书籍
книжкова дегустаторка🍷📚
书籍
10.01.202415:32
10.01.202411:55
06.12.202316:45
13.11.202314:11
📘 «Доторкнутись до небес» Ірина Кацімон
самвидав, 2/10👌
По-перше, підтримати українських авторів – це святе діло. І я в міру своїх можливостей намагаюсь це робити. Отож, замовила книгу, як тільки вона стала доступна і авторка мені про те нагадала в тт. А ще мені здавалось, що там Драміона на обкладинці, тому я не могла встояти.
Зав’язка книжки мені відразу віддала Кассандрою Клер та її «Містом кісток». Є ось дівчинка, вона донька ангела та людини, мама в один день зникає, вона знайомиться з неймовірно красивим ангелом, який її двічі рятує (і тут же закохується: перша зустріч = перше побачення) і далі розвиток сюжету (описана мною зав’язка 40 сторінок десь з 200). Але, поки ми дійдемо до розвитку глобальних подій, мусимо подолати нічим неважливі сюжетно 100-120 сторінок.
Взагалі, задумка непогана – так, вона не оригінальна, такого подібного багато, але головне вміти подати історію так, аби читач виділив її з-поміж інших. Тут цього не було, хоча потенціал проглядувався. Склалось враження, що авторка хтіла впихнути якнайбільше сюжетних поворотів: амнезія, троп «Каїна і Авеля», «вона єдина із собі подібних», «недолюблене дитя», «Заборонене кохання», «вовк під шкурою вівці». І все це за останні 100 сторінок, бо до цього сюжет не рухався від слова «зовсім». Окей, трішки прибріхую: стрімко, місцями аж до абсурду розвивалась любовна лінія. Та і там нюанс – хімії, як і послідовності звичайних стосунків там не було.
Авторка намагалась наділити героїв певними особливостями, але вони все рівно були картоні, а діалоги по більшій мірі – пусті. Їм не віриш. Теж саме із сюжетом – його вела вона сама.
Окремий біль – це помилки. Я розумію, що це самвидав, і авторці редагували/вичитували непрофесіонали. Та є розвороти сторінок, де по дві-три помилки і вони системні (на початку я навіть виділяла то все олівцем), також є цілі речення, які написані разом, без пробілів. Спочатку думала, що це якийсь акцент, але сенсу того не вловила – все ж це друкарські помилки.
Тільки що зрозуміла те, що в мої 12-13 років, ця б книжечка могла б залетіть на «ура». Прекрасне, низькопробне фентезі для знайомства з літературою в цілому. Зараз підлітки читають куди насиченіші історії, як і подіями, так і більшим діапазоном почуттів.
Отож, я не рекомендую вам цю історію, особливо, якщо ви досвідчений читач.
03.11.202308:42
30.10.202317:59
10.01.202412:40
10.01.202411:39
до речі, щодо розіграшу, зроблю маленький натяк: ми не просто так просили вас бути активним, оскільки окрім одного переможця буде ще два щасливчика🤭
06.12.202316:45
13.11.202307:41
31.10.202311:35
30.10.202317:59
10.01.202412:40
07.01.202419:08
19.11.202314:36
03.11.202311:34
31.10.202311:35
30.10.202317:59
10.01.202412:40
13.12.202312:01
ще два дні тому приїхав довго очікуваний мною візочок для книг із Юск, але я його навіть не розпаковувала
чому? бо сестра хоче скласти (в неї ця напасть з дитинства, коли вона ще лего крутила)
а де сестра? на першій своїй сесії, яка в архітектурному просто 🙂🔫
коли буде? як Бог дасть - ну до НР точно
тому плачуть книг, плачу я, плаче сестра
16.11.202317:40
📚 я дочитала "Дім солі", але замість відгуку ловіть добірку прочитаних мною книг в підлітковому віці, які 10/10
🕶«Поки я не впала» Лорен Олівер – прекрасний представник young adult літератури, який змусив мене багато над чим задуматись, а в кінці пустити пару сліз; історія побудована на прийомі «дня сурка», і в центрі сюжету маємо Саманту, найпопулярнішу дівчину в школі; в один день вона потрапляє в смертельну аварію, а на наступний ранок прокидається, розуміючи, що Всесвіт дає їй шанс все виправити; і так раз за разом ми будемо спостерігати, як головна героїня осмислює всі свої помилки;
💜«Як я руйнувала імперію» Зірка Мензатюк – одна із тих книг, яку варто прочитати кожному: вона про літо, сім’ю, пізнання себе та про приємне: про розпад срср; «перебудова» припадає на роки дорослішання Ярини та її друзів, ми спостерігаємо за тим, як в їхніх розумах зароджується та тліє думка про Незалежну Україну, про волю та майбутнє; і все це в атмосфері справжнього літа в селі та останніх років дитинства (згадала, що дуже хочу її собі на полиці і перечитати!)
🕶«Крадійка книжок» Маркус Зузак - перша книга про Другу світову, яку я справді сприймала серйозно, намагаючись осягнути весь масштаб жаху, який колись пережили люди; так, вона не є автобіографічною і зовсім не претендує на достовірність (камон, там розповідь ведеться від лиця Смерті), але в дев’ятому класі читати про ставлення німці до євреїв, всі катування, бомбардування було тяжко і болісно; з тих пір час від часу почитую таке, аби добивати себе;
💜«Бог завжди подорожує Інкогніто» Лоран Гунель – в восьмому класі ця книжка справила на мене неабияке враження; вона добре мене встряхнула, і, напевне, була першою, хто заклав серед моїх тільки формуючихся принципів думку, що ти сам – володар свого життя: не потрібно здаватися, чекати якогось дива, а лише сміливо дивитись страху в лице і йти до своєї цілі; напевне, якщо я перечитаю цю історію зараз, то розчаруюсь і знижу оцінку на пару пунктів, але я не хочу перевіряти цю теорію – най спогади залишаються теплими;
🕶як бонус: новела "Останній листок" О. Генрі - вона настільки врізалась в мою пам'ять та дитячу свідомість в шостому (сьомому?) класі, що перебила посмак самого "Федька-халамидника"; невеличка, але повчальна історія, яка справді перевернула мій світ та певні постулати; хто не читав - раджу, то просто РІЧ
ps. відразу вимбачте, але в двох книжечках давно закінчився наклад😓
03.11.202308:42
30.10.202317:59
30.10.202317:59
显示 1 - 24 共 34
登录以解锁更多功能。