Королева квітів
В глибинах серед древніх богів,
Хто з полум'ям в серці трощив ворогів,
Була прекрасна одна, добра мала,
Що в світ не бажала приносити зла.
Одного разу вона вийшла на волю,
Стояла саменька в квітучому полі,
Де вітер гуляв, пелюстки зривав,
Через них, майбутню королеву вітав.
Зробила інструментами вітер та квіти,
Вона почала несамовито творити,
Для тих хто змарнів, в душі зубожів,
Королева вершила, щоб надати їм сил.
Натовп, що прийшов споглядати,
Роботи прекрасні почали оживляти,
Вогонь в їх душі, так палав і світив,
Перед королевою кожен коліно схилив.
Люд завзято збирав найкращі квіти,
Природи дар, найгарніше суцвіття,
Бо прекрасна Вона, старалися сповна,
І створили для Неї квіткову корону.
Коли завершились труди і старання,
Під захват загальний, гордість, зітхання,
Щоб подякувати, корону Їй піднесли,
Королевою квітів відтепер Її нарекли.
