Бешкет
19.02.202521:10
люди, які відписуються, бо зрозуміли, що тут не буде щоденного контенту, із вами все ок?
мої живчіки, які звикли, шо я залітаю сюди раз в ніколи, тому просто мовчки лайкають той нещасний вірш, до вас претензій нема🫦😔.
мої живчіки, які звикли, шо я залітаю сюди раз в ніколи, тому просто мовчки лайкають той нещасний вірш, до вас претензій нема🫦😔.
28.05.202416:37
шлях освітиться, з дороги каміння падає.
нехай стає легше із кожним вдихом і кожним видихом,
нехай сили небесні шлють більше наснаги і більше радості,
нехай тебе не хвилює, що життя бентежне і швидкоплинне.
всяка розв'язка колись починалась із зачину
і пестили шию слова, які тепер прорізають горло.
сподіваюсь, ти спиш трошки міцніше сьогодні, знаючи:
під кінець історії
все
обертається
добре.
нехай стає легше із кожним вдихом і кожним видихом,
нехай сили небесні шлють більше наснаги і більше радості,
нехай тебе не хвилює, що життя бентежне і швидкоплинне.
всяка розв'язка колись починалась із зачину
і пестили шию слова, які тепер прорізають горло.
сподіваюсь, ти спиш трошки міцніше сьогодні, знаючи:
під кінець історії
все
обертається
добре.
17.05.202416:18
горе
***
приходить, сідає в куток. дихає важко, хрипло.
воно мені так набридло вже.
так мені остогидло.
кричу щосили, штýрхаю і жену подалі,
але воно не йде,
не меншає,
не зникає.
каже: «до багатьох навідуюсь. мене тут ніхто не любить,
а як заходжу в дім — то вже не втечу нікуди».
дмухає.
спадає вся віра, витримка, всі ілюзії:
«краще прийняти тобі, що тепер ми — найліпші друзі».
щоки із важкістю огортають його долоні,
з цівками крові,
брудні,
шерехаті,
солоні.
горіла плоть,
намішаний чорнозем зі слізьми і потом —
і це називається «смак свободи»?
ігнорує усі «за що?», «ну чому?», «на біса?».
бачу, не раде тут бути.
воно не мало тут бути.
звісно.
цілує чоло, шепоче в волосся:
«оплакуй, мила».
а я хочу вірити, що все це просто мені наснилось.
***
приходить, сідає в куток. дихає важко, хрипло.
воно мені так набридло вже.
так мені остогидло.
кричу щосили, штýрхаю і жену подалі,
але воно не йде,
не меншає,
не зникає.
каже: «до багатьох навідуюсь. мене тут ніхто не любить,
а як заходжу в дім — то вже не втечу нікуди».
дмухає.
спадає вся віра, витримка, всі ілюзії:
«краще прийняти тобі, що тепер ми — найліпші друзі».
щоки із важкістю огортають його долоні,
з цівками крові,
брудні,
шерехаті,
солоні.
горіла плоть,
намішаний чорнозем зі слізьми і потом —
і це називається «смак свободи»?
ігнорує усі «за що?», «ну чому?», «на біса?».
бачу, не раде тут бути.
воно не мало тут бути.
звісно.
цілує чоло, шепоче в волосся:
«оплакуй, мила».
а я хочу вірити, що все це просто мені наснилось.
Ko'rsatilgan 1 - 3 dan 3
Ko'proq funksiyalarni ochish uchun tizimga kiring.