«Особливо яскраво відсутність узгоджених позицій у ставленні до кубансько-українського альянсу показала нарада в Новочеркаську, яка відбулася 23 червня 1918 р. Предметом обговорення на цій нараді стало питання про подальшу орієнтацію кубанських політичних кіл. Більшістю голосів

«До того ж кубанських демократів непокоїв авторитарний характер влади гетьмана П.П.Скоропадського. Забігаючи наперед, відзначимо, що на початку листопада 1918 р.

«Помимо прочитанных им лекций, Винниченко вел переговоры в Праге с представителем украинской радикал-демократической партии Мациевичем, Гомзиным и Галаганом, а также с генералом Омеляновичем-Павленко. Всем этим лицам

I. Генеральний старшина:

1. Генерал-полковник.
2. Генерал-поручник.
3. Генерал-хоруний.

II. Булавна старшина:

4. Полковник.
5. Підполковник.

III. Молодша старшина:

6. Сотник.
7. Поручних.
8. Хорунжий.

«Був кінець зими 1919 року.. Найсумнішою подією в нашій сотні за той час була

«Власти закрыли университет. Я в это время никакой политикой не занимался. Но как и большинство студентов, я был очень недоволен перерывом учения — я приехал в Киев из далекой провинции учиться. Поэтому, когда была объявлена студенческая демонстрация на улице против здания университета в знак протеста против его закрытия, я отправился на эту демонстрацию».

«Прибывший на грузовиках отряд "державной варты", спешился, выстроился и

«Семосенко издал наказ, в котором объявил Проскуров и уезд на военном положении и запретил всякое движение на улице после 7-ми вечера. В дальнейшем в том же наказе Семосенко требует, что все склады, магазины и лавки начали немедленно функционировать. Он также приказывает

«

«Я попал в роту, которой командовал бывший русский летчик – «пан сотник».

Самий монархізм для українських історичних умов завжди був чужий і неорганічний; в нашій же сучасности й будучности він просто стає абсурдом. Монархічні теорії наших гетьманців лишилися наскрізь штучним компільованням чужих, західно-европейських роялістичних ідей, густо при-правлених сосом московсько-польських «консервативних» анахронізмів. Це перетворило гетьманську течію в звичай-ну соціяльну реакцію, що - всуперед льогіці та інтересам Української Нації і в згоді з московсько-польськими реак-ційними елементами змагає до реставрації капіталістично-поміщицького ладу на базі федеративного «Союзу -
Трьох Русей».

«За 0,75 ф. капусти — 45 копійок, за 0,5 ф. буряка — 30 копійок, за 0,1 ф. моркви — 8 копійок, за 0,25 ф. цибулі — 15 копійок, за 0,25 ф. томатів — 25 копійок, за 0,5 ф. картоплі — 20 копійок, за 0,25 ф. квасолі — 2.5. Додаткові інгредієнти для борщу обходилися в такі суми: 0,25 ф. свинячого м'яса — 6 копійок, 2 золотники сала — 25 копійок, 2 золотники цукру — 5 копійок, 10 золотників вершкового масла — 1 карбованець 50 копійок, 3 з. сметани — 20 копійок, 10 золотників соняшникової олії — 90 копійок, 2 золотники борошна — 2 копійки.

«Шкоди розграбованих міст і містечок сягають більш як 60 млн. карбованців. Міністерство не рахує можливим стати в теперішній час на шлях повного поверення шкід, то Міністерство вважає, що негайно повинні бути вжиті всі заходи до того, щоб дати частині населення цих містечок змогу відновити нормальну працю. Необхідно забезпечити почасти удів, прийти на допомогу ремісникам необхідним знаряддям, а також в деякій мірі полагодити зруйноване господарство.

«Вожді здебільш — уроджені бесідники. Це натуральна форма безпосереднього промінювання їх духової енергії на оформлювану нею людську масу. Петлюра був бесідник. Не з тих, що декламують по парламентах і на бенкетах, не з тих, що оздоблюють загальними кучерявими орнаментами й сентиментальними модуляціями. Вистане сказати, що на початку 1919 року Петлюра, безборонний, промовив перед розагітованим більшовиками і просякнутим більшовицькими агентами залізничним робітництвом. Його могли тоді дуже легко і майже безкарно знищити агенти Москви. Але результатом промови Петлюри було масове зголошення робітників до української армії й панічне зникнення агентів. Як і кожен правдивий вождь, Петлюра промовляв цілою істотою своєю, цілим організмом своїм. І кожне слово його пульсувало живим і діяльним змістом».

«Готовий капітал, по заяві Супруна, складався щось з 300 тисяч німецьких марок і понад 130 тисяч нічого вже тоді невартих карбованців і рублів (в сейфі), які він здав ревізійній комісії».

«В додаток до закону від 30-го травня 1918 року про урочисту обітницю урядовців і суддів та присягу військових, ухвалити прикладений до цього текст присяги на вірність військовій службі в Українській Державі

«Я, нижчепідписаний, обіцяю і

«