеальним шрифтом та виділенням по краях. також сам арт книги з цими дверима, з яких виливається море... ловлю вайб "Хронік Нарнії" з картиною (обожнюю цю історію!)
в цілому, в далекий ящик не відкладаю і планую знайомитися найближчим часом!
а як вам? вже гортали цю книгу? можливо, встигли прочитати? діліться думками нижче👇🏻
цього разу мені приїхала книга "Кімнати Естер" Марії Олекси (її ви можете знати за дебютом "Перші"), а до неї неймовірної краси відкритка з 3D-фігуркою оглядового колеса! це було так неочікувано та вражаюче, що я всім своїм домашнім дала її відкрити і відчути цю красу
✨ "Кімнати Естер" - це абсолютно інша історія, на відміну від першої книги авторки. меланхолійна, в певному сенсі, трагічна книга про дівчинку, яка може рятуватися від тяжкої реальності лише в своїх уявах про різні Кімнати, наповнені літом, морем та пригодами, де у верху височіє повітряна куля, а можливим є будь-яке рішення та порятунок.
я не читала першої книги у авторки, але моя близька подруга нахвалювала її ще за часів моєї роботи в книгарні. з тих пір ніяк до неї не дійду, тому і слухаю одні дифірамби.
що я хочу сказати про цю книгу: то це те, що в неї неймовірне оформлення - словами не передати, яку естетичну насолоду я відчула, взявши її до рук. особливо мене підкорив корінець... не знаю, він такий ніжний, інтригуючий, з ідеальним шрифтом та виділенням по краях. також сам арт книги з цими дверима, з яких виливається море... ловлю вайб "Хронік Нарнії" з картиною (обожнюю цю історію!)
в цілому, в далекий ящик не відкладаю і планую знайомитися найближчим часом!
а як вам? вже гортали цю книгу? можливо, встигли прочитати? діліться думками нижче👇🏻
02.04.202514:45
сьогодні малося бути багато постів, але я ввʼязалася в фентезійну історію, яка мене (ура!) не відпускає
«Поклик» Валерія Р. Растет - це вайб «Щоденників вампіра» схрещених із «Сутінковими мисливцями» та приправленими «Сотнею», щось темне, місцями смішне, кінематографічне і інтригуюче
єдиний мінус: це майбутній любовний трикутник, який вже проглядається, і які я просто-таки терпіти не можу, але поки що авторка вигрібає із цього лайна🫠
#проміжні_емоції
а! згадала ще один мінус: це цикл із семи книг, з яких вийшли поки що дві, але і не в такій жопі бували (да, Мартін і Ротфусс?)
«Поклик» Валерія Р. Растет - це вайб «Щоденників вампіра» схрещених із «Сутінковими мисливцями» та приправленими «Сотнею», щось темне, місцями смішне, кінематографічне і інтригуюче
єдиний мінус: це майбутній любовний трикутник, який вже проглядається, і які я просто-таки терпіти не можу, але поки що авторка вигрібає із цього лайна🫠
#проміжні_емоції
а! згадала ще один мінус: це цикл із семи книг, з яких вийшли поки що дві, але і не в такій жопі бували (да, Мартін і Ротфусс?)
10.03.202507:25
ця прекрасна жінка заполонила моє читацьке серце🤍
я вже знайшла в кого позичу читати третю книгу - «Заблудлий» Джейн Гарпер👀 (але вже на квітень)
і офіційно заявляю, що в Абук неймовірна озвучка цих книг - Сергій Левчук просто в серце! цього разу набагато швидше звикла слухати (напевне, бо вже знайома з його тембром і інтонаціями по попередній книзі «Посуха», але все рівно перші три розділи пару раз переслуховувала)
завʼязка: цього разу Аарон Фок (федеральний агент), дізнається, що інформаторка в справі однієї фірми неочікувано зникає під час походу в гори, який організувала компанія, і вирушає із своєю напарницею на пошуки-розслідування. разом із зниклою Алісою в поході було чотири жінки (її загін) та пʼятеро чоловіків, що йшли окремим маршрутом. як тільки вони починають збирати відомості, стає зрозуміло, що секретів та недомовок куди більше, ніж здається.
не планувала так швидко братися за наступну книгу авторки, але останні три тижні багато знаходжусь в дорозі і аби не закачуватися при читанні книг - вирішила продовжити книгослухати, це рятує🧣
я вже знайшла в кого позичу читати третю книгу - «Заблудлий» Джейн Гарпер👀 (але вже на квітень)
і офіційно заявляю, що в Абук неймовірна озвучка цих книг - Сергій Левчук просто в серце! цього разу набагато швидше звикла слухати (напевне, бо вже знайома з його тембром і інтонаціями по попередній книзі «Посуха», але все рівно перші три розділи пару раз переслуховувала)
завʼязка: цього разу Аарон Фок (федеральний агент), дізнається, що інформаторка в справі однієї фірми неочікувано зникає під час походу в гори, який організувала компанія, і вирушає із своєю напарницею на пошуки-розслідування. разом із зниклою Алісою в поході було чотири жінки (її загін) та пʼятеро чоловіків, що йшли окремим маршрутом. як тільки вони починають збирати відомості, стає зрозуміло, що секретів та недомовок куди більше, ніж здається.
не планувала так швидко братися за наступну книгу авторки, але останні три тижні багато знаходжусь в дорозі і аби не закачуватися при читанні книг - вирішила продовжити книгослухати, це рятує🧣
01.04.202514:56
гінкий - такий, що буйно і швидко росте
ще одне нове та цікаве слово в мою мовну скарбницю
#словоізфоліянта
а ви діліться словами, які самі нещодавно для себе вичитали та відкрили✨
ще одне нове та цікаве слово в мою мовну скарбницю
#словоізфоліянта
а ви діліться словами, які самі нещодавно для себе вичитали та відкрили✨
24.03.202514:22
😌 мене щиро втішає кількість українських авторів, яка най повільно, але поступово та невпинно росте вверх своєю присутністю на українському книгоринку.
не знаю, чи ви бачили, але у Лабораторії виходить ромком від української авторки Юлії Лаби "Усі персонажі вигадані. Або ні". хоча правильніше мабуть буде сказати: «романтична історія», бо з анотації обіцяють життєствердну пригоду, впродовж якої головну героїню буде переслідувати питання вибору, стабільності, майбутнього та свободи. ну і звісно тут буде красунчик головний герой (ще й капітан корабля, на хвилиночку!), та пікантні сцени
✨ в цілому, це буде історія про Ліну, яка маючи довготривалі і не дуже щасливі стосунки із хлопцем, отримує шанс спробувати почати все з початку і нарешті жити так, як хоче того вона сама. і звісно на цьому шляху їй трапиться багато пригод, переосмислень, пошук себе та свого внутрішнього голосу, і один прекрасний капітан, який покаже те, чого вона ще не мала в своєму житті!
я не фанатка ромкомів і читаю таке по настрою, але хочу сказати, що мені цікава сама історія через призму українських реалій. бо подібні історії можна, на жаль, перерахувати на пальцях однієї руки.
то перше речення книжки, прекрасно, правда?😁 безкоштовний уривок вже дає зрозуміти, що історія буде в найкращих гумористичних традиціях, і найкраща подруга головної героїні - мені вже дуже імпонує!
коротше, я заінтригована і раджу вам доєднатися до мене, ахаха
ось тут можна ознайомитися із книгою і передзамовити по нижчій ціні:
✨ замість 369 грн - 339 грн (поспішайте, бо залишилося всього декілька днів)!
не знаю, чи ви бачили, але у Лабораторії виходить ромком від української авторки Юлії Лаби "Усі персонажі вигадані. Або ні". хоча правильніше мабуть буде сказати: «романтична історія», бо з анотації обіцяють життєствердну пригоду, впродовж якої головну героїню буде переслідувати питання вибору, стабільності, майбутнього та свободи. ну і звісно тут буде красунчик головний герой (ще й капітан корабля, на хвилиночку!), та пікантні сцени
✨ в цілому, це буде історія про Ліну, яка маючи довготривалі і не дуже щасливі стосунки із хлопцем, отримує шанс спробувати почати все з початку і нарешті жити так, як хоче того вона сама. і звісно на цьому шляху їй трапиться багато пригод, переосмислень, пошук себе та свого внутрішнього голосу, і один прекрасний капітан, який покаже те, чого вона ще не мала в своєму житті!
я не фанатка ромкомів і читаю таке по настрою, але хочу сказати, що мені цікава сама історія через призму українських реалій. бо подібні історії можна, на жаль, перерахувати на пальцях однієї руки.
Сподіваюсь, буде секс.
то перше речення книжки, прекрасно, правда?😁 безкоштовний уривок вже дає зрозуміти, що історія буде в найкращих гумористичних традиціях, і найкраща подруга головної героїні - мені вже дуже імпонує!
коротше, я заінтригована і раджу вам доєднатися до мене, ахаха
ось тут можна ознайомитися із книгою і передзамовити по нижчій ціні:
✨ замість 369 грн - 339 грн (поспішайте, бо залишилося всього декілька днів)!
Увайдзіце, каб разблакаваць больш функцый.