Якось я захворів в університеті в Пенсільванії, а у нас страховка була така – максимум на пірамідон. Ну, прийшов до медпункту. Це ж гори скрізь у нас були. А сестричка і каже - я мормонка, це ж твій батько годує наших братів в Україні млинцями. - Мій, говорю, хто ж іще це може бути. - Ну ось, брати зараз на швидкій допомозі тебе до округу відвезуть – і привезуть. Кажу, що тут сказати, слава Джозефу Сміту, Брінгему Янгу та ангелу Моронію. І носилки теж давайте сестра, бо я вже ледве стою. Це я до того, що треба принаймні спробувати у важкі часи бути лагіднішими один до одного. Ми вже стільки витримали, що витримаємо і решту - але уникання нинішнього орбітального фекального дощу таки кличе до обережних стосунків всередині спільноти.
