Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Ko'rish

Николаевский Ванёк

Ko'rish

Труха⚡️Україна

Ko'rish

Николаевский Ванёк

Ko'rish

Лёха в Short’ах Long’ует

Ko'rish

розмови на балконі о третій.

люди, в яких поезія прописана кодом в серці, рано чи пізно таки віднайдуть свою мову.

TGlist reytingi

TuriOmmaviy

Tekshirish

Tekshirilmagan

Ishonchnoma

Shubhali

Joylashuv

TilBoshqa

Kanal yaratilgan sanaFeb 24, 2025

TGlist-ga qo'shildi

Feb 11, 2025

Men kanal egasiman

O'zgartirishlar tarixi

Muxrlangan guruh

РН

сукупність протиріч

Telegram kanali розмови на балконі о третій. statistikasi

Batafsil

Obunachilar

53

24 soat

1-1.9%Hafta

1-1.9%Oy

1-1.9%

Iqtiboslar indeksi

0

Eslatmalar0Kanallardagi repostlar0Kanallardagi eslatmalar0

Bitta postning o'rtacha qamrovi

0

12 soat00%24 soat00%48 soat00%

Ishtirok (ER)

0%

Repostlar0Izohlar0Reaksiyalar0

Qamrov bo'yicha ishtirok (ERR)

0%

24 soat0%Hafta0%Oy0%

Bitta reklama postining qamrovi

0

1 soat00%1 – 4 soat00%4 - 24 soat00%

Batafsil

Botimizni kanalingizga ulang va ushbu kanal auditoriyasining jinsini bilib oling.

24 soat ichidagi barcha postlar

0

Dinamika

"розмови на балконі о третій." guruhidagi so'nggi postlar

Barcha postlar

14.09.202304:57

поки немає сил писати щось своє, буду репостити те, що по душі

Repost qilingan:

29.20 за північ

14.09.202304:57

дуже шукаю сенси о першій ночі
кажу собі
спи
дні свої так вже розтопчено
всі страхи заколочено
і скорочено
всі яскраві емоції
все отак треба взяти і знову жити
але не хочеться
хочеться бути в своїй фрустрації
мінімальній апатії
хочеться мати рацію
що все закінчується на старті
і водночас не хочеться
бо болить
якщо отак здатися і заснути
забути колотнечу в собі,
витримати раціональність
але де та реальність,
чи в закованих у свідомості снах,
чи у ліжку о першій ночі
і чого я взагалі хочу, від тієї реальності
останньої краплі,
бажання відкрити очі?
я б не була такою зацикленою на причині
але чомусь ніяк не можу заснути, коли повинна

20.08.202319:09

/ фрустраціЯ /

мені кажуть: пиши
я стараюсь
витягнути слова з голови
коли мій мозок кричить: залиши
я зриваюсь.

поміж сотень сторінок-копій
сценаріїв мого життя
я загубила оригінал,
разом з ним загубила спокій.

вже не будуть такі як раніше
мої написані розпачем вірші
я падаю у безодню щоночі

будь ласка, тихіше.

20.08.2023.

Repost qilingan:

чорна кішка

18.08.202311:17

фем фаталь

я - лише згусток комплексів
неймовірна
по-справжньому вільна
закута
чекаю спокути
чекаю оплесків

фем фаталь
із розбитим серцем
можливо це карма
можливо це кара
можливо
я все ж потрібна
хоча б собі
топлячи у вині
вульгарно
банально
до болю
я буду шукати себе
через сотню подій
не втрачатиму віри
не знатиму міри
і все ж
загублю

навіщо себе нанавидиш?
подивись!
усе що ти маєш
усе що ти знаєш
це тільки твоя проекція
не помічаєш
ні відблиску сонця
в ранковому морі
ні залишків сорому
у вечірньому горі
подивись!
навіщо себе ненавидиш?

докурюй
тремтячими пальцями
свою сигарету

11.05.202317:39

в симбіозі розкиданих подушок
та незастелених ковдр
ми ділимо цю кімнату на двох
половина тобі, а мені - ти
гублюся посеред думок і твоїх очей
у роті присмак металу і крові
я стираю стопи алеями гранітних колій
як бродячі пси на вулиці
шукаю собі прихисток
а ти тримаєш мою руку в своїй руці.
доки мої вірші стають все біліші
подорожуємо між світами
моїх безкінечних вагань
і трохи дурних запитань,
на які ти все ж знаходиш відповіді.
і навіть коли простір між нами
стає все щільніше
відстань все рівно здається надто великою.
мій подих перехоплюють твої дотики
як в моменти, коли в дитинстві
зістрибуєш з дерева до землі.
закриваю повіки та бачу твою
ледь помітну посмішку
що застигає у моїй пам'яті,
вирізьблена мов на стелі прадавніх печер.
і коли читатиму тобі вголос чергову книжку
буду думати лиш про те,
як же прочитати твою душу
та як пригорнути тебе ще ближче.

01.05.202307:08

одного дня вона перестане втікати
і залишиться в якомусь сірому місті
закине речі в стару і вінтажну хату
купуватиме у бабусь на кутку іриси

одного дня вона повернеться спиною
залишить позаду себе лиш поле квітів
оточить весь світ свій скляною стіною
на ній намалює шлях свій напівпрожитий

одного дня всі птахи заспівають іще гучніше
і берези закриють небо весняним листям
а вона чекатиме на тролейбус синій
що відвезе її на край світу бережно, як у колисці

на шляху міражі переблискують мов у пустелі
розливається стихлим гаєм жито позолочéне
в дорогу вона запікала яблука з медом
ніби в той день, коли вона вперше прийшла до мене

в її саду росли вже стиглі груші,
і краплі дощу спадали на гаряче, розпарене тіло
була б моя воля, я б віддала без останку
усю свою душу, а вона б берегла її
у скарбничці
яка по краям лиш геть трішки згоріла.

01.05.2023

30.04.202319:20

залишу трішки весни на згадку про закінчення сірих буднів ☀️

24.04.202316:44

чи чуєш ти моє серцебиття?
пригорну до грудей, покладу на них твої руки
скільки цих довгих самотніх ночей
я ще маю стерпіти?
щоб знову зустріти тебе
огорнутися спокоєм, впасти розлукою
поки море омиває сіллю рани на моїх стопах
поки море загоює серце
простягаю долоні з візерунком залізних колій
який колір, на твою думку, описав би життя моє?

який парадокс підійшов би найбільше для мене?
"мабуть той, де повертаючись в часі
ти все ж нічого не можеш змінити"
ти бачиш квіти, що зів'януть за кілька днів
ти бачиш втому, трохи тяжку і напівсвідому
поки вона ховається по кутках
моєї мізерно-крихітної квартири
скажи мені,
скільки днів я ще маю прожити,
щоб пізнати життя своє?

24.04.2023.