
ПІСЛЯ БУРІ
Про повернення з війни. Ветеранське середовище. Ветеранські політики.
БОГДАН КОПЧАТОВ
БОГДАН КОПЧАТОВ
关联群组
订阅者
2 559
24 小时
10%一周
7-0.3%一个月
7-0.3%
引用指数
0
提及0频道上的转发0频道上的提及0
每帖平均覆盖率
391
12 小时3340%24 小时3910%48 小时4420%
参与率 (ER)
7.16%
转发0评论0反应28
覆盖率参与率 (ERR)
0%
24 小时0%一周
0.35%一个月0%
每则广告帖子的平均覆盖率
0
1 小时00%1 – 4 小时00%4 - 24 小时00%
"ПІСЛЯ БУРІ" 群组最新帖子
08.05.202512:02
Сьогодні весь світ відзначає день перемоги в другій світовій війні (далі ДСВ).
Для більшості цивілізованого світу, це день памʼяті. День памʼяті про жахи та жертви, які принесла війна на планету.
Для мене завжди цей день був особливий.
Мій рідний дід, батько мого батька, воював в ДСВ.
Копчатий Яким Мефодійович, 1924 року народження, прізвище якого згодом було зросійщене машиною більшовизму і переписане на «Копчатов», яке вже носить мій батько та яке ношу я.
Мій дід був сержантом, нагороджений медаллю за відвагу, воював за протитанковою гарматою.
На жаль, я народився коли діда вже не було в живих. На жаль, я не зміг з ним поспілкуватися, послухати його воєнні історії та натішитися часом проведеним поруч з дідом.
Я б хотів зараз поговорити з дідом. Почути його думку про сьогоднішні дні.
Я впевнений що він воював за те, аби його діти та внуки ніколи не взяли в руки зброю.
А завтра путінська росія буде проводити паради перемоги.
Завтра путін буде розповідати в мікрофон як російський солдат звільняв Європу від нацистів. Завтра путін буде казати що якби не росія то Європа б загинула.
Завтра путін буде розповідати про звірства, які робили нацисти, не зважаючи на ті звірства, які робить російська армія в Україні.
Буде розповідати про «злого німця» забувши про своїх росіян та бурятів, які ґвалтували та вбивали в Маріуполі, Бучі, тощо.
Завтра путін буде приписувати росії та собі роль визволителя Європи.
І путін явно забув про слова які кричали в усіх кутках світу після ДСВ – «Ніколи знову!».
Для більшості цивілізованого світу, це день памʼяті. День памʼяті про жахи та жертви, які принесла війна на планету.
Для мене завжди цей день був особливий.
Мій рідний дід, батько мого батька, воював в ДСВ.
Копчатий Яким Мефодійович, 1924 року народження, прізвище якого згодом було зросійщене машиною більшовизму і переписане на «Копчатов», яке вже носить мій батько та яке ношу я.
Мій дід був сержантом, нагороджений медаллю за відвагу, воював за протитанковою гарматою.
На жаль, я народився коли діда вже не було в живих. На жаль, я не зміг з ним поспілкуватися, послухати його воєнні історії та натішитися часом проведеним поруч з дідом.
Я б хотів зараз поговорити з дідом. Почути його думку про сьогоднішні дні.
Я впевнений що він воював за те, аби його діти та внуки ніколи не взяли в руки зброю.
А завтра путінська росія буде проводити паради перемоги.
Завтра путін буде розповідати в мікрофон як російський солдат звільняв Європу від нацистів. Завтра путін буде казати що якби не росія то Європа б загинула.
Завтра путін буде розповідати про звірства, які робили нацисти, не зважаючи на ті звірства, які робить російська армія в Україні.
Буде розповідати про «злого німця» забувши про своїх росіян та бурятів, які ґвалтували та вбивали в Маріуполі, Бучі, тощо.
Завтра путін буде приписувати росії та собі роль визволителя Європи.
І путін явно забув про слова які кричали в усіх кутках світу після ДСВ – «Ніколи знову!».
07.05.202512:13
Щойно їхав в трамваї, підійшла до мене кондуктор, я показав посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Вона підняла голову, глянула мені в очі і сказала – «Дякую за вашу службу!».
Я максимально приємно вражений.
Дуже часто розчаровуюсь в нашому суспільстві, але ось такі звичайні, елементарні моменти зігрівають душу.
Вона підняла голову, глянула мені в очі і сказала – «Дякую за вашу службу!».
Я максимально приємно вражений.
Дуже часто розчаровуюсь в нашому суспільстві, але ось такі звичайні, елементарні моменти зігрівають душу.
06.05.202511:05
👆👆👆
Цікавий захід планується.
Ветеранам раджу відвідати. Тим паче захід буде в онлайн форматі, можна доєднатися з телефона, або ноута.
Більшість ветеранів після повернення з війни стикаються з пошуком роботи. Цей захід саме про це.
Розкажуть як можна доєднатись до роботи в сфері оборонної промисловості, які є нюанси, тощо.
В цілому – однозначно корисно!
Цікавий захід планується.
Ветеранам раджу відвідати. Тим паче захід буде в онлайн форматі, можна доєднатися з телефона, або ноута.
Більшість ветеранів після повернення з війни стикаються з пошуком роботи. Цей захід саме про це.
Розкажуть як можна доєднатись до роботи в сфері оборонної промисловості, які є нюанси, тощо.
В цілому – однозначно корисно!
06.05.202511:02
Безкоштовний майстер-клас для ветеранів «Як знайти роботу в оборонній сфері»
Захід відбудеться 14 травня о 16:00 в онлайн-форматі — після реєстрації учасники отримають посилання на Zoom. Участь безкоштовна, але попередньо потрібно зареєструватися.
Деталі та реєстрація тут: https://www.work.ua/news/site/3112/
Майстер-клас проведуть експерти з галузі:
Дмитро Козацький, ветеран, проєктний менеджер напрямку залучення ветеранів в оборонну промисловість Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості.
Марина Соколова, керівниця Центру реінтеграції ветеранів АТ «Українська оборонна промисловість».
Говоритимуть про те:
- як знайти роботу в оборонній сфері,
- кого там шукають,
- чи можуть ветерани без вищої освіти, після 60 років або люди з проблемами зі здоров’ям знайти роботу і яку,
- як проходить процес навчання і стажування.
Йтиметься і про державні, і про приватні підприємства.
Захід відбудеться 14 травня о 16:00 в онлайн-форматі — після реєстрації учасники отримають посилання на Zoom. Участь безкоштовна, але попередньо потрібно зареєструватися.
Деталі та реєстрація тут: https://www.work.ua/news/site/3112/
Майстер-клас проведуть експерти з галузі:
Дмитро Козацький, ветеран, проєктний менеджер напрямку залучення ветеранів в оборонну промисловість Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості.
Марина Соколова, керівниця Центру реінтеграції ветеранів АТ «Українська оборонна промисловість».
Говоритимуть про те:
- як знайти роботу в оборонній сфері,
- кого там шукають,
- чи можуть ветерани без вищої освіти, після 60 років або люди з проблемами зі здоров’ям знайти роботу і яку,
- як проходить процес навчання і стажування.
Йтиметься і про державні, і про приватні підприємства.


06.05.202510:24
Україна стоїть, бо стоїть піхота!
З днем піхоти всіх причетних!
Сил, здоров’я, витримки!
Вічна пам’ять і слава всім павшим в боях смертю Хоробрих!🛡️🕯️
З днем піхоти всіх причетних!
Сил, здоров’я, витримки!
Вічна пам’ять і слава всім павшим в боях смертю Хоробрих!🛡️🕯️


05.05.202510:55
05.05.202510:47
Даніель «Француз» Ковальчук – 03.05.2025 🕯️🛡️
Світла, добра, розумна, жертовна, надійна людина.
Патріот, націоналіст, поет, романтик, воїн.
Все життя боровся за Україну. Все життя віддав за Ідею Нації.
Мріяв про двох доньок.
Хотів прожити життя так, щоб залишитися в історії як вірний син своєї країни.
Країна втратила Героя. Країна втратила прекрасну людину, яка б робила цю країну кращою.
Тепер він зі своїм другом «Регбістом» спостерігають за нами.
Вічна пам’ять і слава!
Небо плаче! Друзі плачуть! Країна плаче!
Світла, добра, розумна, жертовна, надійна людина.
Патріот, націоналіст, поет, романтик, воїн.
Все життя боровся за Україну. Все життя віддав за Ідею Нації.
Мріяв про двох доньок.
Хотів прожити життя так, щоб залишитися в історії як вірний син своєї країни.
Країна втратила Героя. Країна втратила прекрасну людину, яка б робила цю країну кращою.
Тепер він зі своїм другом «Регбістом» спостерігають за нами.
Вічна пам’ять і слава!
Небо плаче! Друзі плачуть! Країна плаче!
04.05.202510:18
Порушимо тему, яка зараз в усіх рупорах, каналах, новинах, тощо.
Перемирʼя.
Звісно, я не вірю в справжній мир з росією, не вірю що війна колись по справжньому закінчиться. Я знаю що перемирʼя рано, чи пізно настане, так би мовити, перерив між раундами протистояння. І далі кожна зі сторін, в цьому перериві, буде використовувати свій дорогоцінний час на зміцнення обороноздатності і підготовки до наступного раунду протистояння. Або не буде використовувати час, на кшталт як не використали його в свій час ми, за що і поплатилися.
Але я хочу написати не про те. Так як ми розглядаємо все що відбувається в розрізі ветеранських справ, то про це і поговоримо.
Так як я написав вище, рано, чи пізно війна стане на паузу (в якомусь вигляді, можливо заморозка, можливо ще щось) і запуститься процес плавної демобілізації військовослужбовців в запас. Звісно ж одним махом ніхто не звільнить в запас понад мільйон людей. На мою думку, це буде поділено на якісь черги, фази, хвилі, тощо.
Діючі військовослужбовці почнуть переходити в статус ветеранів і повертатися в цивільне життя.
Тепер, увага, питання до студії!
Чи готовий наш державний апарат приймати понад мільйон демобілізованих, забезпечивши їх усім необхідним, фінансами, юридичною і психологічною підтримкою, житлом (адже, багато діючих військовослужбовців паралельно є внутрішньо-переміщеними особами, які втратили свої домівки внаслідок війни), соціальним супроводом, тощо?
Відповідь на це питання залиште в коментарях, подискутуємо.
Чому я підіймаю це питання, тому що це вкрай важливо. Боєць як повертатимеится додому, в нього буде купа незакритих, невирішених питань. І це я не кажу про обов’язкову фізичну і психологічну реабілітацію навіть. Бо звідси виходить наступне питання – чи достатня кількість і пропускна спроможність українських реабілітаційних центрів для військових? Чи будемо залучати закордонні реабілітаційні центри, щоб закрити потребу? Чи який буде вихід з ситуації?
Фізична і психологічна реабілітація на етапі повернення має бути обов’язковою. Незалежно чи боєць був поранений, чи ні. Під час бойових дій в людей зʼявляються травми, хвороби, тощо. І їх треба лікувати.
Ніхто не приходить з війни з абсолютно здоровим організмом. Запитайте в будь якого бійця чи є в нього якісь нюанси зі здоров’ям і запевнитесь що я був правий (козаки, хто діючий військовий, плюсаніть в коментарях чи я правий, чи ні).
Це ж стосується і психологічної реабілітації. Незалежно чи поранений, чи ні. Реабілітація повинна бути.
Держава має бути готовою забезпечити якісне повернення з війни для всіх бійців.
Це можна зробити тільки завдяки якісній і тісній співпраці між державою, громадянським сектором, іноземними партнерами, тощо.
Боєць не повинен думати – «а що буде після того коли настане демобілізація? Що мені робити, куди йти?».
Я не кажу що демобілізація буде завтра. Я не знаю коли це буде. Але рано, чи пізно це буде.
Всім добра!
Перемирʼя.
Звісно, я не вірю в справжній мир з росією, не вірю що війна колись по справжньому закінчиться. Я знаю що перемирʼя рано, чи пізно настане, так би мовити, перерив між раундами протистояння. І далі кожна зі сторін, в цьому перериві, буде використовувати свій дорогоцінний час на зміцнення обороноздатності і підготовки до наступного раунду протистояння. Або не буде використовувати час, на кшталт як не використали його в свій час ми, за що і поплатилися.
Але я хочу написати не про те. Так як ми розглядаємо все що відбувається в розрізі ветеранських справ, то про це і поговоримо.
Так як я написав вище, рано, чи пізно війна стане на паузу (в якомусь вигляді, можливо заморозка, можливо ще щось) і запуститься процес плавної демобілізації військовослужбовців в запас. Звісно ж одним махом ніхто не звільнить в запас понад мільйон людей. На мою думку, це буде поділено на якісь черги, фази, хвилі, тощо.
Діючі військовослужбовці почнуть переходити в статус ветеранів і повертатися в цивільне життя.
Тепер, увага, питання до студії!
Чи готовий наш державний апарат приймати понад мільйон демобілізованих, забезпечивши їх усім необхідним, фінансами, юридичною і психологічною підтримкою, житлом (адже, багато діючих військовослужбовців паралельно є внутрішньо-переміщеними особами, які втратили свої домівки внаслідок війни), соціальним супроводом, тощо?
Відповідь на це питання залиште в коментарях, подискутуємо.
Чому я підіймаю це питання, тому що це вкрай важливо. Боєць як повертатимеится додому, в нього буде купа незакритих, невирішених питань. І це я не кажу про обов’язкову фізичну і психологічну реабілітацію навіть. Бо звідси виходить наступне питання – чи достатня кількість і пропускна спроможність українських реабілітаційних центрів для військових? Чи будемо залучати закордонні реабілітаційні центри, щоб закрити потребу? Чи який буде вихід з ситуації?
Фізична і психологічна реабілітація на етапі повернення має бути обов’язковою. Незалежно чи боєць був поранений, чи ні. Під час бойових дій в людей зʼявляються травми, хвороби, тощо. І їх треба лікувати.
Ніхто не приходить з війни з абсолютно здоровим організмом. Запитайте в будь якого бійця чи є в нього якісь нюанси зі здоров’ям і запевнитесь що я був правий (козаки, хто діючий військовий, плюсаніть в коментарях чи я правий, чи ні).
Це ж стосується і психологічної реабілітації. Незалежно чи поранений, чи ні. Реабілітація повинна бути.
Держава має бути готовою забезпечити якісне повернення з війни для всіх бійців.
Це можна зробити тільки завдяки якісній і тісній співпраці між державою, громадянським сектором, іноземними партнерами, тощо.
Боєць не повинен думати – «а що буде після того коли настане демобілізація? Що мені робити, куди йти?».
Я не кажу що демобілізація буде завтра. Я не знаю коли це буде. Але рано, чи пізно це буде.
Всім добра!
02.05.202515:55
Глиба українського націоналізму, філософ, поет, стоїк, націоналіст, політвʼязень – Дмитро Савченко.
Раджу всім переглянути дане інтерв’ю.
Реалістичні погляди на ситуацію в країні та навколо неї, на націоналізм та його майбутнє.
Переглянув інтерв’ю повністю, багато чого зі слів Філософа взяв для себе, багато над чим є подумати.
Раджу всім переглянути дане інтерв’ю.
Реалістичні погляди на ситуацію в країні та навколо неї, на націоналізм та його майбутнє.
Переглянув інтерв’ю повністю, багато чого зі слів Філософа взяв для себе, багато над чим є подумати.
02.05.202515:51
28.04.202511:17
На даному етапі історії нашої державності, більшість державних установ (а можливо і всі) працюють по принципу запиту. В цей перелік входять і ЦНАПи, пенсійні фонди, тощо.
Що це означає.
Це означає те, що установа починає роботу з громадянином після того як цей громадянин звернеться з якимось запитом в дану установу. В тому числі і ветерани.
Я в цьому бачу проблему. І, на щастя, не тільки я бачу цю проблему.
Проблема в тому, що ветерани, які проживають в віддалених від районних та обласних центрах громадах, не мають легкого та швидкого доступу до державних установ. Не у всіх громадах нормально працюють «фахівці з супроводу ветеранів», в багатьох ветеранів є нюанси з мобільністю, тощо.
В тому числі через всі ці нюанси і намагаються впровадити цифровізацію в всі державні процеси. Але і з цим є багато нюансів.
Яким я бачу вирішення цієї проблеми.
Наша організація «VESTA» і я, як очільник одного з осередків, намагаємось лобіювати те, що в ТЦК та СП повинен знаходитись представник або міністерства в справах ветеранів, або фахівець з супроводу ветеранів, або хтось, хто дотичний до цих процесів. Ця людина і відбиратиме, саме ці вище згадані, запити у ветеранів і передаватиме їх далі у відповідні установи.
Чому? Тому що ТЦК та СП – це перше місце, в яке приходить ветеран після звільнення з військової служби з-за будь яких обставин. В ТЦК та СП мають взяти ветерана на облік, виключити з обліку, тощо. І зазвичай, коли людина виходить з ТЦК та СП з жмутом паперів під рукою, вона не знає куди йти далі, що і кому подавати, що писати, тощо.
Саме в взаємодії ТЦК та СП і різних установ можна закрити цей принцип запиту. І нікому не прийдеться ні за ким бігати.
Я розумію що для того аби ці процеси запустити і відшліфувати до досконалості, потрібен час. Але чим раніше ми почнемо це впроваджувати, тим краще.
Що це означає.
Це означає те, що установа починає роботу з громадянином після того як цей громадянин звернеться з якимось запитом в дану установу. В тому числі і ветерани.
Я в цьому бачу проблему. І, на щастя, не тільки я бачу цю проблему.
Проблема в тому, що ветерани, які проживають в віддалених від районних та обласних центрах громадах, не мають легкого та швидкого доступу до державних установ. Не у всіх громадах нормально працюють «фахівці з супроводу ветеранів», в багатьох ветеранів є нюанси з мобільністю, тощо.
В тому числі через всі ці нюанси і намагаються впровадити цифровізацію в всі державні процеси. Але і з цим є багато нюансів.
Яким я бачу вирішення цієї проблеми.
Наша організація «VESTA» і я, як очільник одного з осередків, намагаємось лобіювати те, що в ТЦК та СП повинен знаходитись представник або міністерства в справах ветеранів, або фахівець з супроводу ветеранів, або хтось, хто дотичний до цих процесів. Ця людина і відбиратиме, саме ці вище згадані, запити у ветеранів і передаватиме їх далі у відповідні установи.
Чому? Тому що ТЦК та СП – це перше місце, в яке приходить ветеран після звільнення з військової служби з-за будь яких обставин. В ТЦК та СП мають взяти ветерана на облік, виключити з обліку, тощо. І зазвичай, коли людина виходить з ТЦК та СП з жмутом паперів під рукою, вона не знає куди йти далі, що і кому подавати, що писати, тощо.
Саме в взаємодії ТЦК та СП і різних установ можна закрити цей принцип запиту. І нікому не прийдеться ні за ким бігати.
Я розумію що для того аби ці процеси запустити і відшліфувати до досконалості, потрібен час. Але чим раніше ми почнемо це впроваджувати, тим краще.
10.09.202408:50
Відсутність адекватної реакції військового на наїзд з боку пернатого - не показник його особистої хоробрості, а наслідок повної відсутності ідеологічної роботи в Збройних Силах України.
Три основні моральні та духовні сили армії - талант воєначальника, військова доблесть армії та національне почуття. Виключно в комплексі вони дають безмежну мотивацію до боротьби.
На жаль, виключно національне почуття, ще й в примітивно-збоченій формі, сьогодні є основним мотиваційним рушієм в армії. Талант воєначальника, як правило, ставиться під сумнів через брак саме не військових, а лідерських якостей тих самих командирів усіх рівнів. А звідки цим якостям взятися, якщо структуру морально-психологічного забезпечення - це бюрократичний апарат, а не ідеологічна школа, а сержантський корпус в ЗСУ сприймається, як радянське придане?
Військова доблесть армії ж, аналогічно, не без роботи російського іпсо, є швидше виключенням деяких підрозділів , ніж загальною аксіомою.
Якби на етапі мобілізації, бойової підготовки і перебування в підрозділі військовому приділялася достатня частка ідеологічної роботи, - реакція була б інша. Стояло би питання честі підрозділу, яка безумовно на першому місці. Тому звинувачення в його бік коректні лише в контексті загальних звинувачень у бік відсутності належного рівня морально-психологічної підготовки у Збройних Силах.
Три основні моральні та духовні сили армії - талант воєначальника, військова доблесть армії та національне почуття. Виключно в комплексі вони дають безмежну мотивацію до боротьби.
На жаль, виключно національне почуття, ще й в примітивно-збоченій формі, сьогодні є основним мотиваційним рушієм в армії. Талант воєначальника, як правило, ставиться під сумнів через брак саме не військових, а лідерських якостей тих самих командирів усіх рівнів. А звідки цим якостям взятися, якщо структуру морально-психологічного забезпечення - це бюрократичний апарат, а не ідеологічна школа, а сержантський корпус в ЗСУ сприймається, як радянське придане?
Військова доблесть армії ж, аналогічно, не без роботи російського іпсо, є швидше виключенням деяких підрозділів , ніж загальною аксіомою.
Якби на етапі мобілізації, бойової підготовки і перебування в підрозділі військовому приділялася достатня частка ідеологічної роботи, - реакція була б інша. Стояло би питання честі підрозділу, яка безумовно на першому місці. Тому звинувачення в його бік коректні лише в контексті загальних звинувачень у бік відсутності належного рівня морально-психологічної підготовки у Збройних Силах.
20.07.202407:46
Ті хто радіють або сміються зі смерті Фаріон дурні, бо, найімовірніше, це вбивство результат соціальної інжинерії розвідки ворога. Хтось на болоті орден получить. Якогось дурачка накрутили, що протівна бабка відвічний ворог українського народу, коли в новинах щодня відмічаються справжні виродки, що заслуговують на атентат значно більше.
18.07.202414:14
18.07.202414:12
Чому ветеранам, котрі являються особами з інвалідностями, варто спробувати такий спорт як дзюдо, самбо, бразильське джиу-джитсу?
Почну з того, що основою дзюдо, самбо і бжж являється боротьба, в тому числі в партері. Є сотні, тисячі різноманітних прийомів та комбінацій. Під кожну особливість тіла можна підібрати певний арсенал прийомів, який буде адаптивним під вашу інвалідність. Ампутації, обмежені рухи кінцівок, порушення зору – це все можна адаптувати на татамі під ваш арсенал прийомів і комбінацій.
Тренування проходять в положенні на тазу, або, по можливості, на колінах.
Як казав один ветеран Сил Спеціальних Операцій Артем Грот – «Коли ветеран з ампутацією приходить на тренування, це можна порівняти з походом в басейн. Він залишає свій протез біля килима і пірнає, умовно, на татамі. Далі він перебуває на тазу, або на колінах».
І так. Чому ці тренування важливі.
Перше – тренування проходять в складі групи, а це означає що ви на протязі години-двох спілкуєтесь з такими ж ветеранами як ви, з людьми які мають подібний життєвий та військовий досвід. Спілкуєтесь, ділитесь враженнями, заводите нові знайомства, тощо.
Це така, свого роду, групова психологічна терапія, які дуже прекрасно та результативно працює.
Друге – ви підтримуєте свій фізичний стан в гарному стані. Елементи котрі відпрацьовуються на тренуваннях, роблять ваше тіло сильнішим та еластичнішим. В здоровому тілі, здоровий дух!
Третє – ви розвиваєте свої інтелектуальні здібності. Яким чином? Вам потрібно продумати, як з особливістю вашого тіла перемогти суперника, та як недопустити того, щоб переміг він. Вам потрібно швидко приймати рішення в ході сутички, змінювати свої комбінації, адаптовувати їх. Прокручувати в голові всі варіанти розвитку сутички та що ви робитимете якщо щось піде не по плану. І все це за лічені мікро-секунди, тому що все відбувається дуже швидко. Ви продумуєте свою тактику та стратегію поєдинку.
Четверте – викиньте з голови думку «я ніколи не займався цим видом спорту, а значить в мене нічого не вийде».
Це абсолютно хибна думка.
Наприклад, в нашому залі, серед ветеранів які займаються дзюдо і самбо, немає жодного хто б займався цими видами спорту до поранення. І у всіх все чудово виходить.
Якщо хтось сумнівається в даному дописі, або сумніваєтесь в собі, подивіться в соціальних мережах як тренуються подібні вам хлопці, або сходіть в зал, подивіться як проходять тренування. Або просто подивіться в інтернеті пара-олімпіаду.
Мене, свого часу, надихнуло те, що я побачив в інтернеті як тренуються козаки з інвалідностями в TMS Hub, зал бразильського джиу джитсу в Києві, який заснував Артем Грот.
Я глянув відео з їх тренувань, подивився інтерв’ю Артема і подумав собі «якщо у козаків виходить, то значить вийде і в мене». Потім вже ми познайомились з керівниками федерацій дзюдо і самбо в Вінниці та започаткували проект по інклюзивному дзюдо і самбо для ветеранів.
До чого я це.
Козаки, спробуйте, не пошкодуєте!
Почну з того, що основою дзюдо, самбо і бжж являється боротьба, в тому числі в партері. Є сотні, тисячі різноманітних прийомів та комбінацій. Під кожну особливість тіла можна підібрати певний арсенал прийомів, який буде адаптивним під вашу інвалідність. Ампутації, обмежені рухи кінцівок, порушення зору – це все можна адаптувати на татамі під ваш арсенал прийомів і комбінацій.
Тренування проходять в положенні на тазу, або, по можливості, на колінах.
Як казав один ветеран Сил Спеціальних Операцій Артем Грот – «Коли ветеран з ампутацією приходить на тренування, це можна порівняти з походом в басейн. Він залишає свій протез біля килима і пірнає, умовно, на татамі. Далі він перебуває на тазу, або на колінах».
І так. Чому ці тренування важливі.
Перше – тренування проходять в складі групи, а це означає що ви на протязі години-двох спілкуєтесь з такими ж ветеранами як ви, з людьми які мають подібний життєвий та військовий досвід. Спілкуєтесь, ділитесь враженнями, заводите нові знайомства, тощо.
Це така, свого роду, групова психологічна терапія, які дуже прекрасно та результативно працює.
Друге – ви підтримуєте свій фізичний стан в гарному стані. Елементи котрі відпрацьовуються на тренуваннях, роблять ваше тіло сильнішим та еластичнішим. В здоровому тілі, здоровий дух!
Третє – ви розвиваєте свої інтелектуальні здібності. Яким чином? Вам потрібно продумати, як з особливістю вашого тіла перемогти суперника, та як недопустити того, щоб переміг він. Вам потрібно швидко приймати рішення в ході сутички, змінювати свої комбінації, адаптовувати їх. Прокручувати в голові всі варіанти розвитку сутички та що ви робитимете якщо щось піде не по плану. І все це за лічені мікро-секунди, тому що все відбувається дуже швидко. Ви продумуєте свою тактику та стратегію поєдинку.
Четверте – викиньте з голови думку «я ніколи не займався цим видом спорту, а значить в мене нічого не вийде».
Це абсолютно хибна думка.
Наприклад, в нашому залі, серед ветеранів які займаються дзюдо і самбо, немає жодного хто б займався цими видами спорту до поранення. І у всіх все чудово виходить.
Якщо хтось сумнівається в даному дописі, або сумніваєтесь в собі, подивіться в соціальних мережах як тренуються подібні вам хлопці, або сходіть в зал, подивіться як проходять тренування. Або просто подивіться в інтернеті пара-олімпіаду.
Мене, свого часу, надихнуло те, що я побачив в інтернеті як тренуються козаки з інвалідностями в TMS Hub, зал бразильського джиу джитсу в Києві, який заснував Артем Грот.
Я глянув відео з їх тренувань, подивився інтерв’ю Артема і подумав собі «якщо у козаків виходить, то значить вийде і в мене». Потім вже ми познайомились з керівниками федерацій дзюдо і самбо в Вінниці та започаткували проект по інклюзивному дзюдо і самбо для ветеранів.
До чого я це.
Козаки, спробуйте, не пошкодуєте!
记录
22.06.202323:59
5.8K订阅者16.04.202323:59
200引用指数20.12.202323:59
17.6K每帖平均覆盖率20.12.202302:43
775广告帖子的平均覆盖率11.07.202323:59
15.64%ER20.12.202323:59
480.05%ERR登录以解锁更多功能。