Din
Веселий піп
Din
07.01.202422:37
07.01.202420:57
25.12.202311:37
13.12.202313:15
07.12.202313:43
⬆️ Святий протестант
З підліткового віку мені було психологічно важко першим проявляти ініціативу під час знайомства з кимось. Тому, приходячи до блоку СНІДу, я просив про допомогу свого знайомого В., котрий, до речі, й запросив мене відвідувати відділення (пізніше ми стали друзями). Оскільки він працював консультантом у ВІЛ-сервісній організації з невеличкою зарплатнею та не мав житла в Києві, йому дозволили жити прямо у відділенні, й він там майже всіх знав. В. просто заводив мене до палати, знайомив, і коли таким чином мій психологічний бар’єр було подолано, далі спілкування вже якось складалося. Тому зазвичай я спершу приходив в палату до нього.
Якось приходжу – а там новий пацієнт, трохи старший за мене. Сидить, а в нього світиться лице. Ми починаємо говорити з В. та з іншими його сусідами, а той мовчки дивиться на нас і світиться. В усій його зовнішності та навіть у позі, в якій він сидів, був ніби фізично відчутний глибокий спокій.
Приходжу наступного разу — те саме. Ми спілкуємось, а він дивиться на нас, мовчить і світиться. А я таке світло вже бачив — на обличчях декількох церковних знайомих святого життя. Думаю, саме тим світлом світилося обличчя пророка Мойсея, коли він спустився з гори Хорив. Воно занадто інтенсивне для того, щоб його сплутати з власним внутрішнім світлом людини, яким зазвичай трохи сяє її обличчя, коли вона дуже радіє або в натхненні. А ще воно не постійно видиме.
В. сказав мені, що цей пацієнт — віруючий, протестант. Це ще більше мене здивувало, бо зазвичай протестанти, особливо якщо розмова заходить про віру, безкінечно балакучі, так, що іноді й п’яти копійок не вставиш. Цей умів дуже уважно слухати.
Наступного разу він сам зі мною заговорив. Представився, подякував за те, що приходжу, та зауважив, що це важливо. Й розповів, що 15 років уже перебуває в протестантській громаді і що весь цей час вважав себе християнином. Але лише коли захворів, усвідомив, що просив постійно в Бога чогось зовнішнього: благословіння, здоров’я, допомоги — тобто Його дарів, але Сам Бог його не дуже цікавив. «Я жив своїми інтересами та хотів, щоб Він мені в цьому допомагав. Тепер я усвідомив, що головне — який Він, що весь сенс — жити Ним, любити саме Його, а не те, що Він може дати. Тепер я намагаюсь жити в Його постійній присутності, в цьому для мене — вища насолода, все інше стало для мене другорядним. Що зі мною буде далі, не дуже мене тепер хвилює, головне — жити Ним».
Коли я прийшов наступного разу, він уже виписався. Не знаю, як далі склалося його життя.
Вагон протестантів
Одного разу я спізнився на свій поїзд, добу чекав іншого, і яким же було моє здивування, коли я потрапив у вагон з протестантами з Туапсе! Дві третини пасажирів плацкарту! Тихенько співають під гітару пісні, спілкуються групками.
Я не міг мовчки всидіти та завів розмову (це було ще до священства). Дізнавшись, що я православний, вони почали ставити мені різні запитання. Скоро підійшов їхній пастор і почав на мене емоційно наїзжати, звинувачуючи православних у відступі від чистоти віри. Звісно, говорили про шанування Божої Матері та святих, про практику молитов до них, шанування ікон, історичну Церкву, яка нібито в IV сторіччі спотворилась аж до 16-го століття, тобто до Лютера. Я відповідав спокійно.
Наша розмова тривала близько чотирьох годин. Я був дуже вражений тою поважною увагою, якою мене оточили. Ніхто, крім пастора (та й то на початку диспуту), не намагався мене перебивати, ніхто крім нього не виявляв навіть тіні зневажливості або ворожого ставлення. Ще більше мене здивувало те, що вони, підсумовуючи те чи інше питання, казали, що наведені доводи змусили їх всерйоз замислитись, що, можливо, вони невірно щось розуміли стосовно православної практики, та що вони, виявляється, нічого не знають про Церкву, як вона жила від ранньохристиянських часів до Лютера. Тобто вони ще й були здатні визнавати неправоту. ⬇️
05.12.202306:01
07.01.202420:57
07.01.202420:03
25.12.202311:37
13.12.202313:15
07.12.202313:07
⬆️ Наступне: чи був благодатний досвід у Православ’ї та чи це та сама благодать, що в протестантизмі, чи зовсім інший досвід. Якщо та сама, то яке співвідношення духовного досвіду в православ’ї та в протестантизмі (наприклад, в його інтенсивності). Я отримав чотири варіанти відповідей (одна пролунала двічі): 1. Та сама благодать, але з вченням у Православ’ї все в порядку, немає логічних нестиковок; 2. Та сама, але більш інтенсивно її переживаю; 3) Та сама, але мені в Православ’ї відкрилась більша глибина віри; 4) Та сама, суттєвих відмінностей в переживанні саме благодатного досвіду не бачу.
Між іншим, частина опитаних була навіть охрещена не євангельською формулою, а «в Ім’я Ісуса Христа» (що не тільки у православних вважається неприпустимим)…
Поступово виявилося, що в святоотецькій традиції можна знайти як ідеї БТП, так і свідчення про те, що Господь являє Свої спасительні сили також і в житті неправославних, але ці свідчення трапляються рідко.
Далі я хотів би навести декілька яскравих історій-прикладів спасительної дії Божої в житті неправославних християн та деякі власні спостереження.
Проповідник та вбивця
Історію розповіла моя безпосередня знайома, яка відносить себе до харизматів, але, до речі, типовий для харизматів досвід говоріння на інших мовах «у Дусі Святому» в житті її громади був відсутній.
Вона раніше жила в Узбекистані. Наприкінці 90-х протестантських проповідників почали пускати до тюрем. Одного разу пустили до колонії суворого режиму, причому до відділення, де утримували вбивць-рецидивістів. Незрозуміло чому — чи то заради того, щоб посміятися, на кшталт: «Ви проповідуєте покаяння? Тож, спробуйте покликати до покаяння ось цих». Чи то з розумінням, що «цим» така проповідь теж необхідна.
Помічника їх пастора привели в камеру, в якій стояли окремо дві металеві клітини, в одній із них сидів в’язень. Перед цим розповіли, що його засуджено за серію особливо жорстоких убивств, з деякими подробицями.
Проповідник зайшов у камеру, і ось як він сам потім про це розповідав: «Я був шокований, мовчки дивився на ув’язненого та думав про те, як можливо було все це накоїти, як людина могла дійти до такого! Я не відчував до нього ніякого співчуття, лише відразу. Навіть у його погляді не було нічого людського — тільки жахаюча порожнеча».
У сильному розпачі подумки проповідник звернувся до Христа: «Господи, як мені говорити йому про Твою любов, якщо в мене до нього немає ніяких почуттів, ніякого співчуття, лише жах та огида? Але ж Ти Сам для чогось привів мене сюди!»
Про те, що сталося одразу ж після цих слів він говорив так: «Тієї самої миті я відчув, як це місце наповнилося якоюсь благістю, благодаттю, а мене самого охопила невимовна любов до цієї людини, і в цій любові була великий, дуже гострий біль про загибель цієї людини. Я відчув, ЯК Бог любить його і як Він бажає, щоб той розкаявся. І я почав йому говорити про любов Божу.
Він спочатку дивився на мене тими порожніми очима, потім у них з’явилося зневажливе глузування наді мною, потім почала з’являтись осмисленість. Я зрозумів, що до нього почало приходити розуміння, що Господь може простити і його, що й для нього можливе прощення, що на ньому «хрест не поставлений», що Господь бажає, щоб він розкаявся в скоєному.⬇️
30.11.202315:32
07.01.202420:57
25.12.202316:06
«Від самого народження Христос змушений був стати біженцем... Він зростав у Сім'ї біженців-вигнанців на чужині, які змушені були тікати від насильства, масових вбивств і смерті. Як і тепер тисячі українських дітей народжуються і ростуть в сім'ях біженців у вигнанні.
Це наш Христос - страждаючий разом з нами.
У ці дні мені разом з тисячами інших українців особливо близький і зрозумілий саме цей образ Христа.
Вшановування Його народження (незалежно від дати календаря) набирає особливого змісту, відмінного від звичного, загорнутого у розкішні шати штучного пафосу. Адже воно було не таким. Христос сьогодні знову народжується не в палацах чи позолочених святилищах, а в підвалах, бомбосховищах та окопах, під бомбордуваннями, на згарищах, у в'язницях та вигнанні...
Тоді тирана, від якого змушені були тікати Йосиф і Марія разом з новонародженим Немовлям, звали Ірод, тепер його звуть Путін. Нічого не змінилося. Новий Ірод, як і понад 2000 років тому, знову в маніакальному божевіллі віддає накази масово вбивати дітей та невинних людей, насолоджуючись стражданнями і смертю.
Послідовники нового Ірода полюбляють розшифровувати його прізвище як "путь іной" (путь ін). Це правда. Шлях Христа - це шлях Любові, Добра і Життя ("Я є Шлях, Істина й Життя"). Вони ж свідомо обрали "путь іной" - шлях облуди, насильства і смерті. Це шлях антихриста. Путін і є дрібним уособленням такого собі "антихриста", який прагне підмінити Істину ("анті" з грец. - підміна). Як і 2000 років тому, на його боці армія вбивць і жерців, які готові благословляти будь-які його злочини.
Але не Правда. Вона на боці України. А тому з нами Христос. Страждаючий, як і мільйони українців. Це наше Різдво. Воно наше і 25 грудня, і 7 січня, і в будь-який інший день. Разом з Христом тепер народжується нова Україна. Посеред темряви насильства, руйнувань і смертей. І це народження не зупинити ніяким Іродам, ані старим, ані новим.
Життя перемагає смерть, Любов перемагає ненависть, Світло - темряву, Правда - брехню. Україна переможе імперію зла та олжі. Бо Христос народився і переміг»
Сергій Шумило
15.12.202316:41
⁉️Чи знаєте Ви що...
У 23 країнах Європейського Союзу релігію викладають у державних школах і лише в чотирьох їй немає місця в системі державної освіти. У 8 країнах ЄС участь у шкільних уроках релігії є обов’язковою. Це: Австрія, Кіпр, Данія, Фінляндія, Греція, Мальта, більшість земель Німеччини та Швеція. Однак, якщо батьки даного учня висловлюють чітке заперечення, навіть якщо предмет є обов'язковим, учень звільняється від нього. Лише в Греції та на Кіпрі люди, які визнають себе православними, зобов'язані відвідувати шкільні уроки катехізису.
У 15 країнах ЄС участь у шкільних уроках релігії є добровільною (необов’язковою), залежно від волі батьків або самих учнів у старших класах. Це: Бельгія, Хорватія, Чехія, Естонія, Іспанія, Нідерланди, Ірландія, Литва, Латвія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Угорщина та Італія.
Однак у чотирьох країнах ЄС релігію викладають лише релігійні об’єднання поза державними школами. Це: Франція, Словенія, Люксембург і Болгарія.
Джерело: тг-канал Церковник
https://t.me/cerkovnyk
13.12.202313:15
07.12.202312:59
30.11.202314:39
07.01.202420:57
25.12.202311:38
15.12.202316:38
13.12.202313:15
07.12.202312:40
30.11.202314:39
Ko'rsatilgan 1 - 24 dan 132
Ko'proq funksiyalarni ochish uchun tizimga kiring.